Виправдувальний вирок: Відсутність у боржника можливостей для виконання НЕМАЙНОВОГО рішення суду виключає кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України (Вирок: Берегівський районний суд Закарпатської області, справа № 297/518/15-к, суддя Гал Л.)

Фабула судового акту: Цивільний суд ухвалив рішення, яким зобов’язав фізичну особу знести будівлю, рішення набрало законної сили та було передано на примусове виконання. Боржник жодних кроків направлених на знесення будівлі не вчиняв. Державний виконавець двічі наклав штраф на боржника за бездіяльність, тричі склав акт про невиконання рішення суду та передав матеріали справи органу досудового розслідування, який відкрив кримінальне провадження та повідомив боржнику про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 КК України – невиконання судового рішення.

Суд розглянув справу і виправдав обвинуваченого боржника. Підставою для виправдувального вироку стала та обставина, що у боржника відсутні кошти на знесення будівлі та спеціальні знання для проведення таких дій. Окрім цього боржник має на утриманні трьох дітей та згідно поданих довідок не має поточних доходів для поступового виконання рішення суду.

Отже, в триваючій бездіяльності боржника відсутній прямий умисел, який передбачений законом для засудження за ст. 382 КК України, і очевидно з таким вироком рішення суду про знесення будівлі виконане боржником за власний рахунок не буде.

Користуйтесь консультацією: Притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України - невиконання судового рішення

Аналізуйте судовий акт: До строку пред'явлення виконавчого документу до виконання не входить строк під час якого д/в розглядає виконавчий документ та відмовляє у відкритті виконавчого провадження (ВСУ від 5 жовтня 2016р. у справі № 3-698гс16)

Виправдувальний вирок: Стаття 309 КК України - докази обвинувачення недопустимі, тому виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні цього діяння (Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2016р., суддя Гажа О. П.)

Згадайте новину: Оправдательный приговор в системе украинского правосудия - событие резонансное.

Справа № 297/518/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Боротей А.Е., за участю прокурора Костура Р.В., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014070060000360 від 22.04.2014 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого,

за ст. 382 ч. 1 КК України,

встановив:

Органом досудового розслідування 10 грудня 2014 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, згідно якого ОСОБА_2 знаючи про те, що рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2011 року, згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року набрало законної сили 29.08.2011 року, яким позовні вимоги Берегівської міської ради задоволено та зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_2 знести будівлю споруджену по АДРЕСА_2, та у зв'язку із чим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції ОСОБА_3 неодноразово проводились виконавчі дії, останній попереджався про необхідність виконання даного рішення у межах виконавчого провадження №41665637, умисно рішення суду не виконав.

Крім того, на вимоги державного виконавця відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції ОСОБА_3 від 20.03.2014 року та 28.03.2014 року про виконання рішення господарського суду Закарпатської області ОСОБА_2 не реагував, та маючи реальну можливість виконати рішення суду, що набрало законної сили, категорично відмовився його виконувати, в результаті чого державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафів від 21.03.2014 року на суму 170 грн. та від 31.03.2014 року на суму 340 грн., які ОСОБА_2 сплатив в повному обсязі.

Ці дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 382 ч. 1 КК України, як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину не визнав та показав, що рішення господарського суду Закарпатської області ним не було виконане у зв'язку з відсутністю у нього коштів, які необхідні для демонтування будівлі по АДРЕСА_2 в м. Берегово. Вказану будівлю він будував протягом кількох років за кошти, які взяв у кредит в банку. У відділі ДВС він пояснював, що не має можливості знести будівлю у зв'язку з відсутністю коштів на це, а також це було не під силу йому із-за відсутності технічних знань. Накладені у зв'язку з невиконанням рішення суду штрафи він сплатив добровільно та не ухилявся навмисно від виконання рішення суду. Державному виконавцю не відмовляв у виконанні згаданого рішення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що йому, як інспектору по благоустрою міста, керівництвом Берегівської міської ради було доручено зафіксувати процес демонтування будівлі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 на виконання рішення господарського суду Закарпатської області. На місці були присутні державний виконавець відділу ДВС, представник римо-католицької церкви, а також обвинувачений ОСОБА_2. Тоді рішення суду виконане не було, ОСОБА_2 стверджував, що документи на будівлю в процесі виготовлення та відмовився підписувати акт державного виконавця. Він, ОСОБА_4, та представник церкви підписали акт державного виконавця.

Допитаний в судовому засіданні свідок - головний державний виконавець відділу ДВС Берегівського РУЮ ОСОБА_3 показав, що Берегівською міською радою 22.01.2014 року був пред'явлений до відділу ДВС наказ господарського суду Закарпатської області про зобов'язання приватного підприємця ОСОБА_2 знести будівлю, споруджену по АДРЕСА_2. Ним, ОСОБА_3, було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду та надіслано сторонам виконавчого провадження для відому. Було надано ОСОБА_2 строк для добровільного виконання рішення суду. 10.02.2014 року ОСОБА_2 подав до відділу ДВС заяву про припинення виконавчого провадження у зв'язку із подачею апеляційної скарги на рішення суду, тому виконавчі дії були відкладені. Згодом в апеляційній скарзі ОСОБА_2 було відмовлено, та останньому знову був наданий строк для добровільного виконання рішення суду. Крім того, двічі накладався штраф на обвинуваченого за невиконання наказу господарського суду в розмірі 170 грн. і 340 грн., які ним були сплачені. Також було письмово запропоновано Берегівській міській раді профінансувати знесення будівлі у зв'язку з невиконанням рішення суду ОСОБА_2, однак коштів Берегівська міська рада не могла виділити. Особисто ОСОБА_2 один раз звертався до відділу ДВС з проханням зупинення виконавчих дій у зв'язку подачею ним апеляції, а також одного разу звертався його захисник, коли обвинуваченого призвали до Збройних Сил України у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, однак прохання захисника не було задоволено, оскільки відсутність боржника не перешкоджало провадженню виконавчих дій. Також був надісланий лист до Головного управління юстиції в Закарпатській області про авансування витрат на знесення будівлі ОСОБА_2, однак також було відмовлено у цьому у зв'язку з відсутністю коштів. Кошторис витрат на знесення будівлі виготовлений не був, тому приблизна сума необхідна на знесення будівлі йому, ОСОБА_3, не відома. Обвинувачений ОСОБА_2 ухилявся від виконання рішення суду, про що свідчить подана ним апеляційна скарга на рішення суду, з яким він не погоджувався, а також його відмова у підписанні актів державного виконавця.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - секретар релігійної громади римо-католицької церкви м. Берегово в суді показав, що релігійна громада римо-католицької церкви м. Берегово була стороною у справі, в якій було прийнято рішення про зобов'язання ОСОБА_2 знести будівлю по АДРЕСА_2, навпроти парафії церкви. У 2014 році він був присутнім, коли державний виконавець виїжджав до місця розташування будівлі по АДРЕСА_2, з метою розпочати процес її знесення. Там були також присутні ОСОБА_2, працівники міліції та представник Берегівської міської ради. Однак рішення суду не було виконано у зв'язку з відсутністю робочих, які могли б розпочати знесення будівлі. Крім того, він також підписував акти державного виконавця про те, що рішення суду не виконується. Причини невиконання ОСОБА_2 рішення суду йому не відомі, проте допускає, що він не хотів зносити будівлю.

Судом встановлено, що господарським судом Закарпатської області 05.11.2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення №15/133 на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.07.2011 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року, яке набрало законної сили 29.08.2011 року, згідно якого було зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_2 знести будівлю, споруджену по АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 31, том 2 а.с. 16-26).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.12.2013 року заяву Берегівської міської ради було задоволено та відновлено пропущений строк для пред'явлення наказу про примусове виконання рішення від 05.11.2012 року у справі №15/133 (том 1 а.с. 33-34).

Судом також досліджено та встановлено наступне.

Постановою про відкриття виконавчого провадження 25.01.2014 року головним державним виконавцем ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження ВП №41665637 про примусове виконання наказу №15/133, виданого 05.11.2012 року господарським судом Закарпатської області, яким зобов'язано ОСОБА_2 знести будівлю, споруджену по АДРЕСА_2. Боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду до 09.02.2014 року (том 1 а.с. 35).

10.02.2014 року ОСОБА_2 звернувся до начальника відділу ДВС Берегівського РУЮ із заявою, в якій просив припинити ухвалу Львівського апеляційного господарського суду №15/133 у зв'язку із подачею апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.12.2013 року (том 1 а.с. 36,37).

Постановою про відкладення провадження виконавчих дій від 10.02.2014 року, у зв'язку із подачею боржником ОСОБА_2 заяви про припинення відкритого виконавчого провадження, головним державним виконавцем ОСОБА_3 було відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу №15/133 до 20.02.2014 року (том 1 а.с. 38).

Іншою постановою про відкладення провадження виконавчих дій від 20.02.2014 року було встановлено, що станом на 20.02.2014 року на адресу відділу ДВС результатів розгляду Львівським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.12.2013 року у справі не надходило, тому державним виконавцем було відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу №15/133 до 03.03.2014 року (том 1 а.с. 39).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.12.2013 року у справі №15/133 - без змін (том 1 а.с. 40-41).

20 березня 2014 року головним державним виконавцем ОСОБА_3 був складений акт, згідно якого станом на 20.03.2014 року наказ господарського суду боржником ОСОБА_2 не виконано в добровільному порядку. Боржника було зобов'язано на протязі п'яти робочих днів виконати рішення суду, та зазначено, що в разі невиконання на боржника буде накладено штраф згідно до ст. 89 ЗУ "Про виконавче провадження". Акт був підписаний державним виконавцем ОСОБА_3, представником Берегівської міської ради, двома понятими, а боржник ОСОБА_2 від підпису акта відмовився (том 1 а.с. 43).

Постановою від 21.03.2014 року головним державним виконавцем ОСОБА_3 за невиконання наказу про знесення будівлі на ОСОБА_2 був накладений штраф у розмірі 170 грн., а також встановлено боржнику ОСОБА_2 повторний строк для виконання рішення суду до 27.05.2014 року. Того ж дня державний виконавець виніс постанову про виправлення описки у процесуальному документі щодо надання повторного строку для виконання боржником судового рішення, з 27.05.2014 року на 27.03.2014 року (том 1 а.с. 44,45).

Іншим актом від 28.03.2014 року головний державний виконавець ОСОБА_3 зафіксував, що ОСОБА_2 за п'яти робочих днів, протягом яких його було зобов'язано виконати рішення суду, станом на 28.03.2014 року не виконав. Акт був підписаний державним виконавцем без участі стягувача та боржника (том 1 а.с. 47).

Постановою від 31.03.2014 року головним державним виконавцем ОСОБА_3 за невиконання наказу про знесення будівлі на ОСОБА_2 був накладений штраф у розмірі 340 грн., а також встановлено боржнику ОСОБА_2 повторний строк для виконання рішення суду до 07.04.2014 року (том 1 а.с. 106).

07.04.2014 року головний державний виконавець ОСОБА_7 склала акт про те, що ОСОБА_2 протягом повторного строку - до 07.04.2014 року рішення суду не виконав. Акт був підписаний державним виконавцем без участі стягувача та боржника (том 1 а.с. 50).

Постановою головного державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_7 від 11.04.2014 року був стягнутий з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 680 грн., та тоді ж винесена інша постанова про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення 1190 грн. (том 1 а.с. 52,54).

Відповідний запис про обтяження був внесений державним реєстратором реєстраційної служби Берегівського РУЮ 14.04.2014 року (том 1 а.с. 109).

Постановою головного державного виконавця відділу ДВС від 17.04.2014 року був накладений арешт на кошти, що містяться на рахунках, що відкриті на ім'я боржника ОСОБА_2 у межах суми стягнення 1190 грн. (том 1 а.с. 116).

22.04.2014 року боржником ОСОБА_2 була сплачена сума в розмірі 1190 грн. та у зв'язку цим, постановою державного виконавця від 06.05.2014 року було звільнено з-під арешту все майно, що належить божнику ОСОБА_2 (том 1 а.с. 119).

14.04.2014 року начальник відділу ДВС Берегівського районного управління юстиції та головний державний виконавець відділу ДВС звернулися до Берегівськго міжрайонного прокурора із поданням про вчинене кримінального правопорушення, в якому просили вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ст. 382 КК України (том 1 а.с. 26-30).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Отже, проаналізував надані стороною обвинувачення докази виходить, що з 25.01.2014 року (часу відкриття виконавчого провадження) до 10.12.2014 року (пред'явлення підозри ОСОБА_2) рішення господарського суду обвинуваченим умисно, як це вважає прокурор, не виконувалось.

За вказаний час державним виконавцем складено три акти про невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду, а також двічі накладено на останнього штраф за невиконання рішення суду.

Однак, із вказаних актів не вбачається, що ОСОБА_2 умисно не виконував рішення суду та мав реальну можливість його виконати, зокрема в них не зазначено причини невиконання. Два із вказаних актів, а саме від 28.03.2014 року та 07.04.2014 року складені одноособово державними виконавцями без участі боржника, стягувача та понятих, без зазначення конкретного місця їх складання, відсутні встановлені державним виконавцем обставини та причини невиконання рішення суду (том 1 а.с. 47, 50).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 3 вказаної статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В суді обвинувачений ОСОБА_2 дав покази, згідно яких він був матеріально неспроможний виконати рішення суду про знесення будівлі, а саме профінансувати демонтаж будівлі, а також це було не під силу йому із-за відсутності технічних знань та ствердив, що про вказані обставини він повідомляв державного виконавця.

Свої покази мотивував тим, що його доходи не дозволили йому у 2014 році знести будівлю, він утримує сім'ю, зокрема трьох дітей, з яких двоє неповнолітніх (том 1 а.с. 199-201).

З наданого стороною захисту зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва вбачається, що приблизна вартість демонтажу будівлі по АДРЕСА_2 становить 97 460 грн. (том 2 а.с. 44-48).

При цьому, з наданої Берегівською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області інформації від 09.04.2015 року вбачається, що сума доходу ОСОБА_2 за звітний (податковий) період склала: 2012 рік - 12 718 грн., 2013 рік - 15 357 грн., 2014 рік - 23 607 грн.. Крім того, сплаченого єдиного податку: 2012 рік - 1245 грн., 2013 рік - 1436,66 грн., 2014 рік - 1480 грн., сплачено єдиного соціального внеску за 2014 рік - 5022,52 грн. (том 2 а.с. 31).

З цього випливає, що демонтаж будівлі у 2014 році більш ніж у чотири рази перевищував суму доходу ОСОБА_2 за звітний (податковий) 2014 рік.

Слід також зазначити, що державним виконавцем під час виконавчого провадження з примусового виконання наказу про знесення будівлі не було замовлено кошторисного розрахунку вартості демонтажу будівлі. Берегівською міською радою та Головним управлінням юстиції в Закарпатській області також не було авансовано проведення оплати витрат виконавчого провадження по знесенню будівлі та не виготовлено кошторисний розрахунок вартості робіт у зв'язку відсутністю коштів.

Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_2 дійсно ухилявся від виконання своїх зобов'язань, навмисно не виконав рішення суду та мав реальну можливість його виконати. Так, досудовим слідством не надано належної оцінки передчасному, необґрунтованому поданню державного виконавця та начальника відділу ДВС про притягнення боржника до відповідальності, котрі не навели в ньому достатніх доказів, які б підтверджували навмисне ухилення боржника від зобов'язань, зокрема ними не було зажадані письмові пояснення боржника, стягувача, не зазначено у своїх актах встановлених обставин при виконанні рішення суду.

Виходячи з диспозиції ч.1 ст. 382 КК Україникримінальна відповідальність за вказаною статтею настає лише у випадках невиконання чи перешкоджання виконанню особою законного і правосудного рішення.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний, якому необхідно виконувати судове рішення, усвідомлює характер своїх обов'язків, але не виконує цього рішення за наявності можливості виконати його або перешкоджає такому виконанню.

В даному випадку ОСОБА_2 в зв'язку із неможливістю виконання рішення суду по причині складнощів фінансового характеру, не виконав наказ господарського суду по знесенню будівлі. Зворотне стороною обвинувачення не доведено.

При цьому, факт навмисного невиконання обвинуваченим ОСОБА_2 судового рішення також спростовується тими обставинами, що він сплатив накладені на нього державним виконавцем штрафи за невиконання рішення суду, а також виконавчий збір в загальній сумі 1190 грн., тобто в міру своїх можливостей виконував свій обов'язок як боржник по виконавчому провадженню.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається на сторону обвинувачення. Адже ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому сторона обвинувачення зобов'язана доводити винуватість особи поза розумним сумнівом як у вчиненні кримінального проступку, так і у вчиненні злочину. Якщо сторона обвинувачення не доведе вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим - судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній прямий умисел направлений на невиконання судового рішення - наказу господарського суду про знесення будівлі, тому його слід визнати невинним і виправдати у зв'язку з недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази: копії матеріалів виконавчого провадження №41665637 відносно ОСОБА_2, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, слід зберігати при матеріалах справи (том 1 а.с. 137).

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,

засудив:

ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні за ст. 382 ч. 1 КК України визнати невинним і виправдати у зв'язку з недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази: копії матеріалів виконавчого провадження №41665637 відносно ОСОБА_2, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах справи (том 1 а.с. 137).

На вирок може бути подана апеляція через цей суд до апеляційного суду Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Гал Л. Л.