Якщо у договорі строк виконання визначається «ДО» настання терміну, то останнім днем виконання буде день, що передує цьому терміну; коли у тексті договору визначено «ПО», то останнім днем виконання є саме цей день (Справа № 910/21225/15, 13.12.16)

Фабула судового акту: Позовні вимоги в цій справі обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за договором зобов'язань по поставці товару, у зв'язку із чим до стягнення з відповідача на користь позивача звялено: пеню за прострочення постачання товару у розмірі 8601,60 грн та 21504,00 грн штрафу за відмову від постачання товару. Сама по собі ця судова справа хоча і є, так би мовити, звичайною, але представляє певний інтерес з точки зору питання неоднакового застосування прийменників «до» і «по» в контексті позначення кінцевої календарної дати.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, а також і Вищого господарського суду України, позов був задоволений частково, - стягнуто з відповідача на користь військової частини 8 601,60 грн пені за прострочення поставки товару, в іншій частині позову відмовлено.

Постановляючи рішення у справі, суд нагадав, - якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, до 1 грудня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (30 листопада 2014). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 грудня 2014" або "включно до 1 грудня 2014", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 грудня 2014.

Аналогічна правова позиція викладена в п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14.

Разом з цим, доречно сказати, що вживання та практичне застосування прийменників «до» і «по» у нормативно-правових актах, що регулюють, наприклад, податкові відносини, або підприємницьку діяльність, може тлумачитись в інший спосіб. Але це є темою окремого дослідження.

Аналізуйте судовий акт: Після закінчення строку дії договору позики на борг нараховуються проценти на рівні облікової ставки НБУ і застосовується відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі за № 6-1412цс16);

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (ВСУ у справі № 6-1138цс15) ;

Позовна давність для заяв прокурорів також обчислюється з дня, коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав позивача або про особу, яка права позивача порушила (Постанова ВСУ від 27 травня 2014р. у справі №5011-32/13806-2012 ).

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/21225/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Яценко О.В., Данилової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Військової частини А0215 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2016у справі № 910/21225/15 господарського суду міста Києва за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України 2. Військової частини А0215 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна"про стягнення пені та штрафу в сумі 30105,60грн

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача-1: від позивача-2: від відповідача: від прокуратури:Кочмар Г.М. Кочмар Г.М. не з'явились Коркішко В.М.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Полякова К.В.) від 01.10.2015 у справі №910/21225/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Рябуха В.І., судді - Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) від 22.06.2016 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" на користь Військової частини А0215 8601,60грн пені за прострочення поставки товару, в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Військова частина А0215 просить скасувати судові акти у справі та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230, 231 Господарського кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представника позивачів та прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" про стягнення пені та штрафу у розмірі 30105,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором №258/14 від 31.10.2014 зобов'язань по поставці товару, у зв'язку із чим прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача-2 пеню за прострочення постачання товару у розмірі 8601,60грн та 21504,00 грн штрафу за відмову від постачання товару.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій правомірно виходили з такого.

31.10.2014 між Військовою частиною А0215 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №258/14 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику товар, зазначений у п.1.2 та у специфікації товару (додаток №1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Найменування товару: лот №4 - авіаційні шини 430х150м.1А або еквівалент (далі - товар), код 22.11.1 Шини та камери гумові нові: ДК 016:2010. Кількість товару зазначена у специфікації товару (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору постачальник здійснює постачання товару після відправлення замовником (командиром військової частини А 0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги купівлі товару.

Згідно з п.3.1 договору сума цього договору становить 307000грн, у тому числі ПДВ 20% у розмірі 51200грн. Сума цього договору включає всі витрати постачальника, які пов'язані з постачанням товару. У випадку перевищення постачальником суми договору, сума перевищення оплаті не підлягає.

Пунктом 5.1 договору передбачено строк постачання товару: товар постачається до 01.12.2014. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору.

У п.10.1 договору наведено, що він набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Строк дії договору до 25.12.2014, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

Укладений між позивачем 2 та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частини 1, 2 ст.712 ЦК України визначають, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Як зазначалось вище, товар постачається до 01.12.2014. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору.

Згідно листа від 05.11.2014 №350/129/138/2645/ПС Тимчасово виконуючого обов'язки командира ВЧ А0215 вбачається, що замовник повідомив постачальника про готовність до виконання умов договору у повному обсязі на загальну суму 307200грн.

Однак, відповідач зобов'язання щодо поставки товару - авіаційні шини 430х150м.1А або еквівалент у строк до 01.12.2014 не виконав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частини 1, 2 ст.216 ГК України визначають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за порушення строків постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у п.п.2.2, 2.4, 5.1 цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення.

З огляду на зазначене вище, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про правомірність стягнення з відповідача пені в сумі 8601,60грн.

В частині позовної вимоги прокурора про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% річних, колегія суддів виходить з такого.

30.12.2014 між ВЧ А0215 та ТОВ "Росінтек-Україна" укладено додаткову угоду №1 про зміни умов договору, за змістом якої у зв'язку із фактичним обсягом видатків замовника, на підставі п.1.3 договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 (нуля) одиниць 0,00 грн.

Поряд з цим, доказів того, що ТОВ "Росінтек-Україна" письмово відмовилось від постачання товару прокурором та позивачами в попередніх судових інстанціях не надано.

Пункт 7.2 договору передбачає, що за порушення строків постачання товару понад 30 днів з постачальника стягується штраф у розмірі 7% від вартості товару. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару

Умовами договору, зокрема, п.5.1 було визначено кінцевий строк поставки товару до 01.12.2014.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, до 1 грудня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (30 листопада 2014). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 грудня 2014" або "включно до 1 грудня 2014", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 грудня 2014. Аналогічна правова позиція викладена в п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14.

Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання взятих на себе зобов'язань за договором з 01.12.2014, що в свою чергу, надавало б замовнику право на стягнення штрафу визначеного пунктом 7.2 договору або з 31.12.2014 або в разі відмови відповідача від постачання товару.

Втім, враховуючи, що доказів відмови відповідача від постачання товару матеріали справи не містять, а також те, що дата підписання додаткової угоди від 30.12.2014 якою узгодивши зменшення кількості товару, що мав бути поставлений, до 0, сторони фактично припинили зобов'язання в порядку ст. 604 ЦК України, передує даті з якої постачальник вважався би таким, що прострочив виконання зобов'язання на понад 30 днів (31.12.2014), колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про безпідставність цієї частини заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини А0215 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/21225/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

М. Данилова