Власник землі має право вимагати знесення самочинного будівництва, незалежно від можливості перебудови (ВС/КАС у справі №822/2149/18 від 29.01.2020).

Фабула судового акту: Із позовом до суду звернулась місцева рада із вимогою зобов`язати відповідача за власні кошти знести самочинно збудовану споруду поблизу будинку - гараж.

Позивачем обґрунтовано свої вимоги тим, що здійснено будівництво без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту на будівництво, з використанням земельної ділянки, що не була відведена забудовнику та із порушенням використання земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням.

При цьому, ОМС посилався на те, що відповідач звертався за дозволом на розробку документації із землеустрою з метою будівництва гаражу, однак отримав рішення про відмову. Незважаючи на негативне рішення, Відповідач проігнорував відмову та самочинно побудував гараж. Даний факт було встановлено під час перевірки і за результатами винесено припис про усунення порушень містобудівного законодавства. Вимоги припису відповідач так і не виконав.

Суди перших двох інстанцій погодились із законністю вимог позивача та задовольнили позов.

Скаржник звернувся до суду касаційної інстанції та обгрунтовував незаконність оскаржуваних рішень тим, що знесення є крайньою мірою, а судами не було встановлено неможливості здійснити перебудову.

Розгляд справи було передано до Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.

У своєму рішенні ВС розмежував у відповідності до законодавства підстави за якими нерухоме майно може бути віднесено до самочинного будівництва.

Зокрема, у разі звернення контроллючого органу із позовом про знесення, суд має керуватись ст. 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган ДАБК подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

При цьому, можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема:

• якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або
• без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи
• належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

З урахуванням зазначеного ВС дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого ЦКУ не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Тобто, ч.7 ст. 376 ЦКУ спірні правовідносини не регулює.

Отже, правовий порядок знесення нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об’єкта самочинного будівництва.

Аналізуйте судовий акт: Самочинна прибудова не змінює свого статусу, навіть якщо є прибудовою до пам’ятки архітектури (ВС/КГС по справі № 910/7141/13 від 11.11.2020 р.).

Самобуд не підлягає виділу чи поділу на підставі ст. ст. 364, 367 ЦК України бо НЕ є нерухомим майном (ВС/КЦС у справі № 750/4445/17 від 04 квітня 2019 р.)

Самовільно побудована будівля, яка несе потенціальну загрозу, ПІДЛЯГАЄ до знесення (ВС/КЦС № 388/314/15-ц від 26.06.2019)

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених законом ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (ВС/КАС, № 826/22842/15, 09.12.19)

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №822/2149/18

адміністративне провадження №К/9901/5732/19

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Желєзного І.В., Кравчука В.М., Мороз Л.Л., Рибачука А.І., Саприкіної І.В., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/2149/18

за позовом Виконавчого комітету Славутської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Михайлова О.О., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Залімського І.Г., суддів: Сушка О.О., Смілянця Е.С.,

УСТАНОВИВ:

У червні 2018 року виконавчий комітет Славутської міської ради звернувся до суду з позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив зобов`язати ОСОБА_1 за власні кошти знести самочинно збудовану споруду поблизу будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок споруду поблизу будинку АДРЕСА_1 .

Рішення судів мотивовано тим, що ОСОБА_1 здійснено будівництво без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту на будівництво, з використанням земельної ділянки, що не була відведена забудовнику та із порушенням використання земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням, що є підставою для знесення самочинно збудованої споруди.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається на те, що відсутні докази будівництва гаражу з істотним відхиленням від проекту та докази його відмови перебудувати гараж.

Суди попередніх інстанцій не встановили підстав для застосування такої крайньої міри як знесення самочинного будівництва та не перевірили можливості перебудови спірної будівлі.

У відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Славутської міської ради, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 серпня 2013 року виконавчим комітетом Славутської міської ради прийнято рішення № 285 «Про надання дозволу на облаштування місця тимчасового зберігання автомобілів на АДРЕСА_1 яким вирішено надати мешканцям будинку АДРЕСА_1 дозвіл на проведення робіт з благоустрою шляхом облаштування місця тимчасового зберігання автомобілів на АДРЕСА_1 за власний рахунок.

31 травня 2016 року Славутською міською радою прийнято рішення № 12.1-8/2016 «Про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою», яким вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наступною передачею її безоплатно у власність площею 40 м2 по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража у зв`язку з тим, що рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 22 серпня 2013 року № 285 «Про надання дозволу на облаштування місця тимчасового зберігання автомобілів на АДРЕСА_1 вказана земельна ділянка визначена для облаштування місця тимчасового зберігання автомобілів на АДРЕСА_1).

В період з 15 листопада 2017 року по 28 листопада 2017 року виконавчим комітетом Славутської міської ради проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: «Будівництво споруди поблизу будинку АДРЕСА_1». За результатами перевірки складено акт № 43/98, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 здійснив будівництво споруди біля будинку АДРЕСА_1 без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту.

28 листопада 2017 року виконавчим комітетом Славутської міської ради складено припис, у якому від ОСОБА_1 вимагалось усунути виявлені при проведенні перевірки порушення: отримати документ на право володіння або користування земельною ділянкою, забезпечити розробку проектної документації на будівництво об`єкта та подання документа, що дає право на виконання будівельних робіт, до 28 січня 2018 року.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення № 13 від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Зазначений штраф сплачений відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 19 лютого 2018 року.

З метою виконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданого 28 листопада 2017 року, відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю з 07 до 20 лютого 2018 року проведено позапланову перевірку.

За результатами перевірки складено акт № 14/18, у якому зафіксовано, що під час проведення позапланової перевірки виконання законних вимог припису посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю від 28 листопада 2017 року з будівництва споруди біля будинку АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимоги припису а саме: не отримав документа на право власності чи користування земельною ділянкою, не забезпечив розробку проектної документації на будівництво об`єкта та не подав повідомлення про початок виконання підготовчих і будівельних робіт не привів у попередній стан земельну ділянку (до будівництва).

20 лютого 2018 року складено протокол про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги абзацу 4 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із службовою запискою начальника управління містобудування, архітектури та капітального будівництва виконавчого комітету Славутської міської ради - управлінням містобудування, архітектури та капітального будівництва виконавчого комітету Славутської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" по АДРЕСА_1 для ОСОБА_1 не надавалися.

Відповідно до службової записки начальника відділу з питань регулювання земельних відносин - земельна ділянка ОСОБА_1. поблизу будинку АДРЕСА_1 не виділялась.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зв`язку з необхідністю відступити від вказаних висновків Верховного Суду справу передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.

Верховний Суд вже розглядав аналогічні справи: № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14.

У постановах за наслідками розгляду цих справ Верховний Суд сформулював такі висновки:

- відповідно до вимог частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови;

- у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову;

- знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналізуючи обґрунтованість підстав для відступлення від висновку Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав виходить з такого.

Верховний Суд, мотивуючи необхідність відступу від висновку сформованого у постановах Верховного Суду в інших справах, в своїй ухвалі про передачу справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначив, що застосування Закону України «Про регулюванні містобудівної діяльності» Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах не означає, що після невиконаного припису потрібне ще й невиконане рішення суду для винесення судами наступного рішення про знесення об`єкта самочинного будівництва.

Проте, за наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що підстави для відступу від висновків Верховного Суду, зроблених в інших справах, немає.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

У справі, яка розглядається, встановлено, що ОСОБА_1 здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту.

Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Отже, у розглянутій справі, враховуючи її фактичні обставини, немає підстав для аналізу частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України та відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14.

За вказаних обставин Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 здійснено будівництво без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту на будівництво, з використанням земельної ділянки, що не була відведена забудовнику та із порушенням використання земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням, що є підтвердженням факту самочинно збудованої споруди, відповідачем не було виконано вимоги припису виконавчого комітету Славутської міської ради від 28 листопада 2017 року, а відтак наявності підстав для її знесення.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий : Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк, А.Ю. Бучик,

А.А. Єзеров, І.В. Желєзний,

Л.Л. Мороз, В.М. Кравчук,

А.І. Рибачук, І.В. Саприкіна,

О.П. Стародуб, С.Г. Стеценко,

Т.Г. Стрелець, Л.В. Тацій,

С.М. Чиркін В.М. Шарапа