09.09.2019 | Автор: Оберемчук Оксана Александровна
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

СУД: Виділення частки на нерухоме майно в натуру , якщо земельна ділянка під нерухомістю не приватизована (Київський апеляційний суд від 09 квітня 2019 р. у справі № 22-4359)

Фабула судового акту: Коли один житловий будинок, який перебуває у спільній частковій власності уже фактично розподілений між співвласниками, обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них окремо всіма комунікаціями, в ньому проживають дві різні родини, і ними здійснено волевиявлення на виділення частки майна кожного в натуру, шляхом звернення до нотаріуса для укладення договору про поділ спільного майно, можуть виникнути деякі форс-мажорні обставини незалежні від волевиявлення одного з суб’єктів права власності.

Так дійсно, для вірного визначення приватним нотаріусом часток кожного з власників, співвласниками було замовлено послугу з розроблення технічних паспортів на належну кожному з них частину будинку, які розроблялись на підставі експертного висновку про можливість поділу об’єкту нерухомого майна.

Про те, в кабінеті нотаріуса на стадії перевірки документів, нотаріус повідомив співвласникам, що не можливо вчинити даний правочин, оскільки згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, номер інформаційної довідки: 00000 від 24.07.2018 р., на нерухоме майно ОСОБА 4  накладений арешт, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 0000000,  ВДВС Кагарлицького РУЮ.

Відповідно до вимог ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Тому, було прийнято рішення про можливість виділення одному з співвласників (далі – Позивачці) ½ частки житлового будинку в натуру, не створюючи перешкод для здійснення виконавчого провадження відносно відповідачки.

Мотивуючи наступним…

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. А ч.1,2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 ст.321 даного закону передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.1,2ст.328 ЦК України)

Таким чином, з вище наведеного видно, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 являється спільною частковою власністю сторін.

А згідно ст.355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 ст.356 ЦК України зазначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 361 ЦК України також зазначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ст.364 ЦК України,  позивач як співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Даний будинок вже давно фактично розділений між співвласниками на два окремі домоволодіння  з обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них окремо всіма комунікаціями. Про те, договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна неможливо укласти, оскільки на частку відповідачки накладено арешт.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

А ст. 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, про що свідчать технічні паспорти (інвентиризаційна справа, №15 та №16). У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Було прийнято рішення з призначення будівельно-технічної експертизи щодо виділу в натурі житлового будинку непотрібною, оскільки між мною та відповідачкою вже було досягнуто домовленості, щодо поділу спільного часткового майна.

Про варіант поділу житлового будинку свідчать новорозроблені технічні паспорти (інвентиризаційна справа №15 та №16) .

Дані варіанти поділу не порушують права відповідача та відповідають вимогам чинного законодавства.

Після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об’єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об’єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об’єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55.     

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об’єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об’єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм (експертний висновок розроблявся).

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Про те рішенням Макарівського районного суду Київської області у задоволенні позову було відмовлено з підстав того, що: «…поділ будинку в натурі можливий за умови, якщо співвласники оформили право власності або право користування на земельну ділянку під будинком, без документів на землю виділ часток є неможливий. Проте, як вбачається з наданих позивачем документів, а саме довідки Бишівської сільської ради №155 від 18.07.2018 року земельна ділянка під будинком не приватизована, а документів на право користування земельною ділянкою також суду надано не було».

Для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, на якій розташовано житловий будинок. Пунктом 3 розділу VII Закону про кадастр установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Домовленості позивачка з відповідачем щодо спільної приватизації земельної ділянки, не може добитися, оскільки як з співвласників мають буди заяви від кожного у кожну структуру на кожному етапі приватизації.

Відповідно до ст. 40, пп. «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, у власність громадян можуть бути безкоштовно передані (приватизовані) земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (т.зв. присадибна ділянка).

Якщо кожний із господарів є одноосібним власником своєї частини будинку як окремої інвентарної одиниці (простіше кажучи, її право власності підтверджується окремим правовстановлюючим документом, його частина будинку зареєстрована в БТІ як окреме домоволодіння і має свій технічний паспорт), то приватизація земельної ділянки здійснюється таким власником одноосібно в порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України. Власник домоволодіння звертається до сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землевідведення. Після отримання відповідного дозволу спеціалізованою організацією розробляється, а уповноваженими органами виконавчої влади узгоджується проект землевідведення, який затверджується рішенням сесії сільської ради про безкоштовну передачу у власність громадянину земельної присадибної ділянки. На підставі рішення сільської ради управлінням земельних ресурсів громадянину видається державний акт про право власності на землю.

Якщо ж будинок належить двом господарям на праві спільної сумісної або часткової власності (простіше кажучи, техпаспорт на нього один, правовстановлюючий документ теж один, але в них перераховані всі власники, можливо, із зазначенням ідеальних часток кожного з них), то приватизація земельної ділянки може бути здійснена лише за згодою всіх співвласників. У разі її (згоди) відсутності потрібно поділити будинок в судовому порядку або шляхом укладення між власниками угоди про розподіл спільного майна, посвідченого нотаріально (нотаріальна угода не укладалась). Після такого поділу кожний з власників може подавати заяву на приватизацію земельної ділянки самостійно.

Дані вимоги законодавства суддею першої інстанції не розглядались та були передчасними, оскільки інших передбачених законом випадків оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не існує.

За таких обставин виходить замкнутий круг не вирішеної проблеми. Оскільки, виділити часки в натуру у праві спільної часткової власності на нерухоме майно суд відмовляє з підстав не оформлення права приватної власності на земельну ділянку під нерухомістю, а натомість право власності на земельну ділянку під нерухомістю оформити у передбаченому законом порядку відсутня можливість, оскільки один із співвласників не бажає таким чином реалізовувати своє право безоплатну приватизацію.

Про те, Київський апеляційний суд прийняв доводи позивача, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги позивача було задоволено.

  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року                                                                                     м. Київ

Справа № 22-4359                                   Головуючий у1-й інстанції - Тандир О. В.

Унікальний №370/2336/18                                                                Доповідач - Пікуль А. А.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

                    головуючого                                       Пікуль А. А.

                    суддів                                                  Гаращенка Д. Р.

                                                                                 НевідомоїТ. О.

                    

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна в натурі,-

у с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що вони з відповідачем є співвласниками по 1/2 частині указаного житлового будинку, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, виданих 25 березня 2008 року державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Грисюк О.В.

Між ними досягнуто усної згоди про поділ в натурі вказаного житлового будинку та вже виготовлено технічні паспорти на частини житлового будинку, та які відповідають фактичному користуванню. Рішенням виконкому Бишівської сільської ради №55 від 01.07.2014 року 1/2 частині домоволодіння позивача навіть присвоєно поштову адресу: розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Проте юридично оформити поділ будинку у нотаріуса виявилось неможливим так як з'ясувалось, що на частину майна відповідача накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження ВДВС Кагарлицького РУЮ від 21.02.2011 року.

Враховуючи наведене, просив суд розділити спірний житловий будинок в натурі на два окремі домоволодіння, визнавши за позивачем право власності на окреме домоволодіння згідно технічного паспорта на житловий будинок під літерою «А» загальною площею 29,5 кв.м., жилою 14,4 кв.м., приміщення 1-1 площею 6,8 кв.м., приміщення 1-2 площею 8,3 кв.м., приміщення 1-3 площею 14,4 кв.м., біля якого знаходяться огорожа №1-2 та криниця №4; а за відповідачем право власності на окреме домоволодіння згідно технічного паспорта на житловий будинок під літерою «А» загальною площею 18,1 кв.м., жилою 27,7 кв.м., приміщення 1-4 площею 7,8 кв.м., приміщення 1-5 площею 10,3 кв.м., приміщення 1-6 площею 9,6 кв.м., біля якого знаходяться сарай «Б», вбиральня «Г», погріб «під Б», вхід до підвалу «Ж», огорожа №3.

Також просив припинити право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 28 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи,  порушення норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, якими задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.62-66).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, ОСОБА_4, не заперечувала проти її задоволення та вказала, що поділ будинку в натурі є технічно можливим, сторони дійшли до взаємної згоди щодо такого поділу, однак не можуть його здійснити у позасудовому  порядку. Тому відповідач не заперечує проти позову.

За правилами ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 листопада 2018 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з наступного.

Сторони є співвласниками житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Кожному належить по 1/2 частині цього будинку.

Відповідно до Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 20 квітня 2018 року №18 за технічними показниками об'єкт може бути поділено. Поряд з тим, даний висновок не містить варіантів поділу житлового будинку між співвласниками, виділення ідеальних часток чи відступу від ідеальних часток з відповідною компенсацією, в разі неможливості поділу будинку з виділом ідеальних часток, таким обґрунтуванням, зазвичай, є висновок судової будівельно-технічної експертизи, який суду не було надано і про призначення відповідної експертизи позивач не клопотав перед судом.

Крім того, поділ будинку в натурі можливий за умови, якщо співвласники оформили право власності або право користування на земельну ділянку під будинком, без документів на землю виділ часток є неможливий. Проте, як вбачається з наданих позивачем документів, а саме довідки Бишівської сільської ради №155 від 18.07.2018 року земельна ділянка під будинком не приватизована, а документів на право користування земельною ділянкою також суду надано не було.

Посилання позивача на те, що між ним та відповідачем досягнуто згоди щодо поділу спірного житлового будинку також не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

За таких обставин районний суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги представника відповідача апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції доходить до висновку про те, що указані висновки районного суду не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Судом порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 364367 ЦК України.

Відхиляючи наданий позивачем Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 18 від 20 квітня 2018 року (а.с.29-30) із посиланням на ту обставину, що указаний висновок не є висновком експертизи районний суд не врахував положень ст. ст. 7695 ЦПК України щодо письмових доказів та тієї обставини, що достовірність цього висновку відповідачем не оспорювалася.

Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що поділ є неможливим без оформлення права на землю районний суд не врахував положень ст. ст. 364367 ЦК України, які не ставлять можливість поділу будинку (квартири) в залежність від оформлення права на земельну ділянку, на якій вони розташовані.    

За правилами ст. 364 ЦК співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

  Відповідно до положень ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У даній справі кожному із учасників спільної часткової власності належить 1/2 частина будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

У фактичному користуванні позивача перебуває три приміщення будинку загальною площею 29, 5 кв. метрів, житловою площею 14, 4 кв. метрів, що складається з: приміщення 1-1 площею 6,8 кв. метрів; приміщення 1-2 площею 8,3 кв. мерів; приміщення 1-3 площею 14,4 кв. метрів, з прилеглою огорожею (№1-2) та криницею №4.

У фактичному користуванні відповідача перебуває також три приміщення будинку загальною площею 27,7 кв. метрів, житловою площею 18,1 кв. метрів, що складається з : приміщення 1-4 площею 7,8 кв. метрів; приміщення 1-5 площею 10,3 кв. мерів; приміщення 1-6 площею 9,6 кв. метрів, а також  прилеглі господарські будівлі та споруди: сарай (літера Б),  вбиральня (літера Г), погріб (літера Б), вхід до підвалу (літера Ж), огорожа № 3.  

Згідно з відомостями Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 18 від 20 квітня 2018 року (а.с.29-30) за технічними показниками об'єкт - будинок по АДРЕСА_1, може бути поділено на два ізольовані новоутворені об'єкти відповідно до фактичного користування сторін.

Відповідач, ОСОБА_4 не заперечує проти такого поділу та визнає позов.

Відхилення від ідеальної долі на 1,8 кв. метрів є незначним, відповідач на компенсацію вартості цієї площі не претендує.

За правилами ч.1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

За правилами ст. 141 ЦПК України при ухваленні нового рішення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню  2 028 грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги  (808 +1220; а.с.1,75).

Керуючись ст. ст. 367-368374376381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3  та ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 57,2 кв. метрів з відповідними надвірними будівлями та спорудами шляхом його поділу в натурі.

Виділити у власність ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на належнуйому 1/2 частинучастину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в натурі, як окреме індивідуально визначене нерухоме майно, приміщення будинку загальною площею 29,5 кв. метрів, житловою площею 14,4 кв. метрів, що складається з: приміщення 1-1 площею 6,8 кв. метрів; приміщення 1-2 площею 8,3 кв. мерів; приміщення 1-3 площею 14,4 кв. метрів, та надвірні споруди: огорожу (№1-2), криницю №4.

Виділити у власність ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2) на належну їй 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в натурі,як окреме індивідуально визначене нерухоме майно,приміщення будинку загальною площею 27,7 кв. метрів, житловою площею 18,1 кв. метрів, що складається з: приміщення 1-4 площею 7,8 кв. метрів; приміщення 1-5 площею 10,3 кв. мерів; приміщення 1-6 площею 9,6 кв. метрів,  та  прилеглі господарські будівлі і споруди: сарай (літера Б),  вбиральню (літера Г), погріб (літера Б), вхід до підвалу (літера Ж), огорожу № 3.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) 2 028 (дві тисячі двадцять вісім) грн. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.  

Головуючий                                                  А. А. Пікуль

Судді                                                             Д. Р. Гаращенко

Т. О. Невідома

Ссилка на рішення: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81019092

9457
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ