Торкання сідниць потерпілої, не створюють складу сексуального домагання, бо у натовпі пасажирів метрополітену під час руху вагону, не виключено можливість випадкового дотику. (Печерський районний суд міста Києва №757/45505/25-п від 18.11.2025 р.)

Фабула судового акту: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, чоловік, перебуваючи у вагоні метро на перегоні між станціями «Видубичі - Звіринецька» умисно, всупереч волі, вчинив дії сексуального домагання по відношенню до жінки, а саме: торкався долонею сідниць, чим вчинив принизливі дії невербального характеру, що створило для потерпілої залякувану та принизливу ситуацію. Інкриміновані дії чоловіка спочатку було кваліфіковано, як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-7 КУпАП.

Захисник чоловіка з метро, просив закрити справу за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Мовляв, у потерпілої була відсутня своєчасна та належна реакція, мовляв вона могла просити припинити будь-які протиправні дії, шляхом звернення до останнього з усною претензією, залучення допомоги присутньої подруги, або звернення по допомогу до сторонніх осіб, присутніх у вагоні електропотягу, чисельність яких створювало натовп, де торкання осіб один одного відбувається поза волею останніх.

Роль захисника зрозуміла, але на мій погляд, це ніяк не виправдовує «залицяльника», адже свої руки можна тримати при собі, навіть коли у вагоні натовп, і доволі складно переплутати «випадковий доторк», від навмисного, та й ще до сідниці…І як до речі вони встановили факт натовпу - теж питання?

Потерпіла, в поясненнях наданих працівникам поліції зазначала, що перебуваючи у вагоні метрополітену, відчула торкання до своїх сідниць, обернувшись побачила чоловіка за віком приблизно 40 років. Після чого, продовжила спілкування з подругою не реагуючи на дотик стороннього. В подальшому знов відчула дотик до сідниць, але про вчинене вирішила нікому не повідомляти та мовчки залишила вагон на станції метро «Печерська».

Поясненнями подруги також стверджується, що остання особисто бачила, як незнайомий чоловік торкався сідниць її подруги під час руху в вагоні метрополітену.

Печерський районний суд міста Києва, за головуванням судді Соловйова О.Л. - не знайшов в діях чоловіка складу інкримінованого злочину.

Так, за статтею 173-7 КУпАП передбачена відповідальність за сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» сексуальне домагання - дії сексуального характеру (що не посягають на статеву свободу чи статеву недоторканість особи), виражені вербально, невербально або фізично (слова, жести, рухи тіла, доторкування, поплескування або інші аналогічні дії), які ображають чи принижують гідність особи та можуть супроводжуватися створенням щодо неї залякувального, ворожого або образливого, принизливого середовища (ситуації).

Отже у цій справі:

Суддя Печерського районного суду, прийшов до висновку - що, цитую: «дії навіть за умов доведеності факту торкання сідниць потерпілої, не створюють складу правопорушення пов`язаного із сексуальним домаганням. Оскільки умови вчинення правопорушення, у натовпі пасажирів метрополітену під час руху вагону, не виключають можливість випадкового торкання частини тіла потерпілої сторонніми особами. Реакція потерпілої із замовчування цієї події - відчутного дискомфорту, в присутності подруги та сторонніх осіб, не дозволяє робити висновок про перебування в стані побоювання за свою безпеку. Справедливість зазначеного твердження суду, простежується за механізмом та часом звернення до правоохоронних органів, повідомлення до яких надійшло телефоном спецлінії «102» наприкінці дня за спливом більше 6 годин. Неведене, є неприйнятним з огляду на наявність поста поліції на кожній станції метро, та можливість повідомлення чергового працівника по станції».

А те що потерпіла могла мати дійсні побоювання, заговорити з «безпардонним» чоловіком, або те що людина кудись - можливо - поспішала, що не могла раніше подати заяву - суддя, звісно, не врахував. Та і який би не був натов - вибачте - це треба ще умудритись вивернути руку так, щоб торкатися саме долонею сідниці іншої людини, двічі. Чи що, може це був пошук опори щоб не впасти…? Питання риторичне.

Аналізуйте судовий акт: ВИРОК: 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна за шантажування розповсюдити інтимні фото (Дарницький районний суд м. Києва №753/17635/25 від 06.10.2025 р.);

Буде що згадати :) Неповнолітній був оштрафований за секс на зупинці громадського транспорту. (Франківський районний суд м. Львова, справа № 465/1676/23 від 19.05.2023 р.);

Онлайн трансляція порно є виготовленням з метою збуту та збутом відеопродукції порнографічного характеру (ВС/ККС у справі № 711/7900/17 від 18.06.2020);

Питання процесуальної економії: 197 роликів порнографічного характеру було досліджено судекспертами у рамках однієї кримінальної справи. (Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська №201/1082/22 від 15.04.2022 р.).

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45505/25-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2025 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Соловйов Олег Леонідович, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління поліції в метрополітені Головного управління поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №568710 від 12.09.2025, вбачається, що 22.08.2025 о 09:05 год. ОСОБА_1 перебуваючи у вагоні електропотягу на перегоні між станціями «Видубичі -Звіринецька» КП «Київський метрополітен» умисно, всупереч волі особи, вчинив дії сексуального домагання по відношенню до ОСОБА_2 , а саме: торкався долонею сідниць, чим вчинив принизливі дії невербального характеру, що створило для потерпілої залякувану та принизливу ситуацію. Інкриміновані ОСОБА_1 дії кваліфіковано, як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-7 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, поважність причин не явки суду не довів. Його захисником - адвокатом Басан Ю.П. до канцелярії суду подано клопотання про закриття адміністративного провадження з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказуючи на непослідовність показів потерпілої особи, сторона захисту ставить під сумнів об`єктивність її тверджень, оскільки відсутність своєчасної та належної реакції створює критичне ставлення до інкримінованих подій. Захисник звертає увагу, на можливість припинення будь-яких протиправних дій з боку ОСОБА_1 шляхом звернення до останнього з усною претензією, залучення допомоги присутньої подруги - ОСОБА_3 , або звернення по допомогу до сторонніх осіб, присутніх у вагоні електропотягу, чисельність яких створювало натовп, де торкання осіб один одного відбувається поза волею останніх.

Потерпіла ОСОБА_2 турбуючись за спливом часу визначеного ст.38 КУпАП для притягнення до відповідальності, клопотала про прискорення розгляду справи, не наводячи обставини вчинення правопорушення. В поясненнях наданих працівникам поліції зазначала, що перебуваючи у вагоні метрополітену, відчула торкання до своїх сідниць, обернувшись побачила чоловіка за віком приблизно 40 років. Після чого, продовжила спілкування з подругою не реагуючи на дотик стороннього. В подальшому знов відчула дотик до сідниць, але про вчинене вирішила нікому не повідомляти та мовчки залишила вагон на станції метро «Печерська».

Поясненнями ОСОБА_3 також стверджується, що остання особисто бачила, як незнайомий чоловік торкався сідниць її подруги під час руху в вагоні метрополітену.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №568710 від 12.09.2025 та матеріали, якими він обґрунтовується, з`ясувавши правову позицію та доводи на її обґрунтування сторони захисту, а також доводи потерпілої та свідка, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України, презумпції невинності.

Статтею 173-7 КУпАП передбачена відповідальність за сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» сексуальне домагання - дії сексуального характеру (що не посягають на статеву свободу чи статеву недоторканість особи), виражені вербально, невербально або фізично (слова, жести, рухи тіла, доторкування, поплескування або інші аналогічні дії), які ображають чи принижують гідність особи та можуть супроводжуватися створенням щодо неї залякувального, ворожого або образливого, принизливого середовища (ситуації).

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суд, дослідивши долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №568710 від 12.09.2025, адміністративні матеріали, а саме:

рапорт інспектора - чергового управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві Нілова С.Ю. від 22.08.2025 про фіксацію повідомлення від оператора лінії «102»; заяву ОСОБА_2 від 22.09.2025, відповідно до якої вона повідомляє події торкання її сідниць з боку невідомого чоловіка під час руху у вагоні метрополітену; письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 22.08.2025; письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 10.09.2025; письмові пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 12.09.2025, суд прийшов до висновку про недоведеність події, та відсутності підстав вважати, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру виражене у вербальній та невербальній формі, що безпідставно викликає у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку.

За наслідками судового розгляду встановлено, що дії ОСОБА_1 навіть за умов доведеності факту торкання сідниць потерпілої, не створює складу правопорушення пов`язаного із сексуальним домаганням. Оскільки умови вчинення правопорушення, у натовпі пасажирів метрополітену під час руху вагону, не виключають можливість випадкового торкання частини тіла потерпілої сторонніми особами. Реакція потерпілої із замовчування цієї події - відчутного дискомфорту, в присутності подруги та сторонніх осіб, не дозволяє робити висновок про перебування в стані побоювання за свою безпеку. Справедливість зазначеного твердження суду, простежується за механізмом та часом звернення до правоохоронних органів, повідомлення до яких надійшло телефоном спецлінії «102» наприкінці дня за спливом більше 6 годин. Неведене, є неприйнятним з огляду на наявність поста поліції на кожній станції метро, та можливість повідомлення чергового працівника по станції.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні фактичні обставини справи, не знайшли підтвердження, що в діях ОСОБА_1 наявна подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі зазначеного, провадження по даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП.

Керуючись ст. 7, 173-7, 247, 283-291 КпАП України, суд

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.Л. Соловйов

Зображення (ілюстрація/схема) має виключно візуалізаційний (ілюстративний) та довідковий характер. Малюнок відображає лише загальну логіку статті та/або слова учасників справи, а не автора. У разі суперечності, пріоритет має текст відповідної норми та/або статті.