Функціональне використання земельної ділянки свідчить про вид економічної діяльності для якого така використовується, та є одним з критеріїв встановлення ставки земельного податку (ВС/КАСсправа №808/2359/13-а, 08.08.18)

Фабула судового акта: В цій справі позовні вимоги Приватного підприємства (ПП) до державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень були обґрунтовані тим, що відповідач діяв безпідставно оскільки при розрахунку земельного податку застосовував коефіцієнт функціонального використання землі - «землі комерційного призначення», в той час як спірна земельна ділянка віднесена до категорії - «землі рекреаційного призначення». В результаті ДПІ було збільшено грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 62 679,02 грн.

Постановою апеляційного адміністративного суду прийнято новее рішення у справі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП. При цьому суд виходив з того, що позивач допустив зміну функціонального використання земельних ділянок з розміщення та обслуговування туристичного притулку на «здавання в оренду приміщень існуючих будівель», тобто надана в оренду земельна ділянка для цілей рекреації, використовувалася підприємством в комерційних цілях, у зв'язку з чим при обчисленні суми орендної плати на спірну земельну ділянку, при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі - 2,5, а не коефіцієнт функціонального призначення - 0,5, використання якого призвело до заниження податкових зобов'язань по платі на землю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таким висновком погодився, зазначивши, зокрема, наступне.

Відповідно до вимог законодавства землі України диференціюються за категоріями з урахуванням їх цільового призначення. Однією з таких категорій, в силу ст. 19 Земельного кодексу України є землі рекреаційного призначення, до яких відповідно до ст. 50 вказаного Кодексу відносяться землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Цільове призначення земельної ділянки пов'язане з межами її використання власником або користувачем, встановленими законодавством, у той час, функціональне використання земельної ділянки, свідчить про вид економічної діяльності для якого така використовується та являється одним з критеріїв встановлення ставки земельного податку.

Підставою для нарахування орендної плати стали встановлені під час перевірки факти здійснення діяльності позивачем шляхом надання в оренду суб'єктом господарювання будівель, розташованих на цій ділянці, тобто з комерційною метою, що не було зазначено позивачем під час надання відомостей та документів на отримання нормативної грошової оцінки земельної ділянки та укладені договору оренди, а це свідчить про зміну позивачем функціонального використання земельних ділянок з розміщення та обслуговування туристичного притулку на «здавання в оренду приміщень існуючих будівель».

Отже, землекористувач в цьому випадку допустив зміну функціонального призначення земельної ділянки, тобто надана в оренду земельна ділянка для цілей рекреації, використовувалася підприємством в комерційних цілях, у зв'язку з чим при обчисленні суми орендної плати на спірну земельну ділянку, при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати більший коефіцієнт функціонального використання землі - 2,5.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Розмір орендної плати регулюється виключно договором оренди землі, тому ЛИШЕ зміна індексації нормативної грошової оцінки ділянки не створює додаткових податкових зобов’язань для орендаря (ВС/КАС, №813/3819/17, від 20 червня 2018 р.)

У зв’язку із безпідставним збагаченням міська рада стягнула з ФОП доходи, отримані від набутої без достатньої правової підстави земельної ділянки, в порядку передбаченому ст. 1212 ЦК України (ВГСУ від 12 січня 2017р. у справі № 922/51/15)

ВС/КГС: Рішенням міської ради з метою конкретизації Типового договору оренди землі може бути затверджений зразок договору оренди землі, що є обов'язковим для виконання (ВС/КГС,справа № 908/2098/17, 11.07.18)

ВП/ВС: Позовні заяви до СВП щодо оренди землі комунальної власності мають розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства (ВС/ВП № 727/10968/17 від 20.06.2018)

Обов‘язковою умовою для визнання договору оренди землі недійсним є не тільки відсутність певних істотних умов в договорі, а і встановлене судом порушення прав позивача такою відсутністю (Постанова ВСУ від 4 лютого 2015 року у справі № 6-233цс14)

Строк дії договору оренди землі починається з моменту його укладання - підписання сторонами, а НЕ державної реєстрації (ВСУ від 19 лютого 2014р. у справі № 6-162ц13)

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року

Київ

справа №808/2359/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3552/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Квартал Плюс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року (судді: Дурасова Ю.В. (головуючий), Проценко О.А., Туркіна Л.П.) у справі №808/2359/13-а за позовом Приватного підприємства "Квартал Плюс" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Квартал Плюс" (далі - позивач, ПП "Квартал Плюс") звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005910152 від 5 вересня 2012 року та №0007190152 від 29 листопада 2012 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що земельні ділянки використовувались позивачем за цільовим призначення, що відповідає умовам договору оренди та свідчить про протиправність застосування при розрахунку земельного податку коефіцієнт функціонального використання землі - «землі комерційного призначення», в той час як спірна земельна ділянка віднесена до категорії - «землі рекреаційного призначення».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0005910152 від 5 вересня 2012 року з урахуванням рішення ДПС №5744/10/10-420 від 22 листопада 2012 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0007190152 від 29 листопада 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 62 679,02 грн (з яких 52 315,54 грн - основний платіж, 10 363,48 грн - штрафні санкції). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Квартал Плюс".

4. Суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач допустив зміну функціонального використання земельних ділянок з розміщення та обслуговування туристичного притулку на «здавання в оренду приміщень існуючих будівель», тобто надана в оренду земельна ділянка для цілей рекреації, використовувалася підприємством в комерційних цілях, у зв'язку з чим при обчисленні суми орендної плати на спірну земельну ділянку, при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі - 2,5, а не коефіцієнт функціонального призначення - 0,5, використання якого призвело до заниження податкових зобов'язань по платі на землю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Квартал Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.04.09 по 31.03.12 по земельній ділянці площею 0,16 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1., про що складено акт №525/15-20/32006401 від 23.08.2012, яким встановлено порушення позивачем розділу 7 Наказу №548 від 23.07.2010, пункту 1.4 «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженого Наказом №18/15/21/11 від 27.01.2006 та статті 271 Податкового кодексу України, що призвело до заниження бази оподаткування з орендної плати за землю та відповідно до заниження податкових зобов'язань з орендної плати за землю ПП «Квартал плюс» на загальну суму 48 895, 28 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 5 вересня 2012 року №0005910152, яким ПП «Квартал плюс» збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю суму 61 119,10 грн, з яких 48 895,28 грн - основний платіж, 12 223, 82 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням №5744/10/10-420 від 22 листопада 2012 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.09.2012 №0005910152 у частині 1 861,34 грн штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині зазначене податне повідомлення-рішення залишено без змін; збільшено на 3 420,26 грн податкове зобов'язання по орендній платі за землю та збільшено на 1,00 грн розмір штрафної санкції згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

На підставі акту перевірки та рішення за результатами адміністративного оскарження, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року 0007190152, яким ПП «Квартал плюс» збільшено грошове зобов'язання на суму 62 679,02 грн, з яких 52 315,54 грн - основний платіж, 10 363,48 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Судам попередніх інстанцій встановлено, що 13.12.2006 між Бердянською міською радою (орендодавець) та позивачем укладено договір оренди землі, за змістом якого, орендар (позивач) приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення і обслуговування туристичного притулку, яка розташована: АДРЕСА_1.

У пункті 2.3 вказаного договору зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою Бердянського міського управління земельних ресурсів №2104 від 12.12.2006 становить 139 517,43 грн.

Згідно пункту 4.1 цього договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2% від її нормативної грошової оцінки (на підставі рішення 39 позачергової сесії міської ради ІVскликання від 20.04.2005 за №1 «Про затвердження переліку розмірів орендної плати на земельні ділянки у м. Бердянську).

У пункті 4.4 договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування туристичного притулку.

Цільове призначення земельної ділянки: землі рекреаційного призначення (п.5.2).

Позивач сплачував орендну плату відповідно до Витягу (Довідки) з технічної документації щодо нормативно грошової оцінки земель від 12.12.2006 за №2104, виданому Бердянським міським управлінням земельних ресурсів, де коефіцієнт Кф складає - 0,5.

01.04.2009 між позивачем (як орендодавцем) та ПП ОСОБА_5.(орендар) укладено договір оренди майна (пансіонату): орендар прийняв в орендне користування майновий комплекс «пансіонат «Квартал плюс», розташований за адресою: АДРЕСА_1., який включає у себе 15 номерів з меблюванням і побутовою технікою, площадку для стоянки автомобілів, розташовану на території від в'їзних воріт до корпуса. Дія цього договору з 01.04.2009 по 30.09.2009. Аналогічні договори були укладені між позивачем (як орендодавцем) та ОСОБА_5 (орендар) 01.04.2010 (строк дії з 01.04.2010 по 30.09.2010), 01.04.2011 (строк дії з 01.04.2011 по 30.09.2011), 01.04.2012 (строк дії з 01.04.2012 по 30.09.2012).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом та посилається на те, що законодавством не передбачено такої категорії основного цільового призначення земель України як комерційна; відсутність доказів використання земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі, не за цільовим призначенням; збільшення розміру орендної плати за рішенням податкового органу не передбачено законодавством, оскільки розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору; сплата податку у вигляді орендної плати у збільшеному розмірі буде можливою лише після зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а саме міською радою за поданням земресурсів, а не через перевірку податковим органом. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та запереченнях на апеляційну скаргу, позивачем не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Земельний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

10.1 Стаття 19

10.1.1 Пункт 1

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

10.2 стаття 52

10.2.1 пункт 2

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

10.3 Стаття 96

10.3.1. Пункт 1

Землекористувачі зобов'язані забезпечувати використовувати землі за цільовим призначенням, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель у порядку, встановленому законом.

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. 1 стаття 14

11.2.1 Підпункт 14.1.136 пункту 14.1

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

11.3. Стаття 286

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

11.4 Стаття 288

Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється пп.288.5.1 розділу ХІІІ - орендна плата.

12. Закон України «Про оренду землі» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

12.1 Стаття 13

Договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

12.2 Стаття 21

Орендна плата за землю - це платіж, який орендодавець вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ЗУ «Про плату за землю» ( а з 01.01.2011 - відповідно до Податкового кодексу України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. В основу нарахування позивачу спірної суми грошового зобов'язання із земельного податку було покладено висновок контролюючого органу щодо використання позивачем переданої йому земельної ділянки у користування, яка відноситься до земель рекреаційного призначення, не за цільовим призначенням, що полягало у передачі позивачем в оренду приміщень, розташованих на цій ділянці.

13. Відповідно до вимог законодавства землі України диференціюються за категоріями з урахуванням їх цільового призначення. Однією з таких категорій, в силу статті 19 Земельного кодексу України є землі рекреаційного призначення, до яких відповідно до статті 50 вказаного Кодексу відносяться землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

14. Цільове призначення земельної ділянки пов'язане з межами її використання власником або користувачем, встановленими законодавством, у той час, як функціональне використання земельної ділянки, свідчить про вид економічної діяльності для якого така використовується та являється одним з критеріїв встановлення ставки земельного податку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в позовній заяві та запереченнях на апеляційну скаргу та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку встановленим обставинам справи.

17. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та іншим обставинами, що спростовують позицію позивача про використання спірної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та функціонального використання.

18. Колегія суддів Верховного суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції відносно того, що оскільки підставою для нарахування орендної плати є встановлені під час перевірки факти здійснення діяльності позивачем шляхом надання в оренду суб'єктом господарювання будівель, розташованих на цій ділянці, тобто з комерційною метою, що не було зазначено позивачем під час надання відомостей та документів на отримання нормативної грошової оцінки земельної ділянки та укладені договору оренди, що свідчить про зміну позивачем функціонального використання земельних ділянок з розміщення та обслуговування туристичного притулку на «здавання в оренду приміщень існуючих будівель», а отже, відбулася зміна функціонального призначення земельної ділянки, тобто надана в оренду земельна ділянка для цілей рекреації, використовувалася підприємством в комерційних цілях, у зв'язку з чим при обчисленні суми орендної плати на спірну земельну ділянку, при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі - 2,5, а не коефіцієнт функціонального призначення, 0,5 - використання якого призвело до заниження податкових зобов'язань по платі на землю.

18. Судом попередньої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем як в позовній заяві так і запереченнях на апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду попередньої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

20. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статей 19 52 96 Земельного кодексу України, статей 14 286 288 Податкового кодексу України, статей 13, 21 Закону України «Про оренду землі» дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суди апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Приватного підприємства "Квартал Плюс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Квартал Плюс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року №808/2359/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду