Оскільки основний договір не був укладений у зв’язку з недосягненням сторонами згоди щодо його умов, то відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу, передбаченого попереднім договором (ВС/КГС, № 911/1274/18, 02.09.19)

Фабула судового акта: Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ, позивач) звернулося до суду з позовом до іншого Товариства (відповідач) про стягнення 300 000,00 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що за умовами укладеного між сторонами попереднього договору вони зобовязалися у майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна (основний договір) на умовах і в порядку, визначених цим попереднім договором. Проте основний договір з вини відповідача не було укладено, у звязку з чим позивач наголошував про наявність в нього підстав для повернення сплаченого ним забезпечувального платежу у сумі 100 000,00 грн і стягнення з відповідача штрафу у сумі 200 000,00 грн згідно з відповідним пунктом попереднього договору.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн забезпечувального платежу, в іншій частині позову відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядав справу у зв’язку з касаційною скаргою позивача, який, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм ст.ст. 218, 230 ГК України та ст. 635 ЦК України, наголошував, що основний договір не було укладено сторонами через бездіяльність відповідача, який не здійснив виділу визначених у попередньому договорі обєктів нерухомого майна - корпусів із цілісного майнового комплексу, виготовлення правовстановлюючих документів на частину майна, що є предметом купівлі-продажу. Посилався позивач і на низку правових висновків, що на його думку підтверджують обґрунтованість його позиції, а саме, - тих, що викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 465/457/15, від 05.12.2018 у справі № 756/4453/15-ц, від 14.01.2019 у справі № 464/8424/15-ц, від 04.04.2019 у справі № 369/434/17.

Втім, ВС/КГС погодився з судовими рішеннями, виходячи з наступних приписів чинного законодавства та міркувань.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобовязання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як убачається з п. 5.5 попереднього договору, сторони передбачили, що у випадку відмови відповідача від укладення основного договору або у разі неукладення основного договору з позивачем чи зазначеною ним третьою особою (іншим покупцем) із вини відповідача у строк, установлений у цьому договорі, відповідач зобовязується сплатити на користь позивача штраф у подвійному розмірі забезпечувального платежу.

Водночас, як установив суд, постановою приватного нотаріуса заявникові – відповідачу ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу у звязку з тим, що сторони повідомили нотаріусу про недосягнення домовленостей із приводу укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна.

Отже, оскільки основний договір не був укладений у зв’язку з недосягненням сторонами згоди щодо його умов, то відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності у виді штрафу, передбаченої умовами попереднього договору.

Аналізуйте судовий акт: Попередній договір купівлі-продажу нерухомості (земельної ділянки) не може бути підставою для отримання забудовником містобудівних умов, оскільки не свідчить про право власності (користування) землею (справа № К/9901/1958/18, 23.01.18)

Попередній договір не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на майно (Справа № 923/1004/15, 20.09.17)

Попередній договір не може бути визнаний укладеним, якщо сторонами не дотримано обов'язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомості, укладення якого сторони обумовили в майбутньому (Справа № 17-05/5026/275/2012, 07.03.17)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1274/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Символ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 (суддя Смирнова Ю. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 (Мальченко А. О. - головуючий, Жук Г. А., Дикунська С. Я.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Символ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Альянс Україна"

про стягнення 300 000,00 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український аукціон активів" (далі - ТОВ "Український аукціон активів" після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Символ"; далі - ТОВ "Завод "Символ") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Альянс Україна" (далі - ТОВ "Юніверсал Альянс Україна") 300 000,00 грн.

2. Позовні вимоги аргументовано тим, що за умовами попереднього договору від 11.05.2018 сторони зобов'язалися у майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна (основний договір) на умовах і в порядку, визначених цим попереднім договором. Проте основний договір не було укладено з вини ТОВ "Юніверсал Альянс Україна", у зв'язку з чим позивач наголошує на наявності підстав для повернення сплаченого ним забезпечувального платежу у сумі 100 000,00 грн і стягнення з відповідача штрафу у сумі 200 000,00 грн згідно з пунктом 5.5 попереднього договору.

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2018 у справі № 911/1274/18 позовну заяву ТОВ "Завод "Символ" до ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" про стягнення 300 000,00 грн надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 у справі № 911/1274/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн забезпечувального платежу та 1 500,00 грн судового збору за подання позову; в іншій частині позову відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на неукладення сторонами основного договору забезпечувальний платіж у сумі 100 000,00 грн підлягає поверненню позивачеві на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки неукладення сторонами основного договору сталося не з вини відповідача, а у зв'язку із недосягненням між сторонами згоди щодо його умов, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 200 000,00 грн штрафу.

5. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виклав власну правову кваліфікацію спірних відносин і правову оцінку обставин справи, а також звернув увагу, що встановивши у справі, яка переглядається, наявність між сторонами договірних правовідносин із приводу авансу, суд першої інстанції безпідставно виходив з наявності правових підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову та повернення грошових коштів як безпідставно набутих відповідачем, оскільки ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" отримало їх як забезпечувальний платіж (аванс) на підставі попереднього договору.

Апеляційний господарський суд акцентував, що з огляду на неукладення між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна, який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, а також оскільки зазначена домовленість сторін свідчить про те, що сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана ТОВ "Завод "Символ" грошова сума 100 000,00 грн є авансом, який має бути повернуто позивачеві.

Стосовно решти позовних вимог суд апеляційної інстанцій зазначив, що оскільки спірний договір у справі за правовою природою є попереднім договором, він визначає лише обов'язок сторін протягом певного часу укласти основний договір у майбутньому на умовах, установлених попереднім договором і будь-яких інших зобов'язань сторін попередній договір встановлювати не може.

Правовою метою попереднього договору є спонукання до укладення основного договору та фіксація умов основного договору, а не виникнення будь-яких реальних зобов'язань. Оскільки основного договору сторони не уклали, усі зобов'язання за попереднім договором вважаються припиненими.

Таким чином, із моменту спливу строку, встановленого для укладення основного договору, всі зобов'язання відповідача, зокрема щодо сплати штрафних санкцій припинились, а позивач втратив право притягти відповідача до такої відповідальності на підставі попереднього договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/1274/18 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стянення штрафу у сумі 200 000,00 грн, ТОВ "Завод "Символ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, згідно з яким стягнути штраф у сумі 200 000,00 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставами для часткового скасування рішення і постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статей 218 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 635 ЦК України.

8. Скаржник наголошує, що основний договір не було укладено сторонами через бездіяльність відповідача, який не здійснив виділу визначених у попередньому договорі об'єктів нерухомого майна - корпусів із цілісного майнового комплексу, виготовлення правовстановлюючих документів на частину майна, що є предметом купівлі-продажу. Таким чином, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача 200 000,00 грн штрафу, передбаченого у пункті 5.5 попереднього договору.

9. Також посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 465/457/15, від 05.12.2018 у справі № 756/4453/15-ц, від 14.01.2019 у справі № 464/8424/15-ц, від 04.04.2019 у справі № 369/434/17, скаржник зазначає, що у положеннях частин 1, 3 статті 635 ЦК України йдеться про припинення зобов'язання укласти основний договір, і в жодному разі не про припинення всіх зобов'язань, які сторони погодили у попередньому договорі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.05.2018 між ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" (сторона-1, продавець) і ТОВ "Український аукціон активів" (сторона-2, покупець, назву якого було змінено на ТОВ "Завод "Символ") укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Оксаною Миколаївною та зареєстрований у реєстрі за № 1049 (далі - попередній договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторони зобов'язуються у майбутньому, не пізніше 14 робочих днів після отримання продавцем забезпечувального платежу відповідно до пункту 5.1 цього договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - основний договір) на умовах і в порядку, визначених цим договором.

12. Згідно з пунктом 1.2 попереднього договору нерухомим майном є: виробничий цех (цех № 31) літ. "Л" загальною площею 836,1 кв.м; виробничий цех (сушильний цех) літ. "Т" загальною площею 432,4 кв.м; адміністративний об'єкт нерухомого майна літ. "А" загальною площею 511,8 кв.м, загальною площею 1780,3 кв.м., розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Катюжанка, вулиця Заводська, 1 (далі - майно). Цілісний майновий комплекс розташований на земельній ділянці площею 6,3547 га, кадастровий номер 3221883201:08:111:0001.

13. За змістом пункту 2.1 попереднього договору, сторона-1 згодна продати, а сторона-2 - набути у власність і купити зазначене майно за ціною 6 286 119,00 грн, що за курсом Національного банку України на день підписання цього договору еквівалентно 240 000,00 доларів США; у випадку зміни офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України на день підписання основного договору, вартість майна буде перерахована.

14. За змістом пункту 3.1 попереднього договору сторона-1 зобов'язується: укласти зі стороною-2 основний договір не пізніше спливу 14 робочих днів після отримання продавцем забезпечувального платежу; не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна або виникнення прав третіх осіб щодо майна (оренда, найм, позичка, застава, обтяження тощо), за виключенням випадків, погоджених з покупцем; на момент укладення основного договору мати у наявності всі необхідні документи для відчуження майна, у тому числі документи, що підтверджують право власності сторони-1 на майно, довідку про балансову вартість тощо; допустити представників сторони-2 до майна для проведення робіт з підключення до комунікаційних вузлів за умови сплати стороною-2 забезпечувального платежу; передати, а сторона-2 зобов'язується прийняти майно протягом одного дня після підписання акта приймання-передачі; зберігати конфіденційність стосунків та умов відчуження майна.

15. Сторона-2 згідно з пунктом 4.1 попереднього договору, зобов'язується: укласти основний договір у термін, місці та на умовах, встановлених цим договором; прийняти майно у визначені даним договором строки; не змінювати в односторонньому порядку строк (термін) укладення та нотаріального посвідчення основного договору та умов купівлі-продажу майна (зокрема, ціну майна тощо); своєчасно внести забезпечувальний платіж в термін, в розмірах, передбачених даним договором; не експлуатувати майно, не здійснювати роботи по його переплануванню до підписання основного договору без отримання попередньої згоди сторони-1; вказати третю сторону або замінити покупця в основному договорі; зберігати конфіденційність стосунків та умов відчуження майна.

16. У пункті 5.1 попереднього договору сторони узгодили, що на підтвердження свого зобов'язання і з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу майна та своєї платіжної спроможності впродовж 5 банківських днів з дня підписання даного договору сторона-2 перераховує на поточний рахунок сторони-1, зазначений у цьому договорі, а сторона -1 - отримує забезпечувальний платіж у розмірі 100 000,00 грн, що є еквівалентом 3824,00 доларів США, за середнім курсом продажу вказаної валюти, встановленим комерційними банками України на день укладення даного договору.

Зазначений забезпечувальний платіж у фактично внесеному розмірі підлягає поверненню стороні-2 в день підписання основного договору або зараховується в якості оплати вартості майна за основним договором.

Сторони встановили, що передбачений згідно з пунктом 5.1 попереднього договору забезпечувальний платіж не є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, які передбачено у статті 546 ЦК України, тобто не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У разі невнесення стороною-2 забезпечувального платежу у розмірі 100 000,00 грн упродовж 5 банківських днів із дня підписання цього договору сторона-1 звільняється від обов'язків щодо укладення основного договору і цей попередній договір вважається розірваним за згодою сторін.

17. Згідно з пунктом 5.4 попереднього договору сторони домовилися, що у разі відмови сторони-2 від укладення основного договору або у разі неукладення основного договору з вини сторони-2 у строк, установлений у цьому договорі, сума, зазначена у пункті 5.1 цього договору, стороні-2 не повертається і залишається у сторони-1 як неустойка (штраф) у розмірі забезпечувального платежу.

18. У випадку відмови сторони-1 від укладення основного договору або у разі неукладення основного договору зі стороною-2 чи зазначеною нею третьою особою (іншим покупцем) з вини сторони-1 у строк, встановлений цим договором, сторона-1 зобов'язується сплатити на користь сторони-2 штраф у подвійному розмірі забезпечувального платежу, зазначеному у пункті 5.1 цього договору (пункт 5.5 попереднього договору).

19. За змістом пункту 5.7 попереднього договору невиконанням цього договору є: будь-який факт, який є офіційною причиною (із винесенням відповідної постанови) відмови нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу; відмова однієї зі сторін від підписання договору купівлі-продажу на визначених цим договором умовах; нез'явлення до місця підписання основного договору у визначений час.

20. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 попереднього договору за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься не пізніше 12 години 07.06.2018 у приміщенні офісу нотаріуса Назарчук О. М. за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 14А. За домовленістю сторін може бути призначено інше місце або час підписання основного договору, але за наявності суперечок обов'язковими для виконання є зазначені у пункті 6.1 час і місце укладення основного договору.

21. Суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2013 № 14952084, наявним у справі , ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" володіє цілісним майновим комплексом, до складу якого входять, зокрема: виробничий цех (цех № 31) літ. "Л" загальною площею 836,1 кв.м; виробничий цех (сушильний цех) літ. "Т" загальною площею 432,4 кв.м; адміністративний об'єкт нерухомого майна літ. "А" загальною площею 511,8 кв.м.

22. 14.05.2018 ТОВ "Завод "Символ" перерахувало ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" 100 000,00 грн забезпечувального платежу, що підтверджується платіжним дорученням № 1.

23. Проте, як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторони попереднього договору, з'явившись 04.06.2018 до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назарчук О. М., основного договору не уклали, з підстав, наведених у постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05.06.2018.

24. У зв'язку із неукладенням основного договору позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом у цій справі, в якому просив суд стягнути з відповідача 100 000,00 грн забезпечувального платежу за попереднім договором, а також 200 000,00 грн штрафу, передбаченого згідно з пунктом 5.5 попереднього договору.

Позиція Верховного Суду

25. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

26. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

30. З урахуванням викладеного суд не приймає та не розглядає доводи скаржника, пов'язані із переоцінкою доказів і встановленням обставин справи наново.

31. Колегія суддів зауважує, що судові рішення у частині стягнення 100 000,00 грн забезпечувального платежу (авансу) не оскаржує жодна зі сторін.

32. ТОВ "Завод "Символ" оспорює правомірність висновків судів попередніх інстанцій саме щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення 200 000,00 грн штрафу, оскільки вважає, що суди неправильно застосували, зокрема, положення статті 635 ЦК України, та наголошує, що основний договір не укладено саме з вини відповідача.

33. З урахуванням положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає цю справу саме у межах доводів і вимог, наведених у касаційній скарзі.

34. Відповідно до частин 1 - 3 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

35. За змістом статті 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

36. Слід зауважити, що за змістом статтею 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

37. Відповідно до статей 6 та 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

38. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

39. За змістом статті 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

40. Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

41. У статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

42. Відповідно до частини 1 статті 548 цього Кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

43. Згідно з частинами 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

44. Як убачається із матеріалів справи, у пункті 5.5 попереднього договору сторони передбачили, що у випадку відмови ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" від укладення основного договору або у разі неукладення основного договору із ТОВ "Завод "Символ" чи зазначеною ним третьою особою (іншим покупцем) із вини ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" у строк, установлений у цьому договорі, ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" зобов'язується сплатити на користь ТОВ "Завод "Символ" штраф у подвійному розмірі забезпечувального платежу, зазначеного у пункті 5.1 цього договору.

45. Отже, колегія суддів, ураховуючи наведені норми законодавства та умови пункту 5.5 попереднього договору, погоджується із висновком суду першої інстанції, що підставою для застосування до ТОВ "Юніверсал Альянс Україна" відповідальності у виді штрафу є неукладення основного договору саме з його вини.

46. Водночас як установив місцевий господарський суд та убачається із матеріалів справи, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назарчук О. М. від 05.06.2018 заявникові ТОВ "Український аукціон активів" відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу у зв'язку з тим, що сторони повідомили нотаріусу про недосягнення домовленостей із приводу укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна.

47. Ця постанова жодним чином не підтверджує факту неукладення основного договору з вини відповідача.

48. Верховний Суд погоджується, що фактичні обставини справи свідчать про неукладення основного договору, у зв'язку із не досягненням сторонами згоди щодо умов договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим є правильний висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у виді штрафу, передбаченого у пункті 5.5 попереднього договору.

49. Касаційна інстанція враховуючи правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 756/4453/15-ц та від 14.01.2019 у справі № 464/8424/15-ц, погоджується із доводами скаржника про помилковість висновку апеляційного господарського суду щодо втрати позивачем права притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати штрафу згідно з пунктом 5.5 попереднього договору, у зв'язку з повним припиненням зобов'язання за цим договором, з огляду на таке.

Як зазначалося, відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 611 ЦК України та статтями 2 216 230 231 ГК України визначено, що учасники відносин у сфері господарювання вправі передбачити у договорі відповідальність за неналежне виконання зобов'язання у вигляді штрафних санкцій.

Слід зауважити, що попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Тобто у попередньому договорі крім основного зобов'язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того, чи іншого питання, зокрема за неналежне виконання зобов'язання у виді штрафних санкцій.

При цьому, в силу положень частини 3 статті 635 ЦК України припиняються зобов'язання сторін укласти основний договір, що унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов'язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов'язання як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно. Проте припинення зобов'язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.

50. Водночас, такі доводи касаційної скарги не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

51. Аргументи скаржника про те, що основний договір не було укладено сторонами через бездіяльність відповідача, який не здійснив виділу визначених попереднім договором об'єктів нерухомого майна - корпусів із цілісного майнового комплексу, виготовлення правовстановлюючих документів на частину майна, що є предметом купівлі-продажу, спростовуються матеріалами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення штрафу у сумі 200 000,00 грн, як наслідок, рішення в оскаржуваній частині ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

53. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафу, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Розподіл судових витрат

54. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови апеляційного господарського суду немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Символ" у справі № 911/1274/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/1274/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ