Украли банковскую карту и сняли деньги. Банк требует вернуть деньги. Как защитить себя перед банком? (Оболонський районний суд м. Києва у справі № 756/4602/16-ц від 8 лютого 2017р.)

Фабула судового акту: Участником такого сценария оказался клиент адвокатского объединения БІ ЕС БІ Партнерс. В 2013 году банком предоставлено клиенту кредит и платежную карту. В конце 2014 года у клиента украли карту, после чего он обратился в полицию и банк с соответствующими уведомлениями, которые должного расследования не провели. В связи с возникновением задолженности банк подал иск к клиенту о погашении возникшей задолженности. В ходе судебного процесса на ходатайства адвоката Новикова Ярослава о предоставлении выписки по счетам и детальных ведомостей банкомата с которых снимались средства банк не отреагировал.

В соответствии с ч.1 ст.1051 ГК Украины, заемщик имеет право оспорить договор кредита на том основании, что денежные средства непосредственно не были получены им от банка или были получены в меньшем количестве, чем установлено договором.

Учитывая, что в судебном процессе был установлен факт снятия средств неустановленным лицом вследствии кражи, суд отказал банку в его исковых требованиях. При этом было учтено, что на запросы должника банк не провел надлежащим образом внутреннего расследование. Таким образом, требование банка о снятии спорных денежных сумм ответчиком в суде по делу №756/4602/16-ц не было доказано.

Защитой по этому делу послужило добросовестное реагирование и полное участие должника и адвоката в деле, путем обращения в органы полиции, банк об инициировании внутреннего расследования по факту обращения заемщика, и постоянное участие в судебном процессе.

Автор комментария: Адвокат БІ ЕС БІ Партнерс Новіков Ярослав

29.06.2017 року

office@novikov-legal.com.ua

Аналізуйте судовий акт: Своєчасне інформування власником платіжної картки банку про списання грошових коштів з його банківського рахунку є обов’язковою умовою повернення банком втрачених коштів (ВССУ у справі № 752/16363/15-ц від 26 жовтня 2016р. )

Несанкціонована споживачем транзакція обумовила визнання дій банку неправомірними, а визнання транзакції нечинною (ВССУ, справа № 6-32775ск15 від 01.02.2016 р.)

Жадность губит Приватбанк: для клиента не порождают долги, штрафы, пени незакрытые карточки, выданные на основании анкеты – заявки, памятки клиента и т.п. (Дніпровський районний суд міста Києва від 05 липня 2016 р., справа № 755/6745/15-ц)

08.02.2017 Справа № 756/4602/16-ц

Провадження № 2/756/429/17

рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2017 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Ільченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову ПАТ «КБ «Приватбанк» зазначає, що 08.05.2013 року ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Станом на 29.02.2016 року ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитом.

Оскільки відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов'язання та не погашає заборгованість, ПАТ «КБ «Приватбанк» просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 20 843 грн. 32 коп.

Представник ПАТ «КБ «Приватбанк» у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідачка та представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову, посилаючись на його безпідставність.

Вислухавши пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Судом установлено, що згідно анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 08.05.2013 року, ПАТ «КБ «Приватбанк» надано ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг банк надає клієнту картку.

Згідно п. 2.1.1.3.4. Умов та Правил надання банківських послуг зобов'язання банку з надання кредитного ліміту згідно заяви виникають з моменту надання платіжною системою операції до списання з відповідного карткового рахунку в рахунок кредитного ліміту.

Відповідно до довідки ПАТ «КБ «Приватбанк» за кредитним договором з ОСОБА_1 від 08.05.2013 року були надані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 08.05.2013 року, № НОМЕР_2 від 21.07.2014 року; № НОМЕР_3 від 04.10.2014 року; № НОМЕР_2 від 24.12.2014 року (а.с. 142).

З наданих ПАТ «КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості, виписок ПАТ «КБ «Приватбанк» по карткі/рахунку: НОМЕР_2 і додатковим рахункам, за основною карткою № НОМЕР_1, роздруківки ПАТ «КБ «Приватбанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 року по 23.01.2017 року вбачається, що спірна заборгованість утворилась внаслідок зняття в після операційний час 03.10.2014 року з карткового рахунку ОСОБА_1 в банкоматі: BRANCH 10006-0104, готівки на суму 1 000 грн. та 6 000 грн. за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 та опрацювання банком цієї операції наступного дня - 04.10.2014 року ( а.с. 4, 54, 58, 67-86, 90-94, 139-141).

У період з 25.09 по 09.10.2014 року ОСОБА_1 перебувала у Санаторії «Карпати» у м. Свалява Закарпатської області про, що свідчить санаторно-курортна книжка за № 6320 (а.с. 87-88).

04.10.2014 року ОСОБА_1 зверталася до Свалявського відділення Закарпатського РУ ПАТ «КБ «Приватбанк» з приводу втрати картки № НОМЕР_1, в зв'язку з чим працівниками банку проведено заміну пін коду, що стверджується відповідним чеком (а.с. 97).

При цьому, судом вважає доведеним факт наявності описки у зазначеному в чеку році здійснення операції по заміні пін коду, оскільки «04.10.2009 року» ОСОБА_1 перебувала за межами України, про що свідчать відмітки про перетинання кордону України у її паспорті (а.с. 104), а також відповідачка не мала договірних відносин із ПАТ «КБ «Приватбанк».

Згідно листів ПАТ «КБ «Приватбанк» від 25.02.2015 року та 03.12.2014 року, за запитом ОСОБА_1 від 08.10.2014 року № 286639 спеціалістами ГУ ПАТ «КБ «Приватбанк» проводиться перевірка даних (а.с. 63-66).

Відповідно до талону повідомлення Оболонського У ГУ НП у м. Києві від 19.01.2015 року від ОСОБА_1 прийнято заяву про вчинення злочину (а.с. 61, 62).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015100050000546 вбачається, що 07.05.2016 року внесено відомості стосовно вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України з посиланням на те, що 03.10.2014 року приблизно о 02.20 хв. за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 8 000 грн. чим спричинила ОСОБА_1 матеріального збитку (а.с. 59, 60).

Станом на 11.07.2016 року у кримінальному провадженні № 12015100050000546 проводиться досудове розслідування, що стверджується листом Оболонського У ГУ НП у м. Києві за № 5-2971/125/51/04-2016 (а.с. 102).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст.ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).

Враховуючи, що під час судового розгляду знайшов підтвердження факт зняття невстановленою особою 03.10.2014 року з карткового рахунку ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 7 000 грн. внаслідок крадіжки її кредитної картки, суд не має правових підстав для задоволення вимог ПАТ «КБ «Приватбанк».

При цьому враховується, що ПАТ «КБ «Приватбанк» належним чином не проведені перевірки звернень ОСОБА_1 щодо безпідставного списання грошових коштів, а також не виконано ухвалу суду про витребування інформації щодо спірних операцій та не надано детальних відомостей щодо реквізитів банкомату з якого знімались грошові кошти, тому суд вважає твердження банку про зняття цих грошових коштів саме відповідачкою недоведеними.

За таких обставин позов ПАТ «КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3 4 8 10 11 15 33 57 58 60 61 88 209 212-215 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У позові Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя