Відсутність у позивача статусу поліцейського не є підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій особі, що відряджався в район проведення АТО в якості слюсаря полку поліції (ВС/КАС, справа № 0440/5739/18, 02.08.19)

Фабула судового акта: Справа, що пропонується увазі читачів, буде корисною для розуміння питання надання статусу учасника бойових дій, особам, що брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення на території Донецької і Луганської областей.

Отже, в цій справі довідкою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області було підтверджено, що з 09 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року особа (позивач) безпосередньо брала участь в зазначеній антитерористичній операції. 03 березня 2018 року позивач звернувся до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України з проханням надати статус учасника бойових дій.

Рішенням вказаної Комісії від 01 червня 2018 року позивачу було відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання такого статусу на підставі пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту»; абзацу 2 пункту 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; абзацу 2 пункту 4 розділу II Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.

Відмова обґрунтована тим, що статус учасника бойових дій у системі Національної поліції України надається виключно поліцейським, а позивач у період відрядження в районі проведення антитерористичної операції перебував на посаді слюсаря з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення без присвоєння спеціального звання та складання присяги поліцейського.

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України та Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

Постановою апеляційного адміністративного суду негативне для позивача рішення окружного адміністративного суду було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Касаційний суд зазначив, зокрема, що згідно з ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Зокрема, пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військово-службовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 вказаного Порядку закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Таким чином, оскільки позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції у полку патрульної служби поліції особливого призначення, забезпечував виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», відмова у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є необґрунтованою.

Відсутність у позивача статусу поліцейського не є підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій.

Аналізуйте судовий акт: Оскільки законодавством визначено позасудовий порядок, який дає змогу особі встановити статус учасника бойових дій, то заява про встановлення цього факту не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (ВС/КЦС,№ 490/9547/17, 01.08.18)

ВС/КАС: Винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах (ВС/КАС,справа № 805/1189/16-а,02.07.19)

Як встановлюється факт участі особи у бойових діях в зоні проведення АТО (ВССУ від 13 січня 2016 року у справі № 6-25896ск15)

Правове регулювання пільг стосовно сплати судового збору для учасників бойових дій не містить жодних обмежень щодо предмета судового захисту порушених прав (ВС/КЦС,справа № 572/2088/17, 27.06.18)

Обставини, які свідчать про факт збройної агресії Росії проти України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, і є такими, що не підлягають доказуванню (справа № 761/9437/15-ц, 16.08.17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2019 року

Київ

справа №0440/5739/18

адміністративне провадження №К/9901/2904/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів:Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №0440/5739/18

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України та Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України

про зобов`язання надати статус учасника бойових дій

за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого - Суховарова А.В., суддів: Дурасова Ю.В., Ясенова Т.І. від 13 грудня 2018 року,

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 01 червня 2018 року №3/ІІІ/ІV/8 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Національну поліцію України в особі Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України надати статус учасника бойових дій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він був відряджений до зони проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей для виконання трудових обов`язків та завдань слюсарем з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1». Хоча позивач не має спеціального звання, присягу поліцейського не складав, однак у відповідності з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема працівники Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 11 вересня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач перебував в зоні антитерористичної операції не в статусі поліцейського, відтак не має права на отримання статусу учасника бойових дій.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доказами, що містять у матеріалах справи підтверджено, що ОСОБА_1 є працівником інших утворених відповідно до законів України військових формувань, безпосередньо перебував в районах антитерористичної операції у період її проведення строком більше 30 календарних днів, при цьому, забезпечуючи її проведення, що дає останньому право на встановлення статусу учасника бойових дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Національна поліція України звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 21 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 0440/5739/18.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Саприкіну І.В. та Чиркіна С.М.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Коваленко Н.В. та Чиркіна С.М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1о/с від 07 листопада 2015 року позивач переведений з Міністерства внутрішніх справ України та призначений слюсарем з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1».

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09 квітня 2016 року №86о/с дск слюсар з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ОСОБА_1 з 09 квітня 2016 року направлений у службове відрядження до зони проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей до м. Бахмута в розпорядження керівника антитерористичної операції.

Відповідно до посвідчення про відрядження від 09 квітня 2016 року №1947, виданого на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 09 квітня 2016 року №86о/с дск, позивач направлений у відрядження на 42 дні до 20 травня 2016 року слюсарем з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» до м. Бахмута Донецької області для забезпечення виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та публічної безпеки і порядку в районах проведення АТО. Перебування в м. Бахмуті з 09 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року підтверджується відмітками в посвідченні про відрядження.

На підставі наказу першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України від 11 квітня 2016 року № 102 слюсар з ремонту автомобілів ОСОБА_1 з 09 квітня 2016 року прибув до полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових (бойових) завдань (посвідчення про відрядження від 09 квітня 2016 року №1947).

Згідно з довідкою полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» від 11 травня 2016 року № 25/868 слюсар з ремонту автомобілів ОСОБА_1 з 09 квітня 2016 року безпосередньо бере участь в антитерористичній операції.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20 травня 2016 року №123о/с дск слюсар з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ОСОБА_1 з 20 травня 2016 року визнаний прибулим з відрядження з зони проведення антитерористичної операції з м.Бахмут.

У відповідності з наказом першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України від 01 червня 2016 року №153дск слюсар з ремонту автомобілів ОСОБА_1 з 20 травня 2016 року вибув зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей, забезпеченні її проведення (посвідчення про відрядження від 09 квітня 2016 року №1947).

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 28 липня 2016 року №8/13-К-149, виданою на підставі витягів з наказів першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України від 11 квітня 2016 року №102, від 01 червня 2016 року №153дск, ОСОБА_1 09 квітня 2016 року прибув до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових (бойових) завдань. З 20 травня 2016 року вибув зі складу сил і засобів.

У відповідності з довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30 серпня 2016 року №8/12-К-177 позивач дійсно відряджався до зони проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» в період з 09 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09 квітня 2016 року №86о/с дск.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09 грудня 2016 року №552о/с ОСОБА_1 призначений слюсарем з ремонту автомобілів відділення логістики, матеріально-технічного забезпечення та зв`язку полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1».

Рішенням Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни Управління праці і соціального захисту населення Центральної районної в м. Дніпрі ради №2 від 06 березня 2017 року, ОСОБА_1 встановлений статус учасника війни.

Відповідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 10 липня 2017 року №220о/с ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін з посади слюсаря з ремонту автомобілів відділення логістики, матеріально-технічного забезпечення та зв`язку полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1».

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 11 липня 2017 року №222о/с ОСОБА_1 прийнятий на службу помічником слідчого Новомосковського відділу поліції.

Довідкою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30 березня 2018 року №2482 встановлено, що ОСОБА_1 з 09 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення на території Донецької і Луганської областей. Позивач 03 березня 2018 року звернувся до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України з проханням надати статус учасника бойових дій.

Рішенням Комісії від 01 червня 2018 року №3/ІІІ/ІV/8 відмовлено в наданні позивачу статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання такого статусу на підставі пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту»; абзацу 2 пункту 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; абзацу 2 пункту 4 розділу II Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пункту 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413, статус учасника бойових дій у системі Національної поліції України надається виключно поліцейським. Крім того, позивач у період відрядження в районі проведення антитерористичної операції перебував на посаді слюсаря з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» без присвоєння спеціального звання та складання присяги поліцейського.

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну Національної поліції України не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до статті четвертої Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з статтею п`ятої Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

На підставі пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі також - Порядок №413).

Зокрема, пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військово-службовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку №413 закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Відповідно до пункту 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними, зокрема, в ДФС; міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади (абзац 1 пункту 6 Порядку №413).

Основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі - Комісія), а також організацію її роботи визначено Положенням про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 травня 2016 року N 405 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2016 року за N 857/28987 (далі - Положення №405).

Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання поліцейським, державним службовцям та іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника бойових дій.

Пунктом 4 розділу ІІ вказаного Положення передбачено, що Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; надання недостовірних даних про осіб, зазначених у п.1 розд. І цього Положення; виявлення факту підроблення документів, які є для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Вказаним Положенням передбачено надання статусу учасника бойових дій, зокрема, іншим працівникам Національної поліції України.

Суд апеляційної інстанції встновив, що згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30 березня 2018 року №2482 ОСОБА_1 з 09 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення на території Донецької і Луганської областей.

Таким чином, оскільки позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції у полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1", забезпечував виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», тому посилання відповідача на пункт 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як на підставу для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є необґрунтованим.

Вказана відповідачем підстава (відсутність у позивача статусу поліцейського) не передбачена Положенням про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.

Відсутність у позивача статусу поліцейського не є підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2019 року у справі № 806/2357/16 та від 25 липня 2019 року у справі №804/6257/17.

Ураховуючи наведене, Суд погоджується з висновками апеляційного суду про неправомірність дій Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України та наявність підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

У справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін