Відсутність належних та допустимих доказів вручення апелянту повісток та ухвали суду, може свідчити про поважність пропуску строку апеляційного оскарження, у більше ніж 1 рік (ВС КЦС, справа №1013/9925/2012 від 22.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Фінкомпанія викупила борги по кредитам Дельтабанку. Водночас, не отримала виконавчих листів від нього, у зв’язку із цим вважала їх втраченими з незалежних від неї підстав. З урахуванням рішення про стягнення боргу 2013 року, ухвали суду про заміну стягувача правонаступником 2020 року, Фінкомпанія просила поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів. І її вимоги були задоволені.

Про задоволення таких вимог дізналася боржниця. Але вже після спливу більше ніж рік, з моменту ухвалення оскаржуваного рішення. Як дізналася - так на наступний день її представник подав апеляційну скаргу, і клопотання про поновлення строку. Проте у поновлені строку йому відмовлено, як і у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою. Суд пояснив це тим, що з тексту спірної ухвали - боржник - будучи обізнаною про судовий розгляд, не виявила своєї зацікавленості у результатах розгляду заяви Фінкомпанії.

Водночас, із таким формулюванням не погодився ВС КЦС, який пояснив:

Згідно з ч.2 ст.358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі апеляційний суд мав перевірити участь особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, у розгляді справи в суді першої інстанції, дотримання цим судом визначеного процесуальним законодавством порядку надсилання учасникам справи судових повісток (повідомлення про розгляд справи), копії оскаржуваного рішення, встановити дату складення судом першої інстанції повного судового рішення та з огляду на це вирішити про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у ч.6 ст. 272 ЦПК України. Зазначений висновок викладено також у постанові ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19.

Так, відповідно до ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є:

1. день вручення судового рішення під розписку;
2. день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3. день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4. день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5. день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже у цій справі: Так, у справі наявні супровідні листи суду першої інстанції щодо направлення кореспонденції. Проте у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують направлення та вручення зазначених супровідних листів та іншої судової кореспонденції в суді першої інстанції боржнику-апелянту. Не міститься ні зворотних повідомлень про вручення їй або її представнику поштових відправлень із судовими повістками суду першої інстанції та копією ухвали міського суду, ні конвертів, які мали б повернутися до суду у випадку невручення особі таких відправлень з відповідною відміткою поштової служби.

Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд не врахував зазначеного та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд.

Аналізуйте судовий акт: Оскільки є ЄДРСР несвоєчасне отримання копії судового рішення само по собі не може бути підставою для поновлення строку для подання заяви про перегляд (ВСУ у справі № 5-45кз17 від 24 лютого 2017р.);

Дивні новації Верховного Суду: Початок строку на оскарження починається с дати розміщення рішення в ЄДРСР? (ВС/КЦС № 761/34973/17 від 04.12.2018);

Момент розміщення ухвали суду першої інстанції в ЄДРСР не є поважною причиною для поновлення строку на її апеляційне оскарження передбаченого ч. 2 ст. 395 КК України (ВС/ККС: у справі № 222/466/17 від 25 вересня 2018р.);

Судове рішення ПОВИННО бути направлено сторонам судом незважаючи на його розміщення в ЄДРСР (ВС/КАС у справі № 404/4551/19 від 11.08.2020).

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 1013/9925/2012

провадження № 61-51св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку»,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лантух Ярослав Васильович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада

2022 року в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі -

ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР») звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 березня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») заборгованість за кредитним договором

від 11 серпня 2008 року у розмірі 287 993,95 грн, судові витрати - 2 879,94 грн, а всього - 290 873,89 грн. 17 квітня 2013 року видано виконавчі листи на примусове виконання вказаного судового рішення. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2020 року замінено стягувача

з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР», оскільки останнє набуло право вимоги за кредитними зобов`язаннями на підставі договору про відступлення прав вимоги. Відповідно до акта приймання-передачі до договору про відступлення прав вимоги від 11 травня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» лише копії запитів до виконавчої служби про стан виконання рішення суду, однак оригіналів виконавчих листів та копій постанов про відкриття (відмову у відкриті) виконавчих проваджень не передано. Виконавчі листи у стягувача відсутні та не перебувають на виконанні в органах виконавчої служби.

Враховуючи втрату виконавчого документа, набрання законної сили

рішенням суду та його фактичним невиконанням боржником, відсутністю відкритого (існуючого) виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, заявник вважає, що наявні підстави для встановлення факту втрати виконавчого документа з незалежних від

ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» причин. За наведених обставин неможливо видати дублікат виконавчого документа без поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На підставі викладеного ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» просило: поновити строк пред`явлення виконавчих листів, виданих 17 квітня 2013 року Ірпінським міським судом Київської області, якими стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 серпня

2008 року у розмірі 287 993,95 грн, судові витрати - 2 879,94 грн, а всього - 290 873,89 грн; видати дублікати вказаних виконавчих листів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року заяву ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» задоволено.

Видано ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» дублікат виконавчого листа та поновлено строк пред`явлення його до виконання у справі № 1013/9925/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 серпня 2008 року № 11382390000 у розмірі 287 993,95 грн, судові витрати - 2 879,94 грн,

а всього - 290 873,89 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та судових витрат не виконане, ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР»

є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», а заявником надано достатньо доказів для встановлення факту відсутності виконавчих документів

з незалежних від нього причин, тому подану у справі заяву необхідно задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лантуха Я. В. на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з тексту ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 , будучи обізнаною про судовий розгляд, не виявила

своєї зацікавленості у результатах розгляду заяви ТОВ «Фінансова

установа «ЄФКР», вказані обставини представник ОСОБА_2 -

адвокат Лантух Я. В. в апеляційній скарзі не спростовує. Апеляційний суд

не має правових підстав для застосування пункту 1 частини другої

статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Апеляційна скарга на ухвалу суду подана після спливу одного року з дня складення повного тексту ухвали суду, будь-яких обставин непереборної сили, що завадило подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України, не зазначено, боржник не посилається на неповідомлення його про судовий розгляд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Лантух Я. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції та не брала участі у розгляді справи, зі змістом ухвали суду першої інстанції ознайомилася лише

18 жовтня 2022 року, а апеляційну скаргу подала 19 жовтня 2022 року. При цьому ухвалу суду першої інстанції від 17 червня 2021 року надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 29 грудня 2021 року, оприлюднено 30 грудня 2021 року. Неповідомлення належним чином учасника справи про її розгляд є безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи в суді першої інстанції, тому апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило ухвалу апеляційного суду залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою. Зазначало, що ухвалою суду першої інстанції підтверджується та обставина, що ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, розглядом справи не цікавилася.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

30 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - Лантух Я. В. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах

якої діє адвокат Лантух Я. В., на ухвалу Київського апеляційного суду

від 17 листопада 2022 року, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 16 березня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у травні 2020 року ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року заяву ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» задоволено. Видано ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» дублікат виконавчого листа та поновлено строк пред`явлення його до виконання у справі № 1013/9925/2012 за позовом

ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 серпня 2008 року

№ 11382390000 у розмірі 287 993,95 грн, судові витрати - 2 879,94 грн,

а всього - 290 873,89 грн.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_2 через адвоката Лантух Я. В. 19 жовтня 2022 року подала апеляційну скаргу,

в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження. Зазначала, що про наявність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції дізналася лише

18 жовтня 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лантуха Я. В. на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією

з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за відсутності правових підстав та всупереч послідовності процесуальних дій, визначених статтею 357 ЦПК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц.

При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у цій

справі апеляційний суд мав перевірити участь особи, яка звернулася

з апеляційною скаргою, у розгляді справи в суді першої інстанції, дотримання цим судом визначеного процесуальним законодавством порядку надсилання учасникам справи судових повісток (повідомлення про розгляд справи), копії оскаржуваного рішення, встановити дату складення судом першої інстанції повного судового рішення та з огляду на це вирішити про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 січня

2023 року у справі № 127/27446/20.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі «Воловік проти України»).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_2 через адвоката Лантух Я. В. 19 жовтня 2022 року надіслала засобами поштового зв`язку до апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року.

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання мотивоване тим, що вона лише 18 жовтня 2022 року дізналася про наявність оскаржуваної ухвали суду, тому не могла раніше подати апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лантуха Я. В. на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження

є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, вказував, що з тексту ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року вбачається, що

ОСОБА_2 , будучи обізнаною про судовий розгляд, не виявила

своєї зацікавленості у результатах розгляду заяви ТОВ «Фінансова

установа «ЄФКР», вказані обставини представник ОСОБА_2 -

адвокат Лантух Я. В. в апеляційній скарзі не спростовує. Апеляційний суд

не має правових підстав для застосування пункту 1 частини другої

статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Апеляційна скарга на ухвалу суду подана після спливу більше, ніж одного року з дня складення повного тексту ухвали суду, будь-яких обставин непереборної сили, що завадило подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України, не зазначено, боржник не посилається на неповідомлення його про судовий розгляд.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про відмову

у відкритті апеляційного провадження, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вважав неповажними.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ухвала суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження, постановлена 10 березня

2022 року.

Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 , будучи обізнаною про судовий розгляд, не виявила своєї зацікавленості у результатах розгляду заяви

ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР».

Апеляційний суд встановив обставини щодо обізнаності ОСОБА_2 про розгляд справи в суді першої інстанції зі змісту ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року.

Разом з тим після отримання апеляційної скарги суд апеляційної інстанції витребував справу із суду першої інстанції, тому мав можливість перевірити обставини щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд з матеріалів справи.

Так, у справі наявні супровідні листи суду першої інстанції щодо направлення кореспонденції ОСОБА_2 . Проте у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують направлення та вручення зазначених супровідних листів та іншої судової кореспонденції в суді першої інстанції ОСОБА_2 .

Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Встановлено, що ОСОБА_2 та її представник не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції та не були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Згідно з частиною шостою статті 128 ЦПК України судова повістка,

а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду

від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19.

Так, відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим

у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Водночас матеріали справи не містять ні зворотних повідомлень про вручення ОСОБА_2 або її представнику поштових відправлень

із судовими повістками суду першої інстанції та копією ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року, ні конвертів, які

мали б повернутися до суду у випадку невручення особі таких відправлень

з відповідною відміткою поштової служби.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення ОСОБА_2 або її представнику поштових відправлень із судовими повістками суду першої інстанції та копією ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2021 року до 18 жовтня 2022 року.

Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 755/4205/14-ц.

Таким чином, апеляційний суд не врахував зазначеного та відмовив

у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»);

2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії»).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду

є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню

у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направляється до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лантух Ярослав Васильович, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук