Облаштування в приміщенні іншої (незалежної від централізованої системи будинку) системи опалення с порушенням встановленого порядку само по собі не спростовує і не заперечує споживання наданих послуг (справа № 913/1228/16, 05.12.17)

Фабула судового акта: Господарським судом був задоволений позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до фізичної особи-підприємця про стягнення з останнього на користь позивача 61 900, 06 грн. пені, 740, 69 грн. 3% річних та 2 131, 27 грн. інфляційних втрат.

При цьому, як місцевий господарський суд , так і наступні судові інстанції не взяли до уваги за відсутність укладеного письмового договору та посилання відповідача на функціонування у нього автономної системи опалення, яка обслуговується окремим газовим котлом, в підтвердження чого він надавав судам платіжні доручення про сплату за спожитий природний газ, та ряд інших документів, що на його думку підтверджують факт відключення належного йому приміщення від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання.

Як видно з судових рішень у цій справі, суди констатували недоведеність відповідачем належними засобами доказування факту відключення його приміщення від мережі централізованого опалення з додержанням вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005.

З огляду на це, ВГСУ, залишаючи без змін ухвалені судові рішення, вказав, що облаштування в приміщенні іншої (незалежної від централізованої системи будинку) системи опалення само по собі не спростовує і не заперечує споживання відповідачем послуг позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

При цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Аналізуйте судовий акт: Оплата за опалення місць загального користування у багатоквартирному будинку є ОБОВ'ЯЗКОМ власника квартири навіть якщо останній користується індивідуальним опаленням (ВСУу справі № 6-1207цс17 від 23.08.2017)

Неналежне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання є підставою для відшкодування виконавцем послуг власнику квартири майнової та моральної шкоди (ВССУ, № 638/9832/15-ц від 06.03.17)

ВССУ: Типовий договір про надання послуг з утримання будинку є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від його положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд (Справа № 753/8393/15-ц, 06.11.17)

ВССУ: Розглядаючи справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (ВССУ від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 913/1228/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Палій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2017 у справі № 913/1228/16

за позовомДержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 127 932, 69 грн.,представники сторін у судове засідання не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 63 160, 67 грн. основного боргу, 61 900, 06 грн. пені, 740, 69 грн. 3% річних та 2 131, 27 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неоплатою послуг з централізованого опалення.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.01.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 63 160, 67 грн. основного боргу, 61 900, 06 грн. пені, 740, 69 грн. 3% річних та 2 131, 27 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (виконавець послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води) за відсутності укладеного письмового договору про надання комунальних послуг, надало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (споживачу) послуги з централізованого опалення до належного йому на праві власності нежитлового приміщення - приміщення магазину промислових товарів, розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Першотравнева, буд. 34/38, у опалювальному сезоні 2015-2016 років на загальну суму 63 160, 67 грн.

Відповідач заявою від 13.11.2015 звернувся до позивача з проханням прийняти до розгляду розрахунок тепловіддачі ізольованих транзитних стояків за адресою: вул. Першотравнева, буд. 34/38, магазин "Електра", а також укласти договір, відповідно до розрахунків.

В свою чергу, позивач звернувся з листом № 08-06-1317 від 22.12.2015 до першого заступника міського голови з проханням надати копію рішення Сєвєродонецької міської ради стосовно надання дозволу на відключення від мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання приміщення магазину "Електра" за адресою вул. Першотравнева, 34/38.

Відповіддю за № 62 від 05.01.2016 Сєвєродонецька міська рада повідомила, що своїм листом № 656 від 16.04.2007 надала дозвіл ОСОБА_4 лише на оформлення технічної документації за адресою вул. Першотравнева, 34/38 на влаштування індивідуальної системи теплопостачання та додатково зауважено, що термін дії дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП і влаштування системи індивідуального або автономного опалення - 3 роки (лист Сєвєродонецької міської ради за вих.№ 2627 від 25.04.2012 на ім'я директора Державного підприємства "Сєвєродонецька ТЕЦ").

На заяву відповідача від 13.11.2015 позивач у листі № 08-06-62 від 22.01.2016 послався на відповідь Сєвєродонецької міської ради (лист № 62 від 05.01.2016) та зазначив, що до Державного підприємства "Сєвєродонецька ТЕЦ" не надходили документи на погодження технічної документації на влаштування індивідуальної системи теплопостачання належного нежитлового приміщення, розташованого за адресою за адресою вул. Першотравнева, 34/38 та звернувся з пропозицією укласти типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, направивши на адресу відповідача відповідний проект договору з додатками, який останнім підписаний не був.

Позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки-акти на загальну суму 63 160, 67грн.: № 6715 від 31.01.2016 за січень 2016 на загальну суму 41 456, 02 грн.; № 6715 від 29.02.2016 за лютий 2016 на загальну суму 11 217, 65 грн.; № 6715 від 31.03.2016 за березень 2016 на загальну суму 9 604, 02 грн.; № 6715 від 30.04.2016 за квітень 2016 на загальну суму 882, 98 грн.

Визначаючи вартість наданих послуг позивач виходив з того, що вартість послуги з централізованого опалення та обсяг фактично спожитої теплової енергії, у разі відсутності приладу обліку теплової енергії, визначається розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження опалювального приміщення з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді відповідно до абз. 2 п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, та з урахуванням положень п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, зі змісту яких вбачається, що у разі відсутності у приміщенні та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1кв.м опалюваної площі приміщення згідно із законодавством.

В свою чергу, вартість 1 Гкал. теплової енергії, що поставлялась відповідачу у спірному періоді становила: з 01.11.2015 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 642, 61 грн. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" № 2690 від 29.10.2015; з 01.02.2016 (тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 617, 14 грн. (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП України "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" № 54 від 28.01.2016.

Відтак, за твердженням позивача, за період з січня по квітень 2016 року (включно), враховуючи рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 449 від 08.09.2015 "Про початок опалювального сезону 2015-2016 років" та рішення № 40 від 05.04.2016 "Про завершення опалювального періоду 2015-2016 років" відповідач без укладання договору з позивачем спожив теплову енергію загальною вартістю 63 160, 67 грн.

Відповідач виставлені рахунки-акти не оплатив, посилаючись на функціонування у нього автономної системи опалення, яка обслуговується газовим котлом, в підтвердження чого надав платіжні доручення про сплату за спожитий природний газ, копію висновку комунального підприємства "Сєвєродонецькархпроект" № 083-2008 від 14.08.2008, копію висновку комунального підприємства "ПВКТІ "Сєвєродонецький Будпроект" № 14-10 від 22.02.2010, копію акта відключення квартири (нежилого приміщення) від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання (ОЦ і ГВП) від 25.01.2016, копію листа № 15-15.1-05/14 від 25.01.2017 Сєвєродонецького МРУЕГГ філії публічного акціонерного товариства "Луганськгаз", який, на думку останнього, підтверджує факт користування ним газовим котлом для опалення приміщення, акт на пуск газу за адресою вул. Першотравнева, буд. 34.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно з зазначеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично отримували їх. При цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Судами обох інстанцій встановлено, що нежитлове приміщення відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Першотравнева, 34/38, який обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку.

Таким чином відповідач, як власник вищезазначеного приміщення, має встановлений положеннями Господарського кодексу України Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок здійснити оплату отриманих послуг за опалення.

При цьому судами обох інстанцій відхилено доводи відповідача щодо неможливості фактичного отримання відповідачем послуг з централізованого опалення та функціонування у нього автономної системи опалення, оскільки останнім не було доведено належними засобами доказування факт відключення його від мережі централізованого опалення з додержанням вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005, про що також свідчить наявний в матеріалах справи лист Сєвєродонецької міської ради № 62 від 05.01.2016, що з огляду на роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо процедури відключення окремих житлових будинків від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання від 14.11.2013 свідчить про правомірність нарахування плати в даному випадку за централізоване опалення. Більш того, облаштування в приміщенні іншої (незалежної від централізованої системи будинку) системи опалення само по собі не спростовує і не заперечує споживання відповідачем послуг позивача.

Таким чином, відповідачем не було належним чином доведено факт відключення приміщення від централізованого опалення відповідно до встановленої процедури, у зв'язку з чим останній не мав правових підстав для ухилення від розрахунку за фактично отримані послуги з централізованого опалення згідно з рахунками позивача.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судами обох інстанцій встановлено, що будь-яких доказів своєчасної сплати стягуваної заборгованості або припинення відповідних грошових зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, невиконання грошових зобов'язань відповідачем правомірно кваліфіковано судами попередніх інстанцій як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 63 160, 67 грн. за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення.

В свою чергу, за змістом ст.ст. 549 611 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України, наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Пунктом 10 ч. 3. ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлений судами факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, суди обох інстанцій дійшли правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 61 900, 06 грн. пені, 740, 69 грн. 3% річних та 2 131, 27 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та/або процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовані судами попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 1119 11111/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Вовк І.В.

Палій В.В.