Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом (справа про стягнення фіксованої суми), але не менше мінімального гарантованого розміру БЕЗ ВІДПОВІДНИХ РІШЕНЬ СУДУ.

Фабула судового акту: У травні 2017 року ОСОБА1 звернувся з позовом до ОСОБА2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позивач вважав, що розмір присуджених аліментів вказаним рішенням в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина має бути збільшений, оскільки відбулись зміни у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА1 просив суд змінити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина з 500 грн до 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з часу подачі позову і до досягнення ним повноліття.

Рішенням міськрайонного суду позов ОСОБА1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, з 500 до 1000 грн. але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існують підстави для задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру присуджених аліментів, оскільки відбулись зміни в законодавстві щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.

Рішенням Апеляційного суду рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА1 відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зміна в законодавстві не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Рішенням Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Касаційну скаргу ОСОБА1 , яка підписана представником ОСОБА3 , залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду залишено без змін.

Верховний Суд звернув увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Аналізуйте судовий акт: Заборонено звернення стягнення за виконавчими документами на майно, необхідне для професійних занять боржника, членів його сім’ї, якщо воно є єдиним джерелом їх доходу (№ 369/10434/18, 10.05.19)

Перебування на утриманні платника аліментів непрацездатних батьків не є однозначною підставою для зменшення розміру аліментів (ВС/КЦС № 760/11934/16-ц від 01.08.2019)

Заборгованість по аліментах та невідвідування навчального закладу не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов'язків (ВС/КЦС № 465/3694/14-ц від 16.01.2019)

Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати аліменти під час перебування повнолітньої дитини на канікулах оскільки цей час входить в період навчання (ВС/КЦС, справа № 346/103/17, 23.01.19)

Мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує (ВС/КЦС № 461/4936/16 від 31.10.2018)

Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 632/580/17

провадження № 61-51сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2016 року на його користь стягуються аліменти на утримання дітей, а саме: неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 13 вересня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття; та повнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 13 вересня 2016 року і до досягнення нею двадцяти трьох років або припинення навчання.

Позивач вважав, що розмір присуджених аліментів вказаним рішенням в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина має бути збільшений, оскільки відбулись зміни у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ОСОБА_1 просив суд змінити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 500 грн до 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з часу подачі позову і до досягнення ним повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Оржонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2016 року в справі № 644/7360/16-ц, провадження № 2/632/2833/16, яке 06 грудня 2016 року набрало законної сили, та стягнуто після набрання даним судовим рішенням законної сили з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття з індексацією аліментів відповідно до закону. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист за рішенням Оржонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2016 року в справі № 644/7360/16-ц, провадження № 2/632/2833/16, яке 06 грудня 2016 року набрало законної сили, після набрання даним судовим рішенням законної сили. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існують підстави для задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру присуджених аліментів, оскільки відбулись зміни в законодавстві щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач у своїх позовних вимог щодо збільшення розміру присуджених рішенням суду аліментів посилався лише на зміну в законодавстві в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину, проте така зміна не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. А належних та допустимих доказів того, що у сторін відбулись зміни, які обумовлюють можливість збільшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітнього сина позивачем не надано.

Аргументи учасників справи

У січні 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що СК України передбачено збільшення мінімального розміру аліментів з 30 відсотків до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що співвідноситься з положеннями статті 192 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що існує різний підхід до розуміння та тлумачення статей 181 182 184 192 СК України та Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17-ц (провадження № 61-7584св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17-ц (провадження № 61-37114св18), колегія суддів Верховного Суду вважала, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення, посилаючись на роз`яснення, що містяться у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 355/511/17-ц (провадження № 61-32606св18) зроблено висновок про те, що вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, така зміна можлива, у тому числі і у зв`язку зі зміною в законодавстві, що узгоджується з вимогами статей 181 182 184 192 СК України та Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року прийнято та призначено до розгляду справу № 632/580/2017-ц Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відхилення аргументів, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 500 грн щомісяця починаючи з 13 вересня 2016 року і до досягнення ним повноліття; на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 500 грн щомісяця починаючи з 13 вересня 2016 року і до досягнення нею 23 років або до припинення навчання.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що рішенням суду від 24 листопада 2016 року з відповідача на його користь на утримання неповнолітнього сина стягуються аліменти у розмірі 500 грн щомісячно, проте 08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку із чим позивач вважав, що повинно бути збільшено розмір присуджених аліментів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Згідно частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК Українивикладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Встановивши, що єдиною підставою для задоволення позовних вимог та зміни розміру аліментів, суд першої інстанції вказав зміну норми закону про розмір аліментів, апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд звертає увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, об`єднана палата вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду без змін.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: В. С. Висоцька

А. О. Лесько

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська