Суддя в ухвалі про тримання під вартою повинен буде визначити слідчий ізолятор, у якому буде утримуватись особа — Рада прийняла закон 9655

Верховна Рада прийняла в цілому як закон законопроект 9655 про внесення змін до статті 196 Кримінального процесуального кодексу та деяких законів України щодо удосконалення процедури забезпечення заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Так, у ч. 4 статті 196 КПК буде визначено, що слідчий суддя, суд зобов’язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також і слідчий ізолятор, у якому буде утримуватись особа, стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. (Джерело : Судово-юридична газета)

У Законі «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» також буде встановлено, що засуджений має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у цьому законі, за наявності відповідних підстав.

Змінено ч. 2 статті 3 цього закону, яка наразі визначає, що рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, дізнавачем, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню кримінальних правопорушень.

Після вступу в силу змін буде передбачено, що рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, стосовно осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню кримінальних правопорушень, строком від одного місяця до п’яти років, крім рішення про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які перебувають в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах або у місцях із спеціальним режимом тримання, яке приймається строком до двох місяців та може бути продовжене виключно за рішенням слідчого судді, суду на підставі клопотань дізнавача, слідчого (детектива) або прокурора, а також органу (підрозділу), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, стосовно осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню кримінальних правопорушень, на строк до одного року.

У частині 3 виключено норми, що здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи внутрішніх справ.

У новій редакції викладено статтю 19 закону «Забезпечення безпеки осіб, які перебувають в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах або у місцях із спеціальним режимом тримання»

Відповідно до неї безпека осіб, які перебувають в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах або у місцях із спеціальним режимом тримання, забезпечується заходами, зазначеними у статтях 8, 11, 15, 16 цього Закону, за винятками, що випливають з вимог режиму їх тримання.

Додатково до них можуть застосовуватися такі заходи:

• до осіб, які перебувають в установах виконання покарань, – ізольоване тримання або переведення в іншу установу виконання покарань;
• до осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах, – ізольоване тримання або переведення до іншого слідчого ізолятора чи в місце із спеціальним режимом тримання;
• до осіб, які перебувають в місцях із спеціальним режимом тримання, – ізольоване тримання або переведення до іншого місця із спеціальним режимом тримання чи слідчого ізолятора.

Забезпечення безпеки осіб, які перебувають в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах або у місцях із спеціальним режимом тримання, здійснюється з додержанням вимог, передбачених чинним кримінальним, кримінальним процесуальним та кримінально-виконавчим законодавством

Переведення особи, до якої застосовуються заходи безпеки, із слідчого ізолятора або установи виконання покарань до місць із спеціальним режимом тримання застосовується за згодою такої особи на строк до 30 діб. Строк тримання осіб у місцях із спеціальним режимом тримання може бути продовжений на строк до 30 діб за мотивованим рішенням органу, яким було прийнято рішення про забезпечення безпеки. У разі необхідності подальшого застосування заходів безпеки особа переводиться до установи виконання покарань або слідчого ізолятора, які забезпечують їх застосування згідно з частиною другою цієї статті

У статті 23 Закону «Про Національну поліцію» (п. 38) буде визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, передбачених законом, утримує в ізоляторах тимчасового тримання осіб, затриманих за вчинення кримінальних або адміністративних правопорушень, осіб, підданих адміністративному арешту.

Нагадаємо, наразі, до змін, цей пункт передбачає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, передбачених законом, утримує в ізоляторах тимчасового тримання осіб, затриманих за вчинення кримінальних або адміністративних правопорушень, осіб, стосовно яких як запобіжний захід застосовано тримання під вартою, осіб, підданих адміністративному арешту, а також обвинувачених і засуджених.

Автор новини: Наталя Мамченко