У зв’язку із безпідставним збагаченням міська рада стягнула з ФОП доходи, отримані від набутої без достатньої правової підстави земельної ділянки, в порядку передбаченому ст. 1212 ЦК України (ВГСУ від 12 січня 2017р. у справі № 922/51/15)

Фабула судового акту: По суті ця постанова ВГСУ - це один із підходів до притягнення до відповідальності за так зване «бездокументарне» користування земельної ділянкою, на яку все ж таки фактичний користувач має права, хоча і не оформлені у вигляді документів. І таке користування виявляється безоплатним, чим спричиняє власнику або збитки (неодержавний дохід), або дозволяє користувачу «безпідставно збагачуватись», чим спричиняє шкоду власнику. Суди ще не визначились з єдиною практикою в цьому питанні, але кошти на користь власників з/д стягують (див. судові акти нижче).

Ситуація наступна: ФОП на підставі рішення суду володіє нежитловою будівлею і фактично користується з/д для експлуатації та обслуговування цією будівлі. До речі цікаво, що будівлею володіє ФОП, а не фізична чи юридична особа. За загальним правилом нерухомість на ФОП не реєструється.

Місцевою радою у 2007 році надано дозвіл на розробку проекту відведення з/д і дотепер договір оренди між місцевою радою та ФОП не укладено. Хоча межі з/д визначені відповідно до зовнішніх меж будівель, огорожі та площі перед фасадом будівлі. ФОП весь час не платить за земельну ділянку та взагалі не обліковується як платник податку на землю з фізичних осіб. Під час обстеження з/д складено акт і встановлено, що ФОП користується з/д без державної реєстрації прав на неї. Таким чином, у цій справі з/д згідно ст. 1212ЦУК України вважається майном набутим ФОП без достатньої правової підстави.

Внаслідок користування майно набути без достатньої правової підстави ФОП «безпідставно збагатився» на суму 684 тис. грн. за період із 01 грудня 2011 року по 30 листопада 2014 року (розрахунок наданий у справу місцевою радою).

ФОП також не надав доказів у справу про перешкоджання місцевою радою або іншими особами в укладанні договору оренди з/д, що свідчить про наявність саме його вини в неукладані такого договору і відповідно у безпідставному ним збагаченні.

ВГСУ підкреслив, що у зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

При цьому, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

У підсумку, сума безпідставного збагачення ( 684 тис. грню) була стягнута судом з ФОП.

ДАЙДЖЕСТ: Спори за права на землю у 2016 році ! 10 чудових судових рішень у земельних справах за версією ресурсу «Протокол»!

Аналізуйте судовий акт: За «бездокументарне» та фактичне користування землею суд стягнув 3,7 млн. грн. збитків з підприємства на користь місцевої ради (ВСУ у справі № 3-383гс15)

За ухилення від оформлення договору оренди орган місцевого самоврядування стягує із фактичного землекористувача збитки (неодержаний дохід) (ВСУ від 17 лютого 2016 р. у справі № 3-1160г15)

Суперечлива та дивна, проте єдина, позиція ВСУ з приводу застосування судами статті 1212 ЦК України – набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (ВСУ у справі № 6-88цс13)

ВГСУ: відмовився застосувати ст. 1212 ЦК України і стягнути кошти в сумі 6 521666, 67 грн, що були отримані Міноборони на підставі визнаного недійсним договору з суб’єктом господарювання (ВГСУ від 09 серпня 2016 р., справа № 6/363)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 922/51/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів: Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016у справі № 922/51/15 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4про стягнення 684 374,26 грн та повернення безпідставно набутого майна,

за участю представників:

від позивача: Грєнков І.В.;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2015 у справі № 922/51/15 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 684 374,29 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 922/51/15 (головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 (головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б.), скасовано рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2015 у справі № 922/51/15 в частині стягнення з з ФОП ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 684 374,29 грн та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2015 у справі № 922/51/15 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 922/51/15 постанову Вищого господарського суду України від 16.12.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2015 у справі № 922/51/15 скасовано. Справу № 922/51/15 передано на розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі № 922/51/15 (суддя Байбак О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради 684 374,29 грн доходів. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 922/51/15 (головуючий суддя - Шепітько І.І., судді: Гетьман Р.А., Пелипенко Н.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі № 922/51/15 скасовано частково, в частині: "Позов задовольнити частково. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 684 374,29 грн. доходів та 49 486,02 грн. судових витрат." та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 922/51/15, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у цій справі залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 144 Конституції України, ст.ст. 22, 1166, 1193 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодекс України, ст.ст. 152, 157 Земельного кодексу України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

12.01.2017 до Вищого господарського суду України від Харківської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій постанов Верховного Суду України.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 488,4 кв. м, розташованої на АДРЕСА_2, на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2011 у справі № 5023/1504/11.

На підставі рішення 17 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 25.12.2007 № 291/07 ФОП ОСОБА_4 надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,1466 га, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (кафе).

20.06.2008 рішенням 23 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування та надання згоди на укладання договорів суборенди земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" № 164/08 ФОП ОСОБА_4 вирішено надати в оренду строком до 01.06.2013 земельну ділянку площею 0,1466 га на АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (кафе) (п. 41.1 рішення). Пунктами 4, 5, 8.1 вказаного рішення ФОП ОСОБА_4 зобов'язано у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до управління земельних ресурсів у місті Харків для встановлення меж земельних ділянок на місцевості, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору оренди землі, у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договір оренди землі. Попереджено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

01.10.2014 Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради обстежено зазначену земельну ділянку та встановлено, що земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_2, площею 0,1466 га використовується ФОП ОСОБА_4 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, що належить останній на праві власності. Межі земельної ділянки визначено відповідно до зовнішніх меж будівель, огорожі, з урахуванням земельної ділянки фасадної частини будівлі, згідно з рішенням Харківської міської ради від 20.06.2008 № 164/08 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд".

Крім того, під час обстеження спірної земельної ділянки було встановлено, що з 05.04.2011 ФОП ОСОБА_4 користується спірною земельною ділянкою без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Господарськими судами також встановлено, що відповідно до листа Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.11.2014 ФОП ОСОБА_4 не обліковується як платник податку на землю з фізичних осіб за земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з листом Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 28.10.2014 в управлінні не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.

У зв'язку з зазначеним Харківською міською радою розраховано розмір доходу, отриманого ФОП ОСОБА_4 за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності) у вигляді орендної плати за землю за період із 01 грудня 2011 року по 30 листопада 2014 року, за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, який становить 684 374,29 грн.

ФОП ОСОБА_4 у добровільному порядку не сплатила Харківській міській раді зазначену суму, що і стало підставою для звернення ради до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання останньої повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1466 га, яка розташована на АДРЕСА_2; та стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 684 374,29 грн.

Задовольняючи за результатами нового розгляду справи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна - земельної ділянки та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання останнього повернути в натурі Харківській міській раді вказану земельну ділянку, місцевий господарський суд виходив з того, що, вирішуючи даний спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22 та глави 82 Цивільного кодексу України, незважаючи на обгрунтування позивачем своїх вимог нормами ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодекс України. При цьому судом встановлено в діях відповідача наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення. Зокрема, відповідач в порушення вимог Земельного кодексу України та рішення Харківської міської ради від 20.06.2008 № 164/08, у визначений вказаним рішенням строк, договір оренди земельної ділянки не оформив. Відсутність доказів перешкоджання з боку позивача або будь-яких інших осіб в укладенні договору оренди на спірну земельну ділянку свідчить про наявність вини у неукладені зазначеного договору саме з боку відповідача. Не укладання договору оренди та не внесення відповідачем орендної плати за використання спірної земельної ділянки призвело до завдання позивачу збитків у вигляді не отриманого доходу у розмірі плати за користування вказаною земельною ділянкою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, завданими позивачу, полягає у протиправній бездіяльності відповідача в частині невиконання вимог рішення Харківської міської ради від 20.06.2008 № 164/08 щодо укладання останнім договору оренди земельної ділянки та, як наслідок, не внесення відповідачем орендної плати за землю. При цьому розмір збитків у вигляді не отриманого доходу у розмірі плати за користування спірною земельною, заявлений позивачем, є обгрунтованим, оскільки розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачем, та розміру орендної плати, визначеного відповідно до Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08. Разом з тим, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить відповідачу на праві власності, належним чином не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомого майна, на користування зазначеним майном та, як наслідок, земельною ділянкою на якій воно розташовано, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого ст. 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відшкодування шкоди прямо пропорційно залежить від вини позивача, зокрема від вчинення ним заходів, спрямованих на уникнення збитків, шляхом спонукання суб'єкта оформити право землекористування. Так, маючи дійсний намір укласти договір оренди спірної земельної ділянки, Харківська міська рада в особі своїх повноважних органів повинна була діяти відповідно до Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові та вчинити дії, спрямовані на зменшення (уникнення) збитків. Однак, позивач не надав доказів виконання Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради розрахунку розміру орендної плати, який є істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а також доказів підготовки вказаним Управлінням проекту договору оренди земельної ділянки, запрошення відповідача для узгодження істотних умов договору, відмови від їх погодження та направлення відповідачу рекомендованим супровідним листом примірників договору оренди землі, що свідчить про невжиття радою заходів щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки. Крім того, позивач не надав доказів подання пропозиції міському голові про скасування п. 41 додатку № 1 до рішення 23 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 20.06.2008 № 164/08, яким надано ФОП ОСОБА_4 в оренду спірну земельну ділянку та подачі позовної заяви до суду про стягнення збитків у 2009 році. На момент подачі Харківською міською радою позову (05.01.2015) вказане рішення, яке є його підставою, вичерпало свою дію, а укладення договору оренди спірної земельної ділянки можливе лише за наявності відповідного рішення ради. Позивачем також не було обгрунтовано розмір заподіяних йому збитків у вигляді неотриманих доходів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази дотримання останнім передбаченого чинним законодавством порядку визначення розміру збитків заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства (доказів створення комісії з визначення збитків, повідомлення відповідача про засідання комісії та затвердження акту розміру збитків).

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 684 374,26 грн з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

З викладеного вбачається, що збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки він є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, а відтак ФОП ОСОБА_4 зобов'язана сплатити Харківській міській раді грошові кошти безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення.

Як уже зазначалось вище, істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є розмір орендної плати.

З огляду на викладене, для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просив стягнути позивач, необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, визначеної з урахуванням рішення Харківської міської ради від 20.06.2008 № 164/08 про надання зазначеної ділянки в оренду відповідачу, фактичне користування якою встановлено в ході обстеження 01.10.2014, та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м. Харкова здійснено позивачем на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (визначеної шляхом множення площі вказаної ділянки та нормативної грошової оцінки одного квадратного метра землі) з урахуванням ставки річної орендної плати у період з 01 грудня 2011 року по 30 листопада 2014 року.

Як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідач не спростував вказаний розрахунок розміру доходу та не надав контрозрахунок іншого розміру орендної плати.

При цьому колегія суддів зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи вищевикладене, а також те, що його положення, зокрема п. 3, не передбачають відшкодування грошових коштів безпідставно збережених у зв'язку з користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення.

З урахуванням зазначеного, висновки господарського суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем 684 374,29 грн у зв'язку з користуванням останнім спірною земельною ділянкою без укладення відповідного договору оренди та несплатою в зв'язку з цим орендної плати є законними і обгрунтованими.

Що стосується вимог позивача про повернення відповідачем в натурі безпідставно набутого майна - земельної ділянки площею 0.1466 га на АДРЕСА_2, то необхідно зазначити наступне.

Як встановлено господарськими судами, на вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 488,4 кв.м, яка належить відповідачу на праві власності, що виникло на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2011 у справі № 5023/1504/11 та зареєстровано у встановленому порядку.

При цьому з рішення Харківської міської ради від 20.06.2008 року № 164/08 вбачається, що земельну ділянку загальною площею 0,1466 га надано відповідачу в оренду саме для експлуатації та обслуговування вищевказаної нежитлової будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, відповідач набув право власності на вищезазначене нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, отже, останній має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля, а відтак суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про повернення безпідставно набутого майна - земельну ділянку площею 0,1466 га, яка розташована на АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З викладеного вбачається, що нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. При цьому право користування земельною ділянкою виникає одночасно з реєстрацією права власності на нерухомість, яка на ній знаходиться.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить відповідачу на праві власності, належним чином не оформлене, однак неоформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташована, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Зазначені обставини виключають можливість звільнення спірної земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право людини на доступ до правосуддя, а у ст. 13 вказаної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, а саме - особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, розглядаючи дану справу, суд апеляційної інстанції, виходячи з встановлених місцевим господарським судом дійсних обставин справи, припустився неправильного застосування норм матеріального права, що мало своїм наслідком неправильне вирішення ним спору по суті.

При цьому встановлення місцевим господарським судом наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 684 374,29 грн з інших мотивів не вплинуло на правильність її висновків в цілому, що узгоджується з позицією п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 (із змінами і доповненнями).

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Харківської міської ради підлягає задоволенню, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 922/51/15 - скасуванню, з залишенням в силі рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у даній справі.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 922/51/15 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 922/51/15 скасувати. Рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі № 922/51/15 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради 16 424,99 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко