22.10.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Арешт, накладений на майно у кримінальному провадженні, скасовується лише в порядку кримінального судочинства, навіть, якщо скаржник не є його учасником (ВП ВС, справа № 504/1306/15-ц, 11.09.19)

Арешт, накладений на майно у кримінальному провадженні, скасовується лише в порядку кримінального судочинства, навіть, якщо скаржник не є його учасником  (ВП ВС, справа № 504/1306/15-ц, 11.09.19) - 0_48485800_1571731682_5daeb8e27664f.jpg

Фабула судового акта: Між банком та фізичною особою (позичальник) було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов`язань за яким укладався іпотечний договір, за яким передано в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок. Оскільки позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, банк звернувся до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, скасування арешту та заборони відчуження, що був накладений на це майно ухвалою суду м. Києва від 4 лютого 2015 року у кримінальній справі.

Рішенням суду першої інстанції позов був задоволений в повному обсязі відповідно до заявлених вимог. Але ухвалою апеляційного суду це рішення скасовано в частині вимог банка про скасування арешту та заборони відчуження, накладених ухвалою суду в кримінальній справі на земельну ділянку та житловий будинок, провадження в справі в частині цих вимог закрито. Ухвалу мотивовано тим, що арешт та заборону відчуження на майно накладено в кримінальному провадженні, а тому питання щодо зняття арешту підлягає вирішенню за правилами кримінального, а не цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду, яка розглянула справу з огляду на те, що касаційна скарга містила доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції, погодилась саме з таким висновком, зазначивши, зокрема, наступне.

Порядок скасування арешту майна, накладеного в порядку кримінального судочинства, визначено у ст. 174 КПК України, відповідно до положень якої підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, у разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним. Разом з тим чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту в порядку цивільного судочинства.

Аналізуйте судовий акт: З клопотанням про скасування незаконного арешту на майно, крім підозрюваного чи обвинуваченого, може звернутися будь-який власник цього майна, в тому числі, шляхом укладення угоди з адвокатом (ВС/ККС, справа № 490/2167/17, 08.02.18)

Особі, якій відомо про накладення арешту судом на спірне майно, заборонено цим майном розпоряджатись (в тому числі відчужувати) навіть якщо запис про арешт відсутній у відповідному державному реєстрі (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі № 6-2552)

Арешт майна підозрюваного за клопотанням потерпілого через скасування відмови суду першої інстанції судом апеляційної інстанції (Апеляційний суд Кіровоградської області від 19 грудня 2017р.)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 504/1306/15-ц

Провадження № 14-323цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року у складі суддів Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрова Є. С. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Порто-Франко» (далі - АБ «Порто-Франко»), правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, скасування арешту та заборони відчуження,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року АБ «Порто-Франко» звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором між АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок. Оскільки ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, АБ «Порто-Франко» після уточнення позовних вимог просив: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 1 лютого 2017 року у розмірі 3 464 297,09 грн звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 5122786400:02:002:2481) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом надання позивачеві права продажу предмета іпотеки будь-якій третій особі відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, в розмірі 1 002 348,57 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь АБ «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором станом на 1 лютого 2017 року в розмірі 3 464 297,09 грн; скасувати арешт та заборону відчуження, накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року у справі № 761/2817/15-к на зазначені земельну ділянку та житловий будинок.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 2 березня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про процесуальне правонаступництво, замінено позивача - АБ «Порто-Франко» його правонаступником ОСОБА_1 .

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 квітня 2017 року позов задоволено в повному обсязі відповідно до заявлених вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 1 лютого 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 3 464 297,09 грн, яка підлягає стягненню з позичальника та за рахунок предмета забезпечувального обтяження. Скасовуючи арешт та заборону відчуження, накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року у кримінальній справі, суд виходив із того, що такі обмеження перешкоджають позивачеві в реалізації своїх законних прав як кредитора та іпотекодержателя.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 квітня 2017 року в частині позовних вимог АБ «Порто-Франко» в особі його правонаступника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині стягнення з ОСОБА_4 судових витрат закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року скасовано рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 квітня 2017 року в частині вимог АБ «Порто-Франко» в особі його правонаступника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про скасування арешту та заборони відчуження, накладених ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року в кримінальній справі № 761/2817/15-к на земельну ділянку (кадастровий номер 5122786400:02:002:2481) та житловий будинок (реєстраційний номер 120139051227) , розташовані АДРЕСА_1 , провадження в справі в частині вимог про скасування арешту та заборони відчуження закрито.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що арешт та заборону відчуження на майно накладено в кримінальному провадженні, а тому питання щодо зняття арешту підлягає вирішенню за правилами кримінального, а не цивільного судочинства.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року змінено рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог АБ «Порто-Франко» в особі його правонаступника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту, яка на 27 лютого 2017 року становила 1 352 994,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 854,00 грн.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування арешту та заборони відчуження. Просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що спір у частині цих вимог підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року залишено без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року (про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування арешту та заборони відчуження) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року справу прийнято до розгляду.

Таким чином, предметом касаційного перегляду є ухвала Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування арешту та заборони відчуження.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи суди встановили, що 3 липня 2013 року між АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 489/1-13.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором 30 липня 2013 року між АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 5122786400:02:002:2481) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок АДРЕСА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 4 лютого 2015 року в кримінальній справі № 761/2817/15-к накладено арешт та заборону відчуження на зазначені земельну ділянку та житловий будинок. Особа, в інтересах якої встановлено обтяження, - Головне слідче управління Служби безпеки України.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору від 3 липня 2013 року№ 489/1-13, АБ «Порто-Франко» у квітні 2015 року звернувся до суду із цим позовом, після уточнення якого просило, зокрема, скасувати арешт та заборону відчуження, накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року у справі № 761/2817/15-к на зазначені земельну ділянку та житловий будинок.

27 лютого 2017 року між АБ «Порто-Франко» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») укладено договір № 22 про відступлення товариству прав вимоги за кредитним договором від 3 липня 2013 року № 489/1-13 щодо боргових зобов`язань ОСОБА_2 станом на 25 лютого 2017 року в сумі 1 352 994,88 грн.

27 лютого 2017 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення останньому як новому кредиторові прав вимоги за кредитним договором від 3 липня 2013 року № 489/1-13 щодо боргових зобов`язань ОСОБА_2 станом на 27 лютого 2017 року в сумі 1 352 994,88 грн.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 2 березня 2017 року замінено позивача - АБ «Порто-Франко» його правонаступником ОСОБА_1 , який позов підтримав.

Щодо питання юрисдикції спору за позовом, пред`явленим у порядку цивільного судочинства, предметом якого є вимога про скасування арешту та заборони відчуження, накладених у кримінальній справі, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювала свою позицію, зокрема у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 (провадження № 14?119цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц (провадження № 14-366цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16?ц (провадження № 14-418цс18) та від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18 (провадження № 14-559цс18).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У частинах першій та третій статті 2 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року№ 2709-IV «Про міжнародне приватне право». Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у зазначеній редакції суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Аналогічні норми закріплено у статті 19 ЦПК України в чинній редакції.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Порядок скасування арешту майна, накладеного в порядку кримінального судочинства, визначено у статті 174 КПК України, відповідно до положень якої підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, у разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним.Разом з тим чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту в порядку цивільного судочинства.

Посилаючись на те, що арешт та заборона відчуження на земельну ділянку і будинок накладено в кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що справа у цій частині підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

З огляду на наведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції оскаржувана ухвала Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування арешту та заборони відчуження підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга ОСОБА_1 , подана у грудні 2017 року, - залишенню без задоволення.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Н. П. Лященко

Судді:

Н. О. Антонюк

О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

С. В. Бакуліна

О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук

В. В. Пророк

Ю. Л. Власов

Л. І. Рогач

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

Д. А. Гудима

О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна

В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков

О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко

6155
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0