Включення земельної ділянки до Переліку ділянок сільськогосподарського призначення держвласності, які виставляються на торги, виключає виділення цієї з/д будь-якій особі в інший спосіб (ВАСУ від 13 липня 2017р. у справі № 821/445/16)

Фабула судового акту: Особа звернулась із клопотанням до органу Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність з/д для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту. Держгеокадастр відмовив особі листом у такому дозволі обґрунтовуючи віднесення з/д до земель товарного сільськогосподарського виробництва та включення її до переліку земель державної власності, права на які мають бути продані із земельних торгів. Особа оскаржила відмову до суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовільнив позов. Зокрема, судами було підкреслено, що відповідно до ст. 118 ЗК України - "порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами" включення спірної з/д до Переліку з/д, права на які виставляються на земельні торги, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача, тому відмова відповідача є протиправною. Окрім цього суд зазначив, що відповідно до ч. 5, ст. 20 та ст. 33 ЗК України з/д ОСГ може бути передана особі для використання для ведення ТСГ, тому твердження відповідача про неможливість такого передання є безпідставним.

Проте, суд касаційної інстанції скасував ці рішення та відмовив у задоволенні позову. ВАСУ прийшов до висновку, що положення ЗК України, зокрема ст. ст. 135 та 136 ЗК України прямо забороняють прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Так, пункт 3, ст. 136 ЗК України передбачає, що "земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів."

Окрім цього відповідно до ст. 136 ЗК України формування самого Переліку віднесено до компетенції організатора проведення земельних торгів, в даному випадку органу Держгеокадастру, тому відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність з/д є законною.

Аналізуйте судовий акт: Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати, а тому збитки підлягають стягненню в повному обсязі (Справа № 920/1039/16, 12.07.17)

Звернення учасників АТО та сімей загиблих щодо відведення їм земельних ділянок підлягають розгляду у першочерговому порядку і мають пріоритет у розгляді поданого ним клопотання (Одеський апеляційний адмінсуд, справа № 815/6309/16, 20.06.17)

Незаконне розпорядження органу влади земельною ділянкою унеможливлює законне набуття права приватної власності на отриману земельну ділянку, навіть при юридичному оформленні цього права (Справа № 617/682/15-ц, 06.03.17)

«Видати дозвіл на розробку землевпорядної документації» є правильним способом захисту порушеного права, який унеможливлює необхідність повторного звернення до суду (ВАСУ від 29 вересня 2016р. у справі К/800/19142/16)

Відсутність одного чи декількох погоджень проекту землеустрою НЕ є підставою для скасування судом рішення про передачу з/д в оренду ( ВАСУ від 17 червня 2015р. у справі № К/800/68549/14)

Відсутність генерального плану не є підставою для відмови заявнику у дозволі із розробки документації із землеустрою незважаючи на виключну компетенцію органу у цьому питанні (Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 810/1898/16)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2017 р. м. Київ К/800/29292/16

Головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Донця О.Є.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року

у справі № 821/445/16

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га на території Комишанської селищної ради м. Херсона для ведення особистого селянського господарства, оформленої листом від 02 березня 2016 року № К-1206/0-285/6-16; зобов'язати ГУ Держгеокадастру задовольнити клопотання позивача від 10 серпня 2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га в контурі 41 на території Комишанської селищної ради м. Херсона для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове - про відмову у позові. Касаційна скарга мотивована правомірністю відмови позивачу у наданні відповідного дозволу, оскільки спірна земельна ділянка була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону. Крім того, спірна земельна ділянка належала до земель з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а позивач просила передати її для ведення особистого селянського господарства.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, 10 серпня 2015 року позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за межами населеного пункту на території Комишанської селищної ради м. Херсону (контур № 41).

Листом від 09 вересня 2015 року за № 19-21-7777.102-741/42-15-СГ відповідачем відмовлено позивачу у наданні названого дозволу у зв'язку із включенням вказаної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі № 821/3398/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, визнано протиправною названу відмову відповідача, яка оформлена листом від 09 вересня 2015 року № 19-21-7777.102-741/42-15-СГ, та зобов'язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 10 серпня 2015 року.

23 лютого 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про повторний розгляд вказаного клопотання.

Листом від 02 березня 2016 року за № К-1206/0-285/6-16 ГУ Держгеокадастру відмовило у задоволенні клопотання позивача у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою, і проектів землеустрою щодо впорядкування територій, затверджених у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач повторно без законних підстав відмовив позивачу в реалізації її права на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що включення тієї чи іншої земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, не визначено ст. 118 ЗК України як підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що встановлено судовим рішенням у справі № 821/3398/15-а.

Суд касаційної інстанції не погоджується зі вказаними висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Ст. 33 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

З огляду на викладені положення ЗК України, безпідставними є посилання ГУ Держгеокадастру на те, що спірна земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не може бути передана для ведення особистого селянського господарства, оскільки така передача не суперечить вимогам ч. 5 ст. 20 та ст. 33 ЗК України щодо меж користування землями сільськогосподарського призначення певного виду.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Аналогічна правова позиція висловлена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 названого Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, ч.ч. 1-4 ст. 136 ЗК України установлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає, зокрема, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 3 ст. 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Таким чином, положеннями ЗК України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Водночас, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує саме організатор земельних торгів, яким у спірних відносинах є відповідач, що здійснює реалізацію права державної власності на спірну земельну ділянку.

Отже, включення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

Зважаючи на викладене, у зв'язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам ЗК України (така включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону), суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до практики Верховного Суду України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 січня 2016 року № 21-3690а15, від 13 грудня 2016 року № 21-2573а16 та інших.

Таким чином, у випадку задоволення цього позову, може виникнути ситуація, коли ОСОБА_2 після розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки буде позбавлена можливості безпосередньо отримати у власність цю земельну ділянку, тобто очікування та затрати позивача будуть невиправданими.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо помилкової оцінки судами попередніх інстанцій обставин цієї справи в частині відсутності у ГУ Держгеокадастру підстав для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га на території Комишанської селищної ради м. Херсона для ведення особистого селянського господарства, оформленої листом від 02 березня 2016 року № К-1206/0-285/6-16.

Судами обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року скасувати, прийнявши нове рішення у справі.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: