02.02.2018 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КЦС: Для звільнення працівника з підстав перебування на робочому місті в стані алкогольного сп'яіння у разі відмови від освідування можливе навіть і без проходження останнім медичного освідування (справа № 640/17224/15-ц від 23.01.2018)

Фабула судового акту: Трудове законодавство, а саме п. 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України як одну з підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачає появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Проте, на практиці виникає питання - яким саме чином роботодатель має належним чином зафіксувати такий факт та що ж треба робити у разі якщо такий працівник відмовляється від проходження медичного освідування на предмет сп'яніння.

Слід зазначити, що на даний час законодавством України не врегульований порядок проведення такого освідування, а також не визначено яким саме чином слід фіксувати наявність або відсутність стану алкогольного чи іншого сп'яніння у працівника.

У даному випадку працівник перебував на роботі в стані сп'яніння. У зв'язку із цим роботодателем за участі інших працівників було складено акт, прийняті пояснення від очевидців цього факту.

Проте, працівник відмовився від проходження освідування.

Незважаючи на таку відмову роботодателем останнього було звільнено з зазначеної вище підстави.

Наказ про звільнено було оскаржено у судовому порядку.

Рішенням місевого суду в задоволенні позовних вимог працівника відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, останній перебував на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджене наданими суду доказами, а саме актом про встановлення факту перебування позивача на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння та показами свідків, допитаних в судовому засіданні. Доказів на спростування зазначеного не надав.

З таким рішення погодився і апеляційний суд.

В свою чергу Верховний Суд залишаючи в силі рішення нижчестоящих судів зазначив, що з підстав перебування у стані алкогольного сп'яніння можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Водночас відсутність медичного висновку не свідчить про неналежну фіксацію такого факту. Водночас спростування факту перебування у стані сп'яніння на робочому місці позивач покладається на позивача.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ: Невихід на роботу у зв’язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення (справа № 6-1412цс17, 13.09.17)

Умовою звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є відсутність працівника на роботі протягом чотирьох місяців підряд, але вихід працівника хоча б на один день перериває обчислення цього строку (ВССУ, справа N 6-12110св15, 17.06.15 р.)

Вчинення педагогом негідного вчинку -присвоєння почесного звання - є підставою для його звільнення (ВСУ від 22 березня 2017р. у справі № 6-3135 цс16)

Державний герб України

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року                                                                                                                                                                     м. Київ

справа № 640/17224/15-ц

провадження № 61-762 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного  суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України,

третя особа - профспілка працівників Національної академії наук України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року у складі судді Нев'ядомського Д. В., ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року у складі суддів: Зазулинської Т. П., Круглової С. С., Міненкової Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України (далі - Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що він з 3 березня 2003 року працював на посаді начальника відділу охорони Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.

Наказом відповідача № 68-ОП від 26 серпня 2015 року його відсторонено від роботи у зв'язку із знаходженням на робочому місці у нетверезому стані. Наказом № 51-ОС від 14 вересня 2015 року - звільнено з займаної посади з

14 вересня 2015 року на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що його звільнення є незаконним, було пов'язане із упередженим ставленням до нього заступника директора інституту ОСОБА_2, він не перебував на робочому місці 26 серпня

2015 року в стані алкогольного сп'яніння, медичний висновок для підтвердження його нетверезого стану відсутній, просив поновити його на роботі на посаді начальника відділу охорони Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 26 серпня 2015 року ОСОБА_1 перебував на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджене наданими суду доказами, а саме актом від 26 серпня 2015 року про встановлення факту перебування позивача на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння та показами свідків, допитаних в судовому засіданні. Доказів на спростування зазначеного ОСОБА_1 не надав.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм трудового законодавства, доказів на підтвердження хворобливого стану позивача та спростування даних акта комісії від 26 серпня 2015 року про встановлення факту перебування на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не надав.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня

2016 року, справу направити до суду першої інстанції та задовольнити його позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи здійснено незаконно, оскільки до нього не застосовувались дисциплінарні стягнення, він не давав пояснень та нічого не підписував, медична експертиза на підтвердження стану сп'яніння не проводилась.

У листопаді 2011 року надійшли заперечення Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України на касаційну скаргу, обґрунтовані безпідставністю доводів ОСОБА_1, оскільки останній жодного доказу на спростування перебування на робочому місці в нетверезому стані не надав, від допиту заявленого ним свідка відмовився, медичне обстеження ні за ініціативою адміністрації, ні за власною ініціативою не пройшов.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника охорони Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України з 3 вересня 2003 року.

Згідно з актом від 26 серпня 2015 року, складеного та підписаного заступником директора із загальних питань ОСОБА_2, провідним бухгалтером ОСОБА_3, інженером з підготовки кадрів ОСОБА_4, начальник відділу охорони ОСОБА_1 26 серпня 2015 року о 12 год. 40 хв. знаходився на робочому місці в нетверезому стані (зовнішні ознаки нетверезого стану: різкий запах алкоголю, хитлива хода, надзвичайна балакучість, безглузді погрози), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти медичний огляд з приводу стану сп'яніння.

Відповідно до акта від 26 серпня 2015 року, складеного та підписаного заступником директора із загальних питань ОСОБА_2, провідним бухгалтером ОСОБА_3, інженером з підготовки кадрів ОСОБА_4, начальник відділу охорони ОСОБА_1 відмовився пройти медичний огляд за направленням № 206/421/1 від 26 серпня 2015 року з приводу його знаходження на робочому місці в нетверезому стані.

Наказом Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України № 68-ОП від 26 серпня 2015 року ОСОБА_1 на підставі службової записки заступника директора та вищевказаного акту відсторонено від роботи у зв'язку із знаходженням на робочому місті у нетверезому стані.

Від надання пояснень з приводу знаходження 26 серпня 2015 року о 12 год.

40 хв. на робочому місці в нетверезому стані ОСОБА_1 відмовився, про що 26 серпня 2015 року та 27 серпня 2015 року комісією складено відповідні акти.

01 вересня 2015 року тимчасово виконуючий обов'язки директора інституту та завідувач відділу кадрів звернулись до голови профспілкового комітету з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з

ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 7 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до витягу із протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, на якому був присутній ОСОБА_1, профспілка працівників НАН України надала згоду на розірвання трудового договору із позивачем на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Наказом Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України № 51-ОС від 14 вересня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 14 вересня 2015 року на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Від ознайомлення з наказом про звільнення ОСОБА_1 відмовися, про що комісією складено відповідний акт від 14 вересня 2015 року.

Ураховуючи, що перебування 26 серпня 2015 року ОСОБА_1 на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння підтверджено актом від 26 серпня

2015 року, складеного та підписаного трьома посадовими особами Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, а також поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за направленням відповідача до обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_1 відмовився, самостійно відповідний медичний огляд не пройшов, профспілкова організація надала згоду на його звільнення за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів перебування ОСОБА_1 26 серпня 2015 року на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, зокрема відповідного медичного висновку, є необґрунтованими, оскільки відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача в нетверезому стані на робочому місці, від проходження медичного огляду в обласному наркологічному диспансері ОСОБА_1 відмовився. На виконання положень частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) позивач не надав доказів на спростування вищезазначеного.

Безпідставними є також посилання ОСОБА_1 на те, що його доводи може підтвердити свідок ОСОБА_5, враховуючи, що згідно журналу судового засідання від 20 січня 2016 року позивач відмовився від показів зазначеного свідка.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам нетверезого стану працівника та за наявності відмови ОСОБА_1 в проходженні медичного огляду, а також непроходження такого огляду в самостійному порядку та неспростування наявних в матеріалах справи доказів перебування позивача 26 серпня

2015 року на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, суди дійшли законного та обгрнутованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені із дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

9
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення