14.08.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Суд: Заборонено звернення стягнення за виконавчими документами на майно, необхідне для професійних занять боржника, членів його сім’ї, якщо воно є єдиним джерелом їх доходу (№ 369/10434/18, 10.05.19)

Суд: Заборонено звернення стягнення за виконавчими документами на майно, необхідне для професійних занять боржника, членів його сім’ї, якщо воно є єдиним джерелом їх доходу (№ 369/10434/18, 10.05.19) - 0_32063400_1565775759_5d53d78f4e4d9.jpg

Фабула судового акта: Як свідчить практика, досить часто, в зв`язку з відкритими виконавчими провадженнями виникає ряд питань, відповіді на які достатньо чітко прописані в законі. Зокрема це стосується питання арешту деяких видів майна боржника і звернення стягнення на це майно. 

Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження», а точніше, додатком до цього Закону, визначений Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. За цим додатком до Закону, який звісно є нормою прямої дії, стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на зазначене у цьому Переліку майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні.

Справа, що пропонується увазі читачів, стосується, в тому числі, практичного застосування наведених приписів занодавства, а саме, - категоричної заборони звернення стягнення за виконавчими документами на майно, необхідне для професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб.

Отже, суд задовольнив позов особи до районного відділу Державної виконавчої служби, третя особа, зокрема, - Державне підприємство «Сетам», про скасування арешту і скасував постанову старшого державного виконавця про опис та арешт автомобіля «Шевролет Лачетті» 2005 року випуску, що належить позивачеві.

Рішення обґрунтовано, зокрема тим, що позивач  зареєстрований як фізична особа-підприємець, і основним видом його діяльності є надання послуг таксі, що є єдиним джерелом доходу позивача. Оскільки автомобіль використовується ним у якості джерела доходу, встановлення такого обмеження позбавить боржника основного законного джерела засобів для існування, що в подальшому вплине на сплату аліментів.

Як видно з рішення, суд також дійшов висновку про непропорційність обмеження права позивача з метою стягнення неоплачених боргів, що порушує права людини, оскільки таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. В цій справі заборгованість позивача по сплаті аліментів складає 20 000,00 грн, а вартість автомобіля - 195 000 грн.

Аналізуйте судовий акт:  Накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування, призводить до порушення конституційних прав працюючих (ВГСУ, справа № 905/3472/15, 29.11.16)

Надмірно тривале невиконання державним виконавцем рішення суду є підставою для стягнення моральної та іншої шкоди, при цьому відповідачем є орган ДВС де працює д/в та орган ДКС (ВСУ у справі № 6-99цс17 від 8 листопада 2017р.)

Обов’язок передачі відкритого виконавчого провадження виконавцю, який першим почав виконання для проведення стягнення у зведеному провадженні поширюється ЛИШЕ на органи ДВС (ВС/ВП № 904/7326/17 від 05.12.2018)

Державний виконавець не має права змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду (№ 6-1445цс17 від 13.09.2017)

Справа № 369/10434/18

Провадження № 2/369/559/19

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київської області, треті особи Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_2 , Державне підприємство «Сетам» про скасування арешту, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що у ВДВС є відкрите виконавче провадження. Постановою виконавця було накладено арешт на його майно – автомобіль. Але він зареєстрований як ФОП і основним видом діяльності – надання послуг таксі. Тобто це його єдине джерело доходу. Саме тому ухвалою суду була скасована вищевказана постанова державного виконавця. Тому не може бути звернено стягнення на його майно- автомобіль. Вказав, що арешт такого майна суперечить ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»: арешт має бути накладений в межах суми стягнення, а копія постанови йому має бути надіслана. Разом з тим, державним виконавцем порушено вимоги співмірності, оскільки вартість такого автомобіля становить 195 000 грн. Підставою для зняття арешту на майно є документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Заборона такого арешту прямо встановлена ст. 55 Закону.

Тому просив суд скасувати арешт автомобіля Chevrolet Lacetti, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 05 березня 2018 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 поданий позов підтримав. Суду пояснив, що державний виконавець не в повному обсязі перевірив обставини справи, не врахував, що автомобіль є єдиним джерелом доходу, що встановлено в судовому рішенні. На даний час він позбавлений можливості заробляти кошти. Даний арешт також в інтересах дитини. Просив задоволити подану скаргу.

У судове засідання представник Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київської області, представник Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_2 , представник Державного підприємства «Сетам» не з`явились. Про час та місце розгляду скарги повідомлені, причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду скарги до суду не надходило.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2015 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , 2013 року народження, в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з 08 червня 2015 року.

На виконання рішення суду був виданий 26 листопада 2015 року виконавчий лист, який був пред`явлений для примусового виконання до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ в Київській області.

Відповідно до ст.55,56 Закону України «Про виконавче провадження» не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Додатку до цього Закону.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо; Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов`язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов`язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби в Київській області Тарасенка В.О. від 03 липня 2017 року оголошено розшук автомобіля «Шевролет Лачетті» 2005 року випуску д\н НОМЕР_1 .

Видано доручення головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби в Київській області Тарасенка В.О. від 20 лютого 2018 року про проведення виконавчих дій щодо здійснення опису та арешту майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 05 березня 2018 року проведено опис та накладено арешт на майно: автомобіль «Шевролет Лачетті» 2005 року випуску д\н НОМЕР_1 .

У подальшому постанову головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби в Київській області Тарасенка В.О. від 03 липня 2017 року про розшук автомобіля «Шевролет Лачетті» 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , скасовано ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року, яка на час розгляду даної справи набрала законної сили.

У Додатку до Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами» стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): 1. Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі). 2. Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями. 3. Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім`ю. 4. Один холодильник на сім`ю. 5. Один телевізор, персональний комп`ютер на сім`ю, один мобільний телефон - на кожну особу. 6. Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу. 7. Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім`ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги. 8. Паливо, необхідне боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення. 9. Використовувані для цілей, не пов`язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п`ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища. 10. Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення). 11. Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством. 12. Технічні та інші засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах. 13. Призи, державні нагороди, почесні та пам`ятні знаки, якими нагороджений боржник.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід зазначити, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, будь які умови обмеження у свободі пересування у разі його застосування обов`язково мають бути визначені законом.

При розгляді цивільної справи №369/2887/18 суд встановив, що із довідки-розрахунку виданої Києво-Святошинський РВ ДВС Київської області від серпня 2017 року станом на 01 серпня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів складає 20 000,00 грн. При цьому із довідки убачається, що починаючи з 01 серпня 2016 року аліменти не сплачувались взагалі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

При цьому суд також дійшов висновку, що автомобіль використовується заявником у якості джерела доходу, встановлення такого обмеження позбавить боржника основного законного джерела засобів для існування, що в подальшому вплине на сплату аліментів. Тому доводи позову про безпідставність постанови від 05 березня 2018 року є обґрунтованими. Також суд враховує те, що судом вже скасована постанова виконавця.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що хто саме здійснює будівництво. Позивачем не заявлено клопотань про їх витребування, у разі складнощів в їх отриманні.

Матеріали даної скарги не містять також відомостей коли саме було повідомлено боржника ОСОБА_1 про прийняття оскаржуваної постанови, та які дії вчинялись державним виконавцем по виконанню судового рішення з дня його відкриття, чи був боржник належним чином повідомлений про це і чим це підтверджується, а державний виконавець не надав суду будь-яких підтверджень при вирішенні питання доведеності факту зловживання процесуальними правами чи невиконання боржником обов`язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», наслідком чого було нарахування заборгованості по аліментам.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження ухилення боржника від сплати аліментів, характер роботи ОСОБА_1 , застосування арешту до заборгованості нарахованої до набрання чинності відповідних змін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», інформаційним лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року за №24-152/0/4-13, ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київської області, треті особи Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_2 , Державне підприємство «Сетам» про скасування арешту задоволити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 05 березня 2018 року про опис та арешт автомобіля «Шевролет Лачетті» 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 10 травня 2019 року.

Суддя                                                                        Н.С. Пінкевич

2623
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.