Порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої ЮРИДИЧНІЙ особі незаконними діями органу розслідування, прокуратури, суду, спеціальним законом не врегульовано, а шкода відшкодовується на загальних підставах (спр. № 910/21951/16, 09.10.17)

Фабула судового акта: Справа, що пропонується увазі читачів, заслуговує на увагу,перш за все, з точки зору докладного викладення в судових рішеннях змісту нормативно-правових актів, що регулюють відповідальність «правоохоронних органів» за дії стосовно юридичних осіб, хоча й рішення були прийняті не на користь позивача.

Ухвалою районного суду було задоволено клопотання слічого СБУ про арешт майна у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст. 258-5, ч.3 ст. 109 КК України; накладено арешт на рахунок та зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на розрахунковому рахунку відкритих у банківській установі, зобов'язано службових осіб АТ банка подати до СБУ відомості щодо залишку грошових коштів на вказаних рахунках на момент отримання ухвали слідчого судді про зупинення видаткових операцій з рахунку.

Ухвалою Апеляційного суду скасовано ухвалу слідчого судді, якою задоволено клопотання слідчого СБУ і постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого про накладення арешту на розрахунковий рахунок та зупинення видаткових операцій з вказаного рахунку повернуто прокурору для усунення недоліків.

За наведених, та інших, зазначених в судовому рішенні, обставин Товариство (позивач) звернулося до місцевого господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2 000 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди; 4 684 854, 38 грн відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на порушення кримінально-процесуального законодавства посадовими особами СБУ та прокуратури області під час досудового розслідування кримінального провадження, які полягали, зокрема, у тому, що протягом шести місяців після проведення оперативно-розшукових заходів за їх результатами щодо Товариства не розпочате кримінальне провадження у зв'язку з чим у Товариства виникло право на відшкодування шкоди, завданої такими заходами.

Як вбачається зі змісту позову: матеріально-правовою підставою Товариство обрало Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Позивач посилався, зокрема, на статті 2, 3, 4, 13, 14 вказаного Закону.

Рішенням Господарського суду, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову Товариства.

ВГСУ погодився з висновками судів про те, що Товариством не доведено наявність такого елементу складу правопорушення, як завдання йому матеріальної чи моральної шкоди (збитків), зокрема, одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки.

ВГСУ зазначив, що арешт майна, у тому числі грошових коштів не позбавляє власника права власності на таке майно, а лише обмежує його право вільно розпоряджатися арештованим майном на власний розсуд. Накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Теодора" не тягне за собою втрату вказаного майна Товариством та не являється збитками у розумінні ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, вказаним спеціальним законом не врегульовано. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України в подібних випадках шкода має відшкодовуватися на загальних підставах.

Аналізуйте судовий акт:

Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.)

250 000,00 грн: Безпідставне перебування особи під слідством є підставою для стягнення моральної шкоди, при цьому відповідачем слід визначати Держказначейство України (Апеляційний суд Дніпропетровської області у справі № 191/1929/16-ц)

Внаслідок БЕЗДІЯЛЬНОСТІ фіскального органу суд стягнув шкоду, заподіяну суб’єкту господарювання, з держави в особі Держказначейства (Київський апеляційний господарський суд від 14 листопада 2016р. у справі № 911/1361/16)

50 тис. моральної шкоди за тривале безпідставне звинувачення згідно ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють …» (Апеляційний суд Івано-Франківської області у справі 346/4623/15-ц)

ВГСУ касує рішення судів про стягнення с Держбюджету упущеної вигоди: підстава непробивна – відсутність причинного зв’язку між противправними діями фіскалів та збитками понесеними платником податків (ВГСУ від 3 серпня 2016р. у справі № 910/25710/15)

ВССУ: Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, завданої неналежним розглядом звернень, суди не врахували судових рішень про визнання відповідей прокуратури протиправними і доводів позивача в обгрунтування позову.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Справа № 910/21951/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теодора" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теодора"до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної казначейської служби України; Слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Одеській області, Головне слідче Управління Служби безпеки України про за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третіх осіб: відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, не з'явилися, не з'явилися, не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 у справі № 910/21951/16 (суддя Карабань Я.А.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Теодора" до Державної казначейської служби України; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Одеській області, Головне слідче Управління Служби безпеки України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 (у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л.-головуючого, Михальської Ю.Б., Чорної Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 у справі № 910/21951/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теодора" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши застосування норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що у провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі-слідчий відділ УСБ України в Одеській області) перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42014000000000802 від 05.08.2014 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 258-5 (фінансування тероризму), ч. 3 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України.

Листом № 65/16/3896пт від 21.07.2016 слідчого відділу УСБ України в Одеській області повідомлено керівника ТОВ "Теодора" про наявність у органу досудового розслідування необхідності проведення його допиту, як свідка.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2016 у справі № 522/1894/16-к задоволено клопотання слічого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області старшого лейтенанта юстиції Дуная Д.О. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42014000000000802 від 05.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст. 258-5, ч.3 ст. 109 КК України; накладено арешт на рахунок та зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на розрахунковому рахунку відкритих у АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739), а саме: ТОВ "Теодора" (код ЄДРПОУ 39452247), р/р: № 26008001017699; зобов'язано службових осіб АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739) подати до Управління Служби безпеки України в Одеській області відомості щодо залишку грошових коштів на вказаних рахунках на момент отримання ухвали слідчого судді про зупинення видаткових операцій з рахунку.

Вказаний рахунок № 26008001017699 відповідно до довідок № 62-011/2492 від 15.12.2016; № 62-011/1 від 03.01.2017, виданих банком є поточним рахунком ТОВ "Теодора".

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.03.2016 у справі № 522/1894/16-к (номер провадження: 11-сс/785/341/16) скасовано ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2016, якою у рамках кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст. 258-5, ч.3 ст. 109 КК України задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області Дуная Д.О. про арешт майна у вказаному кримінальному провадженні, і постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області Дуная Д.О. про накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26008001017699 відкритий ТОВ "Теодора" (код ЄДРПОУ 39452247) у АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739) та зупинення видаткових операцій з вказаного рахунку повернуто прокурору для усунення недоліків.

Між ТОВ "Теодора" та ПАТ "Укрексімбанк" 19.02.2016 укладено генеральний договір банківського вкладу № 62516W15 та додаткову угоду № 62516W15-1 від 19.02.2016 до нього відповідно до умов яких банк зобов'язувався: відкрити вкладнику (ТОВ "Теодора") вкладний (депозитний) рахунок № 26105001017699; прийняти від вкладника грошову суму (вклад) у розмірі 2000000,00 грн. зі строком розміщення траншу-4 календарних дні та терміном його повернення-23.02.2016; нарахувати проценти на вказаний вклад за ставкою-15,5%, та виплатити вказані проценти; і повернути вклад.

На виконання умов вказаних угод ТОВ "Теодора" 19.02.2016 внесено грошову суму у розмірі 2000000,00 грн. на депозитний рахунок № 26105001017699, що підтверджується банківською випискою від 30.12.2016.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2016 у справі № 522/1894/16-к задоволено клопотання слідчого ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області лейтенанта юстиції Шостака І.І. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014000000000802 від 05.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст. 258-5, ч.3 ст. 109 КК України; накладено арешт на всі рахунки та зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунках відкритих у АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739), на ТОВ "Теодора" (код ЄДРПОУ 39452247); зобов'язано службових осіб АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739) подати до Управління Служби безпеки України в Одеській області відомості щодо залишку грошових коштів на рахунках ТОВ "Теодора" (код ЄДРПОУ 39452247), відкритих у АТ "Укрексімбанк" (МФО 326739) на момент отримання ухвали слідчого судді про зупинення видаткових операцій з рахунку, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.03.2016 у справі № 522/1894/16.

З метою скасування арешту, накладеного на грошові кошти Товариства керівник ТОВ "Теодора" ОСОБА_8 звернувся до суду з відповідним клопотанням. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2016 відмовлено у задоволенні клопотання.

За наведених обставин ТОВ "Теодора" звернулося до місцевого господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2000000,00 грн. відшкодування моральної шкоди; 4684854,38 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Теодора" посилається на порушення кримінально-процесуального законодавства посадовими особами УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014, які полягали, зокрема, у тому, що протягом шести місяців після проведення оперативно-розшукових заходів за їх результатами щодо Товариства не розпочате кримінальне провадження у зв'язку з чим у Товариства виникло право на відшкодування шкоди, завданої такими заходами.

Як вбачається зі змісту позову: матеріально-правовою підставою ТОВ "Теодора" обрало Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Позивач посилається на статті 2, 3, 4, 13, 14 вказаного Закону.

Перевіривши застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" врегульовано правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства, враховуючи приписи вказаного Закону; та що предметом даного спору є відшкодування позадоговірної шкоди, завданої саме юридичній особі -ТОВ "Теодора" вважав цілком правильним висновок про те, що положення названого Закону не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин. Таким чином посилання позивача на необхідність застосування цього Закону є помилковим та необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію щодо неможливості застосування названого Закону викладено у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, спеціальним законом не врегульовано відповідно до вимог ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода має відшкодовуватися на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода) на який сторона, яка зазнала збитків мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи та ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 під немайновою (моральною) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи у якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995).

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

На відміну від загальних норм ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, які вимагають встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1174 та ч. 2 ст. 1167 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди-суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (аналогічну позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 у справі № 38/67, від 01.03.2011 у справі № 13/68-10, від 12.04.2016 у справі № 908/4057/14, від 24.05.2016 у справі № 902/1206/14 та абз. 3 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994).

Обґрунтовуючи наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій органів досудового розслідування ТОВ "Теодора" посилалося на те, що: ухвали суду від 09.02.2016; 22.02.2016 у справі № 522/1894/16-к, якими накладено арешт на грошові кошти Товариства винесено судом, як зазначив позивач ТОВ "Теодора" на підставі завідомо неправдивої інформації та показів посадової особи УСБ України в Одеській області; неправомірність дій вказаних органів, на думку позивача, підтверджується ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2016 у справі № 522/12757/16-к, якою фактично зобов'язано відповідальних посадових осіб прокуратури Одеської області внести відповідні відомості про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань; листом прокуратури Одеської області № 17/1/1-3570-16 від 28.07.2016 керівника ТОВ "Теодора" повідомлено про те, що за його заявою щодо незаконних дій службовими особами УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області на підставі ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2016 та 18.07.2016 порушено ряд кримінальних проваджень, а саме: № 42016160000000556 (ч. 1 ст. 397 КК України); № 42016160000000557 (ч. 1 ст. 384 КК України); № 42016160000000558 (ч. 1 ст. 383 КК України); № 42016160000000559 (ч. 1 ст. 366 КК України); № 42016160000000560 (ч. 1 ст. 365 КК України), які об'єднано в одне провадження під № 42016160000000556.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною 2 ст. 34 цього Кодексу передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суди дійшли до правильного висновку, що перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції (правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14).

ТОВ "Теодора" не надало процесуального документу компетентного суду, який набрав законної сили та яким встановлено незаконність дій посадових осіб УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області, вчинених ними під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 господарському суду Таким чином не доведено наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій та відповідно не доведено одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки.

Обґрунтовуючи розмір завданих Товариству збитків, а саме: вартість втраченого майна, яким позивач вважав арештовані грошові коштів у сумі 4155081,49 грн., розміщені на банківських рахунках; 529772,89 грн. упущеної вигоди, якою позивач вважає неотриманий дохід від депозитних угод у розмірі, ТОВ "Теодора" посилається на те, що: внаслідок накладення арешту на грошові кошти, розміщені на його банківських рахунках Товариство фактично втратило вказане майно; Товариство не отримало очікуваного прибутку від розміщення грошових коштів у банку на умовах депозиту, оскільки відповідно до положень генерального договору банківського вкладу № 62516W15 від 19.02.2016 у випадку накладення арешту на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку здійснюється нарахування процентів у значно меншому розмірі, а саме: 0,5% річних на залишок коштів; Товариство було позбавлено можливості укласти нову додаткову угоду з метою розміщення грошових коштів на умовах банківського вкладу під 17,5% річних у зв'язку з вилученням органами досудового розслідування під час обшуку та виїмки печаток та комп'ютерної техніки, на якій встановлено програмну систему управління банківськими рахунками "Клієнт-банк".

Щодо наведених посилань ТОВ "Теодора" судами зазначено наступне.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або

Користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до довідки № 62-011/2492 від 15.12.2016, виданої ПАТ "Укрексімбанк" залишок грошових коштів на поточному рахунку ТОВ "Теодора" № 26008001017699 складає 2195074,56 грн., на депозитному рахунку № 26105001017699 -2000000,00 грн.

Суди дійшли до правильного висновку, що арешт майна, у тому числі грошових коштів не позбавляє власника права власності на таке майно, а лише обмежує його право вільно розпоряджатися арештованим майном на власний розсуд. Накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Теодора" не тягне за собою втрату вказаного майна Товариством та не являється збитками у розумінні ст. ст. 224 225 Господарського кодексу України.

Судами встановлено, що 19.02.2016 відповідно до генерального договору банківського вкладу № 62516W15 та додаткової угоди № 62516W15-1 до нього ТОВ "Теодора" розмістило у ПАТ "Укрексімбанк" на умовах банківського вкладу грошові кошти у розмірі 2000000,00 грн. Процентну ставку встановлено у розмірі 15,5%, строк розміщення траншу складав 4 календарних дні; терміном його повернення визначено-23.02.2016.

Відповідно до п. 4.1. Генерального договору банківського вкладу, починаючи з першого дня, наступного за днем внесення кожного траншу на рахунок до дня, що передує терміну повернення такого траншу, визначеному угодою про транш банк здійснює нарахування процентів на такий транш за процентною ставкою визначеною угодою про транш відповідно до якої він внесений на рахунок.

Якщо при настанні термінів повернення траншів, визначених відповідними угодам про транші можливість повернення таких траншів (частин траншів) буде обмежена відповідно до вимог чинного законодавства України та/або існуватимуть інші обставини, що унеможливлюватимуть їх повернення вкладнику банк здійснює нарахування процентів на кожний такий транш за період з дня на який припадає термін його повернення, до дня, що передує дню його повернення відповідно до п. 3.5. договору за процентною ставкою, що становить 0,05 процентів річних (п. 4.2. генерального договору банківського вкладу).

Відповідно до зазначених умов генерального договору банківського вкладу та додаткової угоди до нього, проценти за ставкою 15,5% на банківський вклад ТОВ "Теодора" повинні нараховуватись фактично протягом трьох дів-з 20.02.2016 по 22.02.2016 (включно).

Відповідно до довідки № 62-011/1 від 03.01.2017, виданої ПАТ "Укрексімбанк" вбачається, що банком здійснено нарахування процентів за банківським вкладом ТОВ "Теодора" у розмірі 15,5% річних за період з 20.02.2016 по 22.02.2016 включно.

Банк продовжив нарахування процентів за банківським вкладом Товариства у розмірі 0,05% у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти, розміщенні на депозитному рахунку і обмеженням можливості їх повернення вкладнику

Відповідно до довідки № 62-011/86 від 19.01.2017, виданої ПАТ "Укрексімбанк" заявку на укладення нової додаткової угоди після спливу строку дії додаткової угоди № 62516W15-1 від 19.02.2016 по системі "Клієнт-банк" до банку ТОВ "Теодора" не подано.

Інших доказів, що свідчили про намір ТОВ "Теодора" укласти нову додаткову угоду до генерального договору банківського вкладу № 62516W15 від 19.02.2016 Товариство суду не надало.

З огляду на викладене, суди дійшли до правильного висновку, що ТОВ "Теодора" не довело наявність збитків у вигляді втраченого майна або упущеної вигоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди ТОВ "Теодора" зазначено, що у зв'язку з накладенням арешту на його грошові кошти, розміщені на поточному та депозитному рахунках Товариство фактично позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність та розпоряджатися власним майном, що мало наслідком втрату довіри контрагентів та ділової репутації Товариства.

Судами зазначено, що у порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Теодора" (позивач) не надало суду документів, що підтверджували б втрату контрагентами Товариства довіри до нього та свідчили про наміри контрагентів відмовитись від співпраці із Товариством, та не надало доказів на підтвердження втрати ділової репутації.

Натомість ТОВ "Теодора" долучено до матеріалів справи копію договору позики із заставним забезпеченням від 24.02.2016, які укладені між громадянином ОСОБА_8, як учасником із 100% часткою у статутному капіталі ТОВ "Теодора" (позичальник) і ТОВ "Науково-технічна виробнича фірма "ПРОМСЕРВІС" (позикодавець) відповідно до умов якого позика надавалась шляхом перерахування у безготівковій формі коштів позичальником в обсягах та на рахунки вказаних позичальником постачальників ТОВ "Теодора".

Платіжними дорученнями № 1732 від 10.03.2016, № 1744 від 29.03.2016, № 1764 від 18.05.2016, № 1765 від 19.05.2016, № 1777 від 23.05.2016, № 1778 від 30.05.2016, № 1782 від 10.06.2016, № 1780 від 06.06.2016, № 1834, № 1835 від 25.08.2016, № 1859 від 22.09.2016 підтверджується надання позикодавцем позики та перерахування ним грошових коштів контрагентам ТОВ "Теодора" за зобов'язаннями останнього.

Наведене свідчать про вжиття керівником та учасником ТОВ "Теодора" ОСОБА_8 заходів, щодо виконання Товариством його зобов'язань перед контрагентами.

Відповідно до листа Національного бізнес-рейтингу України № 24533-17LО2-0301 від 23.12.2016 за результатами проведеного Союзом Національних бізнес-рейтингів загальнодержавного фінансово-економічного аналізу діяльності суб'єктів господарювання України ТОВ "Теодора" здобуло: золото рейтингу серед суб'єктів господарювання Миколаївської області за показником "Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг"; срібло рейтингу серед суб'єктів господарювання України за показником "Рентабельність активів".

Доказів того, що до вчинення органами досудового розслідування дій, які на думку ТОВ "Теодора" завдали йому збитків, Товариство могло б мати вищий рейтинг, зокрема й за показником "Рентабельність активів" суду не надано.

Суди дійшли до правильного висновку, що ТОВ "Теодора" не доведено наявність у нього збитків у вигляді моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "Теодора", не довело наявність такого елементу складу правопорушення, як завдання йому матеріальної чи моральної шкоди (збитків), та не доведено одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки. Таким чином позовні вимоги ТОВ "Теодора" про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 2000000,00 грн. відшкодування моральної шкоди; 4684854,38 грн. відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судом апеляційної інстанції досліджено скаргу на протиправну бездіяльність службових осіб, скарги на діяльність слідчого Головного слідчого управління СБУ, скаргу в порядку ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України. Проте ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2017 у справі № 761/1606/17 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "Теодора" ОСОБА_8 про скасування арешту з коштів, які знаходяться на поточному та депозитному рахунку ВАТ "Укрексімбанк" відмовлено; ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2017 у справі № 761/5618/17 у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2016 у кримінальному провадженню № 22016160000000386 від 28.11.2016, виділеного з кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 року відмовлено; ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2017 у справі № 522/6302/16-к у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вказані звернення позивача не можуть слугувати підставою стягнення на його користь матеріальної чи моральної шкоди (збитків).

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115 1117 11111/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теодора" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/21951/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя: Корнілова Ж.О.

Судді: Грек Б.М.

Нєсвєтова Н.М.