09.03.2019 | Автор: Олександр Боков
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram youtube

ВС/КГС: Свочесне неукладення договору про пайову участь у розвитку ІТСІ не звільняє забудовника від обов'язку укладення такого договору, а прострочення виникає з моменту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ВС/КГС, № 911/1463/17, 05.02.19)

Фабула судового акта: Ця судова справа стосується болючого для забудовників та, досить, суперечливого питання укладення договору про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та його виконання.

Отже, 02.07.2010 ДАБІ у Київській області Підприємцю (відповідач) видано дозвіл на виконання будівельних робіт - "Реконструкція кінотеатру під центр торгівлі та дозвілля" із строком дії до 02.07.2011. 11.03.2015 Департаментом державного архітектурно-будівельного контролю Підприємцю було видано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. При цьому згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації було збільшено площу об'єкта з первісних 421,3 кв.м до 1 957,8 кв.м.

15.03.2017 Рада письмово звернулася до Підприємця з питання щодо підписання Договору та сплати пайової участі 75 000 грн. (5 % від вартості будівництва). Підприємець Договір не підписав, що й стало причиною звернення Прокурора з позовом в інтересах держави в особі Кагарлицької міської ради про визнання укладеним договору. Рішенням господарського суду залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду позов задоволено. Визнано укладеним між Радою і Підприємцем договір у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду. 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з судовими рішеннями, в основу яких покладені наступні приписи законодавства і судження:

У відповідності до положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» строк для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, - встановлений для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку. Тобто прострочення відповідача, в даному випадку, виникло безпосередньо з моменту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, оскільки ним до того часу не було виконано обов'язку щодо звернення замовника про його укладення, а невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від обов'язку укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок

Заперечення відповідача щодо того, що у спірних відносинах у нього не виник та відсутній обов'язок щодо укладення із позивачем договору про пайову участь у зв'язку із проведенням будівельних робіт по реконструкції об'єкту (а не нового будівництва) суди оцінили як необґрунтовані, оскільки обов'язок відповідача щодо укладення договору на момент отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт був встановлений у відповідності до положень ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», а в подальшому у відповідності до положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а поняття будівництво об'єкта охоплювало також реконструкцію об'єкта.

Доречно зазначити, що вищенаведене судження узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 16.11.2016 р. у справі №922/5937/15 (3-1281гс16), постанові від 30.11.2016 у справі №922/6409/15 (3-1323гс16), постанові від 01.02.2017 у справі №922/753/16 (3-1441гс16).

Аналізуйте судовий акт: Сплив граничного строку для укладення договору про пайову участь не звільняє замовника будівництва від обов’язку ініціювати укладення такого договору з органом місцевого самоврядування (ВСУ від 30 листопада 2016 р. у спрві № 3-1323гс16)

Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури визнається судом укладеним без підпису замовника (ВГСУ від 28 липня 2016 року у справі № 909/1416/15)

Неправомірна бездіяльність замовника щодо обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськраді задаються збитки у виді упущеної вигоди (ВС/КГС, № 908/6328/15, 07.05.18)

Реконструкция - платить или не платить паевое участие? Позиция Верховного Суда

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

м. Київ

Справа №  911/1463/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кагарлицької міської ради,

представник прокуратури - Томчук М.О. - прокурор відділу (посвідчення від 31.07.2017 № 047983),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - фізична особа - підприємець Тесленко Анатолій Миколайович (далі - Підприємець),

представник відповідача -  Браславська Л.З. - адвокат (посвідчення від 10.12.2002),

розглянув касаційну скаргу Підприємця

на рішення господарського суду Київської області від 12.09.2018

(суддя Бацуца В.М.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018

(головуючий  - суддя Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І. і Калатай Н.Ф.)

у справі № 911/1463/17

за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Кагарлицької міської ради

до          Підприємця

про визнання укладеним договору.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про визнання укладеним договору про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури      м. Кагарлика (далі - ІТСІ) у запропонованій редакції (далі - Договір).

2. Позов обґрунтовано безпідставним ухиленням відповідача від укладення з  Кагарлицькою міською радою (далі - Рада) Договору.

Короткий зміст рішення суду першої  інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 17.07.2017 позов задоволено та вирішено визнати укладеним Договір у запропонованій редакції. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 це рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 зазначені рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

4. За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Київської області від 12.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018: позов задоволено; визнано укладеним між Радою і Підприємцем Договір у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду; з Підприємця стягнуто на користь Ради суму судових витрат.

5. Рішення від 12.09.2018 та постанову від 29.11.2018 мотивовано законністю та обґрунтованістю позовної вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги (з письмовими поясненнями до неї)

6. Підприємець, посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, прийняття їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить відповідні судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Судами попередніх інстанцій порушено:

- частину другу статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки акти цивільного законодавства, застосовані до спірних правовідносин, на момент виникнення цих актів не існувало;

- статті 256, 257, 261 ЦК України, оскільки спір вирішено поза межами позовної давності;

- частину другу статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки забудова земельної ділянки складала 20,9 кв.м, але на цю ділянку був виданий державний акт на право власності серії ЯЖ№235271 від 02.06.2008;

- статті 73-80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки оцінка доказів не відповідає фактичним даним щодо пропущення позовної давності;

- статтю 316 ГПК України стосовно обов'язковості вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, для суду першої і апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Доводи інших учасників справи

8. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність Конституції України, Законам України "Про регулювання містобудівної діяльності", «Про архітектурну діяльність", «Про планування і забудову територій", ЦК України, і просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

9. Рада у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про їх невідповідність названим законодавчим актам, а також Господарському кодексу України і Порядку залучення коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві об'єктів на території м. Кагарлика, затвердженому рішенням Ради від 27.09 - 31.10.2012 № 242-ХХІХ-VI (далі - Порядок), та просить: відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін; розгляд касаційної скарги здійснювати без участі представника Ради.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Рішенням Ради від 23.02.2006 №464-XXXXV-IV вирішено: встановити, що при здійсненні нового будівництва об'єктів на території міста замовники перераховують грошові кошти на пайову участь у розвитку ІТСІ міста в розмірі 5% від вартості будівництва об'єктів без урахування витрат на придбання обладнання та устаткування; затвердити порядок оформлення технічних умов по пайовій участі замовників у розвитку ІТСІ при будівництві об'єктів на території м. Кагарлика тощо.

11. 02.07.2010 Державною архітектурно-будівельною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Підприємцю видано дозвіл від 02.07.2010 №516/10 на виконання будівельних робіт - "Реконструкція кінотеатру під центр торгівлі та дозвілля" за адресою: вул. К. Маркса, 2, м. Кагарлик, Київська область, із строком дії до 02.07.2011.

12. Рішенням Ради від 27.09-31.10.2012 №242-XXIX-VI, зокрема: встановлено, що при здійсненні нового будівництва, реконструкції, розширенні, капітальному ремонті об'єктів на території міста замовники перераховують грошові кошти по пайовій участі у розвитку ІТСІ міста в розмірі 5% від вартості будівництва об'єктів без урахування витрат на придбавання обладнання і устаткування; затверджено порядок залучення відповідних коштів.

13. 11.03.2015 Департаментом державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було зареєстровано й видано Підприємцю декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

14. 15.03.2017 Рада письмово звернулася до Підприємця з питання щодо підписання Договору та сплати пайової участі 75 000 грн. (5 % від вартості будівництва). Підприємець Договір не підписав, що й стало причиною звернення Прокурора з позовом у даній справі.

15. Прострочення відповідача (Підприємця) в даному випадку виникло безпосередньо з моменту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, - 11.03.2015 оскільки до того часу ним не було виконано обов'язку щодо звернення як замовника з питання щодо укладення Договору.

16. У результаті дій Підприємця було збільшено площу об'єкта з первісних 421,3 кв.м (згідно з протоколом засідання комісії по приватизації об'єктів комунальної власності міста та договором купівлі-продажу приміщення на аукціоні) до 1 957,8 кв.м (згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації).

17. Відповідачем (Підприємцем) заявлено про застосування позовної давності. Проте, за висновком судів, перебіг позовної давності розпочався з 11.03.2015 (див. пункт 15 цієї постанови), а Прокурор звернувся з позовною заявою 15.03.2017, у межах позовної давності.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Стаття 179 Господарського кодексу України:

- укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина третя);

- господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома).

Закон України "Про архітектурну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин):

стаття 1:

- архітектурна діяльність - це діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері;

стаття 4:

- для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який також включає будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування;

частина перша статті 9:

- будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Закон України "Про планування і забудову територій" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин):

частина перша статті 23:

- забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво);

стаття 271:

- створення і розвиток ІТСІ населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

До пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва:

об'єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі;

об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій;

об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що споруджуються за кошти інвесторів.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати:

10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення);

4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є:

розмір пайового внеску;

терміни (графік) оплати пайового внеску;

відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Кошти, отримані як пайова участь (внесок) замовників об'єктів містобудування, можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин):

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

ЦК України:

стаття 257:

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

частина перша статті 261:

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

19. Попередні судові інстанції з огляду на законодавчі приписи та з'ясувавши невиконання відповідачем (Підприємцем) свого обов'язку щодо укладення з позивачем договору про пайову участь замовника (відповідача) у розвитку ІТСІ   м. Кагарлика, дійшли висновку про наявність підстав для визнання укладеним між сторонами Договору і, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

20. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень випливає, що судами попередніх інстанцій норми матеріального права застосовані з урахуванням дії відповідних норм у часі.

21. Судові інстанції з'ясували також подання позову в даній справі у межах встановленої законом позовної давності, відхиливши доводи відповідача з цього приводу. Водночас суд касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України не має права, зокрема, встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

22. У Касаційного господарського суду відсутні такі, що випливали б зі змісту оскаржуваних судових рішень, підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 316 ГПК України щодо обов'язковості вказівок суду касаційної інстанції для цих судів під час нового розгляду справи.

23. Що ж до аргументів скаржника, пов'язаних із встановленням обставин справи та перевіркою (оцінкою) доказів у ній, то розгляд відповідних аргументів знаходиться поза межами розгляду справи в суді касаційної інстанції з огляду на припис згаданої частини другої статті 300 ГПК України, за яким суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Поряд з тим Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи і нормами матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

26. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу  підприємця залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

27. Понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Тесленка Анатолія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 12.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі № 911/1463/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                    В. Селіваненко

Суддя                                                                                                      Б. Львов

Суддя                                                                                                                      Л. Стратієнко

0
Комментариев
752
Просмотров
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення