Суд може залишити скаргу, заяву, клопотання без розгляду або повернути їх, якщо вони містять нецензурну лексику, образливі і лайливі слова, символи, вчинення інших дій, що свідчать про очевидну неповагу (ВП ВС,№ 9901/324/19,07.11.19)

Фабула судового акта: Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій, що свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені ч.3 ст.45 КАС України, а саме - залишити скаргу, заяву, клопотання без розгляду або повернути їх.

Саме так і вчинила Велика Палата Верховного Суду у справі, в який позивач звернувся до суду з позовом до Вищої ради правосуддя (ВРП), у якому просив визнати протиправною «бездіяльність ВРП щодо залишення без задоволення його заяв про повну неадекватність суддів системи судоустрою України та здійснення контролю за рівнем їх морально-психологічної і професійної підготовленості та їх психічним станом»; стягнути з ВРП на його користь кошти в сумі 3 млн грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю; «зобов`язати ВРП вжити заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів судів загальної юрисдикції України».

ВС/КЦС своєю ухвалою повернув позивачеві його позовну заяву, вказавши на зловживання позивачем його процесуальними правами, яке полягало у застосуванні позивачем у позовній заяві образливих тверджень на адресу суддів України, які до того ж визначені підставою позову, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви.

Мотивуючи своє рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у ч.4 ст. 169 КАС України не встановлено такої підстави для повернення позовної заяви, як зловживання процесуальними правами.

Водночас за правилами ч.3 ст. 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що вказана судом першої інстанції підстава для висновку про зловживання позивачем його процесуальними правами не входить до наведеного ч.2 ст.45 КАС України переліку, адже за змістом абз.1 цієї статті такий перелік не є вичерпним.

Суд нагадав про те, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (п. 9 ч.3 ст. 2 КАС України). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п. 1 ч.5 ст. 44 КАС України).

Отже, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Образливі висловлювання позивача на адресу суду, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви, які до того ж визначені позивачем підставою позову, суд першої інстанції правильно розцінив як зловживання процесуальними правами.

Велика Палата Верховного Суду також згадала про висновки ЄСПЛ у справах, де заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників. Йдеться, зокрема, про ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02,«Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06.

Крім того, аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19).

Аналізуйте судовий акт: При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, що порушують права інших осіб. У разі недодержання цього правила суд може зобов'язати припинити зловживання своїми правами (ВССУ, справа № 360/108/15-ц, ухвала від 26.10.16 р.)

ВС/КГС: Виходячи зі змісту ст. 43 ГПК України, подання апеляційних скарг на ухвали, які не підлягають окремому оскарженню від рішення суду першої інстанції, є зловживанням процесуальними правами (ВС/КГС,справа № 918/361/18, 12.03.19)

Недобросовісність поведінки позивача (вихід за межі здійснення цивільних прав) призводить до відмови у захисті його прав (ВС/КЦС № у справі № 202/12824/14-ц від 23.05.2018р.)

Повторне подання апеляційної скарги, яка є тотожною скарзі поданої раніше та вже вирішеної судом є зловживанням процесуальним правом та підставою для застосування заходів процесуального примусу (АС Одеської області № 495/7494/17 від 16.08.2018)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/324/19

Провадження № 11-632заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні діїта відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року (суддя Пасічник С. С.),

УСТАНОВИЛА:

4 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (який надійшов до суду 10 червня 2019 року), у якому просив:

- визнати бездіяльність ВРП щодо залишення без задоволення його заяв від 12 грудня 2018 року і 4 лютого 2019 року про повну неадекватність суддів системи судоустрою України та здійснення контролю за рівнем їх морально-психологічної і професійної підготовленості та їх психічним станом протиправною;

- зобов`язати ВРП вжити заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів судів загальної юрисдикції України, а саме:

а) об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в його заявахвід 3 грудня 2018 року і 4 січня 2019 року факти суттєвого порушення судами загальної юрисдикції України норм Конституції і законів України при здійсненні ними правосуддя за його судовими справами, що знаходились і знаходяться на розгляді в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, Запорізькому окружному адміністративному суді, Печерському районному суді м. Києва та Окружному адміністративному суді м. Києва за останні 2,5 роки з моменту вступу в дію Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» і по цей час;

б) перевірити: всі судові рішення, постановлені судами загальної юрисдикції України за його судовими справами за останні 2,5 роки, на їх адекватність за безпосередньою участю позивача у перевірці поданих заяв. Примітка: практично всі судові рішення, винесені судами загальної юрисдикції України за його судовими справами, не піддаються логіці і здоровому глузду. І це не огульна заява, а юридичний факт;

в) поновити порушене право позивача на судовий захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ);

г) особисто письмово повідомити його про результати перевірки заяв від 3 грудня 2018 року і 4 січня 2019 року та про суть прийнятих ВРП по них рішень. Примітка: суддя, який хоча б один раз умисно постановив завідомо неправосудне рішення або якщо за його участі в розгляді судової справи постановлено завідомо неправосудне рішення, не має права здійснювати правосуддя в Україні;

- стягнути з ВРП на його користь кошти в сумі 3 млн грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що вимоги його заяв, поданих до ВРП в порядку, визначеному Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), відповідають завданням, функціям і повноваженням відповідача, однак останній безпідставно відмовив у їх розгляді та протиправно не перевірив адекватність ухвалених судами України судових рішень у його справах за останні 2,5 роки та не забезпечив поновлення права позивача на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону № 1402-VІІІ.

Позивач також зазначив, що у зв`язку з безпідставною відмовою ВРП перевірити викладені у його заявах факти щодо психічних захворювань суддів практично всієї системи судоустрою України, а саме адекватності судових рішень, ухвалених суддями у справах позивача за останні 2,5 роки, йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 3 млн грн.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, керуючись частиною третьою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвалою від 14 червня 2019 року повернув ОСОБА_1 його позовну заяву, вказавши на зловживання позивачем його процесуальними правами, яке полягало у застосуванні позивачем у позовній заяві образливих тверджень на адресу суддів України, які до того ж визначені підставою позову, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви.

На зазначену ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм процесуального права, порушує питання про скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаргу мотивовано відсутністю у суду передбачених статтями 45 та 169 КАС підстав для повернення позову та позбавленням його права на судовий захист, передбаченого у статті 55 Конституції України.

ВРП у відзиві на апеляційну скаргу вказує на її необґрунтованість та відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;

3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спорів у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

6) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу);

7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 цього Кодексу;

9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Наведеною нормою не встановлено такої підстави для повернення позовної заяви, як зловживання процесуальними правами.

Водночас за правилами частини третьої статті 45 КАС якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За частиною другою цієї статті суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що вказана судом першої інстанції підстава для висновку про зловживання позивачем його процесуальними правами не входить до наведеного частиною другою статті 45 КАС переліку, адже за змістом абзацу першого цієї статті такий перелік не є вичерпним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п`ятої статті 44 КАС).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС.

ОСОБА_1 предметом перевірки за його позовом визначив правомірність діянь ВРП, пов`язаних із розглядом заяв, поданих в порядкуЗакону № 393/96-ВР, а також компетенцію ВРП щодо контролю за дотриманням законодавства суддями під час розгляду справ позивача. При цьомуобґрунтування вимог позивача зводяться лише до образливих тверджень на адресу суду (як убачається зі змісту його позовної заяви).

Образливі висловлювання ОСОБА_1 на адресу суду, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви, які до того ж визначені позивачем підставою позову, суд першої інстанції правильно розцінивяк зловживання процесуальними правами.

Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02,«Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19).

Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про допущення ОСОБА_1 зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 45 КАС, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, аргументи скаржника цих висновків не спростовують.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідно до частинипершої статті 316 КАС слід залишити без задоволення, а ухвалуКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 243 266 315 316 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Н. О. Антонюк

В. С. Князєв

Т. О. Анцупова

Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна

Н. П. Лященко

В. В. Британчук

В. В. Пророк

Ю. Л. Власов

Л. І. Рогач

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

Д. А. Гудима

О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна

В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков

О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко

УХВАЛА

14 червня 2019 року

Київ

справа №9901/324/19

адміністративне провадження №П/9901/324/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом (який надійшов до суду 10 червня 2019 року) до Вищої ради правосуддя, в якому просив:

- визнати бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо залищення без задоволення його заяв від 12 грудня 2018 року і від 04 лютого 2019 року про повну неадекватність суддів системи судоустрою України та здійснення контролю за рівнем їх морально-психологічної і професійної підготовленості і їх психічним станом протиправною;

- зобов`язати Вищу раду правосуддя вжити заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів судів загальної юрисдикції України, а саме:

а) об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в його заявах від 03 грудня 2018 року і від 04 січня 2019 року факти суттєвого порушення судами загальної юрисдикції України норм Конституції і законів України при здійсненні ними правосуддя за його судовими справами, що знаходились і знаходяться на розгляді в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, Запорізькому окружному адміністративному суді, Печерському районному суді м.Києва та Окружному адміністративному суді м.Києва за останні 2,5 роки з моменту вступу в дію Закону України "Про Вищу раду правосуддя" і по даний час;

б) перевірити: всі судові рішення, постановлені судами загальної юрисдикції України за його судовими справами за останні 2,5 роки, на їх адекватність за безпосередньою участю позивача у перевірці поданих заяв. Примітка: практично всі судові рішення, винесені судами загальної юрисдикції України за його судовими справами, не піддаються логіці і здоровому глузду. І це не огульна заява, а юридичний факт;

в) поновити порушене право позивача на судовий захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";

г) особисто письмово повідомити його про результати перевірки заяв від 03 грудня 2018 року і від 04 січня 2019 року та про суть прийнятих Вищою радою правосуддя по ним рішень. Примітка: суддя, який хоча б один раз умисно постановив завідомо неправосудне рішення, або якщо за його участі в розгляді судової справи постановлено завідомо неправосудне рішення, не має права здійснювати правосуддя в Україні;

- стягнути з Вищої ради правосуддя на його користь кошти в сумі 3 000 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що вимоги його заяв, поданих до Вищої ради правосуддя в порядку Закону України «Про звернення громадян», відповідають завданням, функціям і повноваженням відповідача, однак останній безпідставно відмовив у їх розгляді та протиправно не перевірив адекватність ухвалених судами України судових рішень у його справах за останні 2,5 роки та не забезпечив поновлення права позивача на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач також зазначив, що у зв`язку з безпідставною відмовою Вищої ради правосуддя перевірити викладені у його заявах факти щодо психічних захворювань суддів практично всієї системи судоустрою України, а саме адекватності судових рішень, ухвалених суддями у справах позивача за останні 2,5 роки, йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 3000000,00 грн.

За правилами частини 3 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За частиною 2 цієї ж статті суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

При цьому наведений в частині 2 статті 45 КАС України перелік не є вичерпним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини 3 статті 2 КАС України).

Пунктом же 1 частини 5 статті 44 КАС закріплено обов`язок учасників справи виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню.

З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною 3 статті 45 КАС України.

ОСОБА _1 предметом перевірки за його позовом визначив правомірність діянь Вищої ради правосуддя, пов`язаних із розглядом заяв, поданих в порядку Закону України «Про звернення громадян», а також компетенцію Вищої ради правосуддя щодо контролю за дотриманням законодавства суддями під час розгляду справ позивача.

При цьому обґрунтування вимог позивача зводяться лише до образливих тверджень на адресу судів України, які до того ж визначені підставою позову, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви, а тому розцінюється Верховним Судом як зловживання процесуальними правами.

Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви.

Так , цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви №61164/00 і №18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява №46549/06).

Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку про допущення ОСОБА_1 зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини 3 статті 45 КАС.

Аналогічної позиції притримується й Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 14 березня 2019 року у справі №9901/34/19 (провадження №11-82заі19).

Керуючись статтею 45 169 243 248 256 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди повернути особі, що її подала.

Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу, копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

...........................

С .С. Пасічник,

Суддя Верховного Суду