06.06.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КАС: Суттєва недосконалість запиту податкового органу не несе за собою жодний негативних наслідків для платника податків, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано (ВС/КАС, справа №804/5722/16 від 09.04.19)

ВС/КАС: Суттєва недосконалість запиту податкового органу не несе за собою жодний негативних наслідків для платника податків, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано (ВС/КАС, справа №804/5722/16 від 09.04.19) - 0_70660200_1559806232_5cf8c118ac888.jpg

Фабула судового акта: Ця судова справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області    про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення всіма судовими інстанціями була вирішена на користь позивача.

Судами встановлено, що запитом від 20 липня 2016 року, який був підписаний державними ревізорами-інспекторами відділу аудиту, ТОВу контролюючим органом було запропоновано отримати вищезазначений письмовий запит та надати до перевірки наступні документи: завірені належним чином копії первинних документів, які підтверджують формування собівартості виробленої продукції та в подальшому реалізованої покупцям; матеріальні звіти по кожній матеріально-відповідальній особі; калькуляції собівартості продукції, зазначеної в нарядах на виробництво продукції; видаткові та податкові накладні; договори; наряди виготовленої продукції; журнали-ордера по ряду бухгалтерських рахунків. В зв'язку з реалізацією товару нижче собівартості пропонувалось також надати пояснення, щодо не нарахування підприємством ПДВ у відповідних періодах.

У зв'язку з невиконанням вказаного запиту, на підставі акта перевірки від 26 липня 2016 року відповідачем і було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення абзацу 2 пункту 121.1 статті 121 ПК України.

Розглянувши касаційну скаргу відповідача Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду цілком погодився з попередніми судовими рішеннями про задоволення позову ТОВ і зазначив, зокрема, наступне.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано ст. 73 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з приписами зазначених актів законодавства контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту. У разі коли запит складено з порушенням вимог платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 зазначеного Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової  служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується,  та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Отже, встановивши, що запит від 20 липня 2016 року, направлений податковим органом на адресу ТОВ, підписаний державними ревізорами-інспекторами відділу аудиту, а не керівником податкового органу або його заступником, як це передбачає податкове законодавство, суди дійшли правильного висновку про те, що Товариство звільнялося від обов'язку надати відповідь на такий запит.

Аналізуйте судовий акт:  ВС/КАС: ДФС не має права виносити ППР до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо податкове порушення виявлено за результатами перевірки, призначеної відповідно до норм КПК (ВС/КАС № 814/3436/15 від 26.02.2019)

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове-повідомлення рішення вважається таким, що НЕ вручено платнику податків (КАС/ВС від 19.03.2019 р., справа №808/8020/14)

Cам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами (ВС/КАС у справі №813/2451/17 від 27 лютого 2018р.)

ДПІ не вправі визначити джерела погашення узгоджених платником податкових зобов'язань оскільки право визначати призначення платежу належить виключно платнику (ВС/КАС, справа №2а-664/11/1370, 07.08.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №804/5722/16

адміністративне провадження № К/9901/40956/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф., суддів: Гончарової І.А.,  Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (суддя - Сидоренко Д.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (судді - Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)

у справі № 804/5722/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області          

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27 липня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 1020 гривень.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство посилалось на те, що запит, яким у позивача витребовувались документи, підписаний не керівником або його заступником та не містить печатки контролюючого органу у відповідності до абзацу 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. Окрім того, позивач зазначає, що акт №388/04-36-14-01/33892784 (на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення) на його адресу не надходив, натомість податковим органом було направлено акт №338/04-36-14-01/33892784.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004611401.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при складанні запиту №11 від 20 липня 2016 року про надання пояснень та їх документального підтвердження, посадові особи контролюючого органу діяли з порушенням вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а тому позивач у даному випадку звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, виходячи з норм статті 73 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати постанови судів й ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало ненадання Товариством витребовуваних документів. Також відповідач зазначає, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні допущено технічну помилку щодо номеру акту, на підставі якого таке рішення прийнято.  

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про те, що доводи викладенні в касаційній скарзі є необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи та просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Товариство зареєстровано як юридична особа 18 грудня 2005 року виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Терьошкіна, 9/2, що підтверджується  копією свідоцтва про державну реєстрацію та копією довідки статистики, долучених до матеріалів справи.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року, яка проводилась з 15 червня  2014 року по 28 липня 2016 року на підставі наказу №599 від 31 травня 2016 року та направлень №2910, №2911, №2912, № 2913, №2914 від 31 травня 2016 року (акт від 04 серпня 2016 року №407/04-36-14-01/33892784), перевіряючими надавались запити про надання документів, а саме:

- запит від 16 червня 2016 року № 3, від 24 червня 2016 року б/н, від 01 липня 2016 року № 10 - складено акт про ненадання документів від 06 липня 2016 року №329/04-36-14-01/33892784;

-   запит від 06 липня 2016 року б/н, складено акт про ненадання документів від 11 липня 2016 року №338/04-36-14-01/33892784;

-  запит від 20 липня 2016 року №11, складено акт від 26 липня 2016 року №388/04-36-14-01/33892784 (20 липня 2016 року отримано головним бухгалтером Мамадалієвою Т.В.).

Відповідно до запиту від 20 липня 2016 року №11 Товариству контролюючим органом було запропоновано отримати вищезазначений письмовий запит та надати до перевірки наступні документи:

- завірені належним чином копії первинних документів, які підтверджують формування собівартості виробленої продукції та в подальшому реалізованої покупцям згідно додатку до даного запиту на 51 арк., а саме надати за 2015 рік (у т.ч за 2014 рік, якщо продукція була вироблена в 2014 році):

-   матеріальні звіти по кожній матеріально-відповідальній особі;

-   калькуляції собівартості продукції, зазначеної в нарядах на виробництво продукції;

-   видаткові та податкові накладні;

-   договори;

-  наряди виготовленої продукції (з зазначенням списаної кількості сировини у вартісних та кількісних показниках, згідно номерів наведених в додатку до запиту);

-   журнали-ордера по бухгалтерським рахункам 23, 25,26, 261, 701, 901, 93, 201, 209, 91 у розорному вигляді по дебету, кредиту у т.ч. по субрахункам помісячно (у розрізі номенклатури та у вартісних й кількісних показниках) за 2015 рік;

В зв'язку з реалізацією товару нижче собівартості надати пояснення, щодо не нарахування підприємством ПДВ у відповідних періодах.

На підставі акта перевірки від 26 липня 2016 року №388/04-36-14-01/33892784 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року №0004611401 про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення абзацу 2 пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

За результатом адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами першим, другим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 121.1. статті 121 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з абзацами 1, 2, пунктом 1 абзацу 3, абзацами 4, 5  пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової  служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується,  та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Судами встановлено, що запит від 20 липня 2016 року №11, направлений податковим органом на адресу Товариства, підписаний державними ревізорами-інспекторами відділу аудиту - Мігаль Л.М. та Молотовою Н.М., а не керівником податкового органу або його заступником, як це передбачає податкове законодавство.

За таких обставин Товариство звільнялося від обов'язку надати відповідь на такий запит, оскільки в останньому відсутній обов'язковий елемент - підпис уповноваженої на це особи.

Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення саме у зв'язку з невиконанням запиту від 20 липня 2016 року №11, однак судами попередній інстанцій правильно зазначено, що суттєва недосконалість зазначеного запиту не несе за собою жодний негативних наслідків для платника податків.

Частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом не доведено  належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення  про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 1020 гривень за не надання до перевірки первинних бухгалтерських документів у відповідності до вимог статті 121 Податкового кодексу України.

Згідно частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено  обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають  значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №804/5722/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач       Р.Ф. Ханова

Судді        І.А. Гончарова      І.Я. Олендер          

1178
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения