Водій повинен бути уважним і стежити за дорожньою обстановкою, тому посилання на те, що дорожня розмітка не була чіткою та мала потертості, не спростовує факту порушення ПДР (ВС/КАС, № 759/9790/16-а, 13.06.18)

Фабула судового акта: Позивач, щодо якого інспектором Управління патрульної поліції було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень, звернувся до суду з позовом до про скасування вказаної постанови. В обгрунтування позовних вимог він зазначав, що у постанові зазначено, що він порушив вимогу дорожньої розмітки, а саме 1.1 Правил дорожнього руху (ПДР) та перетнув зону розмітки для обгону авто. Позивач вважає, що така постанова винесена з порушенням вимог КУпАП, оскільки дорожня розмітка не відповідала вимогам ДСТУ, - її геометричні розміри, яскравість та контраст, не були чіткими, розмітка мала потертості і, крім того, погодні умови не були сприятливими, а тому він вважав, що розмітка була переривистою і обгін був можливим.

Постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного, у задоволенні позову відмовлено.

Колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду аргументи касаційної скарги позивача не переконали. Відмовляючи у її задоволенні, суд, зокрема, зазначив.

Відповідно до п.2.3 Розділу 2 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Кермуючи автомобілем за несприятливих погодних умов, позивач повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, у т.ч. і за дорожніми знаками, які розміщуються зовні та як дорожня розмітка, і при необхідності прийняти необхідні міри до безпечного керування у т.ч. до зниження руху автомобіля.

Отже, посилання позивача на те, що дорожня розмітка не відповідала вимогам ДСТУ щодо геометричних розмірів, яскравості та контрасту, не була чіткою та мала потертості, не спростовує факту порушення ним підпункту 1.1 пункту 1 розділу 34 Правил дорожнього руху.

Аналізуйте судовий акт: Постанова у справі про адміністративне правопорушення ПДР має містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою такого правопорушення, (Солом'янський районний суд м. Києва, справа № 760/21518/17, 17.10.18)

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (ВС/КАС: № 537/2088/17,15.05.19)

Оскільки поліцейським не задокументовано і не доведено факту порушення позивачем ПДР України, то його вимоги про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірними (ВС/КАС,№ 686/11314/17, 15.03.19)

ВС/КАС:Доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови (ВС/КАС,№216/5226/16-а,18.07.19)

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №759/9790/16-а

провадження №К/9901/17258/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І., суддів : Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 759/9790/16-а

за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1-ї роти батальйону Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кузьменка Дмитра Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва, прийняту 29 листопада 2016 року у складі судді Петренко Н.О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 07 лютого 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого - Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1-ї роти батальйону Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кузьменка Д.М. (далі також - відповідач) про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 30 червня 2016 року щодо нього було винесено постанову ПСЗ №59203 у справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

У постанові зазначено, що 30 червня 2016 року ОСОБА_1 о 18 год 30 хв, кермуючи автомобілем Інфініті, номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись трасою Миколаїв - Новоазовськ, порушив вимогу дорожньої розмітки, а саме 1.1 ПДР та перетнув зону розмітки для обгону авто, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП України.

Позивач вважає, що така постанова винесена з порушенням вимог КУпАП, оскільки дорожня розмітка не відповідала вимогам ДСТУ щодо геометричних розмірів, білизни, яскравості та контрасту, не була чіткою, мала потертості і, крім того, погодні умови не були сприятливими, а тому він зрозумів, що розмітка була переривистою і обгін був можливим, у зв'язку з чим просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, а тому просив скасувати їх рішення, та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу представник відповідача зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без зміни.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що 30 червня 2016 року інспектором УПП у місті Херсоні Кузьменко Д.М. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП України.

Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ПСЗ №59203 від 30 червня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 кермуючи автомобілем Інфініті, номерний знак НОМЕР_1, 30 червня 2016 року о 18 год 30 хв, рухаючись трасою Миколаїв - Новоазовськ, порушив вимогу дорожньої розмітки, а саме 1.1 ПДР та перетнув зону розмітки для обгону авто, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП України. За вказане правопорушення на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 255 грн.

Вважаючи протиправною постанову про накладення на нього адміністративного стягнення позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доведеність факту вчинення позивачем правопорушення, що передбачено частиною першою статті 122 КУпАП.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП України, перевищення водіями встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Із постанови у справі про адміністративне правопорушення від 30 червня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 порушив п.1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) та перетнув розмітку для обгону авто.

Розділ 34 Правил дорожнього руху передбачає дорожню розмітку, п. 34.1 Горизонтальна розмітка, підпункт розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Лінію перетинати забороняється. Якщо цією лінією позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, то лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати дану лінію для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що позивач, кермуючи автомобілем та рухаючись по трасі Миколаїв - Новоазовськ, перетнув вузьку суцільну лінію горизонтальної розмітки підпункту 1.1 пункту 1 розділу 34 Правил дорожнього руху.

Заперечуючи порушення ним Правил дорожнього руху позивач вказав, що розмітка не була чіткою, мала потертості і, крім того, погодні умови не були сприятливими, а тому він зрозумів, що розмітка була переривистою і обгін був можливим.

Відповідно до п.2.3 Розділу 2 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Отже, позивач, кермуючи автомобілем за несприятливих погодних умов повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, у т.ч. і за дорожніми знаками, які розміщуються зовні та як дорожня розмітка. І при необхідності прийняти необхідні міри до безпечного керування у т.ч. до зниження руху автомобіля.

Позивач керував транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, а тому зобов'язаний згідно Правил дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Посилання позивача на те, що дорожня розмітка не відповідала вимогам ДСТУ щодо геометричних розмірів, білизни, яскравості та контрасту, не була чіткою та мала потертості, не спростовує факту порушення ним підпункту 1.1 пункту 1 розділу 34 Правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірною постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 30 червня 2016 року Серії ПСЗ №59203.

Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснював перегляд постанови суду першої інстанції дійшов аналогічних висновків та обґрунтовано залишив її без змін.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець