28.04.2020 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КГС: Положення договору, яке звільніє боржника від обов’язку сплатити три проценти річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України), є нікчемним (ВС/КГС, у справі № 914/479/19, від 16.04.20)

ВС/КГС: Положення договору, яке звільніє боржника від обов’язку сплатити три проценти річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України), є нікчемним (ВС/КГС, у справі №  914/479/19, від 16.04.20) - 0_26385800_1588066592_5ea7f92040739.jpg

Фабула судового акта: Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ, позивач) до Акціонерного товариства (АТ, відповідач) були задоволені частково, - стягнуто з останнього на користь позивача 418 809,89 грн основного боргу, 7 830,93 грн. 3% річних, 27 021,06 грн. інфляційних втрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач довів несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором у частині розрахунків за виконані на підставі цього договору будівельні роботи.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з скаргою, яку, крім іншого, обґрунтовував тим, що суди залишили поза увагою наявність у пунктах 6.8, 6.10 вказаного договору положення щодо незастосування контрагентами санкції, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у частині річних у випадках порушення замовником строків розрахунків.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скаргу Акціонерного товариства залишив без задоволення, а рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

При цьому варто звернути увагу на висновок, що міститься в постанові ВС/КГС у цій справі, а саме. Вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Суд касаційної інстанції також зазначив, що умови договору, передбачені у п.п. 6.8 та 6.10 договору, порушують права позивача та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим договором лежить лише на відповідачеві, який зобов`язувався оплати виконані за договором та прийняті роботи. Завдяки наведеним умовам договору, відповідач, всупереч вимогам закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як ч. 3 ст. 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Аналізуйте судовий акт: При затримці у виплаті дивідендів застосовується стаття 625 ЦК України, при цьому звернення із вимогою про виплату до емітента НЕ потрібне (ВС/КГС у справі № 910/11316/17 від 17 січня 2018р.)

Після закінчення строку дії договору позики на борг нараховуються проценти на рівні облікової ставки НБУ і застосовується відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі за № 6-1412цс16)

Наявність судового рішення про стягнення боргу за договором позики не припиняє нарахування санкцій за ст. 625 ЦК України (ВСУ у справі № 6-2311цс16 від 22 березня 2017р.)

Стягнення боргу за розпискою в іноземній валюті може відбуватись за вибором кредитора й у гривні за нарахуванням по ст. 625 ЦК України (ВП/ВС у справі №340/385/17, від 27.11.19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 914/479/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз",

на рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2019 (головуючий суддя Бортник О.Ю.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (головуючий Данко Л.С., судді: Мирутенко О.Л. і Скрипчук О.С.)

у справі № 914/479/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-гідроенергобуд" (далі - Позивач)

до акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (далі - Відповідач)

про стягнення 456 050,17 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення 456 040,17 грн, з яких 418 809,89 грн заборгованості, 7 830,93 грн. 3% річних, 29 409,35 грн інфляційних втрат, а також 25 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням Відповідачем взятих на себе за договором підряду від 20.08.2018, зареєстрованим Відповідачем за номером 1808000338 (далі - Договір), зобов`язань у частині розрахунків за виконані Позивачем на підставі цього Договору будівельні роботи, виконання яких оформлено актами від 01.10.2018 № 1, від 01.11.2018 № 2, від 17.12.2018 № 3, від 18.02.2019 б/н та від 16.05.2019 № 5.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 418 809,89 грн основного боргу, 7 830,93 грн. 3% річних, 27 021,06 грн. інфляційних втрат, 6 804,93 грн судового збору та 14 921,45 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором у частині розрахунків за виконані на підставі цього Договору будівельні роботи. При цьому судами здійснено перевірку розрахунку позовних вимог та виявлено арифметичні помилки при обчисленні інфляційних втрат, тому суди провели перерахунок розміру інфляційних втрат та дійшли висновку про стягнення їх у сумі 27 021,06 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди залишили поза увагою те, що:

- остаточний розрахунок за Договором проводиться замовником після повного завершення виконання робіт, визначених пунктом 1.1 цього Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами останнього акта передавання-приймання виконаних робіт (типової форми КБ-3, КБ-2в);

- у пунктах 6.8, 6.10 Договору сторони дійшли згоди не застосовувати санкції, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у частині річних у випадках порушення замовником строків розрахунків;

- відповідно до пункту 6.9 Договору у замовника є право відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт за цим Договором у разі наявності простроченого виконання зобов`язань підрядника за іншими діючими договорами - до моменту належного виконання підрядником таких зобов`язань.

Від Позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 20.08.2018 Відповідачем (замовник) та Позивачем (підрядник) укладено Договір з додатками № 1 - Договірна ціна (оформляється підрядником), № 2 - Кошторисна документація (оформляється підрядником) та № 3 - Графік виконання робіт.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач зобов`язувався за завданням Відповідача, яке зазначене у складі тендерної документації ?Технічні вимоги і якісні характеристики?, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, за результатами проведення процедури закупівлі № Г1А-2018-06-21-000910-с, на свій ризик власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами виконати у встановлений строк (додаток № 3 до Договору), а Відповідач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти і оплатити такі роботи: ?Ремонт допоміжних будівель Бібрського ЛВУМГ (Завершальні будівельні роботи), код ЄЗС ДК 021-2015: 45400000-1?.

Згідно з пунктом 2.1 Договору строки виконання робіт за цим Договором - 120 календарних днів від дати оформлення дозволу на початок виконання робіт відповідно до ?Графіка виконання робіт?, що є додатком № 3 до Договору. Дозвіл на початок робіт - відповідно до СОУ 49.5-30019801-121:2014 ?Охорона праці. Порядок допуску працівників сторонніх організацій для виконання робіт (завдань) на об`єктах Позивача".

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за виконані роботи, згідно з умовами Договору, Відповідач перераховує Позивачу, відповідно до Договірної ціни (додаток №1 до Договору) та на підставі підписаних сторонами акта (актів) передавання-приймання виконання робіт, 2 196 741,54 грн, у тому числі ПДВ 366 123,59 грн.

Відповідно до пунктів 3.3-3.5, 3.7 Договору оплата робіт за цим Договором здійснюється Відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача на підставі акта (актів; типової форми КБ-3, КБ-2в) передавання-приймання виконаних робіт, протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання акта (актів).

Позивач зобов`язаний надати Відповідачу податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, із зазначенням обов`язкових реквізитів, у тому числі кодів ДКПП, УКТ ЗЕД відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та в строки, встановлені ПК України.

Своєчасне ненадання Позивачем податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушенням порядку заповнення, встановленого ПК України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або непідтвердження реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строки, передбачені ПК України, визначено відкладальною обставиною для настання обов`язку Відповідача щодо здійснення оплати послуг за цим Договором до моменту одержання Відповідачем такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з ЄРПН про підтвердження факту здійснення такої реєстрації позивачем і перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет дотримання законодавства щодо її заповнення і підписання.

Остаточний розрахунок за цим Договором проводиться Відповідачем після повного завершення виконання робіт, визначених у пункті 1.1 Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами останнього акта передавання-приймання виконаних робіт (типової форми КБ-3, КБ-2в).

Згідно з пунктами 6.8-6.10 Договору, керуючись вимогами статті 203 ЦК України, сторони домовились, що санкції, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України в частині % річних, не застосовуються Позивачем у випадках порушення Відповідачем строків розрахунків, зазначених у цьому Договорі, за виконані роботи, що є предметом цього Договору.

Відповідач має право відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт за цим Договором у разі наявності простроченого виконання зобов`язань Позивача за іншими діючими договорами з Відповідачем або за штрафними санкціями, передбаченими цим Договором, до моменту належного виконання Позивачем таких зобов`язань.

Керуючись статтею 203 ЦК України, сторони домовились, що санкції, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України в частині % річних, не застосовуються Позивачем у випадках порушення Відповідачем строків розрахунків, зазначених у цьому Договорі, за виконані роботи, надані послуги та поставлену продукцію, що є предметом цього Договору.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє протягом 130 календарних днів з дати підписання Договору, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актами від 01.10.2018 № 1, від 01.11.2018 № 2, від 17.12.2018 № 3, від 18.02.2019 б/н та від 16.05.2019 № 5 приймання виконаних будівельних робіт підтверджується виконання Позивачем та приймання Відповідачем виконаних Позивачем на підставі Договору робіт на суму 694 460,81 грн, 274 753,87 грн, 524 097,52 грн, 61 857,98 грн та 418 809,89 грн відповідно.

Податковими накладними №№ 1, 4, 12, 13, 5, які складено 01.10.2018, 01.11.2018, 17.12.2018, 18.02.2019, 16.05.2018 відповідно, підтверджується відсутність обставин, передбачених пунктом 3.5 Договору, з огляду на вимоги статті 201 ПК України.

Банківськими виписками, наявними у матеріалах справи та платіжними дорученнями підтверджується сплата Відповідачем Позивачу 29.11.2018 - 694 460,81 грн як оплати робіт згідно з актом від 01.10.2018 № 1, 17.12.2018 - 274 753,87 грн як оплати робіт згідно з актом від 01.11.2018 № 2, 27.05.2019 - 374 097,52 грн та 31.05.2019 - 150 000,00 грн які оплати робіт згідно з актом від 17.12.2018 № 3, 15.05.2019 - 61 857,98 грн як оплати робіт згідно з актом від 18.02.2019 б/н.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 456 050,17 грн.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Зобов`язана сторона має право виконати зобов`язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов`язання, на вимогу зобов`язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов`язання повністю або його частини.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно із статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 318 ГК України передбачено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.

Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.

Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт виконання та прийняття сторонами робіт за актом від 16.05.2019 № 5, який містить посилання на Договір.

При цьому роботи, виконані Позивачем на підставі Договору та прийняті Відповідачем за актом від 16.05.2019 № 5 приймання виконаних будівельних робіт, залишились неоплаченими, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач оплатив роботи, виконані Позивачем за вказаним актом.

Наведене свідчить про порушення Відповідачем умов Договору в частині оплати виконаних Позивачем робіт у строки, встановлені пунктом 3.3 Договору. Відтак позовні вимоги в частині стягнення 418 809,89 грн боргу визнані судами такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до позовних вимог у частині стягнення 7 830,93 грн 3% річних та 29 409,35 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати виконаних робіт за вказаними актами приймання виконаних будівельних робіт, нарахованих Позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України, то суди, перевіривши наданий Позивачем розрахунок, дійшли висновку, що позовні вимоги в частині 3 % річних підлягають задоволенню повністю, а в частині інфляційних втрат - частковому задоволенню, оскільки Позивачем допущено арифметичні помилки при обчисленні інфляційних втрат, а саме прострочення оплати виконаних за актом від 01.11.2018 № 2 робіт становило 14 календарних дів, що є меншим за половину місяця. При цьому індекс інфляції встановлюється та інфляційні розраховуються за місяць. Крім цього, відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 для розрахунку інфляційних за місяць необхідним є існування суми заборгованості у календарному місяці 15 і більше днів. Суди, здійснивши перерахунок нарахованих інфляційних втрат, дійшли висновку, що обґрунтованим є їх розмір у сумі 27 021,06 грн.

Водночас судами відхилені посилання Відповідача на пункти 3.7, 6.8 та 6.10 Договору як на підставу відмови у задоволенні позову, оскільки спір у справі стосується оплати робіт за Договором на підставі актів передавання-приймання виконаних робіт, передбачених пунктом 3.3 Договору, тобто за кожний етап виконаних робіт, а не передбаченого пунктом 3.7 Договору остаточного розрахунку за цим Договором.

Вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Таким чином, умови Договору, передбачені у пунктах 6.8 та 6.10, порушують права Позивача (підрядника) та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін Договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим Договором лежить лише на Відповідачеві (замовник), який зобов`язувався оплати виконані за Договором та прийняті роботи. Завдяки наведеним умовам Договору, Відповідач, всупереч вимогам закону (частини другої статті 625 ЦК України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як частиною третьою статті 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Посилання скаржника на наявність обставин, передбачених пунктом 6.9 Договору, також були відхилені судами, оскільки на виконання вимог ухвали місцевого господарського суду від 08.07.2019 про надання суду доказів наявності заборгованості Позивача перед Відповідачем за договорами, вказаними у довідці, долученій до відзиву на позовну заяву, Відповідачем було надано договір на надання послуг від 27.02.2018 з додатками, зареєстрований Відповідачем за номером 1803000047, та договір підряду від 16.08.2018, зареєстрований Відповідачем за номером 1808000288 з додатками. При цьому Відповідачем не надано доказів порушення Позивачем свої зобов`язань за вказаними договорами.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що на момент настання строку оплати виконаних Позивачем робіт згадані два договори були чинними.

За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди залишили поза увагою, що: остаточний розрахунок за Договором проводиться замовником після повного завершення виконання робіт, визначених пунктом 1.1 цього Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами останнього акта передавання-приймання виконаних робіт (типова форма КБ-3, КБ-2в); у пунктах 6.8, 6.10 Договору сторони дійшли згоди не застосовувати санкції, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, у частині річних у випадках порушення замовником строків розрахунків; відповідно до пункту 6.9 Договору у замовника є право відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт за цим Договором у разі наявності простроченого виконання зобов`язань підрядника за іншими діючими договорами - до моменту належного виконання підрядником таких зобов`язань, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ?Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ? від 15.01.2020 № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 914/479/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко

4931
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
1