У протоколах був відсутній опис зовнішнього вигляду і прикмет, за якими свідки впізнали обвинувачену – ВС вказав, чи впливає це на допустимість доказів ( №607/12421/22)

Відсутність попереднього опису зовнішнього вигляду особи, її прикмет або сукупності ознак, за якими свідок може впізнати особу, якщо він стверджує, що спостерігав за цією особою неодноразово за різних умов, не відіграє вирішальної ролі для визнання протоколів пред’явлення особи для впізнання за фотознімками допустимими доказами. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15 травня 2025 року по справі №607/12421/22.

Так, суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили особу за ч. 7 ст. 111-1 КК. (Джерело : Судово-юридична газета)

У касаційній скарзі захисник зазначає про недопустимість як доказів протоколів пред’явлення особи за фотознімками для впізнання за участі свідків, оскільки в протоколах відсутній опис зовнішнього вигляду особи, її прикмет або сукупність ознак, за якими свідки впізнали обвинувачену, що є порушенням вимог ст. 228 КПК.

Позиція Верховного Суду

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. ККС зазначив, що пред’явлення для впізнання – це слідча (розшукова) дія, метою якої є ідентифікація об’єкта, який за версією суб’єкта досудового розслідування має відношення до кримінального провадження.

Істотною особливістю процесу ідентифікації у зазначеній слідчій дії є те, що встановлення тотожності об’єкта можливе лише за допомогою ідеальних слідів пам’яті особи, яка спостерігала його раніше за певних обставин.

З метою встановлення суб’єктивних та об’єктивних чинників, які впливали на процес спостереження ідентифікованого об’єкта особою та послідовного збудження асоціативних зв’язків у її пам’яті застосовуються відповідні тактичні заходи, зокрема, й щодо встановлення стійких ідентифікаційних ознак об’єкта, з обов’язковим урахуванням тривалості спостерігання, стану самого спостерігача, освітлення та інших факторів, які впливають на процеси сприйняття та запам’ятовування інформації.

Проте у випадку, коли особа стверджує той факт, що спостерігала іншу особу неодноразово за різних умов, доцільність встановлення окремих стійких ідентифікаційних ознак відсутня, адже у пам’яті вже сформовано загальний образ об’єкта, який не вимагає деталізації ознак.

Як вбачається з матеріалів провадження, орган досудового розслідування обрав в якості засобу доказування пред’явлення обвинуваченої за фотознімками для впізнання свідкам, які зазначили у частинах протоколів, що передували безпосередньому впізнанню, що можуть впізнати обвинувачену.

Тобто, усі свідки були знайомі з обвинуваченою тривалий час, ще до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Отже, відсутність попереднього опису зовнішнього вигляду особи, її прикмет або сукупності ознак, за якими свідок може впізнати особу, у даному кримінальному провадженні не відіграє вирішальної ролі для визнання протоколів пред’явлення особи для впізнання допустимими доказами. Не впливає факт знайомства між особою, яка впізнає, та особою, яка пред’являється для впізнання, й на належність доказу, тобто на його спроможність встановлювати наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Автор новини: Наталя Мамченко