Кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника (справа № 910/9633/16,0911.16)

Фабула судового акта: Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач) 13.02.2015 помилково здійснило перерахування на користь іншого Товариства грошових коштів в розмірі 9 073,26 грн на відкритий у Банку (відповідач) рахунок, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення.

Водночас, майже за два тижні до цього, поточний рахунок отримувача в цьому Банку було закрито, на підтвердження чого позивачем було надано лист Банку.

Ці обставини та відмова Банку повернути помилково перераховані кошти стали підставаю для звернення Товариства 26.05.2016 до господарського суду. Але господарський суд першої інстанції в позові відмовив, виходячи з того, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому ці вимоги не можуть бути задоволені під час запровадження у останнього тимчасової адміністрації рішення (процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації розпочато з 13.02.2015 по 12.06.2015). Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін, виходячи з того, що оскільки щодо банку введено ліквідаційну процедуру, то такі вимоги мають бути пред'явлені клієнтом банку (власником рахунку) у рамках дотримання процедури, передбаченої вказаним законом.

Крапку в цій непростій справі поставив ВГСУ, який позов Товариства до Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнив, стягнувши з банку безпідставно утримані кошти у розмірі 9 073, 26 грн.

Приймаючи це рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що в силу положень ч. 7 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення у порядку, встановленому законодавством.

Рішення суду містить ряд корисних посилань на приписи чинного законодавства, що регламентують переказ коштів, як рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Практичний інтерес, зокрема, представляє посилання ВГСУ на наступну норму п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22: «Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. Відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті)».

Аналізуйте судовий акт: Після введення в банк тимчасової адміністрації стягнути кошти з банку неможливо будь-яким чином, включаючи рішення суду, за винятком механізму передбаченого ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Постанова ВСУ у справі № 6-2001 цс15)

Виписки по особовим рахункам, не є належним доказом нікчемності банківського рахунку та вчинених за ним операцій з внесення на рахунок позивача коштів (ухвала ВАСУ від 26.01.2017 р., №К/800/19323/16)

Фонд гарантування вкладів не може відмовити вкладнику із підстави не визначення походження коштів, а саме що вкладом повинні, бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (Постанова ВАСУ від 12 січня 2016р. № 800/46158/15)

ВГСУ: Спір за позовом фізичної особи до банку, відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки відносини регулюються спеціальним законом (справа № 910/209/17, 09.10.17)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/9633/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Губенко Н.М. суддів Іванової Л.Б. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" на рішення від та на постанову від Господарського суду міста Києва 12.07.2016 Київського апеляційного господарського суду 21.09.2016у справі Господарського суду№ 910/9633/16 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто"доПублічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осібтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс Авто" про стягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Прокопенко Т.В.;- відповідача - третьої особи Штогріна С.В.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

26.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення суми безпідставно утриманих коштів у розмірі 9 073,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий суддя, судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) у справі № 910/9633/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/9633/16, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/9633/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 від 12.02.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Енергобанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 13.02.2015 по 12.06.2015.

Постановою Правління Національного банку України від 11.06.2015 № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) від 12.06.2015 № 115 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" з 12.06.2015 було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Енергобанк".

Згідно із пунктом 2 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування в фізичних осіб від 14.07.2015 № 136 "Про зміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" уповноваженою особою на ліквідацію Банку призначено Брайка Станіслава Анатолійовича з 15.07.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 842 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" строком на два роки по 11.06.2018. та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича строком на два роки по 11.06.2018.

13.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" помилково здійснило перерахування грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Авто" на рахунок № 26000311703401, раніше відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" в розмірі 9 073,26 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 228 від 13.02.2015.

Водночас, станом на 23.01.2015 поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Авто" у Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" № 26000311703401 було закрито, на підтвердження чого позивачем було надано лист Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" № 55/33.1 від 09.04.2015.

Звертаючись до Господарського суду міста Києва із даним позовом, позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він 28.04.2015 звернувся до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" з вимогою № 21 про повернення помилково перерахованих коштів, однак кошти повернуті не були, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача про стягнення безпідставно утриманих коштів у розмірі 9 073,26 грн. під час запровадження у останнього тимчасової адміністрації.

У свою чергу, Київський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що зобов'язальні відносини, що склалися між третьої особою та відповідачем на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак у даному випадку третя особа є кредитором банку за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами; при цьому, в правовідносинах між клієнтом і банком клієнт (ТОВ "Алекс Авто") є єдиною особою, яка має право вимагати від банку при закритті рахунку отримання залишку коштів на ньому, в тому числі помилково перерахованих; оскільки щодо банку введено ліквідаційну процедуру, то такі вимоги мають бути пред'явлені клієнтом банку у рамках дотримання цієї процедури; банк у даному спорі не набув майно у користування, адже залишок коштів на закритому розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Авто", на який позивач помилково перерахував кошти, третьою особою як кредитором (за якою обліковується спірна сума) банку, що перебуває в стадії банкрутства, знятий не був; відтак, особою, яка має відповідати за даними позовними вимогами є ТОВ "Алекс Авто".

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно із п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно із п. 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа.

Для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду отримувача. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату електронного розрахункового документа та повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду отримувача зберігається разом із паперовою копією електронного розрахункового документа або в електронній формі. На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, реквізити якого уточнювалися, та копію документа про уточнені дані. Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. Відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Водночас, в силу положень ч. 7 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2015 поточний рахунок № 26000311703401 Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Авто" в ПАТ "Енергобанк" було закрито.

При цьому, позивач 13.02.2015 помилково перерахував кошти у розмірі 9 073,26 грн. зі свого рахунку, відкритого у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", на уже закритий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Авто".

Таким чином, оскільки на момент здійснення платежу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Авто" вже був закритий, то, відповідно, у відповідача була відсутня можливість зарахувати кошти на користь останнього.

Отже, в силу вимог наведених вище норм чинного законодавства та на підставі ч. 7 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" було зобов'язане повернути кошти, які надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку на закритий рахунок, банку, що обслуговує позивача протягом 4 робочих днів з дня виявлення такої ситуації.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання апеляційного господарського суду на висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 18.08.2016 у справі № 910/9602/15, оскільки судові рішення у справі № 910/9602/15 прийнято з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цієї справи, які відрізняються від обставин даної справи, зокрема, у даній справі позивачем помилково перераховано кошти на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Авто", який на момент перерахування вже був закритий відповідачем, в той час як у справі № 910/9602/15 позивач просив зобов'язати банк повернути помилково перераховані кошти, які були зараховані на відкритий рахунок третьої особи (клієнта банку).

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

За приписами ч. 1 ст.11110/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування рішення місцевого суду чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про задоволення позову.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст.11111/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає відшкодуванню за рахунок Публічного акціонерного товариства "Енергобанк".

Керуючись ст. ст. 49 1115 1117 11111/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/9633/16.

Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, код ЄДРПОУ 19357762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 36425268) суму безпідставно утриманих коштів у розмірі 9 073 (дев'ять тисяч сімдесят три) грн. 26 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, код ЄДРПОУ 19357762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Авто" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 36425268) 1 515, 80 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 1 653, 60 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.Б. ІВАНОВА

В.І. КАРТЕРЕ