Використання судами в рішенні спрощеної термінології, або такої, що прямо суперечить чи спотворює зміст визначених КПК України термінів, ставить під сумнів законність ухваленого рішення (ВС/ККС,№ 199/5625/17.01.11.18)

Фабула судового акта: В цій кримінальній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі дійшов висновку, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Обгрунтовуючи таке рішення, ВС/ККС зазначив, що у резолютивній частині власного вироку, апеляційний суд замість покарання, призначеного по кожному з обвинувачень, вказав «ОСОБА_1 вважати засудженою: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту; за ч.2 ст.185 КК України до 4 місяців арешту, далі на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно вважати призначеним покарання у виді арешту на строк 4 місяці»

Втім, згідно з положеннями ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків, що зазначені у ст. 374 КПК України, зокрема, - у резолютивній частині вироку обов'язково зазначаються рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

Тобто, скасувавши вирок районного суду в частині призначення покарання, апеляційний суд не призначив покарання, як того вимагає закон, а ухвалив вважати особу засудженою до покарання, яке їй фактично не було призначене ні за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України ні за ч.2 ст.185 КК України.

Як зауважив ВС/ККС, застосований апеляційним судом термін «вважати» тлумачиться як «визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, мати якусь думку, думати, гадати». Тому за змістом він не тотожний юридичному терміну «призначити».

Правова позиція Суду зводиться на наступного, - використання судами під час ухвалення рішень спрощеної термінології або термінології, яка прямо суперечить чи спотворює зміст визначених кримінальним процесуальним законом термінів, неприпустиме. Допущення таких порушень під час складання судового рішення є неприйнятним, адже це ставить під сумнів законність ухваленого рішення.

Аналізуйте судовий акт: Вирок за розбій за ст. 187 КК скасовано на підставі ст. 69 КК –«призначення більш м’якого покарання ніж передбачено законом» (Апеляційний суд Харьківської області від 31 серпня 2016р.)

ВИРОК: Підбурювання з боку працівників правоохоронних органів має місце тоді, коли вони не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів схиляють до вчинення злочину (ВИРОК у справі № 686/9761/16-к, від 12.11.18р.)

Виправдувальний вирок: ВС роз’яснив, що таке необхідна оборона та відмовився засудити обвинуваченого за частиною 1, ст. 121 КК України (ВС/ККС від 19 квітня 2018р. у справі № 722/1981/16--к)

Апеляційний суд скасовуючи вирок суду першої інстанції повинен давати оцінку та переоцінку доказам вдаючись до їх безпосереднього дослідження, в тому числі із заслуховуванням показів свідків ( ВСУ від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15)

Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 199/5625/17

провадження № 51-4017 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В., суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Гаврилюка С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170040630001307, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Піщанки Новомосковського районуДніпропетровської області, жительки АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, останній раз, 01 червня 2016 року, Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.185 ,ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців, покарання відбула.

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці;

- за ч.2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці;

На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання. Постановлено новий вирок, згідно якого постановлено ОСОБА_1 вважати засудженою: за ч 2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту; за ч.2 ст.185 КК України до 4 місяців арешту. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно вважати призначеним покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_1, 30 травня 2017 року о 18годині 55 хвилин, знаходячись у торгівельному залі магазину «Єва-18», що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 14, та належить ТОВ «Руш», повторно, таємно викрала товар на загальну суму 592 гривні 14 копійок.

Крім того, ОСОБА_1, 20 липня 2017 року о 13-35 год., знаходячись у торгівельному залі магазину «Брусничка», що розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, 73 та належить ТОВ «Український Рітейл» намагалася повторно таємно викрасти товар на загальну суму 821 гривні 76 копійок, однак злочин не довела до кінця так, як була затримана співробітниками магазину.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст.374 420 КПК. Стверджує, що висновки викладені у мотивувальній частині вироку суперечать фактично прийнятому рішенню. Суд, скасовуючи вирок не визнав засуджену винуватою та не призначив покарання за кожен злочин окремо, та за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК, а постановив ОСОБА_1 вважати засудженою: за ч 2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту; за ч.2 ст.185 КК України до 4 місяців арешту, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно вважати призначеним покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор доводи викладені у касаційній скарзі підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Мотиви суду

Згідно із ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та кваліфікація її дій за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, у касаційному порядку не оспорюються.

Положеннями ч. 2 ст. 420 КПК України визначено, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Статтею 374 КПК України чітко регламентовано, що вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою, обов'язково зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

При складанні вироку апеляційним судом цих вимог кримінального процесуального закону не дотримано.

Із оскаржуваного судового рішення встановлено, що суд апеляційної інстанції вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасував. Поряд з цим, у резолютивній частині власного вироку, замість покарання, призначеного по кожному з обвинувачень , вказав ОСОБА_1 вважати засудженою: за ч. 2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту; за ч.2 ст.185 КК України до 4 місяців арешту, далі на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно вважати призначеним покарання у виді арешту на строк 4 місяці. Тобто, скасувавши вирок районного суду в частині призначення покарання, апеляційний суд не призначив покарання, як того вимагає закон, а ухвалив вважати засудженою ОСОБА_1 до покарання, яке їй фактично не було призначене ні за ч. 2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України ні за ч.2 ст.185 КК України.

Застосований апеляційним судом термін «вважати» тлумачиться як - визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, мати якусь думку, думати, гадати. Тому, за своїм змістом, не є тотожним юридичному терміну «призначити».

Таким чином, суд апеляційної інстанції при ухваленні вироку, грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, адже ухвалене ним рішення за своїм змістом не відповідає законодавчим приписам, які регламентовані ч.4 ст.374 КПК, про те, що у резолютивній частині вироку має бути прописано покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними та остаточна міра покарання, обрана судом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення це один із основних критеріїв якості правосуддя.

Вирок - це ухвалене іменем держави судове рішення першої або апеляційної інстанції про винуватість або невинуватість особи і про призначення кримінального покарання або звільнення від призначеного покарання, засноване на доказах, безпосередньо досліджених судом.

Законність вироку - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законним може бути лише той вирок, який постановлено при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.

Тому, виходячи із викладеного слід наголосити, що використання судами під час ухвалення рішень, спрощеної термінології, або яка прямо суперечить чи спотворює зміст визначених кримінальним процесуальним законом термінів є неприпустимим. Допущення таких порушень під час складання судового рішення є неприйнятним, адже це ставить під сумнів законність ухваленого рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

У зв'язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора задовольнити.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П.Ємець