У випадку несвоєчасного відшкодування податку на додану вартість у платника податку виникає право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування (ВС/КАС, № 825/2363/16, 28.02.20)

Фабула судового акта: Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач, ТОВ) звернулось до адміністративного суду з позовом до об`єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) та управління Державної казначейської служби України про стягнення на його користь з Державного бюджету України пені в сумі 30 479,76 грн за період з 04.11.2016 по 30.11.2016 на суму заборгованості бюджету за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.09.2016 ТОВ було подано до ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 2 459 346,00 грн. За відсутності будь-яких заперечень органу доходів і зборів щодо правомірності формування позивачем зазначеної суми бюджетного відшкодування фактично останнім її було отримано на розрахунковий рахунок 30.11.2016, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Окружний адміністративний суд позов задовольнив у повному обсязі, з чим також погодився і апеляційний адміністративний суд, але не погодились відповідачі, які вказували на безпідставність вимоги ТОВ щодо стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу відповідачів відхилив, рішення попередніх судових інстанцій залишив без змін, виходячи, зокрема, з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами п. 200.7 ст. 200 ПК України (тут і далі, - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним п. 200.19 цієї статті.

Згідно з п.п. 200.10, 200.12, 200.13 ст. 200 ПК протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За правилами п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно до висновку ВС/КАС наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у ст. 200 ПК України. Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Аналізуйте судовий акт: КАС/ВС надав правову оцінку, щодо документального підтвердження суми бюджетного відшкодування з ПДВ (КАС/ВС від 08.04.2019 р., справа №810/4559/15).

Недотримання обов'язку зареєструвати податкові накладні обумовлює неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту покупця, і зменшення податкового зобов'язання, отже спричиняє останньому збитки (ВС/КГС, справа № 908/76/18,03.12.18)

ВС/КАС: За відсутності доказів виконання ДПІ всіх дій, передбачених для встановлення місцезнаходження платника податків, анулювання реєстрації платника ПДВ є протиправним (ВС/КАС, №826/3221/16,03.04.20)

Щодо відсутності у ПК України обмежень щодо можливості коригування суми від'ємного значення ПДВ шляхом подання уточнюючого розрахунку ( 6ААС від 9 січня 2019 р. у справі №826/6192/17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 825/2363/16

касаційні провадження №К/9901/40751/18

№ К/9901/40750/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області та Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 (суддя Кашпур О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (головуючий суддя - Твердохліб В.А.; судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі № 825/2363/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Насіння Чернігівщини» до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Насіння Чернігівщини» звернулось до адміністративного суду з позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення на його користь з Державного бюджету України пені в сумі 30479,76 грн. за період з 04.11.2016 по 30.11.2016 на суму заборгованості бюджету за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 11.01.2017 позов задовольнив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.03.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 залишив без змін.

Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області та Чернігівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулись до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 8, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 9, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначають, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Насіння Чернігівщини» щодо стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є безпідставними.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Насіння Чернігівщини» подано до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області податкову декларацію з податку на додану вартість а серпень 2016 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 2459346,00 грн.

За відсутності будь-яких заперечень органу доходів і зборів щодо правомірності формування позивачем зазначеної суми бюджетного відшкодування фактично останнім її отримано на розрахунковий рахунок 30.11.2016, що підтверджується копією банківської виписки № НОМЕР_1 .

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Згідно з пунктами 200.10, 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що відповідачами прострочено перерахування на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Насіння Чернігівщини» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2459346,00 грн. Термін прострочення становить 27 днів, оскільки 20.10.2016 перевірка платника мала бути закінчена, а останнім днем надання висновку від органу доходів і зборів до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно, було 27.10.2016 (з урахуванням вихідних днів 22.10.2016 та 23.10.2016).

Отже, останнім днем бюджетного відшкодування позивачу розглядуваної суми податку за серпень 2016 року було 03.11.2016, однак перерахування відбулось лише 30.11.2016.

За правилами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таке застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджується з правовим висновок Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03.06.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 822/553/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про стягнення коштів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області та Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області та Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 у справі № 825/2363/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк