03.12.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КАС: Приховування за цивільно-правовими угодами реальних трудових договорів, характерним для яких є сам процес праці, свідчить про допущення працівників до роботи без оформлення трудових відносин (ВС/КАС,№ 804/6962/17,24.10.19)

ВС/КАС: Приховування за цивільно-правовими угодами реальних трудових договорів, характерним для яких є сам процес праці, свідчить про допущення працівників до роботи без оформлення трудових відносин (ВС/КАС,№ 804/6962/17,24.10.19) - 0_27189500_1575366514_5de62f724268a.jpg

Фабула судового акта: Фізична особа-підприємець (ФОП, позивач) звернувся до суду з позовом до обласного управління Держпраці про визнання протиправними і скасування наказу відповідача та постанови про накладення штрафу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем було незаконно проведено перевірку ФОП, на підставі якої зроблено помилковий висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства.

Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково: визнано протиправною і скасовано зазначену постанову про накладення штрафу за допущення до роботи без оформлення трудових відносин трьох осіб. Однак постановою апеляційного адміністративного суду зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглядв цю справу у зв’язку з касаційною скаргою ФОП, в який останній посилався на те, що суд апеляційної інстанції поверхнево дослідив цивільно-правові договори та не встановив суть ймовірного порушення, зокрема не вказав, в чому саме полягає допуск до роботи осіб без належного оформлення, адже під час перевірки навіть не були встановлені самі особи.

ВС/КАС рішення апеляційного адміністративного суду залишив без змін, зазначивши, зокрема, -оскільки угоди, укладені ФОП з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових договорів, такі угоди не є цивільно-правовими та не підтверджують наявність цивільно-правових (договірних) відносин.

Касаційний суд також нагадав, що за змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Тобто трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Водночас, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати також і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, цивільно-правові угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Крім цього, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

ВС/КАС, надаючи оцінку обставинам справи і наявним доказам, звернув увагу на те, що предметом укладених договорів ФОП з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Зокрема, фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначався обсяг виконуваної роботи, а обумовлювався у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах не зазначалось, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначалось переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі робіт (послуг) також не містили ні результату роботи, ні її обсягу, видів тощо, а у вказаних актах визначено період виконання роботи та частковий розмір оплати.

Аналізуйте судовий акт: ДИРЕКТОР-ЗАСНОВНИК НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ УКЛАДАТИ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР (Суд у справі № 820/3159/18 від 07 червня 2018 р.)

Відсутній обов'язок укладати трудовий договір з директором, що є засновником підприємства, нараховувати та сплачувати йому заробітну плату, оскільки ці відносини є корпоративними (8 ААС, № 857/1476/19, 14.03.19)

Доведено, що працівник працював за цивільно-правовим договором а не трудовим та скасовано постанову про штраф органу Держпраці на суму 111 690,00 грн. (Суд у справі № 440/4410/18 від 22 лютого 2019 р.)

Суд повинен з’ясувати чи було в момент видачі наказу про звільнення волевиявлення працівника, що оскаржив своє звільнення (ВС/КАС, справа №821/761/17, 11.07.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м.Київ

справа № 804/6962/17

провадження №К/9901/60880/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 (суддя Царікова О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя Уханенко С.А., судді Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)

у справі №804/6962/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною та скасування постанови, встановив:

І . ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У жовтні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій просив суд визнати протиправними і скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 25.09.2017 №181-І та постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 18.10.2017 №237/4.1-3/714.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем незаконно проведено перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , на підставі якої зроблено помилковий висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства.

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі №804/6962/17 позов задоволено частково, визнано протиправною і скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.10.2017 №237/4.1-3/714 в частині накладення суми штрафу у розмірі 288 000 грн. (що накладений за допущення до роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). У решті позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №804/6962/17 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.10.2017 №237/4.1-3/714 в частині накладення суми штрафу у розмірі 288000,00 грн. (що накладений за допущення до роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) та прийнято нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.10.2017 №237/4.1-3/714 в частині накладення суми штрафу у розмірі 288000,00 грн. (що накладений за допущення до роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 залишено без змін.

5. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №804/6962/17 у повному обсязі, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 18.10.2017 №237/4.1-3/714 в частині нарахування штрафу у розмірі 96000 грн. (накладений за допущення до роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_6 ) і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити означені вимоги, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

6. Ухвалою Верховного суду від 19.09.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Смоковича М.І., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А. відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного суду від 05.07.2019 задоволено заяви про відвід головуючого судді Смоковича М.І., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А. та відведено вказаних суддів від розгляду справи №804/6962/17.

7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено для розгляду касаційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.

8. До Верховного суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІ . ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 25.09.2017 №181-І та направлення про проведення інспекційного відвідування від 26.09.2017 №215, посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 26.09.2017 було здійснено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з метою контролю за додержанням законодавства про працю та оформлення трудових відносин, в ході чого було здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , караоке - бар "Біг -Бен ". Під час виїзду встановлено, що у приміщенні караоке - бару "Біг-Бен" знаходилися наступні працівники: бармен ОСОБА_6 та прибиральниця ОСОБА_3

10. Суб`єкту контролю - Фізичний особі-підприємцю ОСОБА_2 було вручено запит від 26.09.2017 №1576/4.1-3 про надання документів, на виконання якого позивачем були надані цивільно-правові договори:

- від 26.09.2017 №4 з ОСОБА_6 , який взяв на себе зобов`язання у строк з 26.09.2017 по 31.12.2017 надати послуги з обслуговування відвідувачів;

- від 25.09.2017 №3 з ОСОБА_4 , який взяв на себе зобов`язання у строк з 26.09.2017 по 31.12.2017 надати послуги з обслуговування відвідувачів;

- від 21.09.2016 №8 із ОСОБА_5 , який взяв на себе зобов`язання у строк з 22.09.2017 по 21.12.2017 надати послуги з обслуговування відвідувачів.

11. Проаналізувавши надані цивільно-правові договори, перевіряючі дійшли висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України наступних фізичних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , чим порушено вимоги частин 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

12. У письмових запереченнях відповідач вказав, що ОСОБА_3 , яка виконувала роботу прибиральниці у караоке-барі "Біг-Бен" письмово повідомила інспектору, що працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прибиральницею у ресторані "Біг-Бен" з 2014 року.

13. За результатами перевірки було винесено припис від 28.09.2017 №237/4.1-3-183, яким приписано позивачу вжити заходів щодо виконання вимог ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: офіційно працевлаштувати ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , а також інших офіційно неоформлених працівників.

14. На підставі встановлених під час інспекційного відділення порушень, 18 жовтня 2017 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову №237/4.1-3/714, за якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 384000,00 грн.

15. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з наказом про перевірку та постановою про накладення штрафу не погодився, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ . ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

16. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 роботи по обслуговуванню відвідувачів закладу позивача, а також того, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.10.2017 №237/4.1-3/714 в частині накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 за неоформлення трудових відносин із ОСОБА_3 є необґрунтованою, оскільки прийнята без дослідження договірних відносин ОСОБА_3 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 .

17. Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що цивільно-правова угода від 26.09.2017 № 4, укладена між позивачем та ОСОБА_6 має ознаки трудового характеру, тому в цій частині позовних вимог було відмовлено.

18. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 25.09.2017 №181-І, мотивуючи це тим, що вказаний позаплановий захід щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 здійснений на підставі звернення вказаної громадянки та у відповідності до положень Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого 26.04.2017 постановою Кабінету Міністрів України №295, позивач допустив перевіряючих Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до перевірки, перевірка фактично проведена, а тому місцевий окружний адміністративний суд вважав, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 25.09.2017 №181-І.

19. Суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції і зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів виконання роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідає фактичним обставинами справи, оскільки відповідно до копії рахунку закладу "Біг-Бен", яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_9 зазначений офіціантом, час розрахунку 10 год. 38 хв. 26.09.2017. Три цивільно-правові угоди, укладені з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є аналогічними за змістом та умовами і мають ознаки трудового характеру.

20. Суд апеляційної інстанції дослідив цивільно-правовий договір, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 та ОСОБА_3 від 25.09.2017 №5 та зазначив, що згідно з договором виконавець зобов`язався надати послуги з прибирання приміщень, миття посуду (обсяг роботи, місце роботи, час роботи не визначено) з 25.09. до 25.10. (без зазначення року).

Інших доказів, які б підтверджували або спростовували викладені ОСОБА_3 обставини, на суперечливість та невідповідність яких суд апеляційної інстанції звертає увагу, до матеріалів справи не надано. Також у суду апеляційної інстанції викликало сумнів укладення вказаних цивільно-правових договорів саме напередодні перевірки.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

21. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції поверхнево дослідив цивільно-правові договори та не встановив суть ймовірного порушення, зокрема не вказано, в чому саме полягає допуск до роботи осіб без належного оформлення, адже під час перевірки навіть не були встановлені самі особи.

22. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджено всі матеріали справи та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

24. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

25. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

26. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

27. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

28. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

29. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

30. Судом апеляційної інстанції досліджувались цивільно-правові угоди, укладені позивачем з фізичними особами ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та встановлено, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі робіт (послуг) також не містять ні результату роботи, ні її обсягу, видів тощо, а у вказаних актах визначено період виконання роботи та частковий розмір оплати, що не відповідає п.п. 2.1., 2.2. договорів, які є аналогічними у всіх договорах.

31. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Зазначене спростовує доводи скаржника про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.

Суд має наголосити на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

32. З приводу ОСОБА_3 судами досліджувались пояснення ОСОБА_3 від 30.09.2017, в яких зазначено, що під час перевірки вона у зв`язку з хвилюванням помилково зазначила в письмових поясненнях, що працює в ОСОБА_2 , оскільки протягом останніх п`яти років працювала у нього, однак на момент проведення перевірки нею був укладений договір з ОСОБА_10 . При цьому, також зазначено про укладення трудового договору з ОСОБА_10 28.09.2017. Також судами досліджено надані пояснення ОСОБА_3 від 17.11.2017, в яких зазначено, що під час проведення перевірки вона надавала пояснення, що працює в ОСОБА_10 , однак перевіряючим було переписано ініціали власника з куточка споживача і ще раз зазначено про укладення цивільно-правового договору з ОСОБА_10 , який був наданий нею під час перевірки.

33. Суд апеляційної інстанції дослідив цивільно-правовий договір, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 та ОСОБА_3 від 25.09.2017 №5, за яким виконавець зобов`язався надати послуги з прибирання приміщень, миття посуду (обсяг роботи, місце роботи, час роботи не визначено) з 25.09. до 25.10. (без зазначення року).

34. Судова колегія Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного адміністративного суду стосовно того, що вказаний цивільно-правовий договір не є достатнім доказом, який би підтверджував або спростовував, викладені ОСОБА_3 обставини, на суперечливість та невідповідність яких вказували суди попередніх інстанцій.

35. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження позивачем з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень ст. 341 КАС України.

За правилами ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки апеляційного адміністративного суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

37. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків суду апеляційної інстанції.

38. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №804/6962/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб

2665
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ