Суд задовольнив позов про відшкодування 1 000 000 грн моральної шкоди, завданої грубим поводженням поліції під час проведення обшуку (Дніпровський апеляційний суд у справі 199/6247/20 від 16 червня 2021 року)

Фабула судового акту: Порушення прав людини під час проведення слідчих дій знаходять своє відображення в пресі та аналітиці правозахисних організацій.

Загалом, у нашій державі поки що не усталена судова практика стосовно відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями поліції, а тому поодинокі випадки успішних для позивачів справ привертають до себе увагу.

У цій справі до суду звернулися позивачі (адвокат та його дружина) з вимогою про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Так, під приводом проведення обшуку працівники правоохоронного органу грубо вдерлися до приміщення, де проживав позивач.

Виходячи з матеріалів справи, працівники поліції без пред’явлення посвідчень та без пред’явлення ухвали суду на проведення обшуку, виявивши позивача у душовий кімнаті, відразу почали застосовувати до нього фізичну силу (бити руками та ногами по голові і тулубу, спричинивши йому тілесні ушкодження).

На підлозі у душовій кімнаті під прицілом автомата позивач пролежав близько 45 хв.

З тексту судового рішення ми бачимо, якими неправовими та нелюдськими методами працівники правоохоронного органу проводили так званий обшук.

Доказами, якими позивач доводив завдання моральної шкоди, серед іншого, стали заява в поліцію про вчинення злочину та висновок спеціаліста судово-медичного експерта.

Як зазначається при зверненні до суду, цинізм та ненависть, з якою працівники поліції трощили відеокамеру, виламували ворота та вхідні двері в будинок, без будь-якої спроби зайти в помешкання мирним шляхом, застосування ними фізичної сили по відношенню до позивача не мають виправдання.

В судовому процесі поліція позов, звісно, не визнала.

Судами було прийнято до уваги надані позивачем докази, рішенням суду першої інстанції позов задоволено, з чим погодився й апеляційний суд.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд дійшов висновку про порушення прав позивачів: права на недоторканність житла (ст. 30 Конституції України), непорушність права власності (ст. 321 ЦК України), права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

На сьогоднішній день це рішення є, на жаль, все ще поодиноким прикладом стягнення моральної шкоди з правоохоронного органу, проте воно створює сподівання на те, що поліція в подальшому буде більше дбати про дотримання прав громадян.

Аналізуйте судовий акт: Суд визнав висловлювання "дебил", таким що носить образливий характер і ображає честь та гідність (Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області справа №623/563/21 від 03.06.2021 р.)

Посилання на конкретну фізичну особу у контексті зв'язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (ВС/КЦС, № 484/2781/19-ц)

Недопустимим є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні (ВС/КЦС у справі № 642/2581/17 від 09.12.2020)

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4408/21 Справа № 199/6247/20 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року та за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі 26.06.2020 року постраждали внаслідок незаконних дій Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення незаконного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

18 червня 2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Плєшка Ю.П., погоджене з виконувачем обов`язків прокурора Дніпропетровської області Божко С.В., по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР під №12019040640001710, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, про надання дозволу на проведення обшуку.

18 червня 2020 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. (справа №200/12473/19., ровадження №1-кс/932/3781/20) постановив ухвалу про надання слідчому Плєшку Ю.П., а також слідчим слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні, дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ,з метою виявлення та вилучення речових доказів, які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме: вогнепальної зброї.

26 червня 2020 року приблизно о 07.00 год. ранку до будинку, де мешкають позивачі за адресою: АДРЕСА_1 , без спроби зайти мирним шляхом, зламавши відкатний привід для воріт, розбивши встановлену на подвір`ї відеокамеру та вхідні двері, проникли озброєні спецпризначенці ГУНП у Дніпропетровській області, які без пояснення причин проникнення в будинок, без пред`явлення посвідчень та без пред`явлення ухвали суду на проведення обшуку, виявивши позивача ОСОБА_1 у душовий кімнаті, відразу почали застосовувати до нього фізичну силу. Витягши позивача -1 з душової кімнати, вони кинули його оголеним на холодну підлогу та почали бити руками та ногами по голові і тулубу, спричинивши йому тілесні ушкодження.

На підлозі у душовий кімнаті під прицілом автомата позивач 1 пролежав приблизно 45 хв.

Весь цей час співробітники ГУНП у Дніпропетровській області та слідчо-оперативна група на чолі зі слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 безперешкодно пересувались подвір`ям, першим та другим поверхом будинку та щось шукали.

Згодом позивачу дозволили піднятися із підлоги, одягнутись та повідомили, що в помешканні планується проведення обшуку і необхідно зачекати появу представника Ради адвокатів регіону, оскільки позивач - 1 повідомив, що є адвокатом.

Приблизно о 09:00 год. з`явився представник ради адвокатів Дніпропетровської області та о 09:30 год. було офіційно розпочато проведення обшуку та пред`явлено ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. від 18.06.2020 року.

Позивач відразу повідомив слідчого, що вони помилились адресою, що вони перебувають у будинку АДРЕСА_1 , який належить його дружині - ОСОБА_2 , пред`явив витяг про право власності на будинок та паспорт на підтвердження особи, та запропонував зачекати до того часу поки його дружина (позивач 2), якої на момент проведення обшуку вдома не було і яка є власником, надасть оригінали документів на підтвердження право власності на зазначений будинок, його кадастровий номер та адресу.

Не захотівши чекати вказані документи та проігнорувавши зауваження позивача -1, слідчо-оперативна група почала проведення обшуку в одній з кімнат будинку, а саме в кабінеті.

Після того як позивач -1 пред`явив оригінали документів про право власності на будинок і підтвердив, що слідчо-оперативна група прийшла за адресом: АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 , о 12:30 слідчим ОСОБА_5 було складено протокол про проведення обшуку і зрештою залишено оселю позивачів.

Як зазначається при зверненні до суду, цинізм та ненависть, з якою працівники поліції трощили відеокамеру, виламували ворота та вхідні двері в будинок, які до речі були відчинені, без будь-якої спроби зайти в помешкання мирним шляхом, застосування ними фізичної сили по відношенню до позивача-1 не мають виправдання. Перед початком штурму будинку слідчо-оперативна група повинна була переконатись в тому, що прийшла за належною адресою та здійснити спробу зайти в помешкання мирним шляхом.

Те, що позивача-1 побили і змусили більш як пів години під прицілом автомата лежати на холодній підлозі можна прирівняти до побоїв, знущання і катування.

Вказані дії завдали йому значних душевних і фізичних страждань, принизили його гідність, він пережив сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи та тривоги та негативно вплинув на стан його здоров`я.

Після проведення цього обшуку в позивача-1 погіршився сон, що проявляється в періодичному безсонні.

Через проведення 26.06.2020 року обшуку у позивача -1 не відбулись заплановані ділові зустрічі, а пережиті страждання призвели до того, що тривалий час позивач - 1 не міг належним чином здійснювати підприємницьку та адвокатську діяльність, оскільки всі його думки були зайняті тим, як відновити пошкоджене майно, яким чином притягнути винних до відповідальності.

На протязі двох тижнів після обшуку позивач - 1 відчував біль в області ребер, головний біль та запаморочення. До того ж позивачу 1 довелось пояснювати, що він не злодій і виправдовуватись перед сусідами, яких дуже зацікавило з якої причини приїхало стільки поліцейських автомобілів, а будинок було взято штурмом. До позивачів і досі доходять плітки та насмішки від знайомих, що поліція приїжджала арештовувати їх через те, що вони начебто є членами злочинного угрупування, які торгують зброєю. Оскільки ОСОБА_1 є адвокатом, важко уявити яким чином вказані факти можуть позначитись на його подальшій діловій репутації.

Наступного дня після проведення обшуку позивачами було виявлено, що з шухлядки в гардеробній кімнаті, яка розташована на другому поверсі будинку, зникли грошові кошти в розмірі 20 000,00 дол. США.

Позивач відразу ж викликав поліцію і написав заяву про злочин, за фактом якої 07.07.2020 року до ЄРДР внесена відповідна інформація і відкрито кримінальне провадження №12020040630000968.

Крадіжка грошових коштів в розмірі 20 000,00 доларів США, яка відбулась під час проведення цього незаконного обшуку, завдала позивачам значних переживань, позбавила їх впевненості в майбутньому та можливості вести звичний спосіб життя, здійснювати заплановані витрати. Незаконність дій правоохоронців, їх зневажливе відношення, ігнорування пояснень позивача -1, що обшук планується провести за неналежною адресою, призвели до появи почуття злості, ненависті, образи та похитнули довіру до правоохоронних органів в цілому. Такі дії співробітників правоохоронних органів є неприпустимими.

В результаті незаконних дій та вказівок слідчого ОСОБА_5 співробітниками Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області та ГУ НП у Дніпропетровській області грубо порушено норми чинного законодавства, щодо процедури проведення такої слідчої дії як обшук, а саме: ст.ст. 11, 13, 234, ч. 3 ст. 236, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя), ч. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (встановлює, що під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії).

Сусід позивачів - гр. ОСОБА_3 , відносно якого була винесена ухвала про проведення обшуку, також є адвокатом, про що слідчо-оперативній групі було добре відомо.

З приводу відшкодуванні майнової шкоди, то за підрахунком позивача 2 розмір такої шкоди становить 71 457,00 грн., на підтвердження якого суду наданий звіт про оцінку вартості майна №1707-21/20 від 20.07.2020 року, виконаний ФОП ОСОБА_6 .

Враховуючи вищевикладене, позивачі просили суд:

- стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн. за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;

- стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 77 457 грн. за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (а.с.1-6, т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 (один мільйон) грн.

Відмовлено в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди (а.с.219-227, т.1).

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 14 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.15-17,т.2).

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Також, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог про щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити (а.с.39-45,54-58 т.2).

В апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.63-70, т.2).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений будинок належить позивачу 2 на праві приватної власності (а.с. 13, т.1).

Позивач є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про заняття адвокатською діяльністю (а.с. 96-97, т.1).

26 червня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Савченко Т.А. був проведений обшук, що підтверджується відповідним протоколом обшуку (а.с. 33- 41,т.1).

Відповідно до протоколу обшуку від 26.06.2020 року обшук проводився з 09.31 год. по 12.30 год. на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2020 року (справа №200/124731/19) у кримінальному провадженні №12019040640001710 від 30.07.2020 року.

Втім, як встановлено судом на підставі відповідної ухвали слідчого судді (а.с. 32, т.1), обшук за адресою: АДРЕСА_1 , був проведений слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Савченко Т.А. без ухвали слідчого судді та без присутності представника ради адвокатів Дніпропетровської області, що підтверджується відеозаписом, який наданий позивачами на флешносії та дисках CD - RW із камер відеоспостереження, які встановлені у будинку позивачів.

Статус ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальному провадженні №12019040640001710 за ч. 4 ст. 296 КК України не визначений, що встановлено судом на підставі довідки відповідача, долученої до відзиву на позов (а.с. 134), по кримінальному провадженню №12019040640001710 від 30.07.2020 року за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Як встановлено судом на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. від 18.06.2020 року (а.с. 32-32 звор.) у кримінальному провадженні №12019040640001710 за ч. 4 ст. 296 КК України (внесене до ЄРДР 30.07.2019 р.) був наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належать на праві власності гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою виявлення та вилучення речових доказів, які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме вогнепальної зброї.

Як встановлено судом на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2002 року (а.с. 189-190) в межах кримінального провадження №12019040640001710 за ч. 4 ст. 296 КК України (внесене до ЄРДР 30.07.2019 року) був наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належать на праві власності гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою виявлення та вилучення речових доказів., які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме вогнепальної зброї.

Обшук за адресою: АДРЕСА_3 , був проведений 26.06.2020 року, що підтверджується відповідним протоколом обшуку; відповідно до вказаного протоколу обшуку проводився у період часу з 07 год. 26 хвил. до 11 год. 17 хвил. (а.с. 191-192).

Таки чином, обшук за двома адресами: АДРЕСА_1 (житло належить родині ОСОБА_7 ) та за адресою: АДРЕСА_3 (житло належить ОСОБА_4 ), проводився одночасно, що підтверджується протоколам обшуків від 26.06.2020 р. та електронним доказом - відеозаписом (на флешносії та диску CD-RW) з камер відеоспостереження, які встановлені у будинку АДРЕСА_1 , та будинку АДРЕСА_3 .

Зокрема, судом на підставі відеозапису з камер відеоспостереження у буд. АДРЕСА_1 встановлено пошкодження майна позивачів (розбиття вхідних дверей у будинку позивачів, розбиття відеокамери та воріт тощо), вільне їх пересування будинком позивачів у відсутності позивачів, у тому числі на другому поверсі будинку.

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями працівників поліції (а.с. 42), в якій вимагав проведення службової перевірки законності дій співробітників поліції та відшкодування матеріально шкоди; службова перевірка не була проведена, що встановлено судом на підставі пояснень представника ГУНП Мітусової К.С.

27 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарні імені І.І.Мечнікова» (а.с. 44-45), та згідно з виском спеціаліста встановлений наступний діагноз: гостра нейрохірургічна патологія, множині садна поперекового відділу хребта. Рекомендовано спостереження у невролога за місцем проживання та МРТ поперекового відділу хребта та прийом медикаментів.

Відповідно до витягу з ЄРДР №12020040630000968 від 28.06.2020 року до АНД ВП надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрий просить прийняти міри до співробітників поліції, які 26.06.2020 року з 07.00 год. до 14.00 год. здійснили крадіжку грошових коштів (а.с. 92).

Відповідно до витягу з ЄРДР від 31.07.2020 року №12020045630000068 30.07.2020 року до АНД ВП надійшла ухвала АНД районного суду м. Дніпропетровська про внесення заяви гр. ОСОБА_1 за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень 26.06.2020 року, які згідно з висновком експерта відносяться до легких та мають скороминуща наслідки (а.с. 155).

Відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта №1701 від 29.06.2020 року (а.с. 7-8, 43), на основі медичного обстеження гр. ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна лівого плеча, синців та внутрішньо-шкіряних крововиливів, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів) можливо в термін, на якій вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

07 липня 2020 року головою Ради адвокатів Дніпропетровської області Лещенко Т.О. мало місце звернення до в.о. прокурора Дніпропетровської області Біжко С.В., начальника ГУНП в Дніпропетровській області Огурченка В.Г., начальника Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Бухіннік С.А., начальника СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Захарченка Ю.В. про усунення професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності правоохоронними органами Дніпропетровської області, в якій вимагалося проведення службового розслідування за фактом порушення прав та гарантій професійних прав та гарантій адвокатської діяльності, які мали місце 26.06.2020 року при проведенні обшуків в помешканнях адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 20-22).

Доказів проведення службового розслідування суду не надано.

Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу внаслідок незаконних дій відповідача було завдано моральної шкоди, факт спричинення якої знайшов своє об`єктивне підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку із чим суд вважав за необхідне задовольнити вимоги позивача, з урахуванням його моральних та душевних страждань, та стягнути на його користь 1 000 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 4 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Невідкладні випадки, про які зазначено у ч. 2 ст. 30 Конституції України, у даній справі не встановлені.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Випадки, про які зазначено у ч. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даній справі не встановлені.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено гарантії адвокатської діяльності. Зокрема, частиною другою цієї статті передбачено особливості проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно адвоката. У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов`язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті.

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність порушення прав позивачів: право на недоторканність житла (ст. 30 Конституції країни), непорушність права власності (ст. 321 ЦК України), права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Незаконність проведення в житлі позивачів обшуку встановлена судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що незаконні дії відповідача мали для позивача 1 спричинення моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я (п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім`ї (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК), у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням та пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК); у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК), є причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками.

Колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами матеріального права, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, керуючусь засадами розумності, виваженості та справедливості, судом першої інстанції вірно визначений розмір відшкодування моральної шкоди, який є співмірним з характером та обсягом страждань, яких зазнав позивач.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо того, що позивач не надав доказів, які би підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, психосоматичних та психоемоційних змін, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, стану та стосунків внаслідок проведення обшуку 26.06.2020 року.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що спірні правовідносини, які виникли між учасниками справи, регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки позивачі не мають відношення до кримінального провадження №12019040640001710 за ч. 4 ст. 296 КК України (внесене до ЄРДР 30.07.2019 р.), в межах якого слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_2 , незаконність проведення в житлі позивачів обшуку встановлена судом, тому суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин норми ч. 1 ст. 1173 ЦК України.

Посилання апелянта щодо незаконності стягнення шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме ці органи мають відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто моральну шкоду з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Так, судом встановлено, що на підставі наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України доказів, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Гетьман Н.С. подано до суду в інтересах ОСОБА_1 у справі № 199/6247/20 позовну заяву (а.с. 1-105), клопотання про допит позивача, як свідка (а.с.138), відповідь на відзив (а.с.148-150), клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (а.с.185-187), якому передував відповідний адвокатський запит (а.с.188), повторне клопотання про приєднання доказів, клопотання про долучення доказів понесених витрат на правову допомогу, а також брала участь в судових засіданнях 19.10.2020, 27.10.2020, 13.01.2021, 29.01.2021 та 05.02.2021.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи додано: договір про надання правової допомоги адвоката б/н від 15.09.2020 р., розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 08.02.2021 р., акт приймання-передачі послуг від 08.02.2021 р., квитанцію до прибуткового ордера №1 від 08.02.2021 на підтвердження фактичної оплати 14500,00 грн., яка підписана адвокатом Гетьман Н.С.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційні скарги не містять доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтами, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: