Оцінка судом рішення атестаційної комісії про невідповідність поліцейського займаній посаді не є втручанням в реалізацію дискреційних повноважень колегіального органу( ВАСУ, №826/2010/16, від 3 березня 2017р.)

Аналізуйте судовий акт: Переміщення позивача на іншу посаду в органах поліції відбулось незаконно або що таке "рівнозначна посада" (ВАСУ від 17 лютого 2017р. у справі №826/6417/16)

При скороченні міліціонера суд перевіряє чи була можливість перевести його до поліції шляхом порівняльного аналізу штатного розпису органу міліції та новоствореного органу поліції (ВАСУ від 10 листопада 2016р., К/800/11544/16)

Поновлюючи хабарника на службі в міліції суд вважає, що звільнення як крайній захід, є надмірним стягненням, необхідність якого не підтверджено достатніми доказами (Київський апеляційний адміністративний суд у справі 826/26757/15 від 7 липня 2016р.)

Застосування судом положень ЗУ "Про очищення влади" або перше антилюстраційне рішення ( Харківський окружний адміністративний суд: суддя Самойлова В. В.)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2017 року м. Київ К/800/16410/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Голови Національної поліції України Хатії Деканоїдзе, центральної атестаційної комісії Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування рішень і наказу, поновлення на посаді

за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

визнати протиправним рішення Національної поліції України в частині включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання підпункту 1 пункту 2 наказу Національної поліції України «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України» від 26 листопада 2015 року № 116;

визнати протиправними дії Національної поліції України щодо проведення його атестації;

визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) центральної атестаційної комісії Національної поліції України щодо невідповідності його займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 22 грудня 2015 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України «По особовому складу» від 8 лютого 2016 року № 78 о/с в частині звільнення його зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII);

поновити його на посаді заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління Національної поліції України з 8 лютого 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до положень статті 57 Закону № 580-VIII, статті 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 року № 4312-VI (далі - Закон № 4312-VI) та норм Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішні справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1997 року № 114, він не підлягав атестуванню. Стверджує, що Національною поліцією України порушено процедуру проведення атестування, передбачену Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890; далі - Інструкція), та нормами Закону № 4312-VI; атестація проводилась неповноважною комісією, оскільки головою комісії була обрана особа у спосіб, не передбачений Інструкцією; атестаційною комісією не враховано його професійних якостей, характеристик та висновку безпосереднього керівника; оцінку його професійного рівня та кваліфікації проведено за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною роботою; звільнення осіб начальницького складу з органів Національної поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може бути застосований за результатами відповідного службового розслідування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Національної поліції України в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання підпункту 1 пункту 2 наказу Національної поліції України «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України» від 26 листопада 2015 року № 116.

Визнано протиправними дії Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_1

Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) центральної атестаційної комісії Національної поліції України щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 22 грудня 2015 року.

Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України «По особовому складу» від 8 лютого 2016 року № 78 о/с, підписаний Головою Національної поліції України Хатією Деканоідзе, в частині звільнення ОСОБА_1 (М-105161), заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління, з 8 лютого 2016 року зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління Національної поліції України з 8 лютого 2016 року.

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління Національної поліції України.

У касаційній скарзі Національна поліція України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановили наступне.

Наказом Національної поліції України «По особовому складу» від 7 листопада 2015 року № 65 ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «полковник поліції» (підстава - заява позивача від 7 листопада 2015 року).

Згідно з наказом Національної поліції України «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» від 23 листопада 2015 року № 102 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції зобов'язано керівників структурних підрозділів Національної поліції України, зокрема, забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умови проведення атестування працівників, визначені Інструкцією.

26 листопада 2015 року Національною поліцією України був виданий наказ № 116 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України», відповідно до якого з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючисьстаттею 57 Закону № 580-VIII та вимогами Інструкції заступника Голови - керівника патрульної поліції підполковника поліції ОСОБА_3 зобов'язано у період з 26 листопада по 6 грудня 2015 року провести організаційні заходи з підготовки та проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України.

На виконання підпункту 1 пункту 2 наказу Національної поліції України від 26 листопада 2015 року № 116 складено список поліцейських, які підлягають атестуванню, до якого включено ОСОБА_4

Атестування позивача було проведено 22 грудня 2015 року, що підтверджується відповідним атестаційним листом. За результатами атестування центральної атестаційною комісією Національної поліції України зроблений висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погодившись із вказаним висновком атестаційної комісії позивач подав скаргу до центральної апеляційної атестаційної комісії, яка була відхилена рішенням від 15 січня 2016 року.

На підставі зазначених висновків центральної атестаційної комісії та центральної апеляційної атестаційної комісії наказом Національної поліції України «По особовому складу» від 8 лютого 2016 року № 78 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону № 580-VIII, пунктами 8, 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом № 580-VIII, відповідно до частини першої статті 57 якого атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Як встановлено судами, атестацію позивача проведено в порядку атестування усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідачів, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Разом з тим, приписи частини першої статті 57 Закону № 580-VIII не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 цього Закону, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є протиправним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вирішуючи спір, суди встановили, що питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу, і враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди дійшли обґрунтованого висновку, що рішення Національної поліції України в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та дії Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_1 є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відповідачі не довели, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним рішення Національної поліції України в частині включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання підпункту 1 пункту 2 наказу Національної поліції України «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України» від 26 листопада 2015 року № 116, з пропуском встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про дату ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеним списком.

В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що інформація про те, що позивач підлягає атестуванню, стала відома йому ще 25 листопада 2015 року, коли він ознайомився з наказом Національної поліції України «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» від 23 листопада 2015 року № 102, яким до поліцейських доводилися умови проведення атестування та положення якого передбачали обов'язкову реєстрацію всіх поліцейських, які підлягали атестуванню, в єдиній відомчій телекомунікаційній мережі у період з 24 по 26 листопада 2015 року, а 30 листопада 2015 року позивач взяв участь в першому етапі атестування, а саме в проходженні тестування, з результатами якого він був ознайомлений в той же день.

Однак положення частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що строк звернення до суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, необхідно тлумачити таким чином, що моментом початку перебігу строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправними дій із включення особи до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, є дата ознайомлення такої особи із цим списком.

Крім того, як правильно зазначено апеляційним судом наказ Національної поліції України «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» від 23 листопада 2015 року № 102 за своїм змістом не є рішенням про проведення атестування, не визначає осіб, які підлягають атестуванню, підстав для призначення атестування, дати і часу його проведення тощо; цей наказ спрямований на загальне інформаційне та організаційне забезпечення атестування поліцейських, яке буде проведене у разі виникнення підстав, передбачених законом; виконання ОСОБА_1 вимог наказу від 23 листопада 2015 року № 102 щодо реєстрації у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі свідчить про його бажання пройти процедуру атестування з підстав та на умовах, визначених статтею 57 Закону № 580-VIII та Інструкцією.

Метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Як встановлено апеляційним судом, згідно з витягом з протоколу центральної атестаційної комісії від 22 грудня 2015 року членами атестаційної комісії під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на поліцейського, а саме:декларацію про доходи, послужний список (форма 1), інформаційну довідку, висновки про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII, інформацію з відкритих джерел. Також у цьому протоколі зазначено, що позивачу були поставлені питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції України та інше. Відповідно до підписаних у присутності нотаріуса заяв членів атестаційної комісії, які проводили атестування ОСОБА_1, під час засідання атестаційної комісії 22 грудня 2015 року були розглянуті й інші документи, крім зазначених у протоколі атестаційної комісії від 22 грудня 2015 року, а саме: відомості з результатами тестування загальних навичок та професійного тесту, довідка з оцінками професійної, вогневої і фізичної підготовки, довідка про наявність заохочень та професійних стягнень. У додатку № 1 до протоколу засідання центральної атестаційної комісії від 22 грудня 2015 року зазначено, що підставами для прийняття рішення щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді і звільнення зі служби є те, що він не виявляє щирості у бажанні працювати у реформованих правоохоронних органах, відсутня тенденція до розуміння необхідності змін, не користується довірою у комісії, ухиляється від зайняття визначеної позиції, схильний до звинувачення інших у своїх помилках та перекладання відповідальності на інші інститути.

Разом з тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, суди встановили, що центральна атестаційна комісія Національної поліції України не довела, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, тому це рішення є необгрунтованим. Натомість судами встановлено, що зміст атестаційного листа ОСОБА_1, складеного його безпосереднім керівником ОСОБА_5, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. В цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді відповідає. Крім того, за результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) позивач набрав 42 бали із 60 максимально можливих, за тестом на загальні здібності та навички - 30 балів із 60 максимально можливих, всього 72 бали, тобто пройшов мінімальний бар'єр, передбачений пунктом 10 розділу IV Інструкції.

Таким чином, центральна атестаційна комісія Національної поліції України, в порушення вимог статті 57 Закону № 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, а тому суди дійшли правильного висновку про те, що рішення (висновок) центральної атестаційної комісії Національної поліції України щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 22 грудня 2015 року, є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому доводи касаційної скарги про те, що надаючи оцінку рішення атестаційної комісії суди фактично втрутилися в реалізацію дискреційних повноважень колегіального органу та в порушення статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняли нове рішення про відповідність кандидатури позивача займаній посаді, не заслуговують на увагу, оскільки суди перевірили обґрунтованість оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень у відповідності до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

За змістом частини першої статті 13 та частини першої статті 63 Закону № 580-VIII поліцейський перебуває у службових відносинах із державою в особі центрального органу управління поліцією (або територіального органу поліції), а тому належним відповідачем за позовною вимогою про скасування рішення (висновку) атестаційної комісії є відповідний орган поліції, керівник якого таку комісію створив.

Тобто доводи касаційної скарги з приводу того, що висновок судів про проведення атестування Національною поліцією України суперечить нормам матеріального права, оскільки атестування поліцейських проводиться атестаційними комісіями, які є незалежними в своїй діяльності та не є структурними підрозділами Національної поліції України, на увагу не заслуговують.

Згідно з пунктом 12 розділу VI Інструкції апеляційна атестаційна комісія приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок.

Тобто, рішення апеляційної атестаційної комісії про відхилення скарги не містить приписів та вказівок, виконання яких вимагає вчинення певних дій керівником органу поліції. Рішенням атестаційної комісії, яке зобов'язує керівника звільнити позивача зі служби, є саме висновок атестаційної комісії. Відповідно оскарження позивачем та скасування судом рішення апеляційної атестаційної комісії про відхилення скарги не призведе до захисту позивача від незаконного звільнення. Отже, від позивача не вимагається подавати позовну вимогу про скасування рішення апеляційної атестаційної комісії про відхилення скарги; наказ про звільнення зі служби в поліції може бути скасований незалежно від того, чи залишається чинним згадане рішення апеляційної атестаційної комісії.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що судами порушено норми процесуального права, оскільки не було надано правової оцінки рішенню центральної апеляційної атестаційної комісії від 15 січня 2016 року, яким було відхилено скаргу позивача на рішення центральної атестаційною комісії № 2 Національної поліції України від 22 грудня 2015 року, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправними та скасування рішення (висновку) центральної атестаційної комісії Національної поліції України щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність та прийнятого на його підставі наказу Національної поліції України «По особовому складу» від 8 лютого 2016 року №78 о/с в частині звільнення позивача за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим позивач підлягає поновленню на посаді заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління Національної поліції України як незаконно звільнений працівник.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Загородній А.Ф.

Заїка М.М.