Продаж земельної ділянки зареєстрованому в Україні і за законодавством України підприємству, власником істотної участі якого та кінцевим бенефіціаром є іноземне підприємство, здійснюється за погодженням з КМУ (ВГСУ, № 910/2707/17. 31.10.17)

Фабула судового акта: Продаж зареєстрованому в Україні та за законодавством України Дочірньму підприємству "Албіон Гроуп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп" орендованої ним земельної ділянки площею 1,1101 га, для обслуговування належної товариству на праві власності будівлі цеху, яка знаходиться в селищі… Теми правомірності такого правочину та умов його укладення стосується судова справа, яка пропонується увазі читачів.

Отже зазначене товариство подало до господарського суду позов про визнання незаконною бездіяльності Закарпатської обласної державної адміністрації з розгляду його заяви та зобов’язання видати розпорядження про продаж вказаної земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскільки засновником, власником істотної участі юридичної особи (100%) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп", Прага, Чеська Республіка, то позивач в силу положень статей 63, 117 Господарського кодексу України є іноземним підприємством, а, отже, процедура продажу позивачу земельної ділянки, має відбуватися із дотриманням вимог частини першої ст. 129 Земельного кодексу України, тобто в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.

ВГСУ вважав такий підхід судів ї іх рішення законними і обґрунтованими і не взяв до уваги доводи позивача про те, що суди помилково не розмежували поняття "іноземна юридична особа" та "іноземне підприємство", і не врахувавали, що позивач є підприємством, зареєстрованим в Україні та за законодавством України, відтак, за результатами розгляду заяви про продаж земельної ділянки має бути прийнято розпорядження голови обласної державної адміністрації.

ВГСУ, зокрема, нагадав, що ст. 82 ЗК України поділяє юридичних осіб, які можуть набувати у власність земельні ділянки на: юридичних осіб (засновані громадянами України або юридичними особами України, частина перша цієї статті), іноземні юридичні особи (частина друга цієї статті) та спільні підприємства (засновані за участю іноземних юридичних та фізичних осіб, частина третя цієї статті).

За даним копії з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником, власником істотної участі юридичної особи (100%) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп", Прага, Чеська Республіка. А пунктами 1.1., 1.2. статуту цього підприємства підтверджено, що управління ним здійснюється засновником на основі права власності на майно підприємства згідно з діючим законодавством та цим статутом.

ВГСУ в своєму рішенні дійшов висновку про те, що у Земельному кодексі України встановлений самостійний спосіб поділу осіб, які можуть набути у власність земельну ділянку, його положення спрямовані на встановлення додаткових вимог для осіб, які лише частково засновані за участі іноземних юридичних і фізичних осіб, тому суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що продаж позивачу земельної ділянки повинен здійснюватися в порядку, передбаченому ст. 129 Земельного кодексу України, тобто в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.

Чи буде сформовано Верховним Судом інша правова позиція у подібних справах, покаже практика.

Аналізуйте судовий акт: Начебто добросовісний набувач перекупив земельну ділянку у прибережній захисній смузі, проте суд повернув цю ділянку у власність громади і не допомогла навіть практика ЕСПЛ (ВС/ВП від 15 травня 2018р. у справі № 372/2180/15-ц)

Повернення земельної ділянки у комунальну власність: коли подається віндикаційний, а коли негаторний позов і коли для прокурора починається строк позовної давності для звернення із позовом (ВСУ від 17 лютого 2016 року № 6-2407цс15)

Суд: Мораторій на відчуження земель сільгосппризначення порушує право громадянина вільно розпоряджатись належним йому майном (Донецький апеляційний суд у справі № 227/1505/18 від 10.10.2018р.)

Невиконання орендарем обов’язку побудувати передбачений договором об’єкт може порушувати суспільний інтерес та права міської ради щодо ефективного розпорядження землею і привести до розірвання договору (справа № 922/1117/17, 07.11.17)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 910/2707/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Албіон Гроуп" товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017у справі№ 910/2707/17 Господарського судуміста Києваза позовомДочірнього підприємства "Албіон Гроуп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп"доЗакарпатської обласної державної адміністраціїпровизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників: позивачане з'явився;відповідачане з'явився;

ВСТАНОВИВ:

20.02.2017 Дочірнє підприємство "Албіон Гроуп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп" подало до господарського суду позов про визнання незаконною бездіяльності Закарпатської обласної державної адміністрації з розгляду заяви позивача № юр-2/16 від 08.12.2016 щодо продажу йому орендованої ним земельної ділянки площею 1,1101 га, кадастровий номер 2125383600:02:006:0005 для обслуговування належної позивачу на праві власності будівлі цеху, яка знаходиться в с. Іза по вул. Центральній, 252 та про зобов'язання Закарпатської обласної державної адміністрації розглянути заяву Дочірнього підприємства "Албіон Гроуп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп" за № юр-2/16 від 08.12.2016 у визначеному законодавством порядку, а саме: видати розпорядження про продаж земельної ділянки площею 1,1101 га, кадастровий номер 2125383600:02:006:0005, яка знаходиться в с. Іза по вул.Центральній, 252 та розпорядження про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,1101 га, кадастровий номер 2125383600:02:006:0005, яка знаходиться в с. Іза по вул. Центральній, 252, або розпорядження про відмову в продажу земельної ділянки площею 1,1101 га, кадастровий номер 2125383600:02:006:0005, яка знаходиться в с. Іза по вул. Центральній, 252.

В обґрунтування позивач зазначив, що станом на 13.02.2017 на офіційному веб-сайті Закарпатської обласної державної адміністрації (http://www.carpathia.gov.ua) не опубліковано розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації, прийнятого за результатами розгляду клопотання позивача за № юр-2/16 від 08.12.2016, поданого в порядку, визначеному статтями 122 127 128 Земельного кодексу України, відтак, відповідач не прийняв жодного рішення щодо продажу або відмови у продажу позивачу спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо розгляду вищевказаного клопотання незаконною та просить суд зобов'язати Закарпатську обласну державну адміністрацію розглянути його заяву у визначеному законодавством порядку.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позивач невірно обрав орган, уповноважений державою на прийняття відповідного рішення щодо питання продажу орендованої позивачем земельної ділянки; прийняття такого рішення виходить за межі компетенції відповідача в силу приписів статей 82 122 127 129 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 (суддя Смирнова Ю.М.) у позові дочірнього підприємства "Албіон Гроуп" товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (судді Руденко М. А., Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.) вказане рішення суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: невірно застосовано та не враховано вимоги статей 127 129 Земельного кодексу України та частини першої статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації "; суди помилково не розмежували поняття "іноземна юридична особа" та "іноземне підприємство", не врахувавши, що позивач є підприємством, зареєстрованим в Україні та за законодавством України, відтак, за результатами розгляду заяви про продаж земельної ділянки має бути прийнято розпорядження голови обласної державної адміністрації або щодо задоволення або щодо відмови у задоволенні такої заяви, що і буде розглядом в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору, чого в цьому випадку відповідач не зробив.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції належно уповноважених представників.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просив судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди встановили, що 15.11.2004 Хустська райдержадміністрація Закарпатської області (орендодавець) та Дочірнє підприємство "Албіон Гроуп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп" (орендар, позивач) уклали договір оренди землі (договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - господарський двір - для обслуговування господарських будівель, комерційних послуг та оптової торгівлі, яка знаходиться по вул. Леніна № 252 на території Ізянської сільської ради (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1101 га у тому числі під будівлями і двором - 1,1101 га.

Згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - корівник, навіс для сіна, сторожка, картоплесховище, прохідна будка, які належать позивачу на праві власності, а також інші об'єкти інфраструктури - каналізаційні споруди, асфальтова дорога, лінія електропередач, лінія електрозв'язку, які перебувають у хорошому стані.

Відповідно до пункту 4 договору земельна ділянка передається в оренду разом з об'єктами інфраструктури.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його. (пункт 8 договору)

Пунктами 15, 16 вищевказаного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування господарських будівель, комерційних послуг та оптової торгівлі, цільове призначення земельної ділянки - для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності.

Також згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка із кадастровим номером 2125383600:02:006:0005, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа земельної ділянки 0,9999 га, місце розташування: Закарпатська область, Хустський район, с. Іза, вул. Леніна, 252, знаходиться в користуванні позивача.

В публічній кадастровій карті Державного агентства земельних ресурсів України, яка є загальнодоступним та загальновідомим ресурсом, станом на 09.02.2017 зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2125383600:02:006:0005 перебуває у державній власності, цільове призначення вищевказаної земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа 0,9999 га.

Приміщення цеху по збиранню пластикових басейнів, що розташоване на вищевказаній земельній ділянці, перебуває у власності позивача, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.09.2008.

05.10.2016 позивач звернувся до голови Хустської районної державної адміністрації з клопотанням за № юр-2/16 від 05.10.2016 про передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки загальною площею 1,1101 га несільськогосподарського призначення - для обслуговування цеху по збиранню пластикових басейнів.

10.11.2016 голова Хустської районної державної адміністрації надав відповідь на звернення позивача за вих. № юр-2/16 від 05.10.2016, за змістом якої земельна ділянка загальною площею 1,1101 га., яка розташована на території Ізянської сільської ради за межами населеного пункту та перебуває на праві користування згідно з договором оренди землі, зареєстрованим у Закарпатській регіональній філії за № 04:04:0711:00012 від 15.11.2004, відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, у зв'язку з чим відповідно до статті 122 Земельного кодексу України позивачу рекомендовано звернутись до Закарпатської обласної державної адміністрації.

08.12.2016 позивач звернувся до голови Закарпатської обласної державної адміністрації з клопотанням за № юр-2/16 від 08.12.2016 щодо передачі у власність шляхом викупу земельної ділянки, загальною площею 1,1101га, несільськогосподарського призначення - для обслуговування цеху по збиранню пластикових басейнів, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Іза, вул. Центральна (колишня вул. Леніна), 252; клопотання отримано відповідачем 12.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 9040007533742.

Суди також встановили, що 28.12.2016 у відповідь на клопотання позивача за вих. № юр-2/16 від 08.12.2016 на виконання доручення заступника голови облдержадміністрації від 14.12.2016, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом за вих. № 13-7-0.4-11407/2-16 повідомило позивача про те, що задовольнити порушені у клопотанні питання у встановленому порядку неможливо, оскільки обладміністрація не є орендодавцем спірної земельної ділянки; особливості продажу земельних ділянок іноземним юридичним особам визначено статтею 129 Земельного кодексу України і такий продаж здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Не погоджуючись з отриманою відповіддю, позивач подав позов у цій справі.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки засновником, власником істотної участі юридичної особи (100%) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп", Прага, Чеська Республіка, то позивач в силу положень статей 63 117 Господарського кодексу України є іноземним підприємством, а, отже, процедура продажу позивачу земельної ділянки, має відбуватися із дотриманням вимог частини першої статті 129 Земельного кодексу України, тобто в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб; доказів наявності передбаченого статтею 129 Земельного кодексу України погодження на продаж земельної ділянки позивач суду першої інстанції не надав. Також суд вказав, що відповідач надав позивачу відповідь на його клопотання, у зв'язку з чим твердження позивача про незаконну бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви за вих. №юр-2/16 від 08.12.2016 є безпідставним.

Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, погодився з висновками місцевого господарського суду та вказав також, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача прийняти розпорядження про продаж земельної ділянки не підлягають задоволенню, оскільки, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів частини другої статті 63 Господарського кодексу України у разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" визначено, що підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

За змістом статті 117 Господарського кодексу України унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб, є іноземним підприємством.

Відтак, позивач вірно вказує, що за змістом наведених вище статей він є саме іноземним підприємством, створеним за законодавством України.

Водночас слід взяти до уваги, що за статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини (до яких належать питання суб'єктів права приватної власності на землю. В Україні та повноваження органів державної влади з питань продажу земельних ділянко) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок та межі застосування у земельних відносинах положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України визначено відповідно статтею 9 Цивільного кодексу України та статтею 4 Господарського кодексу України.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності. За частиною п'ятою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, а за частиною восьмою цієї ж статті Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною першою статті 127 Земельного кодексу України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 128 Земельного кодексу України унормовано, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Відповідно до статті 129 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Стаття 82 Земельного кодексу України поділяє юридичних осіб, які можуть набувати у власність земельні ділянки на: юридичних осіб (засновані громадянами України або юридичними особами України, частина перша цієї статті), іноземні юридичні особи (частина друга цієї статті) та спільні підприємства (засновані за участю іноземних юридичних та фізичних осіб, частина третя цієї статті).

Відповідно до частин другої та третьої статті 82 Земельного кодексу України іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна. Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.

Суди встановили, що за даним копії з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.03.2017 за № 1002270874 засновником, власником істотної участі юридичної особи (100%) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп", Прага, Чеська Республіка.

Також пунктами 1.1., 1.2. статуту Дочірнього підприємства "Албіон Гроуп" товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон гроуп" підтверджено, що останнє засноване та функціонує у відповідності з Господарським кодексом України Цивільним кодексом України, Законом України "Про іноземні інвестиції" та іншими законодавчими актами України. Засновником підприємства виступає чеська фірма "Albion Group", яка знаходиться за адресою: Чехія, м. Прага-4, вул. Мечиславова, 11/414. Управління підприємством здійснюється засновником на основі права власності на майно підприємства згідно з діючим законодавством та цим статутом. (пункт 9.1. статуту Дочірнього підприємства "Албіон Гроуп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон гроуп").

Враховуючи самостійне визначення у Земельному кодексі України способу поділу осіб, які можуть набути у власність земельну ділянку, спрямованість наведених вище положень цього Кодексу на встановлення додаткових вимог для осіб, які лише частково засновані за участі іноземних юридичних і фізичних осіб, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що продаж позивачу земельної ділянки повинен здійснюватися в порядку, передбаченому статтею 129 Земельного кодексу України.

Суди також встановили, що у листі від 28.12.2016 позивач одержав відповідь на клопотання про продаж орендованої земельної ділянки, де роз'яснив позивачу причини, з яких розгляд порушених у клопотанні питань знаходиться за межами його компетенції.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

За статями 33 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи касаційної скарги щодо невірного тлумачення або різності понять "іноземна юридична особа" та "іноземне підприємство" ґрунтуються на визначеннях, які не застосовані в Земельному кодексі України, водночас, відмінність іноземних юридичних осіб, до яких встановлюються додаткові вимоги, та інших юридичних осіб визначені положеннями статті 82 Земельного кодексу України, тобто, врегульовані приписами земельного законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 42 43 33 34 43 84 101 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Албіон Гроуп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Албіон Гроуп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 910/2707/17 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова