16.05.2018 | Автор: Олександр Боков Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КГС: Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (ВС/КГС, справа № 904/5974/16, 25.04.18)

Фабула судового акта: Місцевий суд, задовольнячи відповідний позов прокуратури, мотивував свої висновки тим, що оскільки оспорюваним рішенням міської ради було надано Товариству з обмеженою відповідальністю (відповідач) у постійне користування земельну ділянку, яка є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), в той час як вказане Товариство не віднесено до переліку осіб, які мають право отримувати у постійне користування земельні ділянки водного фонду, то зазначене рішення міської ради суперечить вимогам закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,  заливши без змін зазначене судове рішення, а також постанову апеляційного господарського суду, зазначив що оспорюваним рішенням міської ради Товариству було надано в постійне користування земельну ділянку, яка знаходиться в 100-метровій зоні Каховського водосховища, тобто є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), в той час як відповідача не віднесено до визначеної законодавством категорії осіб, які мають право на отримання у постійне користування земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги водних об'єктів.

При цьому Верховний Суд підтвердив  правову позицію, що раніше була викладена Верховним Судом України у постановах від 22.04.2015 № 6-52цс15, від 01.07.2015 № 6-184цс15, яка зводиться до наступного, - при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації, що і було встановлено при розгляді цієї справи, не змінює правовий режим захисної смуги.

Оцінюючи доводи Товариства про те, ще на підставі оспорюваного рішення міської ради воно набуло право постійного користування земельною ділянкою, яке може бути припинено, лише з підстав, визначених ст. 141 Земельного кодексу України, а тому у прокурора були відсутні законні підстави для звернення з даним позовом, суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив таке.

Оскільки відповідач набув права постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення органу міської ради, яке суперечить законодавству, то скасування такого рішення не може свідчити про неправомірне позбавлення його права постійного користування земельною ділянкою та порушення вимог ст. 141 ЗК України, а тому відповідні доводи касаційних скарг відхиляються судом касаційної інстанції.

Аналізуйте судовий акт: Повернення земельної ділянки у комунальну власність: коли подається віндикаційний, а коли негаторний позов і коли для прокурора починається строк позовної давності для звернення із позовом (ВСУ від 17 лютого 2016 року № 6-2407цс15)

 

                                                                                                               

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа №  904/5974/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Нікопольської міської ради - Вінтоняка Д.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий

центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" - не з'явився,

Відділу Держгеокадастру у місті Нікополі - не з'явився,

Нікопольського регіонального управління водних ресурсів - не з'явився,

Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Нікопольської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 (у складі колегії суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Березкіна О.В., Дарміна М.О.)  

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 (суддя Мартинюк С.В.)

у справі за позовом Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області

до Нікопольської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділу Держгеокадастру у місті Нікополі, Нікопольського регіонального управління водних ресурсів,

про скасування рішення Нікопольської міської ради та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської  міської Ради Дніпропетровської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" (далі - ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку") про: - визнання  протиправним та скасувати рішення Нікопольської міської ради від 26.02.2016 № 48-5/УШ "Про надання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" в постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення оздоровчого центру водної реабілітації та фізкультури"; - зобов'язання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" повернути земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 0,9969 га земель комунальної власності, розташовану за адресою: м. Нікополь, АДРЕСА_1, Нікопольській міській раді за актом приймання - передачі земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюваним рішення міської ради всупереч вимог законодавства надано в постійне користування ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги Каховського водосховища - водного об'єкту, що має загальнодержавне значення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольської міської ради від 26.02.2016 № 48-5/VII "Про надання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" в постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення оздоровчого центру водної реабілітації та фізкультури". Зобов'язано ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" повернути Нікопольській міській раді земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 0,9969 га земель комунальної власності, розташовану за адресою: м. Нікополь, АДРЕСА_1, за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що оскільки оспорюваним рішенням міської ради було надано ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" у постійне користування земельну ділянку, яка є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), в той час як вказане Товариство не віднесено до переліку осіб, які мають право отримувати у постійне користування земельні ділянки водного фонду, то зазначене рішення міської ради суперечить вимогам закону. Крім того, місцевим судом зазначено, що оспорюваним рішенням міської ради визначено інший вид цільового призначення відповідної земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції в цілому погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду, однак вказав про помилковість висновків суду першої інстанції щодо зміни цільового призначення земельної ділянки оспорюваним рішенням міської ради.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 10.11.2017 Нікопольська міська рада і 13.11.2017 ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційних скарг посилаються на те, що: суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відведена за оспорюваним рішенням міської ради земельна ділянка знаходиться в водоохоронній зоні; виконання рішення суду є неможливим, оскільки право постійного користування земельною ділянкою є діючим; ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" на підставі оспорюваного рішення міської ради набуло право постійного користування земельною ділянкою, яке може бути припинено, лише з підстав, визначених ст. 141 Земельного кодексу України; у прокурора були відсутні законні підстави для звернення з даним позовом.

ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" у своїй касаційній сказі оспорює також правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо безпідставного невиконання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" вимог ухвали апеляційного суду щодо оплати проведення призначеної у справі судової експертизи.

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку", Відділ Держгеокадастру у місті Нікополі, Нікопольське регіональне управління водних ресурсів були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційних скарг, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності вказаних представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Нікопольської міської ради від 26.02.2016 № 48-5/VIII "Про надання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" в постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення оздоровчого центру водної реабілітації та фізкультури" надано в постійне користування зазначеному підприємству земельну ділянку площею 0,9969 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення оздоровчого центру водної реабілітації та фізкультури (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - 06.01).

Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28668917 від 11.03.2016, державним реєстратором Нікопольського міськрайонного управління юстиції Кузнєцовою Марією Олександрівною зареєстровано право постійного користування ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 0,9969 га, номер запису про інше речове право - НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельної ділянки виключно відповідно до закону та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно зі ст. 61 ЗК України та ст. 89 Водного кодексу України (далі - ВК України) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

За змістом ч. 5 ст. 88 ВК України та ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) та їх ширина, має становити: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ВК України в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою; межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно з п. 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 22.04.2015 № 6-52цс15, від 01.07.2015 № 6-184цс15.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" передбачено, що проекти водоохоронних зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Згідно з листом відділу Держгеокадастру у місті Нікополі від 17.06.2016 № 10-426-99.5-2004/2-16 проекти землеустрою щодо встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на земельну ділянку за адресою м. Нікополь, АДРЕСА_1, у відділі відсутні, інформація про їх виготовлення, розроблення та затвердження відповідними органами державної влади або місцевого самоврядування відсутня.

Відповідно до даних публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 розташована поблизу урізу води Каховського водосховища, відстань до якого складає від 6 до 80 м. За інформацією Нікопольського регіонального управління водних ресурсів від 29.06.2016 № 399/01-07 земельна ділянка, розташована за адресою: м. Нікополь, АДРЕСА_1, безпосередньо примикає до урізу води Каховського водосховища та має обмеження, визначені ст.88 Водного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам, встановили, що спірна земельна ділянка є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги) та знаходиться в 100-метровій зоні Каховського водосховища.

Відповідно до ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Статтею 85 ВК України визначено, що землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Таким чином, встановивши, що оспорюваним рішенням міської ради ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" було надано в постійне користування земельну ділянку, яка знаходиться в 100-метровій зоні Каховського водосховища, тобто є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), в той час як ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" не віднесено до визначеної законодавством категорії осіб, які мають право на отримання у постійне користування земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги водних об'єктів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вказане рішення міської ради підлягає скасуванню як таке, що суперечить законодавству.

Доводи касаційних скарг про те, що відповідна земельна ділянка не віднесена до водоохоронної зони, відхиляються судом касаційної інстанції, як такі, що зводяться до переоцінки доказів у справі.

Водночас відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, судом апеляційної інстанції ухвалою від 16.05.2017 за клопотанням ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" було призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зобов`язано ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" оплатити вартість експертного дослідження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 було зобов'язано ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" оплатити відповідний рахунок за проведення судової експертизи.

Однак, вказане експертне дослідження проведене не було у зв'язку з невиконанням ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" обов'язку з його оплати.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" про те, що воно не виконало обов'язку з оплати призначеної судової експертизи у зв'язку з тим, що не отримувало ухвали апеляційного суду від 04.07.2017, якою його було зобов'язано оплатити відповідний рахунок за проведення експертизи, відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" отримав копію вказаної ухвали та копію відповідного рахунку особисто.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про помилковість висновків місцевого суду щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки з згідно з українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, який застосовувався до виникнення спірних правовідносин, спірна земельна ділянка мала класифікацію - 1.16. Оздоровче призначення (для організації профілактики та лікування), проте, відповідно до класифікатору видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1011/18306, який був застосований під час виникнення спірних відносин, вказаний класифікатор земель оздоровчого призначення (землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватись для профілактики захворювань і лікування людей) був розширений та налічував 4 види: 06.01 - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів; 06.02 - для розробки родовищ природних лікувальних ресурсів; 06.03 - для інших оздоровчих цілей; 06.04 - для цілей підрозділів 06.01-06.03 та для збереження та використання земель. Отже, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що зазначення такого виду цільового призначення, як 06.01 - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів слід вважати таким, що відповідає профілю об`єкту, розташованого на спірній земельній ділянці (санаторій-профілакторій).

Враховуючи, що помилковість вказаних висновків місцевого суду не вплинули на правильність рішення по суті спору, апеляційний суд правомірно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи касаційних скарг про неможливість виконання рішення суду, у зв'язку з тим право постійного користування земельною ділянкою є діючим, є безпідставними, оскільки відповідно до ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Крім того, оскільки ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" набуло права постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення органу міської ради, яке суперечить законодавству, то скасування такого рішення не може свідчити про неправомірне позбавлення ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" права постійного користування земельною ділянкою та порушення вимог ст. 141 ЗК України, а тому відповідні доводи касаційних скарг відхиляються судом касаційної інстанції.

Доводи касаційних скарг про відсутність у прокурора законних підстав для звернення з даною позовною заявою також є безпідставними в силу приписів п. 2 ст.  121 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ та у зв`язку з тим, що у даному спорі орган місцевого самоврядування, який має захищати інтереси членів громади, не здійснював належним чином своїх функцій та є відповідачем у справі.

Таким чином, доводи касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Нікопольської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 у справі №  904/5974/16 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 у справі №  904/5974/16.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя           І.С. Берднік

Судді          І.С. Міщенко

          В.Г. Суховий

 

 

2
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення