Свобода договору та штрафні санкції. Зменшення штрафних санкцій за договором, актуальна судова практика.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України, Свобода договору є загальною засадою цивільного законодавства.

Свобода договору закріплена в ст. 6 та 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору є однією з основних принципів цивільного права, який дозволяє сторонам самостійно встановлювати умови своїх угод на основі взаємної згоди. Однак, разом зі свободою договору постає необхідність захисту інтересів сторін у разі порушення зобов'язань. Відповідно, штрафні санкції виступають інструментом, який забезпечує виконання договірних зобов'язань та додає юридичної ваги угоді.

З одного боку, штрафні санкції можуть забезпечити ефективність договірного відношення. Вони стимулюють сторони до дотримання умов угоди та запобігають невиконанню або недобросовісному виконанню зобов'язань. Штрафи можуть бути фінансовими, матеріальними або іншими формами санкцій, які встановлюються сторонами в договорі. Вони сприяють створенню відповідального підходу до угоди та забезпечують реальну втрату для порушника. Таким чином, штрафні санкції можуть знижувати ризик порушення договору та сприяти добросовісному виконанню зобов'язань.

З іншого боку, штрафні санкції можуть стати джерелом несправедливості та надмірного обмеження свободи договору. Іноді сторона, яка порушила зобов'язання, може потрапити в складну фінансову ситуацію або зазнати непередбачуваних обставин, через які виконання угоди стає неможливим або недоцільним. У таких випадках штрафні санкції можуть стати непропорційними і завдати значних збитків порушнику. Це може призвести до нерівності між сторонами угоди та порушити принципи справедливості та рівноправ'я. Крім того, недбале використання штрафів може призвести до зловживання сторонами своєю своїм більш вигідним становищем.

Отже, важливо знайти баланс між захистом і обмеженням у використанні штрафних санкцій. Це можна здійснити шляхом дотримання певних принципів. Перш за все, санкції повинні бути пропорційними порушенню і розумно відповідати вартості та характеру договору. Важливо враховувати можливості сторін та потенційні наслідки порушення зобов'язань.

Другим принципом є обов'язковість установлення штрафних санкцій у договорі. Сторони повинні мати можливість узгодити та встановити санкції на основі своїх власних інтересів та ризиків. При цьому, їм слід мати можливість обговорити та врахувати можливість зміни умов чи розміру штрафів у разі непередбачуваних обставин.

Третім принципом є прозорість та чіткість у встановленні та застосуванні штрафних санкцій. Договір повинен чітко визначати умови та процедури застосування штрафів, а також передбачати можливість контролю та спору щодо їх застосування.

Основним засобом контролю пропорційності свободи договору та пропорційності штрафних санкцій є суд, оскільки законодавство України, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, надають суду дискреційні повноваження на зменшення суми штрафних санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Так, судова практика в даних категоріях справ є дуже різноманітною, та такою, що регулює більшість питань при виникненні спору пов’язаних з застосуванням штрафних санкцій за договірними відносинами.

Так, сталою судовою практикою сформовано висновок, що суд за своїм рішенням може зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на всі обставини правовідносин, разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження,передбачені законодавством щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставини справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

До подібних висновків прийшов, Верховний суд у постанові від 04 лютого 2020 року у справі 918/116/19 зазначив наступне: «Суди обґрунтовано врахували, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи викладене, Суд доходить висновку про те, що зазначені критерії дотримані судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені та обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.»

До подібних висновків Верховний суд прийшов й в постанові від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.

Тож, не зважаючи на те, що одним з фундаментальних принципів законодавства України, є свобода договору, яка надає сторонам право визначати умови договору самостійно в тому числі й щодо застосування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, такі санкції можуть бути зменшені в ході судового розгляду, оскільки, штрафні санкції повинні забезпечувати баланс інтересів усіх сторін договору.

Загалом, штрафні санкції та свобода договору взаємопов'язані концепції, які потребують збалансованого підходу. Штрафи можуть відігравати важливу роль у забезпеченні дотримання договірних зобов'язань та захисту інтересів сторін, але їх застосування повинно бути обмежене розумними та справедливими умовами. Принципи пропорційності, обов'язковості та прозорості допоможуть забезпечити раціональне використання штрафів і зберегти баланс між свободою договору та захистом інтересів сторін.

Усвідомлення важливості збалансованого підходу до штрафних санкцій і свободи договору є ключовим у забезпеченні стабільного та розвинутого господарського середовища. Враховуючи ці принципи, можна створити правову рамку, яка сприятиме розвитку бізнесу, підтримці економічного зростання і підвищенню довіри між учасниками господарських відносин.

Отже, штрафні санкції та свобода договору взаємопов'язані поняття, які вимагають ретельного розгляду і збалансованого підходу. Забезпечення ефективноого функціонування господарських відносин і захисту інтересів сторін у договорах передбачає постійне вдосконалення штрафних санкцій та розширення свободи договору. Для досягнення цього можна вживати такі заходи:

1. Чітке і доступне законодавство: Законодавство повинно бути зрозумілим та доступним для всіх сторін, зокрема щодо встановлення штрафів та умов їх застосування. Ясні норми дозволять уникнути неоднозначностей та розбіжностей в тлумаченні.
2. Пропорційність штрафів: Штрафи повинні бути пропорційними порушенню договірних зобов'язань. Вони не повинні бути завищеними, але достатньо суворими, щоб стимулювати виконання договору. Встановлення розумних меж для штрафних санкцій забезпечить справедливість та реалістичність їх застосування.
3. Прозорість та консультації: Важливо забезпечити прозорість процесу застосування штрафних санкцій та можливість консультацій сторін з експертами і юристами. Це допоможе уникнути непорозумінь, забезпечити відповідність застосованих штрафів дійсним збиткам та забезпечити справедливе вирішення спорів.

Враховуючи ці принципи та заходи, можна досягти балансу між штрафними санкціями та свободою договору. Правильно розроблені та збалансовані штрафні санкції сприятимуть виконанню договорів та забезпечать стабільність у господарських відносинах, зберігаючи при цьому принципи свободи та гнучкості договірного права.

Автор статті: Савченко Тетяна Вікторівна.

телефон: 066-180-35-90

E-mail: advokat.savchenko1@gmail.com