Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (ВГСУ у справі № 927/709/16 від 22 лютого 2017р.)

02.03.2017 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (ВГСУ у справі № 927/709/16 від 22 лютого 2017р.) - 0_65232800_1488443638_58b7d8f69faea.jpg

Фабула судової справи: Між Голубицькою сільською радою в особі голови (Рада) та Фізичною особою – підприємцем (ФОП) , було укладено ряд Договорів на виконання послуг по благоустрою, за умовами яких підрядник зобов'язався на свій ризик виконати послуги з благоустрою: звалювання, обрубування (обрізання) сучків, гілок та їх складування, тощо. Передбачені Договорами роботи ФОП виконав, що підтверджено підписаними обома сторонами актами про виконані роботи.

Оскільки Радою зобов’язання щодо оплати робіт не виконані, ФОП заявив позов до Ради про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 216 469,82 грн, пені у розмірі 8 690,34 грн, 3% річних у розмірі 792,64 грн. В свою чергу, відповідачем за первісним позовом було подано зустрічний позов, відповідно до якого останній просив суд визнати недійсними укладені між Радою та ФОП договори на виконання послуг по благоустрою (видалення аварійних дерев). Відповідач за первісним позовом посилався, зокрема, на те, що сільським головою без рішення виконавчого органу сільської ради, без створення відповідної комісії самостійно був визначений виконавець робіт та були укладені договори на видалення дерев у межах населеного пункту.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено у повному обсязі. Суди виходили з того, що виконком Ради та голова Ради діяли не на підставі та не в межах повноважень, і як наслідок не у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Відтак суди визнали, що спірні договори було укладено з порушенням норм Бюджетного кодексу України, без дотримання процедури закупівлі, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель", і зобов'язання, взяті Радою за ними оплаті з місцевого бюджету не підлягають.

Проте вказані висновки судів попередніх інстанцій судова колегія Вищого господарського суду України визнала передчасними, виходячи з наступного.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Отже йдеться про дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Справу скерувано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Аналізуйте судовий акт: Невиконання умови щодо страхування об’єкту оренди комунального майна Не є підставою для розірвання договору оренди відповідно до ст. 651 ЦК України (ВГСУ від 6 лютого 2017р. у справі № 909/932/15)

Оплата робіт прив’язана до фінансування замовника коштами з бюджету НЕ є подією, яка має неминуче настати ,тому виконавець може вимагати її негайно (ВГСУ від 26 жовтня 2016р. у справі № 910/1459/16)

Державним майном можна користуватися безоплатно, без укладення договору оренди (Господарський суд м. Києва, від 26 липня 2016р. у справі №910/8622/16, суддя Домнічева І.О.)

Відмовляючи у продовженні договору оренди комунального майна орган місцевого самоврядування повинен повідомити з якою саме метою це майно буде використовуватись для потреб територіальної громади у майбутньому ( ВСУ від 20 квітня 2016р., № 3-266гс16)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 927/709/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі №927/709/16 Господарського суду Чернігівської області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4доГолубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про стягнення заборгованості у розмірі 225952,80 грн.за зустрічним позовом Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4про визнання недійсними договорів

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_5 (представник за дов. від 16.02.2017);

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_6 (представник за дов. від 12.12.2016);

ОСОБА_7 (представник за дов. від 22.07.2016);

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - позивач за первісним позовом, Підприємець) заявлено позов до Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 216 469,82 грн, пені у розмірі 8 690,34 грн, 3% річних у розмірі 792,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначав про порушення відповідачем за первісним позовом своїх обов'язків за укладеними між сторонами договорами, з оплати вартості прийнятих без зауважень та претензій послуг з благоустрою.

Відповідачем за первісним позовом було подано зустрічний позов, відповідно до якого останній просив суд визнати недійсними укладені між Голубицькою сільською радою в особі сільського голови Красножон Миколи Павловича та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 договорів на виконання послуг по благоустрою (видалення аварійних дерев) від 24.03.2016 №8, №9, №13; від 14.04.2016 №25.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом посилався на те, що сільським головою Голубицької сільської ради без рішення виконавчого органу сільської ради, без створення відповідної нової комісії самостійно був визначений виконавець робіт - ФОП ОСОБА_4 та були укладені договори №13 та №25 на видалення дерев у межах населеного пункту. Окрім того, сільським головою Голубицької сільської ради самовільно укладено договори на виконання послуг по благоустрою (видалення аварійних дерев) №8 і №9, в умовах яких не була зазначена кількість дерев, які повинен був видалити ФОП ОСОБА_4 і місце розташування ділянок, де повинні видалятись дерева.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено у повному обсязі. Суди виходили з того, що Виконавчий комітет Голубицької сільської ради та безпосередньо від імені ради - голова Голубицької сільської ради діяли не на підставі та не в межах повноважень, і як наслідок не у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Відтак суди визнали, що спірні договори було укладено з порушенням норм Бюджетного кодексу України, і зобов'язання, взяті Голубицькою сільською радою за ними оплаті з місцевого бюджету не підлягають.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову та задовольнити його позовні вимоги.

Скаржник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.3 ст. 12, п.16 ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки за змістом вказаних статей саме сільський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства. Також скаржник наголошує, що поза увагою судів залишилась та обставина, що внаслідок виконання спірних робіт виник продукт, який був проданий відповідачем ТОВ "Фірма ЛІНК". Вказує на те, що суди дійшли помилкового висновку про не утворення комісії з обстеження зелених насаджень, помилково застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про здійснення державних закупівель" та не застосували Порядок визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 26.07.2010 №921. Скаржник вважає, що судові акти не відповідають вимогам ст.216 Цивільного кодексу України та стверджує про порушення судами ст. 96, 525, 526, Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, скаржник вказує на правову позицію Верховного Суду України у справі №11/446 від 15.05.2012, згідно якої відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.

Від Голови Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області отримано відзив у якому відповідач зазначає, що договори укладались з позивачем за погодженням усіх істотних умов, роботи з видалення дерев були виконані останнім та прийняті відповідачем в повному обсязі та без зауважень. Сільською радою реалізовувався отриманий в результаті виконання договорів товар з метою розрахунків з позивачем. Відтак частково погоджуючись з доводами касаційної скарги відповідач просить матеріали справи скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції для закриття справи.

Голубицька сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення господарського суду Чернігівської області від 27.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року без змін з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним частково задовольнити касаційну скаргу, враховуючи наступне.

При розгляді даного спору суди встановили, що 29.10.2015 і 11.01.2016 на ім'я голови Ріпкинської райдержадміністрації було направлено звернення від ПАТ "Чернігівобленерго" з проханням посприяти у питанні видалення поодиноких дерев і аварійно-небезпечних дерев, які ростуть у межах села і за межами населених пунктів біля села Голубичі.

Рішенням Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 03.02.2016, доручено сільському голові звернутись з листом до голови Ріпкинської районної державної адміністрації щодо надання дозволу на видалення аварійно-небезпечних зелених насаджень за межами населеного пункту с. Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області в адміністративних межах Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Комісією у складі першого заступника голови райдержадміністрації та інших її членів, 19.02.2016 проведено обстеження аварійно-небезпечних зелених насаджень в межах земель Голубицької сільської ради поза межами населеного пункту, за результатами обстеження складено п'ять актів, з яких вбачається, що комісією прийнято рішення про необхідність вирубки аварійно-небезпечних дерев різних порід в загальній кількості 1827 дерев.

22.03.2016 розпорядженням Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області №222 надано дозвіл виконавчому комітету Голубицької сільської ради провести роботи по видаленню зелених насадження на території сільської ради за межами населеного пункту в кількості 1827 дерев різних порід на п'яти ділянках. Виконавчому комітету Голубицької сільської ради зобов'язано визначити виконавця робіт, укласти з ним договір на їх проведення терміном закінчення до 31.12.2016.

Комісією з обстеження зелених насадження, склад якої затверджений Рішенням Виконавчого комітету Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області №10 від 21.03.2013, (з урахуванням заміни представника територіального органу Державної екологічної інспекції) проведено обстеження стану зелених насаджень у межах населеного пункту.

З наявного в матеріалах справи Акта №1 від 18.03.2016 обстеження зелених насаджень, які підлягають видаленню вбачається, що комісією оглянуто зелені насадження у межах населеного пункту за адресою с. Голубичі вздовж вулиць: Чернігівська, Ленінградська, Б. Довбенко, О. Кошового, Комуністична, Кірова, Коцюбинського, навколо шкільної майстерні, клубу, кладовища. Як зазначено у акті, видалення зелених насаджень пов'язано з тим, що дерева досягли вікової межі та загрожують безпечній життєдіяльності населення. Комісією встановлено, що разом підлягає зрізуванню 243 дерев.

Між Голубицькою сільською радою в особі голови Красножона М.П. та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, було укладено ряд Договорів, а саме від 24.03.2016 №8, №9, №13; від 14.04.2016 №25, на виконання послуг по благоустрою, за умовами яких підрядник зобов'язався на свій ризик виконати послуги з благоустрою: звалювання, обрубування (обрізання) сучків, гілок та їх складування, чокерування і трелювання хлистів, розкряжування хлистів, складування сортиментів.

Сторони умовами вказаних правочинів обумовили, що по завершенню виконання послуг по благоустрою складається "Акт про виконані послуги". Послуги вважаються виконаними після підписання уповноваженими особами замовника і підрядника "Акта про виконані послуги". Визначили строки порядок, умови виконання договорів, відповідальність сторін та вартість робіт за всіма договорами окрім загальної вартості за договорами №13 і №25.

Встановлено судами і те, що матеріали справи містять підписані обома сторонами акти про виконані роботи №34 і №35 від 06.06.2016, №24 від 18.04.2016, №26 від 22.04.2016 та №27 від 28.04.2016.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь Підприємця вартості виконаних ним робіт стала відсутність асигнувань на будь-які витрати з проведення видалення дерев у межах і поза межами населеного пункту та відсутність повноважень Голови Голубицької сільської ради на підписання таких договорів без дотримання процедури закупівлі, визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Проте вказані висновки судів попередніх інстанцій судова колегія Вищого господарського суду України визнає передчасними.

Так, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття «правомірні очікування» тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. (Справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення "Москаль проти Польщі").

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки та «Тошкуце та інші проти Румунії»).

Отже такі ситуації вимагають від органів правосуддя, враховуючи вимоги Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, вирішення справ з урахуванням не лише національного законодавства, але й Конвенції та практики ЄСПЛ.

З встановлених судами обставин спору вбачається, що на виконання укладених між сторонами договорів позивачем за первісним позовом були надані обумовлені послуги з благоустрою, що підтверджується підписаними без заперечень актами виконаних робіт.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 названого Кодексу випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління юридичної особи, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

При цьому судами установлено, що згідно з Актом перевірки діяльності Голубицької сільської ради стосовно видалення дерев у кількості 243 шт. відповідно до рішення виконавчого комітету №12 від 12.04.2016, складеного 04.06.2016, комісією, проаналізувавши документи, які були надані їй, отримано результат: Голубицька сільрада заборгувала ФОП ОСОБА_4 - 58285,85 грн. Борг ТОВ "Фірма-Лінк" перед Голубицькою сільською радою складає 31678,89 грн.

Відтак Голубицька сільська рада здійснила дії, що свідчать про намір реалізувати чи реалізацію, як закінчену дію, отриманого в результаті виконання спірних угод з видалення дерев продукту, на що суд попередніх інстанцій уваги не звернув, не дослідив та не надав належної оцінки цим обставинам справи.

При цьому судами не з'ясовано правову природу спірних правовідносин, зокрема не враховано те, що роботи з видалення дерев виконувались Підприємцем за умовами укладених угод на виконання розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 22.03.2016 №222, яким надано дозвіл виконавчому комітету Голубицької сільської ради провести роботи по видаленню зелених насаджень на території сільської ради за межами населеного пункту в загальній кількості 1827 дерев різних порід на п'яти ділянках.

За змістом ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч.1 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", який був чинним на час спірних правовідносин, цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Окрім того визнаються передчасними висновки судів про відсутність повноважень голови сільської ради на підписання вказаних правочинів позаяк за змістом ч.3 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпоряджання земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Частиною 3 статті 12 цього ж Закону сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

За змістом пункту 16 частини 4 ст.42 вказаного Закону сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Відтак, встановивши, що Виконавчий комітет сільської ради не був сформований, суди не з'ясували хто ж саме від імені громади села Голубичі був уповноважений на укладання оспорюваних договорів в період виникнення нагальної потреби у видаленні аварійно-небезпечних дерев.

При цьому судами не було застосовано положення абз.2 ч.2 ст.216 Цивільного кодексу України, за приписами якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тому, з огляду на позицію Європейського суду з прав людини викладену в рішеннях від 1 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" та від 24 червня 2003 року у справі "Stretch v. United Kingdom" стосовно правомірності дій суб'єкта владних повноважень та правомірності захисту прав відповідача з огляду на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, який застосував прецедентний правовий підхід, що "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладанні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна особи, яка жодних порушень не вчинила", касаційна інстанція визнає, що рішення та постанова у даній справі, як такі, що не відповідають зокрема ст.1 Першого протоколу до Конвенції підлягають скасуванню, а у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин даного спору, що мають значення для його правомірного вирішення, матеріали справи підлягають скеруванню до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 111 5, 111 7, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року і рішення господарського суду Чернігівської області від 27.09.2016 року у справі №927/709/16 скасувати.

Справу №927/709/16 скерувати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
1