Ухвала

Іменем України

02 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 500/7541/15-ц

провадження № 61-13896ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльністьдержавного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просив суд визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Ізмаїльський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області) від 09 жовтня 2018 року, а саме: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що державним виконавцем Мазуранчик А. О. Ізмаїльський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду за виконавчим листом, виданим Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 16 травня 2018 року у справі № 500/7541/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 щомісячних аліментів у розмірі 7 022 грн на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи із 25 грудня 2015 року до 14 грудня 2029 року.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем Мазуранчик А. О. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого станом на 01 жовтня 2018 року за ОСОБА_1 виявлено заборгованість на користь ОСОБА_3 у розмірі 196 881 грн 85 коп., починаючи із 25 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, тому державний виконавець дійшов висновку про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, й у межах виконавчого провадження було прийнято постанови від 09 жовтня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1, а саме: у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання.

Зазначав, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 листопада 2018 року зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 до 2 тис. грн щомісячно на кожну дитину, відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року, оскільки судом встановлено погіршення матеріального стану ОСОБА_1. Але, попри негативні явища у житті ОСОБА_1, він продовжував щомісяця, починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження сплачувати на користь ОСОБА_3 встановлену судом суму аліментів й на момент винесення державним виконавцем оскаржених постанов від 09 жовтня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження у державного виконавця були відсутні підстави притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за наявну заборгованість зі сплати аліментів.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2019 року у задоволення скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2019 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення скарги ОСОБА_1.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України порушено їхні права чи свободи.

Порядок виконання рішень судів визначений Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців. Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 3 та 4 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу) визначається виконавцем в порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 частини 9 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Судами встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання їх малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти щомісяця у розмірі 7 022
грн, починаючи із 25 грудня 2015 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

На підставі виконавчого листа, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 16 травня 2018 року у справі № 500/7541/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 щомісячних аліментів у розмірі 7 022 грн на утримання двох малолітніх дітей, починаючи із 25 грудня 2015 року до 14 грудня 2029 року, державним виконавцем Мазуранчик А. О. Ізмаїльський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем Мазуранчик А. О. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого станом на 01 червня 2018 року за ОСОБА_1 виявлено заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3

у розмірі 182 398 грн 64 коп.

ОСОБА_1 з даним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Мазуранчик А. О. не погодився, й тому звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області. Мотивуючи тим, що використані державним виконавцем за змістом розрахунку дані про розмір індексів споживчих цін у період, за який розраховувалась заборгованість, не відповідають фактичним даним, що призвело до необґрунтованого завищення розміру існуючої у нього заборгованості по сплаті аліментів.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області відмовлено.

Крім того, згідно з повторним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем встановлено, що заборгованість за ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 збільшилась, й станом на 01 жовтня 2018 року становить суму у розмірі 196 881 грн 85 коп., починаючи із 25 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, тому державний виконавець дійшов висновку про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, й у межах виконавчого провадження було прийнято постанови від 09 жовтня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1, а саме: у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання, у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 196 881 грн 85 коп., тобто сукупний розмір заборгованості значно перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, таким чином (7 022

грн*4=28 088 грн).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги боржника, оскільки ОСОБА_1, а також його представником не доведено, що державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Мазуранчик А. О., порушено вимоги закону про встановлення тимчасового обмеження.

Правильним також є висновок судів попередніх інстанцій, що станом на 09 жовтня 2018 року державний виконавець вірно застосував положення пунктів 1, 2, 3, 4 частини 9 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції закону від 03 липня 2018 року, оскільки відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що згідно з рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 листопада 2018 року змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання двох малолітніх дітей за рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року, й зменшено суму з 7 022 грн до 2 тис. грн щомісячно на кожну дитину, не приймаються судом до уваги, оскільки дане рішення суду не спростувало розмір існуючої заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 196 881
грн 85 коп.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Постановлені судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара