Відхилення клопотання про залучення захисника стало однією з підстав скасування штрафу по КУПАП за перевищення швидкості (Жовтневий районний суд м.Запоріжжя №331/4412/24 від 27.09.2024 р.)

Фабула судового акту: До суду звернувся водій з проханням скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення і накладене стягнення у вигляді штрафу. Постанову про адміністративне правопорушення на нього було складено за ч. 1 ст. 122 КУпАП - тобто за перевищення швидкості у населеному пункті більш як на 20 км/год. Вимірювання проводилося приладом Тrucam.

Позивач вважав, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, бо, по-перше - дорога, на якій він їхав (Прибережна автомагістраль) була позначена знаком 5.51 і мала по три окремі проїзні частини, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, а тому допустима швидкість на даній ділянці була 110 км/год.; по-друге, сама фіксація швидкості відбулася з порушенням встановленого порядку, а саме утримування приладу в руках; і - по-третє - інспектором безпідставно позбавлено позивача можливості скористатись конституційним правом на правову допомогу на підставі усного клопотання, у задоволенні якого йому було відмовлено.

Поліція у відповідь на це вказала - що можливість використання приладу TruCam у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання). Відеозаписом з нагрудного відео реєстратора, видно було що позивач заявив клопотання про бажання скористатись послугами адвоката, але вказане клопотання поліцейським було відхилене, оскільки дана ситуація не передбачає залучення захисника правоохоронними органами.

Отже у цій справі:

Суд - врахувавши доводи водія оскаржувану постанову скасував. Основними аргументами для скасування постанови та штрафу Суд назвав:

• відхилення клопотання про залучення захисника:

Як вбачається з представленого відеозапису під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача яке проводилось безпосередньо на місці зупинки, позивачем було заявлено клопотання про залучення захисника. Дане клопотання поліцейським було відхилено.

Згідно з ст. 59. Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст.ст. 9-12,280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст.280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.

З таких підстав, суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейським не вжито усіх достатніх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

• тримання в руках приладу Trucam:

Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст. 40 Закону “Про Національну поліцію”, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Разом з тим, суд зауважив, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.

Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Аналізуйте судовий акт: Суд виправдав водія іноземця та стягнув витрати на адвоката, бо йому не було зрозуміло про те, в чому його вина, та не доведено, що він "таксист" (справа № 359/6651/20);

Інспектор поліції не надала можливості водію оглянути докази порушення ним ПДР отже постанова і штраф підлягають скасуванню (Ковпаківський районний суд м.Суми 592/8016/23 від 06.07.2023 р.);

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (КАС ВС від 08.07.2020 р., № 177/525/17);

Якщо поліцейський не зафіксував факту порушення ПДР, його вимоги про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу, є неправомірними (2-й апеляційний адмінсуд від 29.07.2021 у справі № 524/7029/20).

27.09.2024 Справа № 331/4412/24

Провадження № 2-а/331/32/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючої судді Антоненко М.В.

секретаря судового засідання Байрамової Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 13.07.2024 серії ЕНА №259950 на підставі п.13 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Скасувати постанову від 13.07.2024 серії ЕНА №2599502 про накладення адміністративного стягнення, винесену Інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Проценком Едгаром Едуардовичем, відносно ОСОБА_1 за ч. І ст. 122 КУпАП і накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн;

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Проценком Едгаром Едуардовичем неправомірно винесено відносно нього постанову про адміністративне правопорушення від 13.07.2024 серії ЕНА № 2599502 за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В гр. 5 оскаржуваної постанови зазначено, що начебто ОСОБА_1 «керуючи транспортним засобом по вул. Прибережна автомагістраль перевищив встановлені обмеження швидкості у населеному пункті більш як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 75 км/год. Вимірювання проводилося спеціальним приладом Тrucam №ТС008457, чим порушив п.12.4 ПДР».

При цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями ОСОБА_1 начебто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП - «Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину ...», яке передбачає накладення штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, дорога, на якій він їхав (Прибережна автомагістраль) була позначена знаком 5.51 і мала по три окремі проїзні частини, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, а тому допустима швидкість на даній ділянці була 110 км/год.; зважаючи на те, що позивач їхав зі швидкістю 65 км/год, він не перевищував допустимої межі швидкості для даного типу дороги 110 км/год, і відповідно їхав без жодних порушень; сама фіксація швидкості відбулася з порушенням встановленого порядку, а саме, зафіксовані інспектором результати вимірювання 75 км/год не відповідають фактичним даним, а є спотвореними ним внаслідок недотримання інспектором передбаченої законом процедури фіксації швидкості та утримування приладу в руках; інспектором безпідставно позбавлено позивача можливості скористатись конституційним правом на правову допомогу на підставі усного клопотання, у задоволенні якого йому було відмовлено.

Ухвалою від 19.07.2024 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження та призначено до слухання на 27.09.2024 року

22.07.2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні своєї позиції відповідач зазначає, що під час несення служби, інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI II 20/20 ТС №008457 було виявлено порушення Правил дорожнього руху України, а саме: водій транспортного засобу Geely MR-7151 А н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , рухався зі швидкістю 75 (сімдесят п`ять) км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 25 (двадцять п`ять) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

За допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM II LTI 20/20 ТС №008457. було зафіксовано порушення швидкісного режиму в межах населеного пункту більш ніж на 20 км/год, що підтверджується роздруківкою фото та відео з приладу TruCAM II, яке додано до матеріалів справи.

В ході розгляду справи, було роз`яснено суть вчиненого ним правопорушення та права особи. що притягається до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідач наголошує, що під час опрацювання викладених обставин справи не було встановлено будь-яких порушень працівником УПП в Запорізькій області ДПП вимог законодавства України, зокрема під час розгляду справи. Тобто оскаржувана постанова серії ЕНА №2599502 від 13.07.2024 року винесена з дотриманням ст. 222, 251, 252, 278-280 та 283 КУпАП та є законною. Також, відповідач зазначає, що з відеозаписів нагрудних реєстраторів інспекторів вбачається, що позивачу не було створено перешкод для реалізації своїх процесуальних прав на отримання ефективної правничої допомоги, при цьому позивачем не було вчинено жодних дій спрямованих на залучення ефективної правничої допомоги, під час розгляду справи.

Відеозаписом з нагрудного відео реєстратора поліцейського зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач заявив клопотання про бажання скористатись послугами адвоката. Вказане клопотання поліцейським було відхилене, оскільки дана ситуація не передбачає залучення захисника правоохоронними органами.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22- 01/29813 від 11 грудня 2023 року (чинне до 11 грудня 2024 року) лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam II LTI 20/20 №ТС008457 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах J 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +- 1 % в діапазоні від 201 км/год до320 км/год.

Можливість використання приладу TruCam II LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Відповідно до відповіді ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» №28-10/139 від 21.12.2020, вимірювач швидкості транспортних засобів лазерних LTI 20/20 TruCAM II вимогам нормативно- правових актів (технічних регламентів), їх дозволяється вводити в обіг/експлуатацію (відповідність вимогам технічних регламентів підтверджується Експертними висновками Адміністрації ДЕРЖСПЕЦЗВЯЗКУ № 04/05/02-3560, 04/05/02-3561, 04/05/02-3562 від 24.12.2020).

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 p.). не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, такої процедури як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України. „

Відповідач зазначає, що можливість використання виробу TruCAM також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3560, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Відповідно до відповіді ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 року № 16289/41/35/02-19, прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 № 1026 та пункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних.

В судовому засідання позивач підтримав позовну заяву та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у відзиві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно достатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зіст.19 Конституції Україниоргани державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3статті 2 КАС Україникритеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленогостаттею 9 КАС Українипринципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2599502 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, за те, що він 13.07.2024 о 18:05 год. в Запорізькій області, Запорізький район, по вул..Прибережна автомагістраль\Перемоги, 78 керуючи транспортного засобу Geely MR-7151A р.н.з. НОМЕР_2 у м. Запоріжжя рухався зі швидкістю 75 км/год. при дозволеній швидкості руху вимірювалось лазерним вимірювачем швидкості TruCam II LTI 20/20 №TC008457, чим порушив вимоги п.12.4 бПДРУкраїни, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.122 КУпАП.

Позивач в своїй заяві наголошує на тому, що дорога на якій він їхав (Прибережна автомагістраль) була позначена знаком 5.51 і мала по три окремі проїзні частини, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, а тому допустима швидкість на даній ділянці була 110 км/год.

На підтвердження цього позивачем не було надано ніяких доказів які б змогли підтвердити це, тому суд приходить до висновку що дане твердженя є хибним і на вказаний тип дороги, а саме вул.Прибережна автомагістраль, розповсюджують норми п. 12.4 ПДР.

Як вбачається з представленого відеозапису під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача яке проводилось безпосередньо на місці зупинки, позивачем було заявлено клопотання про залучення захисника. Дане клопотання поліцейським було відхилено.

Згідно з ст. 59. Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст.ст.9-12 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормамиКУпАПє встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормоюКУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності дост. 256 КУпАП.

Згідно вимогст. 245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбаченіст.280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.

З таких підстав, суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейським не вжито усіх достатніх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, суд враховує наступне.

Диспозиція частини 1статті 122 КУпАП Українипередбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Пункт 12.4 ПДРУкраїни передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Приписи частини 3ст. 283 КУпАПвстановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2ст.77 КАС Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно з ст. 31 Закону "Про Національну поліцію" № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Тобто, положенняЗакону №580-VIIIнадають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Як було зазначено, у постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.

Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70ПДР), оскільки вимоги ч.2ст.40 Закону №580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно доПравил дорожнього рухузнак 5.70 «Фото, відеофіксування порушеньПравил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннямиПравил дорожнього рухуза допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Разом з тим, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписамист.40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпеченняправил дорожнього руху.

Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч.2ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.

Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Імперативними положеннями частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає вказує, що ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Крім цього, судом береться до уваги й позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 про те, що візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб?єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до закріпленого вст.62 Конституції Українипринципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №15 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283та284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідачем не надано суду достатніх та вагомих доказів вини у пред`явленому ОСОБА_1 правопорушенні, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАПв діях позивача.

Виходячи із системного аналізу нормКУпАПтаКАС Українищодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення ВСУ у справі №490/843/15-а, адміністративне провадження №К/9901/45370/18 дійшов висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбаченихстатті 221 КУпАПвипадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.\

Відповідно до ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області, який є відповідачем у даній справі в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.241-246 250 251 255 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- задовольнити .

Скасувати постанову від 13.07.2024 року серії ЕНА № 2599502 про накладення адміністративного стягнення, винесену Інспектором взводу №1 роти №2 бвтальйону №2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Проценком Едгаром Едуардовичем, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст..122 КУпАП і накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Копії рішення надіслати для відома сторонам.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.В. Антоненко