У справах про стягнення майнової шкоди за затоплення квартири саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (КЦС/ВС у справі № 761/12945/19 від 27 травня 2021 р.)

Фабула судового акту: Недобросовісні сусіди – це біль кожного мешканця багатоквартирного будинку. Всі, кого хоч раз затопили сусіди знають, як проблемно домогтися відшкодування витрат на ремонтні роботи.

У цій справі відповідачем було здійснено перепланування верхнього поверху спільного будинку, зруйновано дах, що призвело до триваючого затоплення атмосферними опадами квартири позивача.

Так, збитки позивача внаслідок затоплення квартири становили більше мільйона гривень!

Не обійшлося без експертного будівельно-технічного обстеження та судово-експертного дослідження.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено частково. Зокрема, моральні збитки відшкодовано в розмірі 10 000 грн з 100 000 грн заявлених.

За висновком ВС в таких категоріях справ застосовуються загальні принципи цивільного законодавства щодо відшкодування збитків.

Ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов’язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В даному випадку цивільне законодавство передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналізуйте судовий акт: Співвласники мають право достроково розірвати договір з управителем (ВС/КГС у справі № 925/1158/19 від 26 серпня 2020 р.)

Житлово-комунальні послуги зобов’язаний оплачувати кожен із співвласників квартири (КЦС/ВС у справі № 703/2200/15-ц від 19 серпня 2020 року)

Блокування посадовими особами ОСББ електронного ключа – індивідуального чипу власника квартири є протиправним (навіть за наявності у власника заборгованості за житлово комунальні послуги) (ВС/КЦС, № 522/11197/17, 31 серпня 2020)

Постанова

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 761/12945/19

провадження № 61-15575св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову та рішень судів

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (далі - ТОВ «Житло-Сервіс»), про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Над її квартирою розташована квартира № 68 , власником якої є ОСОБА_3 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 .

Позивач зазначала, що відповідач здійснила захоплення місць загального користування, їх перепланування, зруйнувала дах будинку, що призвело до порушення гідроізоляції даху та триваючого затоплення атмосферними опадами її квартири через квартиру ОСОБА_3 . Вина відповідача у діях, які призвели до залиття, встановлена судовими рішеннями. Внаслідок цих дій пошкоджено її квартиру, вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 1 403 925,52 грн. З метою збереження меблів нею замовлені послуги з їх перевезення та зберігання, витрати на що склали 41 580,00 грн. Квартира потребує проведення антисептичної обробки, що становить 192 872,16 грн. Масштаби пошкоджень, тривалість залиття, вплив цього на звичайний спосіб життя призвели до завдання моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 100 000,00 грн.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд стягнути із відповідача на її користь:

- 1 403 925,52 грн вартості ремонтно-відновлювальних робіт;

- 192 872,16 грн вартості робіт з антисептичної обробки;

- 41 580,00 грн вартості послуг з перевезення та зберігання меблів;

- 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму на відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті залиття квартири, у розмірі: 1 169 937,93 грн - вартості ремонтно-відновлювальних робіт, 160 726,80 грн - вартості комплексу робіт з антисептичної обробки, 41 580,00 грн - вартості послуг з перевезення та зберігання меблів. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 637,27 грн судового збору, 6 200,00 грн вартості експертного будівельно-технічного обстеження та 17 000,00 грн вартості судово-експертного дослідження.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт залиття квартири позивача зафіксовано відповідними актами, причини залиття та розмір збитків визначено на підставі висновку судового експертно-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, проведеного Науково-технічним центром «Будівельна експертиза» (судовий експерт Ярмоленко М. Г.), який відповідачем не спростовано. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт та вартість комплексу робіт з антисептичної обробки приміщень квартири, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню за вирахуванням ПДВ. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано моральну шкоду, розмір відшкодування якої із урахуванням засад розумності та справедливості складає 10 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_6 , задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року у частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41 580,00 грн вартості послуг з перевезення та зберігання меблів та у частині стягнення 6 200,00 грн витрат на оплату складання висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28 грудня 2018 року № 14734, скасовано та у цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що договір про надання комплексу послуг щодо перевезення вантажу від 03 серпня 2018 року та договір оренди складського приміщення від 26 липня 2018 року стосувалися саме майна, яке знаходилося у квартирі позивача, а тому вимоги у цій частині є недоведеними, у зв`язку із чим відсутні підстави для стягнення 41 580,00 грн вартості послуг з перевезення та зберігання меблів. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що висновок судового експертного-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, складений Науково-технічним центром «Будівельна експертиза», є належними, допустимим та достовірним доказом. Складені ТОВ «Житло-Сервіс» від 25 травня та 12 грудня 2016 року, 03 січня, 12 червня та 18 грудня 2017 року, 26 липня 2018 року акти не є належними та допустимими доказами заподіяння позивачу шкоди, оскільки не відповідають вимогам, визначеними Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року у справі № 2-10146/2011, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі № 761/12608/15-ц, так як вказані судові рішення не є преюдиційними, оскільки у вказаних справах ОСОБА_1 участі не брала, факти щодо залиття її квартири ОСОБА_2 не встановлювалися. Висновок судового експертно-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири АДРЕСА_1 складає 1 169 937,93 грн (без урахування ПДВ), є неналежним та недостовірним доказом, так як у ньому встановлена вартість ремонтно-відновлювальних робіт станом на 27 лютого 2019 року, а не станом на час складання останнього акта про залиття квартири від 26 липня 2018 року. ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій справі, з урахуванням того, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 1, частини четвертої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок з ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладається на управителя.

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 569/14230/15-ц (провадження № 61-7934св18), від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11 (провадження № 61-4574св18), від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17 (провадження № 61-3662св19), від 18 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц (провадження № 61-23957св18), від 04 вересня 2020 року у справі № 761/46293/18 (провадження № 1942св20), від 30 жовтня 2019 року у справі № 591/5488/16-ц (провадження № 61-29038св18), від 18 березня 2020 року у справі № 755/2476/18 (провадження № 61-11733св19).

У грудні 2020 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , у якому представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення. Судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, застосовано закон, який поширюється на спірні правовідносини, висновки судів є законними та обґрунтованими, встановлені на основі фактичних обставин справи. Посилання заявника на не врахування судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки додані заявником постанови Верховного Суду не стосуються цієї справи, мають інші підстави та предмет позовів, не є подібними до відносин у цій справі, а тому не підлягають застосуванню у цій справі.

У грудні 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , у якому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення. Касаційна скарга не містить відомостей про те, які конкретно норми процесуального права порушили суди, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Посилання заявника на не врахування судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, заявником не враховано характер спорів, підстав виникнення позову, предмету позову, сторін позивача та відповідача, причин затоплення.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Встановлені судами обставини

25 травня та 12 грудня 2016 року, 03 січня 2017 року ТОВ «Житло-Сервіс» складено акти про залиття, які мали місце 23 травня та 09 грудня 2016 року, 02 січня 2017 року, квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Згідно із цими актами причину залиття встановити не вдалося у зв`язку із ненаданням доступу до квартири № 68 , що знаходиться вище. Зазначено, що квартира не містить інженерних мереж, які могли б стати причиною залиття.

Актами від 12 червня та 18 грудня 2017 року, 26 липня 2018 року проведено фіксацію пошкоджень квартири № 67 та зазначено такі ж підстави неможливості встановити причини залиття та вказано на відповідне застереження щодо відсутності інженерних мереж.

06 вересня 2017 року складено акт про проведення обстеження частини даху над спальною кімнатою квартири № 68 , під час якого установлено невідповідність проекту покриття частини даху, у зв`язку з чим рекомендовано власнику квартири № 64 провести роботи з гідроізоляції та водовідведення.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 червня 2014 року у справі № 2-10146/2011 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири встановлено, що затоплення квартири ОСОБА_3 сталося внаслідок порушення ОСОБА_2 гідроізоляції покрівлі та зобов`язано останню власними силами та за власні кошти відновити первісний стан даху і покрівлі будинку на АДРЕСА_6 , очистивши весь дах від забудови - паркану, альтанки та інших приміщень, у тому числі клумб, газонів, сміття та іншого забруднення, і здійснити належну гідроізоляцію покрівлі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року та постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі № 761/12608/15-ц встановлено, що ОСОБА_2 без будь-яких дозволів і погоджень, на даху у будинку на АДРЕСА_6 , побудувала підсобні приміщення, альтанку, камін, облаштовано по периметру клумби і газони, які огороджено високим трьох метровим цегляним парканом. Під час будівництва порушено гідроізоляцію даху, що призвело до систематичного, триваючого протягом останніх трьох років залиття квартири АДРЕСА_7 . Внаслідок тривалого залиття квартири АДРЕСА_7 , проживання в останній стало неможливим і квартира потребує капітального ремонту. Із отриманих від ТОВ «Житло-Сервіс» відповідей вбачається, що дозволів, необхідних на проведення перепланування даху будинку, відповідачем у встановленому порядку не отримано.

Згідно з даними висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28 грудня 2018 року № 14734, проведеного на замовлення ОСОБА_10 судовим експертом Вець В. В., установлено:

Залиття квартири виникло у результаті протікання води з вище розташованого простору, а саме: квартири № 68 , до якої вода потрапляє з даху будинку в результаті руйнації кахельного покриття, руйнації захисного шару парапету, недостатнього водовідведення води з покрівлі будинку над цією квартирою.

У зв`язку із відсутністю розробленої методики щодо визначення дати виникнення пошкоджень в елементах оздоблення, а також дати проведення ремонтних робіт у квартирі № 67 , визначити дату виникнення пошкоджень від дії води, або пошкоджень від інших дій, не представляється за можливе.

Відповідно до наданих документів, залиття у квартирі № 67 розпочалися із 2014 року.

Вартість відновлювально-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення недоліків, які виникли при пошкодженні неодноразовим залиттям квартири, станом на час складання висновку становить 1 199 996,40 грн.

Згідно з висновком судового експертно-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, проведеного Науково-технічним центром «Будівельна експертиза» (судовий експерт Ярмоленко М. Г.) на замовлення ОСОБА_1 , установлено:

Частина даху багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_6 не відповідає проекту. Недоліки вказані в пункті 1 цього висновку.

За результатами експертного дослідження та судами, що відбулися за позовом власника квартири № 68 ОСОБА_3 до власника квартири № 64 , встановлено, що перепланування частини даху багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_6 над квартирами № 68 та № 67 здійснено власником квартири № 64 ОСОБА_2 .

Причиною залиття квартири № 67 стало потрапляння води з даху багатоквартирного житлового будинку через квартиру № 68 внаслідок порушення власником квартири № 64 ОСОБА_2 гідроізоляційного шару покрівлі.

Наслідком затоплення квартири № 67 через квартиру № 68 стало перепланування частини даху багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_6 .

Затоплення квартири носить довготриваючий і постійний характер.

Виявлені окремі культури грибків є небезпечними для проживання; причиною ураження квартири цвіллю є постійне довготриваюче підтоплення, що призвело до збільшення вологості конструкцій повітря в приміщеннях квартири, внаслідок чого створені комфортні умови для розвитку грибків і плісняви.

Вартість комплексу робіт з антисептичної обробки приміщень квартири № 67 становить 192 872,16 грн, у тому числі ПДВ 32 145,16 грн.

Вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири № 67 становить 1 403 925,52 грн, у тому числі ПДВ 233 987,59 грн.

Згідно з даних висновку експерта № 32/10-2018 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 01 липня 2019 року, складеного судовим експертом Галієвою О. М. на замовлення ОСОБА_2 , установлено:

Влаштування квартири № 68 у проектованому технічному одинадцятому поверсі житлового будинку на АДРЕСА_6 в осях Б1-Г/16-20, яка частково розташована над терасою квартири АДРЕСА_3 », розробником якого є в/ч Р9393, не передбачено.

Зміни у проекті «Житловий будинок в комплексі з об`єктами інфраструктури згідно з нормативами по АДРЕСА_6 », розробником якого є в/ч Р9393 з перепланування, утеплення та забезпечення приміщень технічного поверху № 28, у яких безпосередньо влаштовані приміщення квартири № 68 необхідними інженерними комунікаціями та нормативними метрологічними умовами, а також перенесення входу до приміщення венткамери № 26 відсутні.

Влаштування квартири № 68 , яка частково розташована під терасою квартири АДРЕСА_3 не відповідає вимогам нормативних документів у галузі будівництва, що висуваються до житлових приміщень, а саме:

- мінімальна висота житлових приміщень квартири № 68 , яка становить 2,25 м, не відповідає пункту 1.1* ДБН 2.08.01-89* «Житлові будинки», чинному на момент зведення будинку (до 01 січня 2006 pоку), згідно з яким висота житлових приміщень повинна бути не менше 2,5 м;

- влаштування приміщення вбиральні площею 15,9 кв. м, розташованої безпосередньо над кухнями нижче розташованих квартир не відповідає пункту 2.6 ДБН 2.08.01-89* «Житлові будинки», вимогами якого розміщення вбиральні та ванни (або душових) безпосередньо над житловими кімнатами та кухнями не допускається;

- відсутність системи опалення, яка повинна забезпечувати розрахункові показники повітря в житлових кімнатах, а саме: не менше 18(20) С не відповідає пункту 3.2* та обов`язковому додатку 4 ДБН 2.08.01-89* «Житлові будинки»;

- відсутність утеплення суміщеної покрівлі, як це передбачається проектом над іншими житловими приміщеннями цього будинку, не забезпечує розрахункові показники повітря в житлових кімнатах, відповідно до пункту 3.2* та обов`язкового додатку 4 ДБН 2,08.01-89* «Житлові приміщення», що призводить до зміни розрахункового температурно-вологісного режиму та, як наслідок, до утворення конденсату на внутрішніх поверхнях огороджувальних конструкцій житлових приміщень квартири № 68 , що спричиняє погіршення технічного стану цих конструкцій.

Перепланування (зміна функціонального призначення/переведення) технічного приміщення № 28 на 11 поверсі житловому будинку на АДРЕСА_6 у квартиру № 68 (житлове приміщення) спричинило частковий демонтаж/зміну трасування системи внутрішнього водостоку, що призвело до унеможливлення проведення планових та позапланових оглядів системи внутрішнього водостоку в складі технічного обслуговування будинку відповідно до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових території, затверджених наказом Держкому з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованого Міністерством юстиції 25 серпня 2005 року за № 927/11207 через відсутність доступу до загальнобудинкової мережі.

Згідно з висновком експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № 19-28СЕ, проведеної Науково-виробничим підприємством «Спектр» (судовий експерт Вець В. В.) на замовлення Гольдберг Левчук Л., встановлено, що (питання/відповідь):

1.Чи відповідає частина даху багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_6 , над квартирами № 67 та № 68 робочому проекту житлового будинку на АДРЕСА_6 ? Якщо ні, то в чому невідповідність?

Роботи з відновлення первісного стану даху здійснено підрядником з дотриманням вимог проектної документації на зазначений будинок та чинних будівельних норм.

2. Чи відповідає технічний поверх над квартирою АДРЕСА_1 , проектній документації? Якщо ні, то в чому невідповідність?

Технічний поверх над квартирою АДРЕСА_1 , наразі не відповідає робочому проекту на вказаний будинок.

3.Які дії, визначені чинним законодавством, необхідно здійснити для переобладнання приміщень технічного поверху під жиле приміщення, а також обладнання (розміщення) в такому житловому приміщенні мереж теплопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання?

Державні будівельні норми унеможливлюють використання технічних поверхів під житлові приміщення та проведення реконструкції таких приміщень під такі цілі.

4. До яких наслідків може призвести чи призвело переведення (перепланування) квартири АДРЕСА_7 з нежилого в жиле приміщення та її розміщення в технічному поверсі вказаного будинку, а також обладнання розміщення в такому житловому приміщенні мереж теплопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання?

Виходячи з наданих документів для проведення експертизи, можна дійти висновку що вказані втручання в загальнобудинкові системи опалення, вентиляції, водопостачання та водовідведення у квартирі № 68 можуть спричинити їх псування та як наслідок залиття квартир №№ 67 , 68 .

5.Які можливі причини затоплення 10-го та 11-го поверхів у будинку (права частина будинку) на АДРЕСА_6 ?

Причинами залиття квартири № 67 може бути потрапляння води з просторів, які знаходяться вище вказаної квартири, а саме з технічного поверху (квартира № 68 ), покрівлі на рівні 11 та 12 поверхів. Крім того, ще однією причиною може бути те, що в технічному поверсі (квартира № 68 ) збільшено прорізи в кількості трьох штук (фото 9, 10, 11, 12), які заповнені метопластиковими віконними блоками. За візуальним обстеженням 30 серпня 2019 року встановлено, що при проведенні вказаних робіт (встановлення металопластикових вікон), частково пошкоджено покрівельні матеріали даху на рівні 11 поверху, що знаходиться безпосередньо над квартирою № 67 .

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач довела належними та допустимими доказами факт залиття її квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідач не спростувала своєї вини у залитті квартири позивача.

Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Факт залиття квартири, власником якої є позивач, підтверджується актами про залиття, складеними управителем будинку - ТОВ «Житло-Сервіс» 25 травня та 12 грудня 2016 року, 03 січня, 12 червня та 18 грудня 2017 року, 26 липня 2018 року.

Причиною затоплення квартири, власником якої є позивач, стало потрапляння води з даху багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_6 , через квартиру № 67 , що відбулося внаслідок перепланування частини даху вказаного будинку. Наведені обставини підтверджуються висновком судового експертного-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, складеного Науково-технічним центром «Будівельна експертиза» (судовий експерт Ярмоленко М. Г.) на замовлення ОСОБА_1 .

Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивача, визначений висновком судового експертного-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, та відповідачем не спростований.

Вину у завданій позивачу шкоді відповідачем не спростовано.

Таким чином, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляла та не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Стягуючи із відповідача на користь позивача 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій врахували тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину її душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном), а також вимоги розумності та справедливості.

Необґрунтованими є доводи заявника у касаційній скарзі про те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що висновок судового експертного-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, складений Науково-технічним центром «Будівельна експертиза», є належними, допустимим та достовірним доказом, з огляду на таке.

Оцінюючи висновок судового експертного-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, складеного Науково-технічним центром «Будівельна експертиза», суди обґрунтовано виходили з того, що проведено саме судове експертно-будівельне дослідження атестованим судовим експертом, який обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок, дослідження містить обґрунтовані відповіді на поставлені питання, поряд із дослідженням письмових матеріалів проведено огляд об`єктів будівельно-технічного дослідження із зазначенням дати огляду та отриманих результатів з фотофіксацією.

Відхиляючи висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 01 липня 2019 року № 32/10-2018, складеного судовим експертом Галієвою О. М., наданий стороною відповідача, суди попередніх інстанцій зазначали, що зазначений висновок не містить посилань на те, що такий підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; дані цього висновку не підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між переплануванням квартири і затопленням, огляд приміщень не проводився, а дослідження виконано на підставі ряду документів, наданих заявником.

Відхиляючи висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № 19-28СЕ, проведеної Науково-виробничим підприємством «Спектр» (судовий експерт Вець В. В.) на замовлення Гольдберг Левчук Л., суди попередніх інстанцій зазначали, що відповіді на поставлені питання ґрунтуються на вірогідності та припущеннях, відсутні однозначні висновки, які б підтверджували наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. При цьому, вказаний висновок експерта суперечить іншому висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28 грудня 2018 року № 14734, виконаної на замовлення ОСОБА_1 цим самим судовим експертом (судовий експерт ОСОБА_11 ).

Таким чином, судами належним чином досліджено, перевірено та оцінено надані сторонами висновки будівельно-технічних експертиз, наведено обґрунтоване мотивування прийняття чи відхилення окремих висновків.

Доводи касаційної скарги про те, що складені ТОВ «Житло-Сервіс» акти від 25 травня та 12 грудня 2016 року, 03 січня, 12 червня та 18 грудня 2017 року, 26 липня 2018 року не є належними та допустимими доказами заподіяння позивачу шкоди, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій.

Необґрунтованими також є доводи заявника щодо не врахування судами правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 569/14230/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11, від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц.

У вказаних справах судами відмолено у відшкодуванні шкоди, завданої залиттям, у зв`язку із тим, що складені акти про залиття не відповідають вимогам, передбаченим Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76.

Такі доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, а саме актів залиття, що не свідчить про не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно посилалися на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року у справі № 2-10146/2011, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі № 761/12608/15-ц, так як вказані судові рішення не є преюдиційними, оскільки у вказаних справах ОСОБА_1 участі не брала, факти щодо залиття її квартири ОСОБА_2 не встановлювалися, з огляду на таке.

Частинами четвертою, п`ятою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судовими рішеннями у справах № 2-10146/2011, 761/12608/15-ц встановлено, що ОСОБА_2 без будь-яких дозволів і погоджень на даху у будинку на АДРЕСА_6 , побудувала підсобні приміщення, альтанку, камін, облаштовала по периметру клумби і газони, які огороджено високим трьох метровим цегляним парканом, що призвело до порушення гідроізоляції даху, внаслідок чого відбувається систематичне, триваюче залиття квартири № 68 . Зобов`язано ОСОБА_2 власними силами та за власні кошти відновити первісний стан даху і покрівлі будинку, здійснити належну гідроізоляцію покрівлі.

За встановленими у справі обставинами, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року у справі № 2-10146/2011 у частині відновлення первісного стану даху і покрівлі будинку виконано ОСОБА_2 у листопаді 2018 року, що підтверджується актом від 29 листопада 2018 року, складеним ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Кромлех» та ТОВ «Житло-Сервіс».

Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту відновлення нею первісного стану даху і покрівлі будинку, здійснення належної гідроізоляції покрівлі станом на момент залиття квартири позивача у цій справі (2016-2018 роки).

Таким чином, обставини, встановлені у справах № 2-10146/2011, 761/12608/15-ц, а саме: факт захоплення ОСОБА_2 частини даху у будинку на АДРЕСА_6 , та порушення гідроізоляції даху, є преюдиційними для цієї справи, оскільки такі обставини встановлені щодо ОСОБА_2 , яка брала участь у зазначених справах, та не спростовані нею під час розгляду цієї справи.

З огляду на наведе, безпідставними є посилання на постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 755/2476/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 243/610/16-ц, оскільки встановлені обставини у вказаних справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, не є подібними.

Твердження заявника у касаційній скарзі про те, що висновок судового експертно-будівельного дослідження від 18 березня 2019 року № 178, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири АДРЕСА_1 , складає 1 169 937,93 грн (без урахування ПДВ), є неналежним та недостовірним доказом, так як у ньому встановлена вартість ремонтно-відновлювальних робіт станом на 27 лютого 2019 року, а не станом на час складання останнього акта про залиття квартири від 26 липня 2018 року, є необґрунтованими та нічим не підтвердженими, відповідачем не надано належних доказів на спростування розміру завданої позивачу шкоди.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 761/46293/18, є необґрунтованими з огляду на таке.

Так, у справі № 761/46293/18 встановлено, що на момент залиття не складався перелік пошкодженого майна, звіт про оцінку вартості збитків складений 06 грудня 2017 року, що позбавило суди можливості зробити висновок про пошкодженого майна саме подією (залиття приміщення), що сталася 17 квітня 2017 року.

Тобто, у справі № 761/46293/18 не встановлено факт заподіяння шкоди саме внаслідок залиття квартири, тоді як у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, факт завдання шкоди позивачу внаслідок залиття квартири підтверджується належними та допустимими доказами, а тому висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2020 року у справі № 761/46293/18, не підлягають застосуванню у цій справі.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій справі, з урахуванням того, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 1, частини четвертої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок з ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладається на управителя, є безпідставними, оскільки шкоду позивачу завдано внаслідок неправомірних дій відповідача та із її вини. ОСОБА_2 є заподіювачем шкоди, а тому на неї покладається обов`язок із її відшкодування.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотань представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 про розгляд справи із викликом сторін

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотань відсутні.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у задоволенні клопотань про розгляд справи із викликом сторін.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик