Виборець, що прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав неправомірну вигоду за голосування під час виборів за окремого кандидата в депутати, висунутого ПОЛІТИЧНОЮ ПАРТІЄЮ, також підлягає відповідальності (ВС/ККС, № 727/5065/17,03.12.19)

Фабула судового акта: Згідно з вироком, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, особу визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 160 КК України (підкуп виборця) і виправдано. При цьому апеляційний суд акцентував увагу на тому, що особа, яка балотувалася, брала участь у виборах до міської ради не як окремий кандидат, а як кандидат у депутати від політичної партії, і дійшов висновку, що диспозицією ч. 1 ст. 160 КК України не передбачено кримінальної відповідальності за прийняття виборцем пропозиції, обіцянки або одержання для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення певних дій на користь чи шкоду кандидата в депутати, якого висунула місцева організація партії.

Однак колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів, скасувала наведені судові рішення і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслуговує на увагу наступний висновок касаційного суду, - оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеві вибори» особа, яка балотувалася до міської ради, була суб’єктом виборчого процесу як кандидат у депутати, виборець, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду за голосування під час місцевих виборів за окремого кандидата в депутати до міської ради, висунутого політичною партією, підлягав кримінальній відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 160 КК України.

Аналізуйте судовий акт: Право голосу на виборах депутатів міської ради, міського голови мають громадяни України, які мають право голосу і належать до відповідної територіальної громади та постійно проживають у межах відповідного виборчого округу (ВС/КАС, справа №161/1657

Норми чинного законодавства не уповноважують ЦВК звільняти кандидатів від сплати грошової застави та надавати технічну допомогу з метою виправлення неточностей в поданих документах ВС/КАС, справа №855/6/19, 17.01.19)

За підкуп виборців – РЕАЛЬНЕ позбавлення волі (Кілійський районний суд Одеської області № 502/945/18 від 03.12.2018)

Постанова

Іменем України

03 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 727/5065/17

провадження № 51-2124км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С. С.,

суддів Ємця О. П., Кравченка С. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Сулятицького І. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170006000000395, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Біла Чортківського району Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 160 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 160 КК України, і виправдано.

Згідно з виправдувальним вироком місцевого суду орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що вона, будучи суб`єктом виборчого процесу, вирішила реалізувати своє виборче право (право голосу) шляхом прийняття пропозиції (обіцянки) отримати неправомірну вигоду за голосування за окремого кандидата в депутати до Чернівецької міської ради - ОСОБА_2 .

Так, 23 жовтня 2015 року близько 20:00 ОСОБА_1 , перебуваючи за своїм місцем проживання в кімнаті АДРЕСА_2 , прийняла пропозицію, обіцянку від студента юридичного факультету зазначеного університету ОСОБА_3 реалізувати своє виборче право (право голосу) шляхом голосування 25 жовтня 2015 року під час виборів депутатів до Чернівецької міської ради за окремого кандидата в депутати від політичної партії «Рідне місто» ОСОБА_2 та отримати за це неправомірну вигоду на суму 250 грн, яка станом на час вчинення злочину перевищувала 3 % розміру мінімальної заробітної плати.

Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 160 КК України, як прийняття пропозиції, обіцянки виборцем для себе неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій, пов`язаних із безпосередньою реалізацією ним свого права голосу (голосування за окремого кандидата на виборах), незалежно від фактичного волевиявлення особи та результатів голосування.

У результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з урахуванням сукупності досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 160 КК України, а тому виправдав останню на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 18 лютого 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував рішення Європейського суду з прав людини у справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» та визнав на підставі цього рішення показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недопустимими доказами. Зазначає, що останні давали свої свідчення як свідки у цьому провадженні без згоди на співпрацю з боку обвинувачення, без жодного тиску та загрози скасування судових рішень, ухвалених щодо зазначених свідків - зокрема, вироку від 09 листопада 2015 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 160 КК України на підставі угоди про визнання винуватості та ухвали від 02 серпня 2018 року, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям. Також скаржник зазначає, що ці судові рішення відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 не мають преюдиційного значення у провадженні щодо ОСОБА_1 .

Крім того, прокурор указує на те, що місцевий суд дійшов передчасного висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 160 КК України. Так, на думку прокурора, суд, не врахувавши положень ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеві вибори», безпідставно визнав, що дії ОСОБА_1 , а саме прийняття пропозиції, обіцянки або одержання нею для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за голосування щодо кандидата від політичної партії, а не за окремого кандидата, не є злочином, передбаченим ч. 1 ст. 160 КК України.

При цьому апеляційний суд, як вважає прокурор, формально зазначивши у своєму рішенні доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, всупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України належним чином їх не перевірив і не навів належних мотивів на їх спростування.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисники Софяк В. В. та Рудницька Т. А., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просять залишити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Прокурор, висловивши свої доводи, просив касаційну скаргу задовольнити, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 вищезгаданого Кодексу підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та дати на них обґрунтовану відповідь.

З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 ці вимоги закону належним чином не виконанні.

Як убачається з матеріалів проводження, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, крім іншого, наводив доводи щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 160 КК України.

Так, прокурор наполягав на тому, що виборець, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду за голосування 25 жовтня 2015 року під час місцевих виборів за окремого кандидата в депутати до Чернівецької міської ради, а саме ОСОБА_2 від політичної партії «Рідне місто», підлягав кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 160 КК України.

Апеляційний суд пославшись на те, що диспозицією ч. 1 ст. 160 КК України не передбачено кримінальної відповідальності за прийняття виборцем пропозиції, обіцянки або одержання для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення певних дій на користь чи шкоду кандидата в депутати, якого висунула місцева організація партії. Й оскільки ОСОБА_2 не брав участі у виборах до Чернівецької міської ради 25 жовтня 2015 року як окремий кандидат, а брав участь у них як кандидат у депутати від політичної партії «Рідне місто», тому визнав такі доводи апеляційної скарги прокурора безпідставними.

Однак колегія суддів не може погодитися з наведеним і вважає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України відповідей, які би ґрунтувалися на вимогах законодавства України, на зазначені доводи не дав.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 КК України кримінальна відповідальність настає у випадку прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, учасником референдуму для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов`язаних із безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах або відмова від такого голосування, передання виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) іншій особі), незалежно від фактичного волевиявлення особи та результатів голосування.

На підставі ч. 3 ст. 2 Закону України «Про місцеві вибори» вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ, що збігається з територією відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, району в місті, територією міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм або територією, утвореною відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднаної міської територіальної громади.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеві вибори» суб`єктами виборчого процесу на відповідних місцевих виборах є: виборець; Центральна виборча комісія; виборчі комісії, сформовані (утворені) відповідно до цього Закону або інших законів України, уповноважені забезпечувати організацію та проведення відповідних місцевих виборів; кандидати в депутати, кандидати на посади сільського, селищного, міського голови, старости; місцева організація партії, яка висунула кандидата (кандидатів) для участі у відповідних місцевих виборах; офіційний спостерігач від кандидата, від місцевої організації партії - суб`єкта відповідного виборчого процесу, від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.

Як убачається з матеріалів провадження, постановою Центральної виборчої комісії України від 29 серпня 2015 року № 209 оголошено 05 вересня 2015 року початком виборчого процесу чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, призначених на 25 жовтня 2015 року.

Рішенням Чернівецької окружної виборчої комісії від 01 жовтня 2015 року за багатомандатним виборчим округом у межах територіального виборчого округу № 25 кандидатом у депутати до Чернівецької міської ради від політичної партії «Рідне місто» зареєстровано ОСОБА_2 .

До територіального виборчого округу № 25 входила звичайна виборча дільниця № 730506, розташована на вул. Небесної Сотні, 4-Д в м. Чернівцях. При цьому у виборчому бюлетені на вказаній виборчій дільниці під номером № 14 був зазначений ОСОБА_2 як кандидат у депутати.

Таким чином, ОСОБА_2 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеві вибори» став суб`єктом виборчого процесу як кандидат у депутати, а тому виборець, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду за голосування 25 жовтня 2015 року під час місцевих виборів, за окремого кандидата в депутати до Чернівецької міської ради, а саме ОСОБА_2 від політичної партії «Рідне місто», підлягав кримінальній відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 160 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не перевірив зазначених доводів щодо їх узгодженості з положеннями законодавства України. Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційної скарги прокурора і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.

Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.

Крім того, апеляційному суду при повторному дослідженні показань ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потрібно встановити їх процесуальний статус у цьому провадженні відповідно до вимог процесуального законодавства України з огляду на ухвалені судові рішення щодо останніх, зокрема вироку від 09 листопада 2015 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 160 КК України на підставі угоди про визнання винуватості та ухвали від 02 серпня 2018 року, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 160 КК України у зв`язку з дійовим каяттям.

Надалі з урахуванням процесуального статусу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . апеляційний суд повинен з`ясувати чи може бути застосована у провадженні щодо ОСОБА_1 правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини «Навальний та Офіцеров проти Росії».

Таким чином, при новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати все наведене в постанові, ретельно перевірити викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи, дати належну оцінку зібраним у провадженні доказам та постановити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Слинько С. І. Кравченко О. П. Ємець