Будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від робочого об’єму останнього, належить до механічних, і може буди предметом злочину, передбаченого ст.289 КК України (ВС/ККС, № 278/3362/15-к, 01.03.18)

Фабула судового акта: Згідно з вироком місцевого суду особу визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з іншою особою незаконно заволоділи належним мопедом марки «Мустанг МТ-50», засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців. Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Втім, ця, нібито, проста за своїми обставинами справа, «дійшла» до Верховного Суду, оскільки засуджений звернувся до касаційної інстанції зі скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що «мопед з об'ємом двигуна 49 см3 не є механічним транспортним засобом у розмінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України, а отже згідно з приміткою до ст. 286 КК не є предметом злочину, передбаченого ст. 289 цього Кодексу, що свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого йому діяння».

При цьому колегія суддів Касаційного кримінального суду, заливши в силі попередні судові рішення, зазначила, що згідно з визначенням, закріпленим у примітці до ст. 286 КК, під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини й механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.

Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.

Аналізуйте судовий акт: Транспортний податок: суд встановив наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов’язків платника податків та скасував повідомлення –рішення про нарахування цього податку (Окружний адміністративний суд Києва від 27 вересня 2016р.)

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (ВС/КАС № 552/5623/16-а від 31.07.2018)

Суд підтвердив законність штрафування за порушення митних правил за користування автомобілем з «єврономерами» (Жовтневий районний суд м. Запоріжжя від 30 березня 2018 р. у справі № 331/1677/18)

Судами визнано протиправними дії ДАІ щодо зняття з реєстрації автомобіля, а також - щодо реєстрації автомобіля, видачі свідоцтва про його реєстрацію та державних номерних знаків без належної перевірки (справа № К/9901/1034/18 24.01.18)

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 278/3362/15-к

провадження № 51-877км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І. А.,

прокурора Цигана Ю. В.,

захисника Жуковської Л. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060170001015, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Житомира,жителя АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК (в редакції Закону України від 14.04.2009).

Вирішено питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він разом з ОСОБА_3 за попередньою змовою 16 серпня 2015 року близько 3-ї години, перебуваючи біля річки Тетерів приблизно в 10 метрах від берега та 45 метрах від домоволодіння, що на АДРЕСА_2, незаконно заволоділи належним ОСОБА_4 мопедом марки «Мустанг МТ-50», д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 4930 грн 13 коп, а потім цей транспортний засіб завели до ділянки місцевості поблизу будинку ОСОБА_2, що на АДРЕСА_1 у цьому ж селі.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування свого прохання зазначає, що мопед з об'ємом двигуна 49 см3 не є механічним транспортним засобом у розмінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України, а отже згідно з приміткою до ст. 286 КК не є предметом злочину, передбаченого ст. 289 цього Кодексу, що свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого йому діяння. Стверджує, що умислу як на заволодіння транспортним засобом, так і на його крадіжку в нього не було, однак суди не надали належної оцінки зазначеному. Крім того, вказує, що в нього та ОСОБА_3 не було домовленості про заволодіння транспортним засобом, а лише була розмова про збереження мопеда з метою знайти його власника. Вважає, що досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують, що в його діях є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 289 КК. Апеляційний суд, на думку автора скарги, перевіряючи обґрунтованість вироку, не звернув уваги на норми закону, відповідно до яких мопед не належить до транспортних засобів.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Жуковська Л. А. підтримала касаційну скаргу свого, підзахисного та просила її задовольнити, зазначивши, що мопед не транспортним засобом, оскільки має об'єм двигуна лише 49см3.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити оскаржені судові рішення без змін.

Засуджений ОСОБА_2 до суду касаційної інстанції не з'явився, подав заяву, в якій просив розглядати скаргу без його участі, вимоги, викладеній у поданій скарзі підтримав повністю.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням наведеного доводи засудженого, які фактично стосуються неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить і фактичних обставин, установлених судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на зібраних органами досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду доказах, які отримали належну оцінку.

Зокрема, вказаного висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань: самого засудженого ОСОБА_2, який в судовому засіданні повністю визнав вину в інкримінованому йому злочині за обставин, викладених у вироку; потерпілого ОСОБА_4, який повідомив про обставини викрадення в нього мопеда на березі р. Тетерів невідомою особою; свідка ОСОБА_6, який зазначив, що бачив у селі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із мопедом; свідка ОСОБА_7, який повідомив, що зі слів ОСОБА_2 знає, що той знайшов мопед та залишив його в себе дома; даних протоколу огляду місяця від 16 серпня 2015 року, згідно з яким оглянуто ділянку місцевості на березі р. Тетерів поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 та області; даних протоколу огляду місяця події від 16 серпня 2015 року, відповідно до якого оглянуто подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1, де виявлено мопед марки «Мустанг», д.н.з НОМЕР_1, з поверхні якого вилучено сліди пальців рук; даних висновку судової дактилоскопічної експертизи від 18 серпня 2015 року № 196, відповідно до якого сліди папілярних узорів пальців рук залишено лівою та правою долонями ОСОБА_3 і великим пальцем лівої руки ОСОБА_2; даних висновку судової автотоварознавчої експертизи від 19 серпня 2015 року № 67, згідно яким ринкова вартість викраденого мопеда становить 4930 грн 30 коп.; даних копії реєстраційного талону транспортного засобу від 4 вересня 2008 року, відповідно до якого мопед марки «Мустанг МТ-50», д.н.з. НОМЕР_1, 2008 року випуску, належить ОСОБА_4

Дослідивши вказані докази та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.

Доводи засудженого про те, що мопед «Мустанг» з об'ємом двигуна 49 см3 не є механічним транспортним засобом, що на його думку, свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого йому діяння, є безпідставними.

Згідно з визначенням, закріпленим у примітці до ст. 286 КК, під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини й механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.

Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.

За вказаних обставин, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладений у ОСОБА_4 мопед з об'ємом двигуна 49 см3 у розумінні примітки ст. 286 КК є транспортним засобом, а отже є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК.

Необґрунтованим є і доводи засудженого про те, що в нього та ОСОБА_3 не було домовленості про заволодіння транспортним засобом. Так, відповідно до встановлених судом обставин учасники злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таємно від власника мопеда шляхом пошкодження замка на кермі транспортного засобу спільними зусиллями перемістили його до домоволодіння ОСОБА_2 Таким чином, узгодженість і спільність дій засуджених при вчиненні злочину свідчить про наявність попередньої змови між ними, яка виникла до початку руху мопеда.

Що стосується твердження ОСОБА_2 про відсутність в його діях умислу на заволодіння транспортним засобом, то вони, на думку суду, є неспроможними, оскільки обвинувачений усвідомлював, що мопед належить іншій особі, проте протиправно поза волею власника перемістив його до власного домоволодіння. Крім того, для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 289 КК жодного значення не має мета вилучення транспортного засобу в його законного власника. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 289 КК як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вирішення питання про призначення ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК й у касаційній скарзі не оспорюється.

Призначене засудженому покарання, на переконання суду касаційної інстанції, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого, яка є аналогічною до його касаційної скарги, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх і зазначив в ухвалі мотиви визнання їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оспорюваних судових рішень, під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено.

Таки чином, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376 ч. 2 433 434 436 441 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т.В. Матієк