При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких вони розташовані, сплачується з дати державної реєстрації права власності на це майно (ВС/КАС, справа №808/5913/15,05.09.19)

Фабула судового акта: Постановою окружного адміністративного суду залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду в задоволені позову особи – набувача земельної двлянки до об`єднаної ДПІ (відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано земельний податок з фізичних осіб, відмовлено.

Позиція позивача була мотивована тим, що в даному випадку були відсутні підстави для застосування податковим органом пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (ПКУ), «оскільки визначальною ознакою вказаної норми для нарахування земельного податку є дані про перехід права власності на землю, а не на об`єкт нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці»

Втім, суди, мотивуючи свої рішення, виходили з того, що незважаючи на те, що набувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПКУ, обов`язок зі сплати земельного податку виник у нього з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився із наведеними судовими рішеннями, зазначивши, зокрема, наступне.

Пунктом 287.6 статті 287 ПКУ встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Отже, ВС/КАС підтвердив висновок про те, що обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Така позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 07.07.2015 р. по справі 826/12388/13-а: «незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_10 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Аналізуйте судовий акт: Сума орендної плати за користування земельною ділянкою під будівлею визначається пропорційно частці у спільній власності на будівлю (ВСУ у справі № 21-3078а16 від 12.09.2017)

Відсутність оформлення права власності або користування на земельну ділянку за платником єдиного податку не впливає на його звільнення від обов'язку нарахування і сплати земельного податку (ВС/КАС,справа №820/5485/17, 08.08.18)

ВС/КАС: При визначенні сум податкових зобов'язань податковий орган лише використовує дані щодо нормативно грошової оцінки земель, що містяться у відповідних витягах, і самостіно їх не визначає (ВС/КАС,№826/11184/17, 23.10.18)

ВСУ: У випадку купівлі -продажу нерухомості на орендованій ділянці за землю платять обидва: продавець - орендну плату до припинення договору оренди, покупець плату за землю до оформлення договору оренди (ВСУ від 8.06. 2016р. у сп. № 21-804а16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №808/5913/15

адміністративне провадження №К/9901/25102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року (суддя Максименко Л.Я.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (колегія у складі суддів: Дадим Ю.М., Богданенка І.Ю., Добродняк І.Ю.) у справі № 808/5913/15 за позовом ОСОБА_1 до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА _1 (надалі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано земельний податок з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що в даному випадку відсутні підстави для застосування податковим органом пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, оскільки визначальною ознакою вказаної норми для нарахування земельного податку є дані про перехід права власності на землю, а не на об`єкт нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що незважаючи на те, що набувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у нього з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Не погодившись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зазначає, що суди в повному обсязі встановили обставини, які мають значення для справи та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 5 червня 2012 року у справі № 5009/1880/12 визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме склад літ. «У» у складі: приміщення складу № 2 площею 876,4 кв.м., приміщення складу № 3 площею 986,8 кв.м.; склад літ. «У1» у складі: приміщення складу № 1 площею 371,1 кв.м., всього загальною площею 2234,3 кв.м.; два пандуси до літ «У»; козирок до літ. «У»; пандус до літ «У1»; козирок до літ. «У1», котельня літ. «С» у складі: котельна № 1 площею 76,4 кв.м., підсобне приміщення № 2 площею 3,9 кв.м., підсобне приміщення № 3 площею 2,7 кв.м., підсобне приміщення № 4 площею 1,6 кв.м., підсобне приміщення № 5 площею 5,5 кв.м., коридор № 6 площею 4,1 кв.м. всього загальною площею 94,2 кв.м.; ганок до літ. «С», вбиральна літ «Т», навіс літ. «Ц» паркан № 4, замощення 1.

18 червня 2012 року вказане рішення набрало законної сили.

1 листопада 2012 року, на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 5 червня 2012 року у справі № 5009/1880/12, за позивачем зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України податковим органом винесені податкові повідомлення рішення:

- від 18 березня 2013 року № 0040541710, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2012 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 6 589,34 грн;

- від 18 березня 2013 року № 0040551710, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2013 рік в сумі 39 536,04 грн;

- від 27 травня 2014 року № 781-15, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2014 рік в сумі 33 171,72 грн;

- від 13 липня 2015 року № 23941-15, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2015 рік в сумі 41 431,48 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що відповідно до Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель № 1376 від 26 листопада 2008 року та довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форми 6-зем) від 7 грудня 2015 року № 32-28-99-2-162/15-15 площа земельної ділянки за адресою Запорізька область АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 0023 складає 0,8335 га.

При обчисленні земельного податку податковим органом брались до уваги рішення Бердянської міської ради № 1 від 27 грудня 2005 року, де базова вартість 1 кв.м. землі м. Бердянськ станом на 1 січня 2006 року визначена у розмірі 77,71 грн за кв.м. та № 62 від 12 липня 2013 року, яким базова вартість земель в м. Бердянськ визначена на рівні 103,56 грн за кв.м.

Із технічної документації на об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 та вбачається, що це є складські приміщення. Вказане також підтверджується Витягом з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель № 1376 від 26 листопада 2008 року.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Така позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 07.07.2015 р. по справі 826/12388/13-а: «незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_10 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бекіс» (припинено 23.11.2016), яке було первісним орендарем земельної ділянки згідно укладеного договору оренди від 03.12.2008 р. є боржником зі сплати земельного податку з 01.07.2010 по червень 2015 р., та враховуючи ту обставину, що з згідно судового рішення саме позивач з 05.06.2012 набув право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, то суди правильно прийшли до висновку що саме позивача є платником земельного податку.

За приписами частини 4 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Позивач доводить суду касаційної інстанції про неправильне застосування відповідачем при розрахунку податку коефіцієнтів Км2, Км3, Кі, натомість такі підстави позову не заявлялись. Отже, враховуючи що сума податку, розрахована податковим органом, не була предметом розгляду в суді першої інстанції, Суд позбавлений можливості прийняти до уваги зазначені доводи касаційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень, податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, передбачені чинним законодавством

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 808/5913/15 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

В .П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду