05.02.2019 | Автор: Олександр Боков
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram youtube

Той факт, що прокурор вищого рівня не брав участі в судовому розгляді, а про ухвалу місцевого суду йому стало відомо поза межами строку на апеляційне оскарження, не є підставою для поновлення строку оскарження (ВС/ККС,№ 222/466/17,25.09.18)

Фабула судового акта: В цій справі, відмовляючи заступнику прокурора області (прокурор вищого рівня) у поновленні строку на оскарження, апеляційний суд зазначив про те, що у судовому засіданні 21 листопада 2017 року прокурор був присутній та був обізнаний про прийняте судом рішення, а тому строк на подачу апеляційної скарги почав обчислюватись з моменту оголошення судового рішення, а саме з   21 листопада 2017 року, а апеляційна скарга заступником прокурора області була подана 30 листопада 2017 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження.

Не погоджуючись із таким обґрунтуванням, заступник прокурора області подав касаційну скаргу, у якій доводить, що прокурор вищого рівня, який подав  апеляційну скаргу, участі у судовому розгляді не брав, про ухвалу місцевого суду від 21 листопада 2017 року йому стало відомо лише 28 листопада 2017 року з довідки з копією судового рішення, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Зазначає, що вказана ухвала місцевого суду була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 27 листопада 2017 року за день до закінчення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду погодився з рішенням суду і зазначив, зокрема, що  особливості організації внутрішнього документообігу в системі органів прокуратури не можуть змінювати загальний порядок обчислення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, визначений у ч. 2 ст. 395 КПК України. Не впливає на обчислення строку на апеляційне оскарження в цьому випадку й така обставина, як час розміщення в Єдиному державному реєстрі судових рішень тексту відповідної ухвали суду першої інстанції.

Суд також  зазначив, що відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу прокурором є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень. З огляду на системний аналіз законодавчих норм поняття «прокурор», яке вживається у статтях  393 та 425 КПК України як суб'єкт апеляційного та касаційного оскарження, охоплює не лише певну посадову особу, яка здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст. 37 зазначеного Кодексу, а й прокурорів вищого рівня.

Аналізуйте судовий акт:  Позовна давність для заяв прокурорів також обчислюється з дня, коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав позивача або про особу, яка права позивача порушила (Постанова ВСУ від 27 травня 2014р. у справі №5011-32/13806-2012 )

Перебіг позовної давності починається від дня, коли саме особа, а не її представник, у тому числі і прокурор, довідалася про порушення свого права (ВСУ від 13.03.2017р., у справі № 6-80цс17)

Перебіг позовної давності для позовних вимог прокурора в інтересах держави починається з моменту коли прокурор дізнався про необхідність захисту таких інтересів (ВС/ВП № 469/1203/15-ц від 22.05.2018)

Необхідність судового захисту інтересів держави саме прокурором від імені суб’єкта владних повноважень має бути обґрунтована і підтверджена належними доказами ВС/КАС, справа №822/1169/17, 19.07.18)

Постанова

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 222/466/17

провадження № 51-4649 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого -                                          Короля В.В.,

суддів:                                                          Макаровець А.М., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання                          Батка Є.І.,

прокурора                                                   Пономарьової М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня  2017 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050640000073,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року у задоволенні подання Нікольського районного сектору уповноваженого органу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у  2016 році" відмовлено.    

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заступник прокурора Донецької області подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року відмовлено заступнику прокурора Донецької області у поновленні строку апеляційного оскарження ухвали Володарського районного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 та повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі заступник прокурора, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки тому, що прокурор вищого рівня, який подав апеляційну скаргу, участі у судовому розгляді не брав, про ухвалу місцевого суду йому стало відомо 28 листопада 2017 року, тобто вже поза строками на апеляційне оскарження.  

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пономарьова М.С. вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Пономарьової М.С. та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга заступника прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 433КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала Володарського районного суду Донецької області була оголошена 21 листопада 2017 року в присутності прокурора, якому було роз'яснено порядок і строки апеляційного оскарження.

На вказану ухвалу місцевого суду 30 листопада 2017 року заступник прокурора Донецької області (як прокурор вищого рівня) подав апеляційну скаргу, у якій також просив поновити строк апеляційного оскарження у зв'язку з тим, що внаслідок несвоєчасного оприлюднення суддею оспорюваного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень він був позбавлений можливості апеляційного оскарження ухвали в строки, передбачені кримінальним процесуальним законом.

Відмовляючи у поновленні строку на оскарження апеляційний суд зазначив про те, що у судовому засіданні 21 листопада 2017 року прокурор був присутній та був обізнаний про прийняте судом рішення, а тому строк на подачу апеляційної скарги почав обчислюватись з моменту оголошення судового рішення, а саме з     21 листопада 2017 року, а апеляційна скарга заступником прокурора Донецької області була подана 30 листопада 2017 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження.

Не погоджуючись із таким обґрунтуванням, заступник прокурора Донецької області подав касаційну скаргу, у якій доводить, що прокурор вищого рівня, який подав  апеляційну скаргу, участі у судовому розгляді не брав, про ухвалу місцевого суду від 21 листопада 2017 року йому стало відомо лише 28 листопада 2017 року з довідки з копією судового рішення, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Зазначає, що вказана ухвала місцевого суду була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 27 листопада 2017 року за день до закінчення строку на апеляційне оскарження.

Таким чином вважає вказані причини поважними, оскільки вони унеможливлювали своєчасне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а тому просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Однак колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами заступника прокурора Донецької області та вважає їх неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 20 ч. 2 ст. 36 КПК закріплено, що прокурор має право на оскарження судових рішень в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. При цьому прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Згідно з ч. 4 ст. 36 КПК право на подання апеляційної скарги мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, керівники регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Проте у КПК не встановлено особливого порядку та строків оскарження прокурорами вищого рівня судових рішень у апеляційному чи касаційному порядку.

Так, у ст. ст. 393 та 425 КПК як суб'єкт оскарження вказується тільки прокурор. Відповідно ж до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК прокурором є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» та діє у межах своїх повноважень.

Причому Законом України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст. 1); єдність системи прокуратури України забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів та ін. (ч. 5 ст. 7); прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (ч. 2 ст. 15).

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, поняття "прокурор", яке вживається у ст. ст. 393 та 425 КПК як суб'єкт апеляційного та касаційного оскарження, охоплює не лише певну посадову особу, яка здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст. 37 КПК, але й прокурорів вищого рівня, визначених у ч. 4 ст. 36 КПК (Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, керівники регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники).

А тому особливості організації внутрішнього документообігу у системі органів прокуратури не можуть змінювати загальний порядок обчислення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, визначений у ч. 2 ст. 395 КПК. Не впливає на обчислення строку на апеляційне оскарження у даному випадку й така обставина, як час розміщення в Єдиному державному реєстрі судових рішень тексту відповідної ухвали суду першої інстанції.

Окрім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, був присутнім під час оголошення ухвали Володарського районного суду Донецької області від 21 листопада 2017 року, йому було роз'яснено порядок і строки апеляційного оскарження, копію ухвали він отримав 23 листопада 2017 року (а. с. 87), а останнім днем подання апеляційного скарги було 28 листопада 2017 року. Тобто у прокурорів за умови належної організації внутрішнього документообігу було достатньо часу для апеляційного оскарження згаданої ухвали у межах встановленого ч. 2 ст. 395 КПК строку.

Викладені ж у касаційній скарзі заступника прокурора Донецької області причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є об'єктивно непереборними, а тому колегія суддів не вважає їх поважними.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом не допущено, а ухвала апеляційного суду від 14 грудня 2017 року є законною та обґрунтованою.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Король А.М. Макаровець В.П. Огурецький

756
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення