18.11.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/ККС:Виправдовуючи підсудного, суд вірно зазначив, що спричинення ним легких тілесних ушкоджень працівникові поліції носило спонтанний і ситуативний характер, - як реакція на відібрання особистої власності (ВС/ККС, № 372/568/17, 08.11.19)

ВС/ККС:Виправдовуючи підсудного, суд вірно зазначив, що спричинення ним легких тілесних ушкоджень працівникові поліції носило спонтанний і ситуативний характер, - як реакція на відібрання особистої власності (ВС/ККС, № 372/568/17,  08.11.19) - 0_57912600_1574074222_5dd2776e8d6a8.jpg

Фабула судового акта: За вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, обвинувачего визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення. Судом досліджувалась наступна ситуація, - під час проведення санкціонованого обшуку в службовому кабінеті голови сільської ради обвинувачений, розуміючи, що слідчий виконує свої службові обов`язки, є представником правоохоронного органу, помітивши, як остання вилучає електронний носій інформації (флеш-накопичувач), який був прикріплений до зв`язки ключів, вхопив слідчого за праву руку, стиснув її та утримував, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження, чим спричнив легкі тілесні ушкодження.

Ухвалюючи таке рішення, суди дійшли висновку, що дії обвинуваченого щодо тримання слідчої за руку носили спонтанний і ситуативний характер та виникли через те, що слідча забрала на столі ключі з флеш-накопичувачем, які є особистою власністю обвинуваченого та які він і намагався собі повернути, а не нанести тілесні ушкодження потерпілій. Обвинувачений будь-яких дій, що свідчили б про спрямованість саме на нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій не вчиняв, що було встановлено у судовому засіданні із показань самого обвинуваченого та з перегляду відеозапису з відеокамери, встановленої в службовому кабінеті голови сільської ради, на якому зафіксовано проведення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду скарги прокурорів залишив без заволення, а судові рішення – в силі, зазначивши, зокрема, що факт прямого умислу обвинуваченого на нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, оскільки його поведінка не могла свідчити про таке бажання, а сторона обвинувачення не надала достатніх доказів та не довела мотивів на підтвердження умислу обвинуваченого саме на нанесення потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Аналізуйте судовий акт: ВИРОК: Підбурювання з боку працівників правоохоронних органів має місце тоді, коли вони не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів схиляють до вчинення злочину (ВИРОК у справі № 686/9761/16-к, від 12.11.18р.)

Відсутність ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук обумовила закриття провадження у зв'язку з не встановленням доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримання (ВС/ККС, № 623/4131/15-к, 25.09.18)

ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК: Проведення оперативно-розшукових заходів на підставі п. 9 ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" можливо ТІЛЬКИ згідно із ст. 260, 263-265 КПК України ПІСЛЯ внесення відомостей до ЄРДР (№ 635/4568/15-к, 27.11.17р.)

Виправдувальний вирок: ВС роз’яснив, що таке необхідна оборона та відмовився засудити обвинуваченого за частиною 1, ст. 121 КК України (ВС/ККС від 19 квітня 2018р. у справі № 722/1981/16--к)

Постанова

Іменем України

08 листопада 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Голубицький С.С.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурори Ковальчук О.С., Гошовська Ю.М.,

захисники Луцик А.А., Костюк В.О.,

виправданий ОСОБА_1 ,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурорів, які брали участь у розгляді провадженні судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110230000660,

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виправданого за ч. 2 КК України).

1. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Вимогою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, до суду касаційної інстанції є скасування судових рішень стосовно виправданого ОСОБА_1 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Вимогу прокурор мотивує допущенням судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання винуватої особи. Вважає, що судовий розгляд проводився упереджено до сторони обвинувачення та загалом однобічно, без врахування у сукупності всіх наданих доказів стороною обвинувачення. Також не погоджується із рішенням суду першої інстанції про визнання доказів недопустимими, а саме протоколів слідчих дій проведених не у місці, на який був наданий дозвіл слідчим суддею, вважаючи, що слідчий отримавши дозвіл на слідчу дію місце її проведення визначає самостійно. Крім того, стверджує, що апеляційний суд всупереч вимогам КПК України) доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення належним чином не перевірив, а фактично продублював зміст вироку суду першої інстанції.

Вимогою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, до суду касаційної інстанції є скасування ухвали апеляційного суду стосовно виправданого ОСОБА_1 та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вимогу прокурор мотивує допущенням апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невмотивованості та незаконності ухвали апеляційного суду. Апеляційним судом не проведено повної перевірки доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, а отже й не спростовано доводів, зокрема й тих, що стосувались безпідставності рішення суду першої інстанції про визнання доказів недопустимими, та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В запереченнях на касаційні скарги виправданий ОСОБА_1 просить залишити судові рішення, ухвалені стосовно нього, без зміни, а вказані касаційні скарги - без задоволення.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

За ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року стосовно виправданого ОСОБА_1 - без зміни.

2.3 Висунуте обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу (потерпілій ОСОБА_2 ) легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за таких обставин.

13 квітня 2016 року прокурор Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Куц В.В., здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014110230000057, звернувся до Обухівського районного суду Київської області із клопотанням про проведення обшуку у приміщенні Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, що на вул. Шевченка, 85, с. Трипілля.

Того ж дня слідчим суддею Обухівського районного суду Київської області Морою О.М. у справі № 372/2190/15-к постановлено ухвалу, якою вказане клопотання задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Шевченка, 85.

На виконання вказаної ухвали суду 11 травня 2016 року приблизно о 10 годині 20 хвилин, слідчим СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5. та прокурорами Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпочато обшук приміщення Трипільської сільської ради. Перед початком обшуку слідчим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 236 КПК України, в присутності посадових осіб Трипільської сільської ради та голови Трипільської сільської ради ОСОБА_1 зачитано ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 15 квітня 2016 року про надання дозволу на проведення обшуку приміщення Трипільської сільської ради. Після чого вручено копію ухвали секретарю Трипільської сільської ради ОСОБА_3, що засвідчено підписом останньої. При цьому ОСОБА_2 показала присутнім, у тому числі голові Трипільської сільської ради ОСОБА_1 , своє службове посвідчення, чим підтвердила повноваження слідчого у кримінальному провадженні.

11 травня 2016 року приблизно о 11 годині 00 хвилин під час проведення санкціонованого обшуку в службовому кабінеті голови Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1 , достовірно розуміючи, що старший слідчий слідчого відділення Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5. виконує свої службові обов`язки, є представником правоохоронного органу та проводить санкціонований обшук, помітивши, як остання вилучає електронний носій інформації (флеш-накопичувач), дозвіл на відшукання та вилучення якого наданий зазначеною ухвалою слідчого судді та який був прикріплений до зв`язки ключів, що перебували на столі, за яким сидів ОСОБА_1 , діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин та з мотивів явної неповаги до слідчого, вхопив ОСОБА_2 за праву руку, при цьому стиснув її та утримував, з метою недопущення вилучення флеш-накопичувача, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 03 червня 2016 року № 66 у ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді трьох крововиливів на передній поверхні середньої та нижньої третини правого передпліччя. Ці тілесні ушкодження утворились за рахунок стиснення-ударів тупим(-ими) предметом(-ами) з обмеженою травмуючою поверхнею, які відобразили овальні контактні поверхні і відносяться до легких ушкоджень. Виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин та в термін, встановлених слідством.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурори у засіданні суду касаційної інстанції касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, підтримали повністю, касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, - частково, просили про скасування ухвали апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Виправданий та його захисник у засіданні суду касаційної інстанції заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурорів.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційних скаргах, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки дотримання судами вимог процесуального закону, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо виправдання ОСОБА_1 у висунутому проти нього обвинуваченні.

5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Доводи, наведені в касаційних скаргах прокурорів, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийнявши відповідне процесуальне рішення у виді виправдувального вироку з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України [4.1.1].

Вказане судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених процесуальним законом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, та в якому наведені належні і достатні мотиви й підстави його ухвалення [4.1.2].

Суд, приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_1 , визнав ряд доказів недопустимими з таких підстав.

Так, всупереч положенням ст. 240 КПК України та в порушення ухвали слідчого судді від 26 травня 2016 року, якою надано дозвіл на проведення слідчих дій саме в службовому кабінеті голови Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області Дегтяра А.П., що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Шевченка, 85 за участю потерпілої, свідків, експерта, спеціаліста, статистів, понятих, без присутності голови Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області Дегтяра А.П., слідчому СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області або за його дорученням співробітникам оперативного підрозділу, слідчий експеримент від 30 травня 2016 року за участю свідка ОСОБА_4 був проведений в службовому кабінеті № 37 Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, а слідчі експерименти від 31 травня 2016 року за участю потерпілої ОСОБА_5 та за участю свідка ОСОБА_7 були проведені в приміщенні актового залу Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, що за адресою: Київська область, м . Обухів, вул. Київська, 22.

Тому суд першої інстанції не взяв до уваги як допустимі докази у кримінальному провадженні та визнав їх недопустимими протокол проведення слідчого експерименту від 30 травня 2016 року за участю свідка ОСОБА_4 , протокол проведення слідчого експерименту від 31 травня 2016 року за участю потерпілої ОСОБА_2 та протокол проведення слідчого експерименту від 31 травня 2016 року за участю свідка ОСОБА_7 , оскільки дані докази здобуті з істотним порушенням норм України.

Відповідно, як наслідок, суд першої інстанції не взяв до уваги та визнав недопустимим доказом висновок експерта КЗ КОР Київське обласне бюро судово-медичної експертизи від 03 червня 2016 року № 66, на який прокурор вказав в обвинувальному акті, оскільки експерт при наданні висновку, посилався на те, що виявлені у потерпілої ОСОБА_2 ушкодження можуть відповідати обставинам нанесення ушкоджень, що зафіксовані при відтворенні обстановки та обставин події під час проведення слідчих експериментів від 30 травня 2016 року за участю свідка ОСОБА_4 ; від 31 травня 2016 року за участю свідка ОСОБА_7 ; від 31 травня 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт прямого умислу обвинуваченого на нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій, оскільки його поведінка не могла свідчити про таке бажання, а сторона обвинувачення не надала достатніх доказів та не довела мотивів на підтвердження умислу обвинуваченого саме на нанесення потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії обвинуваченого щодо тримання слідчої ОСОБА_2 за руку носили спонтанний і ситуативний характер та виникли через те, що слідча забрала на столі ключі з флеш-накопичувачем, які є особистою власністю обвинуваченого ОСОБА_1 та які він і намагався собі повернути, а не нанести тілесні ушкодження потерпілій. Обвинувачений будь-яких дій, що свідчили б про спрямованість саме на нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій не вчиняв, що було встановлено у судовому засіданні із показань самого обвинуваченого та з перегляду відеозапису з відеокамери, встановленої в службовому кабінеті голови Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, на якому зафіксовано проведення обшуку від 11 травня 2016 року (диск із відеозаписом був визнаний речовим доказом).

Зі змісту вироку вбачається, що на відео чітко видно як ОСОБА_1 намагається забрати свої ключи та його дії жодним чином не направлені на заподіяння якихось ушкоджень потерпілій. Цим відео також спростовується наявність умисних дій обвинуваченого, наявність неприязних відносин та мотивів явної неповаги з боку ОСОБА_1 до слідчого ОСОБА_2 , а також ознак його зухвалої поведінки, на яку посилалась потерпіла.

Суд першої інстанції також критично оцінив показання потерпілої як її особисту позицію і своє бачення подій, оскільки її покази повністю спростовуються цим же відеозаписом. Враховуючи зазначене, на думку суду, потерпіла не могла сприймати дії обвинуваченого як умисні дії спрямовані на нанесення їй легких тілесних ушкоджень.

Показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , які приймали участь при проведенні обшуку в кабінеті голови Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, як представники прокуратури, в судовому засіданні були однаковими, але, як встановив суд першої інстанції, вони не доводять наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 умислу на нанесення потерпілій саме легких тілесних ушкоджень при виконанні нею як працівником правоохоронних органів службових обов`язків.

Щодо посилання сторони захисту на відсутність будь-яких зауважень (з приводу спричинення тілесних ушкоджень чи необхідності надання медичної допомоги) з боку потерпілої чи інших учасників обшуку 11 травня 2016 року у самому протоколі обшуку - суд першої інстанції визнав такий довід сторони захисту як обґрунтований.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для обґрунтованого, переконливого, неспростовного висновку про наявність в діях обвинуваченого прямого або непрямого умислу на заподіяння потерпілій, як працівнику правоохоронного органу, легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків і тому дійшов правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 345 КК України.

Отже, підстав, передбачених процесуальним законом, до скасування вироку суду першої інстанції Судом не встановлено.

Не вбачає Суд підстав й до скасування ухвали апеляційного суду, як про це порушено питання прокурорами у поданих ними касаційних скаргах.

Так, апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Апеляційний суд перевірив повною мірою твердження щодо скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку, викладені в апеляційній скарзі прокурора, які не знайшли свого підтвердження та були спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

З огляду на невстановлення Судом неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, підстави до задоволення касаційних скарг прокурорів відсутні.

Керуючись статтями 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги прокурорів залишити без задоволення.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2018 рокустосовно виправданого ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.С. Голубицький Т.В. Шевченко

2759
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ