Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому (ВС КЦС справа №686/28627/18 від 27.07.2022 р.)

Фабула судового акту: Позивач звернувся до суду з позовом про заборону самочинного будівництва, проте в задоволені його позову було відмовлено як в суді першої, так і в суді другої (апеляційної) інстанції. У зв’язку із цим, відповідач подав заяву про прийняття додаткового рішення і стягнення “витрат на адвоката” із позивача. Якщо суд першої інстанції своїм додатковим рішенням витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. стягнув без проблем, то своєю додатковою постановою, апеляційний суд відмовив в задоволенні подібної заяви відповідача (і як наслідок - у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, понесених при апеляційному розгляді).

Пояснював апеляційний суд це тим, що документу про сплату таких витрат не подано - а стягненню підлягають лише фактично понесені та документально підтверджені витрати, а не будь-які витрати, заявлені стороною, зокрема, що можуть бути понесені в майбутньому.

Було встановлено, що відповідно до додатку №1 до договору про надання правової допомоги вартість однієї години роботи адвоката відповідно до пункту 3.2 договору, встановлено в розмірі 1700,00 грн - за представництво в суді апеляційної інстанції та надання йому правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді апеляційної інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Також, згідно зазначеного додатку до договору сторони погодили, що вартість правової допомоги адвоката відповідно до пункту 3.3 договору не може бути меншою фіксованого розміру гонорару, що становить 10 000, 00 грн в суді кожної інстанції.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього акту (акт підписано 21 січня, а оскаржуване рішення апеляційного суду прийнято 30 січня).

ВС КЦС, скасовуючи оскаржуване рішення апеляційного суду, вказав наступне:

Відповідно до п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1,2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в ч.1,2 ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року).

Відповідно до ч.2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

При цьому, аналогічні правові висновки сформульовані ВС КЦС у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та ін. Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі ОП КГС у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та у ВС КАС від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18. Так, питання складу та порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу однаково врегульоване в цивільних, адміністративних та господарських процесуальних правовідносинах.

Крім того - згідно практичних рекомендацій: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками - ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що “заявник мав сплатити їх або буде зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання”.

Отже у цій справі: Згідно з матеріалами справи, акт приймання-передачі підписаний 21 січня та містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат. Заява про ухвалення додаткового рішення подана 21 січня, а оскаржувану додаткову постанову ухвалено 30 січня, до спливу строку, встановленого сторонами договору для остаточного розрахунку. Отже, додаткова постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а заява відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задоволенню.

Аналізуйте судовий акт: Час витрачений адвокатом для прибуття до суду та очікування початку засідання має оплачуватись, а такі витрати сторони відносяться до судових витрат (ВС/КЦС у справі № 641/7612/16-ц від 01.12.2021);

Укладення адвокатом договору в якості ФОПа не позбавляє його статусу адвоката і не впливає на правильність розподілу судових витрат у справі (ВС КГС № 910/10935/20 від 01.02.2022 р.);

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе ВИКЛЮЧНО на підставі клопотання іншої сторони (КЦС ВС №523/3904/19 від 09.02.2022 р.);

Судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнені і при закритті апеляційного провадження (ВП ВС №357/380/20 від 08.06.2022 р.).

Постанова

Іменем України

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 686/28627/18

провадження № 61-3410св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Прибузький»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Прибузький» на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр Прибузький» (далі - ТОВ «ТЦ «Прибузький») про заборону самочинного будівництва.

Позов обґрунтований тим, що ТОВ «ТЦ «Прибузький» здійснює самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер 6810100000:01:002:0002, цільове призначення якої не відповідає її фактичному використанню. Договір оренди спірної земельної ділянки для будівництва об`єкта спортивно-оздоровчого призначення був укладений на три роки, до 29 жовтня 2016 року, не пролонгований, тому ТОВ «ТЦ «Прибузький» здійснює незаконне будівництво.

Просив заборонити ТОВ «ТЦ «Прибузький» будівництво на земельній ділянці, кадастровий номер 6810100000:01:002:0002, першої черги багатоквартирного житлового будинку, другої черги 118-квартирного житлового будинку, третьої черги 77-квартирного багатоповерхового житлового будинку, четвертої черги багатоповерхового 118-квартирного житлового будинку, п`ятої черги 77-квартирного багатоповерхового житлового будинку, шостої черги 118 -квартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2019 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів порушення його суб`єктивного права чи приватного інтересу через забудову за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер 681000000:01:002:0002, а також відсутністю підстав для застосування обраного ОСОБА_1 способу захисту його права у вигляді заборони будівництва.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не обґрунтував необхідність заборони спірного будівництва та не підтвердив належними та допустимими доказами факт порушення його прав та інтересів внаслідок цього, а тому обраний ним спосіб захисту визнано неналежним для поновлення його прав.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЦ «Прибузький» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Додаткове рішення суду обґрунтовано тим, що згідно з договором про надання правової допомоги від 17 січня 2019 року № 2, що укладений між адвокатом Керницькою О. В. та ТОВ «ТЦ «Прибузький», адвокат надавала ТОВ «ТЦ «Прибузький» правничу допомогу. Згідно з додатком № 1 до зазначеного договору сторони погодили вартість роботи адвоката, яка не може бути меншою фіксованого розміру гонорару, що становить 10 000, 00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (далі - акт приймання-передачі), підписаним 05 серпня 2019 року Керницькою О. В. та ТОВ «ТЦ «Прибузький», останнє сплатило Керницькій О. В. гонорар за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000, 00 грн.

Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року відмовлено в задоволенні заяві ТОВ «ТЦ «Прибузький» про ухвалення додаткового рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що адвокат Керницька О. В. не долучила до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу фінансового документу, що підтверджує їх сплату ТОВ «ТЦ «Прибузький». Оскільки стягненню підлягають лише фактично понесені та документально підтверджені витрати, а не будь-які витрати, заявлені стороною, зокрема, що можуть бути понесені в майбутньому, заява не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ТОВ «ТЦ «Прибузький»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року, просило її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «ТЦ «Прибузький» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЦ «Прибузький» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував усі обставини справи, порушив норми процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалене без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Вважає помилковими твердження суду апеляційної інстанції про те, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 правові висновки стосуються тлумачення застосування положень господарського процесуального законодавства, а тому вони не обов`язкові для застосування у справі, яка переглядається. Правовідносини про відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу згідно з цивільним процесуальним та господарським процесуальним законодавством є подібними, отже, висновки, сформульовані в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 підлягають застосуванню під час перегляду цієї справи.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначив в оскаржуваній постанові про суперечливість висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 690/54/18 та від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу аргументований тим, що справа, яка переглядається є малозначною, тому касаційне провадження підлягає закриттю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд апеляційної інстанції встановив, що між адвокатом Керницькою О. В. та ТОВ «ТЦ «Прибузький» укладено договір про надання правової допомоги від 17 січня 2019 року № 2 (далі - договір), згідно з яким адвокат бере на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надавати необхідну правову допомогу клієнту у всіх справах, що пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Розділом 3 договору визначено розмір гонорару та правила розрахунків.

Відповідно до пункту 3.2 договору сторони погодили, що вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у додатку до цього договору.

Згідно з пунктом 3.3 договору у будь-якому випадку вартість правової допомоги адвоката (гонорар) не може бути меншою фіксованого розміру гонорару, який встановлюється сторонами у додатку до цього договору.

У разі, якщо після обрахунку вартості гонорару відповідно до пункту 3.2 цього договору (виходячи із вартості години роботи адвоката), вартість гонорару буде більшою, ніж фіксований розмір гонорару, встановлений сторонами у відповідному додатку, оплаті підлягає вартість гонорару, яка розрахована виходячи із вартості години роботи адвоката.

Відповідно до пункту 3.5 договору факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.

Згідно з додатком № 1 до договору, сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката відповідно до пункту 3.2 договору, укладеного між сторонами, під час розгляду та вирішення цивільної справи № 686/28627/18 встановлено в розмірі 1700,00 грн - за представництво в суді апеляційної інстанції та надання йому правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді апеляційної інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Також, згідно зазначеного додатку до договору сторони погодили, що вартість правової допомоги адвоката відповідно до пункту 3.3 договору не може бути меншою фіксованого розміру гонорару, що становить 10 000, 00 грн в суді кожної інстанції.

Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору вартість правової допомоги адвоката відповідно до пункту 3.3 договору під час розгляду та вирішення цивільної справи № 686/28627/18 не може бути меншою фіксованого розміру гонорару, що становить 10 000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21 січня 2020 року, сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього акту.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики).

Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.

Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, провадження № К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/10548/19, провадження № К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, провадження № К/9901/22452/20.

Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду незастосовна до спірних правовідносин, з огляду на те, що питання складу та порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу однаково врегульоване в цивільних, адміністративних та господарських процесуальних правовідносинах.

Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

Згідно з матеріалами справи сторони договору погодили, що клієнт сплатить адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписаний 21 січня 2020 року та містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат. Заява про ухвалення додаткового рішення подана 21 січня 2020 року. Суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану додаткову постанову 30 січня 2020 року, до спливу строку, встановленого сторонами договору для остаточного розрахунку.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає помилковим тлумачення судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 137 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України ОСОБА_1 не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження, оскільки справа є малозначною, не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, що переглядається. У вказаній ухвалі суд визначив, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження. Суд не визначив справу малозначною.

Верховний Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи є малозначними в силу властивостей, що притаманні цим справам.

Верховний Суд, вирішує питання розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката, отже, процесуальне питання, тому відсутні підстави для висновку про малозначність справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «ТЦ «Прибузький» задовольнити.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Прибузький» на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року задовольнити.

Додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Прибузький», про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Прибузький» 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко