ВС/ККС: визнав занадто м’яким вирок, не пов'язаний з позбавленням волі, особі, яка вчинила насильство щодо працівника правоохоронного органу (ВС/ККС, справа № 349/1481/18, 30.01.20)

Фабула судового акта: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду У касаційній скарзі роглянув цю справу у зв’язку з ініціативи прокурора, який в касаційній скарзі поставив питання про скасування ухвали апеляційного суду, призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, посилаючись на м`якість призначеного покарання та неправильне застосування ст. 75 КК України.

За вироком суду особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме, - в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Його засуджено на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі і звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік.

Злочин було вчинено за наступних обставин - 27 липня 2018 року приблизно о 23 год 50 хв., під час виконання службових обов`язків двома працівниками поліції було зупинено мопед під керуванням засудженого , який порушив вимоги п.2.3 Правил дорожнього руху. Після зупинки останній спровокував словесну суперечку, висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників правоохоронного органу, та умисно наніс два удари ногою поліцейському в грудну клітку та передню черевну стінку, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Дослідивши матеріали справи, ВС/ККС касаційну скаргу прокурора задовольнив частково, - ухвалу апеляційного суду від 20 серпня 2019 року скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ВС/ККС зазначив, - залишаючи без зміни вирок районного суду, апеляційний суд не звернув уваги на те, що районний суд належним чином не вмотивував звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не вказав, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дали підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Поза увагою апеляційного суду залишилася і суспільна небезпечність вчиненого злочину, яка полягає в тому, що його вчиненням порушується нормальна робота правоохоронного органу, створюються перешкоди для виконання працівниками зазначених органів своїх службових обов`язків, підривається їх авторитет, заподіюється шкода їх здоров`ю. Вчинення цього злочину може викликати у працівника правоохоронного органу почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє життя, здоров`я і майно, що може завадити йому успішно виконувати службові обов`язки.

Аналізуйте судовий акт: Дійшла висновку, що у випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим не можливе (ВП ВС, справа № 439/397/17, 16.01.19)

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці ПРИНЦИПОВОГО характеру (ВС/ККС № 756/4830/17-к від 09.20.2018)

Виправдувальний вирок: ВС роз’яснив, що таке необхідна оборона та відмовився засудити обвинуваченого за частиною 1, ст. 121 КК України (ВС/ККС від 19 квітня 2018р. у справі № 722/1981/16--к)

ВС/ККС: Якщо потерпілий загинув безпосередньо не від удару, а від падіння внаслідок удару, то злочин слід кваліфікувати як вбивство через необережність, а не як тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть (ВС/ККС, № 750/3256/17 від 15.08.2019р.)

Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 349/1481/18

провадження № 51-5498 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Ємця О.П., Остапука В.І.,

при секретарі Ковтюку В.В.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018090210000182 за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився

в м. Рогатин Рогатинського району

Івано-Франківської області, проживаючого за

адресою:

АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рогатинського районного суду Івано - Франківської області від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Злочин вчинено за наступних обставин.

Так, 27 липня 2018 року приблизно о 23 год 50 хв., під час виконання службових обов`язків працівниками поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зупинено мопед під керуванням водія ОСОБА_1 , який порушив вимоги п.2.3 Правил дорожнього руху. Після зупинки ОСОБА_1 спровокував словесну суперечку, висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників правоохоронного органу, та умисно наніс два удари ногою поліцейському ОСОБА_3 в грудну клітку та передню черевну стінку, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду, призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, посилаючись на м`якість призначеного покарання та неправильне застосування ст. 75 КК України. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляції прокурора. Вважає, що апеляційним судом викладено в іншій формі висновок досудової доповіді органу пробації. Стверджує, що ОСОБА_1 офіційно не працює, схильний до вчинення насильницьких дій та хуліганських проступків, зловживає спиртними напоями, а тому його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства. Наголошує, що суд безпідставно визнав обставинами, що пом`якшують покарання - визнання вини, сприяння слідству, розкаяння у вчиненому, оскільки ОСОБА_1 вину визнав частково, зазначив, що тілесні ушкодження спричинив необережно. Призначене покарання вважає невиправдано м`яким.

В надісланих запереченнях засуджений ОСОБА_1 вважає судові рішення законними, обґрунтованими та справедливими, просить їх залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 345 КК України, у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про м`якість призначеного покарання та неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м`якості, так і суворості.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та не встановив обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Разом з тим, місцевий суд не звернув уваги на точні положення закону, а саме ст. 75 КК України, яка застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у вироку. При вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Як вбачається з вироку, суд не навів переконливих мотивів про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному поряду, не звернув уваги на ці упущення, не спростував належним чином доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме безпідставне застосування ст. 75 КК України.

Так, в апеляційній скарзі прокурора ставилося питання, зокрема, про скасування вироку у зв`язку із м`якістю призначеного покарання та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України.

Прокурор вказував, що покарання призначене ОСОБА_1 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Стверджував, що судом не враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу винного. Наголошував, призначене основне покарання м`яке і відсутні підстави для застосування ст. 75 КК України.

Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор навів конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги зазначив суть апеляційних доводів, проте їх з достатньою повнотою не перевірив, відповіді на них не дав.

Залишаючи без зміни вирок районного суду, апеляційний суд не звернув уваги, що звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, районний суд належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дали підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Поза увагою апеляційного суду залишилася і суспільна небезпечність вчиненого злочину, яка полягає в тому, що його вчиненням порушується нормальна робота правоохоронного органу, створюються перешкоди для виконання працівниками зазначених органів своїх службових обов`язків, підривається їх авторитет, заподіюється шкода їх здоров`ю. Вчинення цього злочину може викликати у працівника правоохоронного органу почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє життя, здоров`я і майно, що може завадити йому успішно виконувати службові обов`язки.

З урахуванням зазначеного доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України та неправильне застосування кримінального закону, а саме застосуванням ст. 75 КК України є слушними.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 434 436 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко О.П.Ємець В.І.Остапук