01.08.2018 | Автор: Олександр Боков
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

При розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України (ВС/КГС, справа № 907/769/17, 26.07.18)

Фабула судового акта: Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, задоволено повністю позов Державного підприємства до митниці про стягнення 118 685,90 грн збитків, заподіяних протиправними діями відповідача.

Ухвалюючи ці рішення, суди виходили з того, що обставини справи свідчать про доведеність всіх трьох складових правопорушення, необхідних для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, (за виключенням вини): шкоди, протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між ними, оскільки неправомірна поведінка відповідача щодо безпідставного затримання вагонів з вантажем позивача, що слідували через зону діяльності митниці, є встановленою рішенням адміністративного суду і внаслідок такої поведінки відбулась затримка вагонів Укрзалізниці, у зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати на сплату зборів і платежів Укрзалізниці, сплата яких відповідно до вимог чинного законодавства було обов'язковою для позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з цими рішеннями погодився, акцентувавши увагу на тому, що раніше окружним адміністративним судом позов Державного підприємства про визнання протиправними дії митниці щодо безпідставного затримання вагонів позивача був повністю задовольнений, у зв'язку з чим протиправність дій відповідача безспірно доведена.

Відповідно до ст. 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд, спеціальною нормою (ст. 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень

Разом з цим Верховний Суд звернув увагу на те, згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України    № 12/рп-2001 від 03.10.2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. Тобто управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З огляду на наведене порушення норм процесуального права Верховний Суд направив справу на новий розгляд.

Аналізуйте судовий акт: Верховний Суд розмежував поняття «митний контроль» та «митне оформлення» (Постанова ВС від 18 січня 2018 року у справі № 807/3168/14)

Надання митним органам у безоплатне користування приміщень для виконання своїх функцій (зберігання затриманого майна) не звільняє митницю від сплати експлуатаційних витрат на утримання такого майна (ВСУ від 22.03.2017 у справі № 3-1381гс16)

Відповідно до ч.2 ст. 266 Митного кодексу України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних докуме

ВС/КАС: Визнання протиправними та скасування рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості - Постанова ВС 2018 (КАС) - № 820/17417/14

ВС/КАС: Оскарження постанови про порушення митних правил призупиняє строк пред’явлення її до виконання (ВС/КАС № 740/3556/16-а від 13.06.2018)

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Київ

Справа №  907/769/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмого провадження без виклику та повідомлення сторін касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України

на рішення Господарського суду Закарпатської області

у складі судді Ушака І.Г.

від 23.01.2018

та на постанову Львівського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Давида Л.Л., Гриціва В.М., Кордюка Г.Т.

від 24.04.2018

за позовом Державного підприємства "Сарненське лісове господарство"

до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області,

про стягнення 118 685,90 грн збитків    

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Державне підприємство "Сарненське лісове господарство" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 118685,90 грн збитків, заподіяних протиправними діями відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного митного законодавства України безпідставно затримав вагони позивача, що слідували через зону діяльності Закарпатської митниці, такі дії відповідача були визнані протиправними Рівненським окружним адміністративним судом в рішенні від 31.10.2016 у справі № 817/1363/16, і внаслідок таких дій позивачу були завдані збитки у вигляді додаткових витрат, понесених у зв'язку зі сплатою підприємству залізниці додаткових зборів і платежів, пов'язаних із затримкою вагонів на суму, стягнення якої є предметом спору, та які відповідач відповідно до статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати позивачу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2017 порушено провадження у справі № 907/769/17 за позовною заявою Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатської області.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, позов задоволено повністю. Стягнуто із Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на користь Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" у відшкодування шкоди суму 118685,90 грн та у відшкодування судових витрат - 1780,00 грн.  

Судові рішення мотивовані тим, що:

- матеріалами справи доведено наявність всіх трьох складових правопорушення, необхідних для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, (за виключенням вини): шкоди, протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між ними, оскільки неправомірна поведінка відповідача щодо безпідставного затримання вагонів з вантажем позивача, що слідували через зону діяльності Закарпатської митниці, є встановленою рішенням адміністративного суду і внаслідок такої поведінки відбулась затримка вагонів Укрзалізниці, у зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати на сплату зборів і платежів Укрзалізниці, сплата яких відповідно до вимог чинного законодавства було обов'язковою для позивача;

- спір у цій справі є господарським та з огляду на положення статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;

- збитки у цій справі підлягають стягненню із Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України та, як зазначено судом апеляційної інстанції підстави для залучення Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатської області до участі у справі як відповідача відсутні, оскільки рішення у цій справі про стягнення коштів з боржника виконується державним казначейством шляхом списання коштів з рахунку державного органу (боржника) і таке рішення не впливає на права та обов'язки Державної казначейської служби, як і виконання Державним казначейством рішення суду та безспірне списання коштів за рахунку державного органу (боржника) законодавством не ставиться в залежність від участі чи неучасті Казначейства у справі.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема статті 1173 Цивільного кодексу, положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001              № 12-рп/2001, статей 25, 48 Бюджетного кодексу України, в порушення яких стягнуто збитки, завдані неправомірними діями суб'єкта владних повноважень не з рахунків Державного бюджету України, а з рахунків митниці, не залучено орган Державної казначейської служби до справи в якості співвідповідача. Скаржник також зазначає про те, що суди дійшли помилкового висновку про доведеність наявності причинно-наслідкового між діями відповідача по забезпеченню здійснення митного контролю та сплатою перевізнику плати за надані послуги перевезення, не врахували відсутність у справі доказів наявності протиправності дій митниці стосовно спірного вантажу протягом всього періоду, за який позивачем нараховані та заявлені до стягнення платежі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючого, Стратієнко Л.В., Мамалуя О.О. від 04.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 907/769/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 907/769/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.07.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Вронська Г.О.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильні висновки судів. Суди в повному обсязі встановили всі обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалили рішення та постанову з дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі заявок митного посту Закарпатської митниці Державної фіскальної служби № 04/16 від 13.05.2016, № 16/16 від 20.05.2016, № 20/16 від 23.05.2016, № 43/16 від 12.06.2016 на шляху прямування до станції призначення в Угорщині на станції Батьово було призупинено пропуск залізничних вагонів №№ 96290325, 32261752, 296392329, 96398276, 32262367, 296392303, 67161224, 68772771, 68569102 з товаром "пиловник з сосни звичайної", відправником яких був позивач - Державне підприємство "Сарненське лісове господарство".

Наведені обставини, а також час початку та закінчення затримання вагонів зафіксовано перевізником - Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" у відповідних актах загальної форми № 11 від 13.05.2016, № 4559 від 13.05.2016, № 24560 від 13.05.2016, № 2396 від 26.05.2016, № 2407 від 01.06.2016 та № 422 від 13.06.2016.

Загалом на підставі зазначених актів у зв'язку із затриманням на підставі заявок митного посту відповідача залізничних вагонів №№ 96290325, 32261752, 296392329, 96398276, 32262367, 296392303, 67161224, 68772771, 685691 перевізником - Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" нараховано Державному підприємству "Сарненське лісове господарство" до сплати додаткових зборів за користування зазначеними вагонами, за зберігання, маневрову роботу, надіслання телеграм, провізної плати за перевезення вагонів на суму 118685,90 грн, які були списані Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" з особового рахунку Державного підприємства "Сарненське лісове господарство".

Рівненський окружний адміністративний суд в постанові від 31.10.2016 у справі 817/1363/16, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017, позов Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" задовольнив повністю та визнав протиправними дії Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України щодо безпідставного затримання вагонів позивача.

У зв'язку із визнанням дій Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України щодо безпідставного затримання вагонів з вантажем позивача протиправними, Державне підприємство "Сарненське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 118685,90 грн збитків, заподіяних протиправними діями відповідача у вигляді додаткових зборів та платежів, які були нараховані та стягнуті з нього Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця".

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначені в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.

Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Таким чином спеціальною нормою (статтею 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень

Отже, статтею 56 Конституції України, статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи зазначених органів при здійсненні ними своїх повноважень.

Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (стаття 1 зазначеного закону).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України    № 12/рп-2001 від 03.10.2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та розглянули справу без залучення Державної казначейської служби України до участі у справі в якості відповідача, а також помилково стягнули з збитки, завдані неправомірними діями суб'єкта владних повноважень з рахунків митниці, у зв'язку з чим Касаційний господарський суд погоджується з доводами скаржника в цій частині.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема статті 45, 48 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення належного складу сторін у справі, а вирішення питання щодо залучення до участі у справі співвідповідача чи заміни неналежного відповідача не є компетенцією суду касаційної інстанції, рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, з'ясувати належний склад сторін у справі, зокрема визначити належних відповідачів, у зв'язку з чим дослідити дотримання позивачем норм статті 30 Господарського процесуального кодексу України щодо правил виключної підсудності справи, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 907/769/17 скасувати.

3. Справу №  907/769/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          О. Баранець

Судді                                                                                                    Г. Вронська

                                                                                                    Л. Стратієнко

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення