За наявності третейського застереження, сторона договору не може односторонньо відмовитися від цієї умови і звернутися до господарського суду, адже таким чином вона порушить взяте на себе зобов'язання (ВГСУ, справа № 910/18531/16 від 22.02.17)

Фабула судового акту: Між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ПАТ «Укрвторчормет» було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії. Сторонами вносились зміни до кредитного договору шляхом укладення додаткових договорів. При цьому пунктом 11.16 додаткового договору № 5 від 25.05.2015 до кредитного договору сторони визначили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України»

У жовтні 2016 року ПАТ "Сбербанк" (позивач) звернулось до ПАТ "Укрвторчормет" (відповідач) з позовом про стягнення боргу за вказаним кредитним договором. Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2016 провадження у справі припинено на підставі п. 5 ч. ст. 80 ГПК України, з чим також погодився і суд апеляційної інстанції.

Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що якщо у договорі між сторонами наявне третейське застереження, яке зобов'язує кожну з сторін при виникненні спору звертатися до третейського суду для вирішення спору, то сторона такого договору не може односторонньо відмовитися від виконання цієї умови і звернутися для вирішення спору до господарського суду, адже таким чином вона порушить взяте на себе зобов'язання.

Отже, на думку зазначених судових інстанцій звернення до господарського суду суб'єкта господарювання при наявності третейської угоди є неправомірним та таким, що суперечить меті укладання третейської угоди, оскільки сторони уклали третейську угоду саме для того, щоб кожна з них мала гарантію того, що у разі виникнення спору, інша сторона звернеться саме до третейського суду.

Вказані судові рішення ВГСУ залишив без змін, оскільки вони винесені з дотримання чинного законодавства.

Так, ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними, зокрема, в укладенні договору, визначенні умов договору, а також, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами Конституції України, Закону України «Про судоустрій України і статус суддів» з огляду на позбавлення позивача права на розгляд його справи судом, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, є неспроможними, оскільки постійно діючий третейський суд діє відповідно до Закону України «Про третейські суди», його рішення можуть бути оскаржені до господарського суду на підставах, зазначених в ГПК України, тому в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такий суд може вважатися «судом, встановленим законом» (див. п. 54 рішення ЄСПЛ "Компанія "Регент" проти України" від 03.04.2008), а наявність у сторони спору обов'язку звертатися саме до цього суду, якщо між сторонами була попередньо укладена угода про передання спору на розгляд третейського суду, і інша сторона наполягає на вирішенні спору в цьому суді, не свідчить про порушення права заявника на доступ до суду та вчинення ним угоди про відмову у зверненні за захистом до суду.

Слід зазначити, що практику ВГСУ з цього питання не можна назвати послідовною. Так 12 грудня 2016 року у справі № 910/10260/16 Вищий господарський суд України зазначав, зокрема, таке:

«...у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатись до третейського суду. Для такого звернення необхідна наявність волі обох сторін, тобто наявність угоди про передачу саме даного спору на розгляд третейського суду. Лише за наявності волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі».

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 910/18531/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б,

за участю представників: позивача - Астахова Р.М. дов. .№ 526 від 9 грудня 2016 року, ПАТ "Укрвторчормет" - Кравчук О.А. дов. № 8/01 від 27 грудня 2016 року, ТОВ "Інтер-ГТВ" - Хілової І.М. дов. № 44/1075 від 11 липня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Сбербанк" до ПАТ "Укрвторчормет", ТОВ "Інтер-ГТВ" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ПАТ "Сбербанк" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Укрвторчормет" (далі - відповідач-1) та ТОВ "Інтер-ГТВ" (далі - відповідач-2) з позовом про стягнення боргу за кредитним договором про відкриття кредитної лінії 74-В/11/54КЛ від 7 липня 2011року та за договором поруки № 1 від 25 травня 2015 року у розмірі 20420,40 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем-1 умов вказаного кредитного договору, у зв'язку з чим у останнього утворився борг, який підлягає стягненню з відповідачів, як із солідарних боржників за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2016 року провадження у справі припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2016 року - без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Сбербанк" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва 14 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року, справу направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови і ухвали суди ухилились від здійснення правосуддя, що суперечить ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України та ст. ст. 80, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Вказує, що згідно положень ст. ст. 55, 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється державними судами, а третейські суди, згідно вимог ст. 125 Конституції України, не віднесені до системи судів загальної юрисдикції.

Стверджує, що здійснення третейським судом функції захисту, передбаченої абз. 7 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про третейські суди", є не здійсненням правосуддя, а третейським розглядом спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Вважає, що для звернення до третейського суду необхідна воля обох сторін про розгляд справи третейським судом, за відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом.

Зазначає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є помилковими та прямо порушує норми Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Вважає, що за наявності заперечень позивача щодо розгляду даного спору третейським судом, господарський суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, оскільки це є обмеженням права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Стверджує, що відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вважає, що, не зважаючи на третейське застереження, спір між сторонами може має бути вирішено господарським судом, а тому вирішення даного спору повинно бути здійснено у господарському суді.

Зазначає, що рішення третейського суду є обов'язковим тільки для сторін третейського розгляду, які добровільно приймають на себе зобов'язання виконати його, та не носить обов'язкового характеру як судовий акт, ухвалений судом відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 41, 43, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 7 липня 2011 року між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Укрвторчормет" укладено кредитний договір № 74-В/11/54КЛ про відкриття кредитної ліні.

Відповідно до п. 11.3 договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору.

Сторонами вносились зміни до кредитного договору № 74-В/11/54КЛ від 7 липня 2011 року про відкриття кредитної лінії шляхом укладення додаткових договорів.

Пунктом 11.16 додаткового договору № 5 від 25 травня 2015 року до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54КЛ від 7 липня 2011 року сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м.Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013 видано Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" із списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. Сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

У пункті 6 додаткового договору № 5 від 25 травня 2015 року до кредитного договору про відкриття кредитної лінії сторони погодили, що цей договір про внесення змін набирає чинності з дати його підписання банком та позичальником та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Також встановлено, що 25 травня 2015 року у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Інтер-ГВТ" укладено договір поруки № 1.

Згідно з п. 6.8 договору поруки № 1 від 25 травня 2015 року сторони також визначили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м.Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15 березня 2013 року видано Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. Сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

У відповідності до п. 6.3 договору поруки № 1 від 25 травня 2015 року договір набуває чинності з моменту його укладення у письмовій формі. Строк дії цього договору складає 4 роки, але в будь-якому випадку строк дії договору продовжується до повного виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за цим договором. Договір припиняє свою дію достроково у випадку належного виконання боржником або поручителем усіх зобов'язань, передбачених у ст. 2 цього договору, а також з інших підстав, передбачених законодавством України. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом; юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законодавством. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів у справах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з ПАТ "Укрвторчормет" та ТОВ "Інтер-ГТВ" як солідарних боржників боргу за договором про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54КЛ від 7 липня 2011 року та за договором поруки № 1 від 25 травня 2015 року у розмірі 20420,40 доларів США, виконання зобов'язань за яким забезпечені договором поруки №1 від 25 травня 2015 року.

Згідно з ч. ч. 1, 4, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Згідно до ст. 13 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що у разі якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі Закон України "Про третейські суди" не передбачає.

Водночас за вимогами ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними, зокрема, в укладенні договорів, визначенні їх умов, а укладений договір є обов'язковим до виконання його сторонами.

Таким чином, підписавши додаткову угоду № 5 від 25 травня 2015 року та договір поруки № 1 від 25 травня 2015 року, в яких міститься третейське застереження, сторони цих договорів погодили, що розгляд усіх спорів, розбіжностей або вимог, що виникають за вказаними договорами, відбувається у визначеному ними третейському суді за його правилами.

Встановлено, що 3 листопада 2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ПАТ "Укрвтрочормет" надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на третейське застереження, яке міститься у вказаних договорі про відкриття кредитної лінії та договорі поруки.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

При цьому таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалась недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав, встановлених законом.

Судами встановлено, що доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання укладеної сторонами третейської угоди матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, а також те, що третейську угоду укладено сторонами до порушення провадження у справі, а ПАТ "Укрвторчормет", з посиланням на вказану угоду, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично обгрунтованого висновку про наявність визначених п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підстав для припинення провадження у справі.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій норм положень Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з огляду на позбавлення права на розгляд його справи судом, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на те, що третейський суд діє відповідно до Закону України "Про третейські суди", рішення суду можуть бути оскаржені до господарського суду на підставах, зазначених в Господарського процесуального кодексу України, а господарський суд відповідно до вимог п. 5 ч. 1 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний припинити провадження у справі, якщо між сторонами укладено третейську угоду і інша сторона наполягає на вирішенні спору в цьому суді.

Таким чином права заявника на доступ до суду не порушені, а третейська угода про передачу даного спору на вирішення третейського суду відповідає вимогам закону.

За таких обставин доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, отже, ухвала місцевого господарського суду та постанова Київського апеляційного господарського суду законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова