Договір купівлі-продажу, не виконаний в частині оплати майна, справжньою метою укладення якого було штучне виведення нерухомості на користь пов'язаної особи, може бути визнаний фіктивним, але НЕ ЗАВЖДИ (ВС/КГС,справа,№ 910/4088/17, 27.02.18)

Фабула судового акта: В цій судові справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав позицію, відповідно до якої Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо фіктивності спірного договору купівлі-продажу з тих підстав, що він не був виконаний з боку покупця (Відповідача) в частині оплати придбаного майна, а справжньою метою укладення договору було штучне виведення ліквідної нерухомості з власності Позивача на користь пов'язаної особи з метою уникнення примусового звернення стягнення на майно за договором кредиту. Ці обставини, на думку судів, свідчили про відсутність у обох сторін договору купівлі-продажу волевиявлення на відчуження нерухомого майна, тобто невідповідність внутрішньої волі сторін їх зовнішньому волевиявленню та наміру створення правових наслідків у вигляді відплатного відчуження майна, що підпадає під ознаки ст. 234 ЦК України.

Що ж до обставин, які стали передували судовому розгляду в цій справі, то вони зводяться до наступного: АТ "Укрексімбанк" ще у грудні 2014 звернувся до господарського суду з позовом, зокрема до ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" (позивач у справі, № 910/4088/17, що саме і запропонована до уваги), про стягнення 42 450 362, 92 грн та 7 729 458, 42 дол. США, який був повернутий судом без розгляду. Відтак, позивач був обізнаний про намагання Банку вирішити спірні правовідносини у судовому порядку.

Про наявність у ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" (починаючи з травня 2014) фінансових проблем вказує Акт опису майна, складений у виконання рішення Державної податкової інспекції про опис майна платника податків (ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ") у податкову заставу.

І ще один нюанс, - відчуження позивачем нерухомого майна відбулось на користь пов'язаної юридичної особи - ТОВ "Тімсен", єдиним учасником якого виступала особа, яка одночасно з цим була керівником іншого товариства з обмеженою відповідальністю, учасником якого, в свою чергу, був і директор позивача (ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ"), який згодом став власником 100% статутного капіталу ТОВ "Тімсен", що є відповідачем у справі, № 910/4088/17, яка запропонована до уваги читачів.

В основу судового рішення покладені наступні судження. Згідно ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Таким чином, встановлені обставини вказують на те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, свідчать про умисел обох сторін оспорюваного правочину (і продавця, в особі колишнього керівника, і відповідача, як покупця) приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності позивача.

Важливою є також оцінка критична ВС/КЦС доводів скаржника про те, що єдиним правовим наслідком укладення та виконання договору купівлі-продажу є виникнення у покупця права власності, оскільки в такому випадку це порушує права позивача в частині реалізації Статутних положень щодо мети та цілі створення Товариства.

Але цікаво оцінити подібну ситуацію через призму більш «свіжого» судового рішення, а саме, - постанови від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, учасниками якої стали ті ж сторони але стосовно іншого майна. Суд відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зазначив, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

А, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору, позивач переслідує як кінцеву мету захист свого права власності на майно, яким він розпорядився за оспорюваним правочином.

Відповідно до частини третьої статі 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Тому, суд касаційної інстанції в цій справі дійшов іншого висновку, - позов про визнання недійсним договору, поданий позивачем, який є стороною цього правочину, що за його ж твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила.

Аналізуйте судовий акт: Договір дарування, направлений на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання за його рахунок судового рішення, може бути визнаний недійсним (справа № 6-2697цс16, 23.0817)

Оспорюваний договір укладено між близькими родичами після виникнення майнового зобов'язання дарувальника на підставі відповідного судового ріщення, що свідчить про його фіктивність (справа № 200/5083/14с, 06.12.17)

Дарування родичу нерухомості є фіктивним та недійсним, коли дарувальник знає про судове рішення про стягнення з нього боргу (ВСУ у справі №6-1873цс16 від 19 жовтня 2016р.)

ВСУ: Договір «раптового» дарування майна боржника у виконавчому провадженні може бути визнаний судом фіктивним та як наслідок недійсним за позовом кредитора (ВСУ від 9 серпня 2017р. у справі № 6-2690цс16)

Юридичні факти для визнання договору дарування нерухомості удаваним та визначення його договором купівлі-продажу (ВСу від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1026цс16)

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/4088/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Резніченко Н.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "ЕНЕРГОМАШ",

представники позивача - Масюк О.В., адвокат (Довіреність від 27.12.2017), Руденко А.С., адвокат (Довіреність від 27.12.2017), Розумовський О.С. - керівник,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімсен",

представник відповідача - не з'явився,

третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дегтярова Ангеліна Володимирівна

представник третьої особи - не з'явився,

третя особа - гр. ОСОБА_8,

представник третьої особи - ОСОБА_9, адвокат (Довіреність від 22.11.2017)

розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_8

на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017

суддя: Трофименко Т.Ю.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017

у складі колегії суддів: Зеленін В.О. (головуючий), Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

у справі № 910/4088/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "ЕНЕРГОМАШ"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімсен"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дегтярова Ангеліна Володимирівна та гр. ОСОБА_8

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "ЕНЕРГОМАШ" (далі - ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" (далі - ТОВ "Тімсен") про визнання недійсним Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень № 1-14 в літ. "Ч-З" площею 2099,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (укладений 06.01.2015 між ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" та ТОВ "Тімсен", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В., реєстровий № 7), а також відшкодування судового збору.

2. Позов мотивований тим, що оспорюваний правочин, в силу ст. 234 Цивільного кодексу України, є фіктивним, тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, яким ним обумовлювались, зокрема, відповідач ухилився від здійснення оплати за договором, а позивач (в особі колишнього керівника) мав намір уникнути звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитом, і обидві сторони діяли з умислом, що згідно з ст. 203 2015 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі № 910/4088/17 позовні вимоги задоволені повністю; визнано недійсним Договір купівлі - продажу нежитлових приміщень № 1-14 від 06.01.2015 в літ. «Ч-З» площею 2099,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 546517163101 (укладений між ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" та ТОВ "Тімсен", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В., реєстровий № 7); стягнуто з ТОВ "Тімсен" на користь ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" судовий збір в сумі 1 600, 00 грн. як відшкодування судового збору.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що, внаслідок укладення оспорюваного правочину, було порушено права позивача, як продавця нерухомого майна, оскільки майно фактично вибуло з власності позивача на користь відповідача за фіктивним правочином, сторони при його укладенні діяли умисно, внаслідок чого укладення договору купівлі - продажу від 06.01.2015 не мало на меті настання правових наслідків. При цьому, господарським судом першої інстанції встановлено умисел обох сторін оспорюваного правочину (і продавця, в особі колишнього керівника, і відповідача, як покупця) приховати справжні наміри учасників правочину, який полягав в уникненні звернення стягнення на майно в процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості та виведення нерухомості з власності позивача.

5. Так, місцевим господарським судом було встановлено:

5.1. 06.01.2015 між ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" (продавець), та ТОВ "Тімсен" (покупець), укладено договір купівлі - продажу (посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В., реєстровий № 7).

5.2. Від продавця (ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ") договір купівлі-продажу від 06.01.2015 підписано директором ОСОБА_10, який діяв на підставі Статуту (нова редакція), зареєстрованого Виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.10.2007, реєстраційний номер 14801050005021588, зі змінами № 2 зареєстрованими Реєстраційною службою ГУЮ у м. Києві 22.12.2014 за № 10671050022011880, та протоколу № 1/11 від 04.11.2013.

5.3. Від імені покупця (ТОВ "Тімсен") спірний договір підписаний директором Батюком Геннадієм Олексійовичем, який діяв згідно Статуту (нова редакція), зареєстрованого Реєстраційною службою ГУЮ у м.Києві, реєстраційний номер 10671050009019480, та протоколу № 2/05 від 28.05.2014.

5.4. За умовами договору купівлі-продажу від 06.01.2015, продавець передає у власність покупця нежитлові приміщення № 1-14 (один-чотирнадцять) в літ. «Ч-З» площею 2099,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на умовах цього договору, а покупець набуває у власність та зобов'язується сплатити оговорену грошову суму (п. 1.1); відчужувані нежитлові приміщення належать продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу (посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Скибою Т.В 22.06.2012, реєстровий № 2502); право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06.01.2015, номер запису про право власності № 8344408, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 546517163101 (п. 1.2.), продаж нежитлових приміщень вчинено за 2 585 872,90грн., в т.ч. ПДВ 20%, які покупець зобов'язався сплатити на розрахунковий рахунок продавця за згодою сторін до 06.06.2015 (п. 2.1).

5.5. 23.02.2016 між ТОВ "Тімсен" (продавець) та гр. ОСОБА_8 (покупець), укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець продав, а покупець придбав нежитлові приміщення № 1-14 (один-чотирнадцять) в літ. «Ч-З» площею 2099,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

5.6. 25.03.2016 між гр. ОСОБА_8 (позичальник) та гр. ОСОБА_10 (позикодавець) укладено договір позики, в рахунок забезпечення виконання зобов'язання за яким щодо повернення позики у розмірі 2 393 824, 20 грн., між сторонами було укладено договір іпотеки від 07.04.2016, за яким гр. ОСОБА_8 було передано в іпотеку гр. ОСОБА_10 нерухоме майно: нежитлові приміщення № 1-14 (один-чотирнадцять) в літ. «Ч-З» площею 2099,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 5.7. Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/254/15 позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "Завод енергетичного машинобудування", ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ", Корпорації "Укренергоінжиніринг", ТОВ "Електромашинобудівельне виробництво", ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" задоволено повністю; присуджено до стягнення солідарно 4 185 927,38 грн. та 7 433 746,77 дол. США заборгованості. Рішення набрало законної сили.

5.8. Станом на момент вирішення спору, оплату за придбане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 06.01.2015 на користь позивача не здійснено.

5.9. На майно, відчужене за оспорюваним правочином, накладено арешт:

- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2017 в рамках кримінального провадження № 12015220540002023 від 03.09.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 188-1, ч. 1 ст. 172, ч. 1 та ч. 5 ст. 191 та ч. 4 ст. 190 КК України, яке перебуває в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України;

- ухвалою Комітернівського районного суду міста Харкова від 13.10.2015 у справі № 641/10283/15к в рамках кримінального провадження № 12015220540002023 від 03.09.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 357 ч. 1, 188-1 ч. 1, 172 ч. 1, 191 ч. 1, ст. 190 ч. 4 КК України. Кримінальне провадження порушено, зокрема, за фактами вчинення відносно ТОВ "Тімсен", ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" і ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" кримінальних правопорушень, передбачених наведеними статтями, зокрема щодо розтрати майна товариства, захоплення приміщень, заволодіння злочинним шляхом майном підприємств, а досудовим розслідуванням встановлено, що існують достатні підстави вважати, що нерухоме майно (зокрема і те, що є предметом оспорюваного у даній справі правочину) є предметом вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 апеляційну скаргу ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі №910/4088/17 - без змін.

7. Постанова мотивована тим, що встановлені під час розгляду справи обставини в сукупності свідчать про умисел сторін оспорюваного правочину (і продавця, в особі колишнього керівника, і відповідача, як покупця) приховати справжні наміри учасників правочину, який полягав в уникненні звернення стягнення на майно в процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості та виведення нерухомості з власності позивача. При цьому, апеляційний господарський суд, окрім іншого, прийняв до уваги те, що директор ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" ОСОБА_10 (колишній), на момент укладення оспорюваного правочину, був також директором єдиного учасника ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" - ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш", учасником якого є ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект", 50% статутного капіталу якого належало ОСОБА_10

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 910/4088/17, гр. ОСОБА_8 звернувся з касаційною скаргою.

9. У касаційній скарзі скаржник просить господарський касаційний суд:

9.1. скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 910/4088/17;

9.2. прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 прийнято до провадження касаційну скаргу гр. ОСОБА_8 на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №910/4088/17; справу призначено до розгляду, який неодноразово відкладався.

11. 10.11.2017 до Вищого господарського суду України від ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог та доводів скаржника; просив господарський суд касаційної інстанції рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 910/4088/17 залишити без змін.

12. 28.11.2017 та 18.12.2017 ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" подано до господарського суду касаційної інстанції Додаткові пояснення на касаційну скаргу гр. ОСОБА_8

13. Відповідно ч. 5 ст. 31 та п.п. 6 п. 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 910/4088/17 була передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

14. Ухвалою від 25.01.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 17.01.2018), прийняв справу №910/4088/17 господарського суду міста Києва до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою гр. ОСОБА_8 на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 910/4088/17; призначив розгляд справи на 27.02.2018.

15. 13.02.2018 до Верховного Суду від ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" надійшов відзив, з запереченнями на касаційну скаргу гр. ОСОБА_8 та вимогою залишити оскаржені судові акти без змін, в силу безпідставності та необґрунтованості доводів скаржника.

16. 27.02.2018 гр. ОСОБА_8 до Верховного Суду подано Письмову заяву з запереченнями проти доводів ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ", наведених у відзивах та додаткових поясненнях на касаційну скаргу.

17. Представник гр. ОСОБА_8, в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримала вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній та Письмовій заяві; просила Касаційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 910/4088/17; прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

18. Представники ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ", в судовому засіданні касаційного суду, заперечили проти вимог та доводів скаржника, з підстав викладених у відзивах та додаткових поясненнях на касаційну скаргу; просили оскаржені судові рішення залишити без змін.

19. В судове засідання 27.02.2018 ТОВ "Тімсен" та Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дегтярова А.В. повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників вказаних учасників судового процесу.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (гр. ОСОБА_8)

20. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (ст. 234 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42 43 32 33 34 35 43 11128/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 11128 ГПК України), що, на думку скаржник, вказує на неповне з'ясування обставин справи, зокрема, щодо фактичного виконання спірного договору його сторонами; відсутність у сторін будь-яких інших намірів, окрім переходу права власності на спірне приміщення від продавця (ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ") до покупця (ТОВ "Тімсен"):

20.1. Скаржник доводив, що господарські суди попередніх інстанцій ухились від надання правової оцінки доводам та аргументам гр. ОСОБА_8 щодо фактичного виконання спірного договору його сторонами.

20.2. Скаржник вказує на те, що судовими рішеннями у господарській справі №922/254/15 та цивільній справі №641/9904/16-ц було встановлено, що спірне майно не має жодного стосунку до можливості виконання ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" його зобов'язань перед АТ "Укрексімбанк".

Доводи інших учасників справи

21. ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" у відзивах (від 10.11.2017 та 13.02.2018) та додаткових поясненнях (від 28.11.2017 та 18.12.2017), а також представники позивача у судовому засіданні 27.02.2018, доводили, що:

21.1. фактичне передання спірного майна не відбулось (відсутні акти приймання-передачі).

21.2. спірний договір купівлі-продажу було укладено сторонами без наміру створення правових наслідків (оплату здійснено не було)

21.3. АТ "Укрексімбанк" ще у грудні 2014 звернувся до господарського суду з позовом, зокрема до ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ", про стягнення 42 450 362, 92 грн. та 7 729 458, 42 дол. США, який був повернутий судом без розгляду. Відтак, позивач був обізнаний про намагання Банку вирішити спірні правовідносини у судовому порядку.

21.4. про наявність у ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" (починаючи з травня 2014) фінансових проблем вказує Акт опису майна від 28.04.2015, складений у виконання рішення заступника начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.05.2014 за №2693-25 про опис майна платника податків (ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ") у податкову заставу.

21.5. відчуження позивачем нерухомого майна відбулось на користь пов'язаної юридичної особи - ТОВ "Тімсен", єдиним учасником якого виступав ОСОБА_18, який одночасно з цим був керівником ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект", учасником якого, в свою чергу, був директор ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" ОСОБА_10, який згодом став власником 100% статутного капіталу ТОВ "Тімсен".

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

22. Конституція України

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

23. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 6

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України), в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).

25. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини

За приписами 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ст. 526 вказаного Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що договір купівлі-продажу, це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

26. Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, договір купівлі-продажу від 06.01.2015 (укладений між ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" (продавець), та ТОВ "Тімсен" (покупець)), від імені продавця був підписаний директором ОСОБА_10, від імені покупця - директором Батюком Г.О.

Водночас, на підставі матеріалів справи, судами встановлено, що директор (бувший) ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" ОСОБА_10, на момент укладення оспорюваного правочину, був також директором єдиного учасника ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" - ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш", учасником якого є ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект", 50% статутного капіталу якого належало ОСОБА_10, а керівником був ОСОБА_18 (єдиний учасник ТОВ "Тімсен").

При цьому, господарські суди встановили неоплату ТОВ "Тімсен" вартості проданого за спірним договором майна у сумі 2 585 872,90 грн. (до 06.06.2015), а також не повну оплату сформованого позивачем податкового зобов'язання на сплату ПДВ у сумі 1 407 343,00 грн., яке виникло внаслідок відчуження належного позивачу нерухомого майна, і з якого погашено лише 571 126,28 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 525 526 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 655 ЦК України визначає договір купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, обов'язок щодо оплати за придбане майно законодавцем повністю покладається на покупця.

Таким чином, договір купівлі-продажу є оплатним та встановлює взаємні обов'язки сторін.

Наслідки невиконання договірних зобов'язань встановлені ст.ст. 611 651 692 ЦК України.

При цьому, відповідно до п.2.1 Статуту ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ", метою створення Товариства, зокрема, є одержання прибутку і на його основі розширення виробництва.

Враховуючи наведене, аналізуючи встановлені господарськими судами обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи скаржника про те, що єдиним правовим наслідком укладення та виконання договору купівлі-продажу є виникнення у покупця права власності є необґрунтованим, оскільки, в такому випадку, порушує права позивача в частині реалізації Статутних положень щодо мети та цілі створення Товариства.

27. Крім того, встановлено, що 23.02.2016 між ТОВ "Тімсен" (продавець) та гр. ОСОБА_8 (покупець), укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець продав, а покупець придбав нежитлові приміщення № 1-14 (один-чотирнадцять) в літ. «Ч-З» площею 2099,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

28. 25.03.2016 між гр. ОСОБА_8 (позичальник) та гр. ОСОБА_10 (позикодавець) укладено договір позики у розмірі 2 393 824, 20 грн. У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором, між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки від 07.04.2016, за яким гр. ОСОБА_8 було передано в іпотеку гр. ОСОБА_10 нерухоме майно: нежитлові приміщення № 1-14 (один-чотирнадцять) в літ. «Ч-З» площею 2099,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

29. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що на початку грудня 2014 ПАТ "Укрексімбанк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Завод енергетичного машинобудування", ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ", Корпорації "Укренергоінжиніринг", ТОВ "Електромашинобудівельне виробництво", ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" про стягнення 4 185 927,38 грн. та 7 433 746,77 дол. США заборгованості.

Вказана позовна заява, ухвалою від 05.12.2014 була повернута позивачу (Банку) без розгляду , на підставі п.5) ст.63 ГПК України, у зв'язку з порушенням правил поєднання вимог.

Приписами ст. 56 ГКП України встановлений обов'язок позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, наслідком порушення такого обов'язку є повернення позовної заяви без розгляду, на підставі п. 6) ч. 1 ст. 63 вказаного Кодексу.

Ухвала господарського суду Харківської області від 05.12.2014 у справі 922/5570/14 не містить посилань на порушення позивачем приписів ст. 56 ГПК України.

Відтак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі правомірно прийняли до уваги посилання позивача на отримання ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ" копії позовної заяви ПАТ "Укрексімбанк" про стягнення грошових коштів в сумі 42450362,92 грн. та 7729458,42 дол. США з відповідачів солідарно.

Таким чином, доводи скаржника про необізнаність ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ", в особі колишнього директора ОСОБА_10 (на момент укладення спірного договору), про наявність спірних майнових правовідносин з Банком, спростовуються встановленими господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі матеріалами справи, обставинами.

Поряд з цим, господарські суди встановили, що за результатами повторного звернення ПАТ "Укрексімбанк" до суду з відповідним позовом, рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі №922/254/15 позов банку до ТОВ "Завод енергетичного машинобудування", ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ", Корпорації "Укренергоінжиніринг", ТОВ "Електромашинобудівельне виробництво", ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" задоволено повністю; присуджено до стягнення солідарно 4 185 927,38 грн. та 7 433 746,77 дол. США заборгованості задоволено повністю, присуджено до стягнення солідарно 4185927,38 грн. та 7433746,77 дол. США заборгованості (рішення набрало законної сили).

Згідно ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Таким чином, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини вказують на те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, свідчать про умисел обох сторін оспорюваного правочину (і продавця, в особі колишнього керівника, і відповідача, як покупця) приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності позивача.

Поряд з цим, судами правомірно прийнято уваги та було надано відповідну оцінку, наявності кримінального провадження №12015220540002023 від 03.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 188-1, ч. 1 ст. 172, ч. 1 та ч. 5 ст. 191 та ч. 4 ст. 190 КК України, яке перебуває в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку.

30. Відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Поряд з цим, доводи гр. ОСОБА_8 про не з'ясування обставин справи, зокрема, щодо фактичного виконання спірного договору його сторонами та відсутність у сторін будь-яких інших намірів, окрім переходу права власності на спірне приміщення від продавця (ТОВ "ІЦ "ЕНЕРГОМАШ") до покупця (ТОВ "Тімсен"), колегією суддів Касаційного господарського суду не приймаються, оскільки вказані обставини, на підставі матеріалів справи, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та їм була надана правова оцінка.

Водночас, доводи скаржника про неврахування господарськими судами обставин встановлених судовими рішеннями у господарській справі №922/254/15 та цивільній справі №641/9904/16-ц, направлені на переоцінку доказів у справі, що, також, виходить за межі повноважень Верховного Суду, встановлених приписами ст.300 ГПК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 910/4088/17 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги гр. ОСОБА_8 та залишенням без змін оскаржених судових актів господарських судів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42 43 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300 301 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_8 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 910/4088/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков