21.02.2017 | Автор: Олександр Боков
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Повнолітня донька військовослужбовця, яка вийшла заміж, не перестає бути членом його сім'ї, як ї її чоловік, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ВАСУ від 7 грудня 2016р. у справі № К/800/66214/13)

Фабула судового акту: Спір виник у зв’язку з тим, що 31 травня 2012 року рішенням житлової комісії військової частини А2309 Міністерства оборони України підполковника запасу знято з квартирного обліку з 31 травня 2012 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 40 Житлового кодексу Української РСР, як забезпеченого житлом згідно чинного законодавства , а саме: у зв'язку з досягненням донькою позивача вісімнадцятирічного віку та її подальшим одруженням, вона більше не перебуває на утриманні батька і не розглядається як член сім'ї військовослужбовця.

ВАСУ, залишаючи в  силі позитивне для позивача рішення суду першої інстанції, нагадав, що законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них. Суд зазначив, що ружина (чоловік), їх діти і батьки є членами сім'ї військовослужбовця і нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом з ним, а у передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство. Якщо дорослі діти чи батьки мають чи створюють власні сім'ї, то члени їх сімей набувають право на зазначені пільги нарівні з іншими членами сім'ї військовослужбовця, але лише за умов, коли вони визнані як інші особи, що належать до члени сім'ї військовослужбовця на підставі положень частини 2 статті 64 Житлового кодексу Української РСР, тобто як такі, що постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, та з дотриманням правил, визначених частиною 3 цієї ж статті та статтею 65 названого Кодексу.

ВАСУ зазначив, що з рахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що повнолітня донька позивача як військовослужбовця, яка вийшла заміж, автоматично перестає бути членом його сім'ї. Відповідачем при прийнятті спірного рішення до уваги взято висновок про неперебування повнолітньої дочки позивача на його утриманні, що для визнання її членом сім'ї військовослужбовця відношення не має.

Аналізуйте судовий акт: Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.Такі спори є цивільними спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача (ВАСУ від 27 липня 2016р.)

Спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (ВСУ у справі № 6-14цс16 від 2 березня 2016р.)

Власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації (ВСУ від 16 листопада 2016 р., № 6-709цс16)

Зареєструвати місце проживання дитини можна без письмової згоди батька, якщо суд встановить, що це відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (Харківський апеляційний адміністративний суд від 03 листопада 2016р.)

У випадку припинення права власності особи на житлове приміщення, припиняється і право користування (проживання) у цьому приміщенні членів його сім'ї ( Постанова ВСУ №6-158цс14)

 

                                                                                                               

                                                                                ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                                                                               У Х В А Л А

                                                                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2016 р.                               м. Київ                                                                                                                                   К/800/66214/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., при секретарі:Борілло Ю.В.,за участю: Горевалової С.С., - представника Міністерства оборони України; Залевського П.В., - представника Військової частини А4533, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_7 до Міністерства оборони України, Військової частини А2309 про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2012 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати нечинним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А2309 Міністерства оборони України від 31 травня 2012 року в частині зняття з квартирного обліку його із сім'єю, яка складається з чотирьох осіб, з 31 травня 2012 року та зобов'язати житлову комісію військової частини А2309 Міністерства оборони України поставити його складом сім'ї з чотирьох осіб на квартирний облік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2012 року до участі у справі в якості третьої особи залучено військову частину А2309.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року змінено процесуальний статус військової частини А2309 з третьої особи на співвідповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2012 року позов частково задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини А2309 Міністерства оборони України від 31 травня 2012 року в частині зняття з квартирного обліку підполковника запасу ОСОБА_7 складом сім'ї з чотирьох осіб з 31 травня 2012 року. Зобов'язано житлову комісію військової частини А2309 Міністерства оборони України поставити ОСОБА_7 на квартирний облік. У задоволенні вимог до Міністерства оборони України відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2012 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2012 року.

У запереченні на касаційну скаргу представник Міністерства оборони України зазначає, що у зв'язку з приватизацією квартири позивач та члени його сім'ї поліпшили свої житлові умови, підстав для надання їм іншого житла відповідно до вимог Житлового кодексу Української РСР та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила № 470), немає. Також вказує, що зять позивача зареєструвався у квартирі у 2009 році, в той час як сім'я ОСОБА_7 поставлена на квартирний облік 5 листопада 2003 року, тобто, задовго до виникнення підстав, які б свідчили про необхідність поліпшення їх житлових умов.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представників Міністерства оборони України та військової частини А4533, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністра оборони України від 30 жовтня 2003 року № 561 у відповідності до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, підполковник ОСОБА_7 був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «в» пункту 67 (за скороченням штатів) з правом носіння військової форми одягу з посади начальника відділу (ремонту і утилізації) - заступника головного інженера військової частини А2309 із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. Вислуга років у Збройних Силах України становить 29 років 1 місяць.

5 листопада 2003 року рішенням житлової комісії військової частини  А2316 (протокол № 10) підполковник запасу ОСОБА_7 складом сім'ї з чотирьох осіб з 10 березня 1994 року поставлений на квартирний облік.

31 травня 2012 року рішенням житлової комісії військової частини А2309 Міністерства оборони України підполковника запасу ОСОБА_7 знято з квартирного обліку з 31 травня 2012 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 40 Житлового кодексу Української РСР, як забезпеченого житлом згідно чинного законодавства. Відповідач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99, виходив з того, що у зв'язку з досягненням донькою позивача вісімнадцятирічного віку та її подальшим одруженням, вона більше не перебуває на утриманні батька і не розглядається як член сім'ї військовослужбовця. В такому випадку сім'я ОСОБА_7 забезпечена житлом від Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1, і займає загальну площу 51,8 кв. м, з них жилу площу 29,4 кв. м, що складає вже на трьох членів сім'ї по 9,8 кв. м на особу, у зв'язку з чим потреба в поліпшені житлових умов відпала.

Оскаржуване рішення прийняте за результатами проведення перевірки облікових справ військовослужбовців та осіб, звільнених в запас або у відставку, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині А2309, згідно наказу Міністра оборони України від 3 березня 2012 року № 2685/з.

У відповідності до абзацу 1 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від  20 грудня  1991 року № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 34 Житлового кодексу Української РСР встановлює коло осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Згідно із статтею 40 Житлового кодексу Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

11) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік (частина 2 статті 40 Житлового кодексу Української РСР).

Підстави для зняття з обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, наведені у даній нормі закону, кореспондується із змістом пункту 26 Правил № 470 та пункту 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 листопада 2003 року житловою комісією військової частини А2316 ОСОБА_7 складом сім'ї з чотирьох осіб поставлений на квартирний облік з 10 березня 1994 року.

На час постановлення на квартирний облік позивач з сім'єю проживав у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 (починаючи з 1988 року). Вказана житлова площа приватизована згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 січня 2000 року № 2985.

З довідок, виданих військовою частиною А2309, про перевірку житлових умов підполковника запасу ОСОБА_7 від 17 листопада 2009 року № 331 та від 28 грудня 2011 року № 325 слідує, що позивач потребує поліпшення житлових умов складом сім'ї з п'ятьох осіб (власник, дружина, син, дочка і зять) та складом сім'ї з чотирьох осіб (власник, дружина, дочка, зять), відповідно.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції при вирішенні спору вірно виходив з того, що на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов, ОСОБА_7 взято за наявності і з урахуванням інформації про приватизацію житла, а тому факт використання ним та членами його сім'ї права на приватизацію не може бути підставою для зняття їх з квартирного обліку.

Зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян» від 11 червня 2009 року № 1510-VІ до статті 12 Закону № 2011-ХІІ щодо застереження про надання житла за умови невикористання права на безоплатну приватизацію житла, набрали чинності з 1 січня 2010 року, тобто вже після того, коли позивача взято на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

У рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99, на яке посилається відповідач, зазначено, що Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов'язки наймача жилого приміщення та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов'язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Частина 2 статті 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

Використаний законодавцем підхід до визначення членів сім'ї стосовно інших правовідносин за аналогією можна застосувати і для тлумачення поняття «член сім'ї» у контексті пункту 6 статті 12 Закону № 2011-ХІІ.

Дружина (чоловік), їх діти і батьки є членами сім'ї військовослужбовця і нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом з ним, а у передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство.

Якщо дорослі діти чи батьки мають чи створюють власні сім'ї, то члени їх сімей набувають право на зазначені пільги нарівні з іншими членами сім'ї військовослужбовця, але лише за умов, коли вони визнані як інші особи, що належать до члени сім'ї військовослужбовця на підставі положень частини 2 статті 64 Житлового кодексу Української РСР, тобто як такі, що постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, та з дотриманням правил, визначених частиною 3 цієї ж статті та статтею 65 названого Кодексу.

Другу групу членів сім'ї військовослужбовця складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб'єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, тощо.

З урахуванням змісту вказаного рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що повнолітня донька позивача як військовослужбовця, яка вийшла заміж, автоматично перестає бути членом його сім'ї. Відповідачем при прийнятті спірного рішення до уваги взято висновок про неперебування повнолітньої дочки позивача на його утриманні, що для визнання її членом сім'ї військовослужбовця відношення не має. За наявності обставин, вказаних у рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99, членом сім'ї військовослужбовця може бути визнаний і його зять.

Згідно довідки Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» від 14 жовтня 2011 року № 2498 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований і проживає позивач, його дружина, дочка та зять.

Оскільки поліпшення житлових умов позивача та членів його сім'ї, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення, не відбулося, а інших обставин для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов не наведено, висновок суду першої інстанції про протиправність рішення житлової комісії військової частини А2309 Міністерства оборони України від 31 травня 2012 року в частині зняття з квартирного обліку підполковника запасу ОСОБА_7 складом сім'ї з чотирьох осіб є обґрунтованим.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2012 року прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року помилково.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від  5 листопада 2013 року - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Міністерства оборони України, Військової частини А2309 про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий:                                                             Штульман І.В.

Судді:                                                            Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.

 

3
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення