Рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад адміністративного правопорушення (ВС/КАС, справа № 524/9162/16-а, 07.11.19)

Фабула судового акта: Судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Інспектора патрульної поліції позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення пункту 11.13 ПДР України. Згідно з даними вказаної постанови позивач, керуючи містом транспортним засобом SKODA OCTAVIA Ambiente, здійснив рух по тротуару, чим порушив пункт 11.13 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність. Установлено також, що відповідно до оглянутого в ході судового засідання відеозапису з нагрудної камери поліцейського автомобіль позивача був припаркований на тротуарі біля будівлі закладу швидкого харчування. Після цього позивач, керуючи автомобілем, здійснив рух по тротуару.

Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, наполягачи на тому, що рухався тротуаром виключно у межах, необхідних для з`їзду з цього тротуару, де він попередньо здійснив стоянку автомобіля відповідно до приписів пункту 15.10 «в» ПДР України. Він також стверджував, що відеозапис з нагрудної відеокамери нспектора поліціх є недопустимим доказом у цій справі, оскільки про нього не зазначено в оспорюваній постанові.

Постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

І хоча Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу позивача задовольнив частково, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, його висновки заслуговують на увагу.

Зокрема, ВС/КАС нагадав, - приписами пункту 26.3 ПДР України передбачено, що у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.

Водночас, відповідно до пункту 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

У пункті 1.10 ПДР України встановлено, що стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.

За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил.

Але, як установлено судами попередніх інстанцій, автомобіль позивача перед початком руху був припаркований на тротуарі біля закладу громадського харчування. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, виходив виключно із факту здійснення автомобілем позивача руху тротуаром без передбачених у пункті 11.13 ПДР України підстав.

Проте, як зазначив ВС/КАС, такі висновки судів є поверхневими, зроблені передчасно та без належного дослідження, опису й оцінки всіх доказів, які б могли підтвердити їх,.

Що стосується тверджень позивача про недопустимість як доказу відеозапису з нагрудної камери нспектора поліції, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з підстав, що докладно викладені в постанови суду.

Аналізуйте судовий акт: Немає складу адмінправопорушення без зазначення технічного засобу у постанові про порушення ПДР за ст. 122 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП (ВС/КАС у справі №337/3389/16-а від 30 травня 2018р.)

Постанова у справі про адміністративне правопорушення ПДР має містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою такого правопорушення, (Солом'янський районний суд м. Києва, справа № 760/21518/17, 17.10.18)

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (ВС/КАС: № 537/2088/17,15.05.19)

Оскільки поліцейським не задокументовано і не доведено факту порушення позивачем ПДР України, то його вимоги про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірними (ВС/КАС,№ 686/11314/17, 15.03.19)

ВС/КАС:Доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови (ВС/КАС,№216/5226/16-а,18.07.19)

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа № 524/9162/16-а

адміністративне провадження №К/9901/23160/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2017 року (у складі головуючого судді Кривич Ж.О.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Жигилія С.П., суддів: Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В.)

у справі № 524/9162/16

за позовом ОСОБА_1

до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича,

третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

про скасування рішення.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича (далі - Інспектор ПП), третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора ПП про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 21 листопада 2016 року серії АР № 178454, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

2. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Інспектора ПП від 21 листопада 2016 року серії АР № 178454 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення пункту 11.13 ПДР України.

5. Згідно з даними вказаної постанови ОСОБА_1 21 листопада 2016 року, керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA Ambiente, номерний знак НОМЕР_1, у м. Кременчуці по вулиці Соборній, буд. 10/7, здійснив рух по тротуару, чим порушив пункт 11.13 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною першою статті 122 КУпАП.

6. Також судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до оглянутого в ході судового засідання відеозапису з нагрудної камери поліцейського автомобіль позивача був припаркований на тротуарі біля будівлі закладу швидкого харчування «Варенична № 1» по вул. Соборній, 10/7, в м. Кременчуці. Після чого, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA Ambiente у м. Кременчуці по вулиці Соборній, 10/7, здійснив рух по тротуару.

7. Інспектор ПП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснив з дотриманням вимог законодавства, в тому числі відповідач роз`яснив позивачу права, заслухав пояснення останнього.

8. Вважаючи спірну постанову Інспектора ПП від 21 листопада 2016 року серії АР № 178454 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 всупереч положенням пункту 11.13 ПДР України здійснив рух по тротуару.

10. Водночас, будь-яких доказів того, що позивач здійснив рух тротуаром з метою виконання робіт або обслуговування торговельного чи іншого підприємства матеріали справи не містять.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі наполягає на тому, що рухався тротуаром виключно у межах, необхідних для з`їзду з цього тротуару, де він попередньо здійснив стоянку автомобіля відповідно до приписів пункту 15.10 «в» ПДР України.

12. Вважає, що відеозапис з нагрудної відеокамери Інспектора ПП є недопустимим доказом у цій справі, оскільки про нього не зазначено в оспорюваній постанові.

13. В запереченнях на касаційну скаргу третя особа не погоджується з її доводами, вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Натомість вважає законними та обґрунтованими оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та погоджується з мотивами ухвалення цих рішень.

14. Зокрема, управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції наполягає на безпідставності посилання позивача на рух в межах здійснення в`їзду/виїзду з тротуару відповідно до приписів пункту 15.10 «в» ПДР України, оскільки у місці вчинення правопорушення стоянка автомобіля згідно з указаною нормою неможлива через наявність дерев між тротуаром і проїзною частиною вулиці .

15. Водночас, третя особа зазначає про допустимість відеозапису як доказу, оскільки можливість використання працівниками поліції технічних засобів, які забезпечують фото- чи відеозапис, прямо передбачено чинним законодавством. Водночас, затверджений у встановленому порядку бланк постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не містить поля для внесення даних про технічний пристрій, яким здійснювався відеозапис.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

17. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

18. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

19. Приписами пункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

20. Відповідно до частини першої статті 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

21. З огляду на викладені положення чинного законодавства колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на недопустимість відеозапису з нагрудної камери Інспектора ПП як доказу у цій справі.

22. Водночас, безпідставним є посилання касатора на постанову Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» в обґрунтування необхідності зазначити в оспорюваній у справі постанові джерело доказів вини порушника (відеозапис), оскільки відповідні вимоги стосуються постанов, прийнятих саме судами під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

23. Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення

24. Своєю чергою, оспорювана у справі постанова повинна відповідати визначеним у статті 283 КУпАП вимогам, які не містять положень про обов`язкове зазначення доказів, що підтверджують факт порушення та вину особи.

25. Щодо наявності чи відсутності в діях позивача порушення пункту 11.13 ПДР України колегія суддів виходить з такого.

26. Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

27. Відповідно до пункту 11.13 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.

28. Згідно з пунктом 26.1 ПДР України пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їхнього руху.

29. Приписами пункту 26.3 ПДР України передбачено, що у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.

30. Водночас, відповідно до пункту 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

31. У пункті 1.10 ПДР України встановлено, що стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

32. Очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.

33. За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил.

34. Як установлено судами попередніх інстанцій, автомобіль позивача перед початком руху був припаркований на тротуарі біля закладу громадського харчування.

35. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, виходив виключно із факту здійснення автомобілем позивача руху тротуаром без передбачених у пункті 11.13 ПДР України підстав.

36. Проте такі висновки судів є поверхневими, зроблені передчасно та без належного дослідження, опису й оцінки всіх доказів, які б могли підтвердити їх, з огляду на наступне.

37. Позивач стверджує, що рухався на автомобілі тротуаром виключно у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто для здійснення заїзду, а потім і виїзду, на місце стоянки.

38. Вказаним доводам ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку.

39. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення правил стоянки автомобіля не може бути кваліфіковано за пунктом 11.13 ПДР України.

40. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору, без надання оцінки всім аргументам учасників справи. Зокрема, суди попередніх інстанцій не встановили, не дослідили, як саме був припаркований автомобіль позивача, тобто, чи стоянку здійснено відповідно до вимог пункту 15.10 «в» ПДР України; чи зафіксований Інспектором ПП рух тротуаром дійсно був пов`язаний із виїздом з місця стоянки. Не надали вказаним обставинам і доводам позивача належної правової оцінки.

44. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

46. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); дослідити та оцінити обставини справи, зафіксовані за допомогою бодікамери Інспектора ПП; на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року скасувати, справу № 524/9162/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду